Ухвала суду № 62947326, 23.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26806/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

23 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг ОСОБА_2 та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відповідачі) у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.11.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП №47459312 та зобов'язати Міністерство юстиції України вжити заходів щодо прийняття рішення за наслідками повторного розгляду скарги від 22.05.2014 №1Б (вх.315/2) та заяви від 22.05.2014 №1В (вх.314/1) і повідомити про це рішення позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 826/16398/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015, за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Заступника міністра юстиції України - керівника апарату Алексєєва І.С. про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність відповідачів щодо не виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 18 та п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», а саме: щодо не запрошення позивачів на розгляд скарги від 22.05.2014 № 1Б (вх. № 315/12);

- визнано протиправною бездіяльність відповідачів щодо належного розгляду скарги від 22.05.2014 № 1Б (вх. № 315/12) та заяви від 22.05.2014 № 1В (вх. № 314/1) в порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян»;

- зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22.05.2014 № 1В (вх. № 314/1) в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» та повідомити заявників про результати розгляду заяви та прийняте рішення;

- зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22.05.2014 № 1Б (вх. № 315/1) згідно Закону України «Про звернення громадян» та повідомити заявників про результати перевірки скарги та про прийняте рішення;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 70,00 (сімдесят) грн.

На виконання вищезазначеного рішення суду, Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/16398/14 видано виконавчий лист від 19.03.2015, з яким позивач звернулась до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про прийняття до примусового виконання такого документа та відкриття виконавчого провадження.

08.05.2015 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. (далі по тексту - державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47459312 щодо виконання виконавчого листа від 19.03.2015 по справі 826/16398/14.

27.07.2015 державним виконавцем складено вимогу від 27.07.2015 № 6/12, в якій від боржника - Міністерства юстиції України, вимагалося негайно виконати рішення суду у справі № 826/16398/14, про що повідомити Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

18.08.2015 державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 47459312 складено акт про невиконання Міністерством юстиції України рішення суду та ненадання документів на підтвердження виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 826/16398/14.

Листом від 21.08.2015 № 47459312/2.-6/12 державним виконавцем надіслано Міністерству юстиції України вимогу № 6/12, в якій вимагалося негайно виконати рішення суду, а листом від 27.10.2015 за таким самим номером державним виконавцем повторно надіслано боржнику вимогу № 6/12, в якій вимагалося негайно повідомити щодо виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 18 та п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», а саме: щодо запрошення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розгляд скарги від 22.05.2014 № 1Б (вх. № 315/12) та заяви від 22.05.2014 № 1В (вх. № 314/1).

Листами від 03.11.2015 № 19.3-15/848 Міністерство юстиції України повідомило позивачів про запрошення з'явитися останніх 05.11.2015 на розгляд скарги від 22.05.2014 № 1Б (вх. № 315/12) та заяви від 22.05.2014 № 1В (вх. № 314/1) (а.с.36-37).

Водночас, листом від 16.11.2015 № 1692/16/42-15 Міністерство юстиції України повідомило, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 826/16398/14, запрошено позивачів на розгляд скарги від 22.05.2014 № 1Б (вх. № 315/12) та заяви від 22.05.2014 № 1В (вх. № 314/1). За результатами повторного розгляду вищезазначеної скарги та заяви Міністерство юстиції України повідомлено, що зазначені в них питання вирішити в повному обсязі неможливо, з огляду на те, що директор Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності-головний бухгалтер ОСОБА_6 звільнена із займаної посади 31.01.2015.

23.11.2015 державним виконавцем, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 47459312, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не перевірено належним чином виконання Міністерством юстиції України рішення, що підлягало виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому висновок державного виконавця про фактичне виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 826/16398/14 є передчасним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правовими положеннями ст. 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

При цьому, згідно з п. 1.2 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2004 № 26/5 та зареєстрованої 18.03.2004 за № 342/8941 (далі по тексту - Інструкція № 26/5), розгляд пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг і особистий прийом громадян є важливою ділянкою роботи Міністерства юстиції України, засобом отримання інформації про недоліки в роботі цих органів юстиції, однією з форм зміцнення і розширення зв'язків із широкими верствами населення, дійовим засобом у розвитку правової держави в Україні.

Згідно із п. 3.1 Інструкції № 26/5 посадові особи органів та установ юстиції при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції № 26/5 звернення вважається вирішеним, якщо розглянуті всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжиті потрібні заходи щодо його виконання і заявника повідомлено про результати перевірки звернення і прийняте рішення.

Разом з тим, відповідно до абзацу 3 п. 3.9 Інструкції № 26/5 рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом чи установою юстиції для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення. У картці обліку (журналі) фіксується, що про наслідки перевірки заявника повідомлено в особистій бесіді.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту листа Міністерства юстиції України від 16.11.2015 № 1692/42-15, останній розглянувши скаргу від 22.05.2014 № 1Б (вх. № 315/12) та заяву від 22.05.2014 № 1В (вх. № 314/1) надав загальну відповідь на зазначені звернення позивача, чим в свою чергу, порушив вимоги п.п. 3.1, 3.8 та 3.9 Інструкції № 26/5.

Так, у листі вказано лише про те, що за результатом повторного розгляду скарги від 22.05.2014 № 1Б (вх. № 315/12) та заяви від 22.05.2014 № 1В (вх. № 314/1) зазначені в них питання вирішити в повному обсязі неможливо, з огляду на те, що директор Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності-головний бухгалтер ОСОБА_6 звільнена із займаної посади 31.01.2015.

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що під час надання відповіді Міністерством юстиції України не вказано в якій саме частині та які саме питання неможливо вирішити, а також не зазначено в якій частині зазначені позивачем питання вирішені.

Крім того, Міністерством юстиції України не прийнято обґрунтованого рішення, а лише сформовано лист-відповідь, не зазначено, які саме вжито потрібні заходи щодо виконання порушених позивачем питань в скарзі від 22.05.2014 № 1Б (вх. № 315/12) та заяві від 22.05.2014 № 1В (вх. № 314/1).

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши в повному обсязі заперечення Міністерства юстиції України, які містяться в матеріалах справи, вважає їх безпідставними, оскільки зазначені в них мотиви, мали бути зазначені останнім як обґрунтування прийнятого рішення за наслідками повторного розгляду скарги від 22.05.2014 № 1Б (вх. № 315/12) та заяви від 22.05.2014 № 1В (вх. № 314/1) ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Також, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, Міністерством юстиції України не надано доказів щодо складення відповідної довідки, яка додається до матеріалів перевірки звернення, за результатами проведення 05.11.2015, на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/16398/14, розгляду скарги № 1Б та заяви № 1В за участю ОСОБА_3, як того вимагає п. 3.9 Інструкції № 26/5, для підтвердження того, що усна відповідь на поставлені питання надавалась.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції проаналізувавши вищезазначені правові положення та обставини справи приходить до висновку, що Міністерством юстиції України скарга від 22.05.2014 № 1Б (вх. № 315/12) та заява від 22.05.2014 № 1В (вх. № 314/1) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розглянуті не належним чином та не відповідно до вимог чинного законодавства, що у свою чергу дає підстави для висновку про те, що фактично постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 826/16398/14 не виконана.

Водночас, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 49 названого Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апелянтом не перевірено належним чином виконання рішення суду, що підлягало виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому висновок державного виконавця про фактичне виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 826/16398/14 є передчасним.

У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.11.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП №47459312 є протиправною та підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно, не підлягає задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви другою позовною вимогою ОСОБА_2 є: зобов'язання Міністерства юстиції України вжити заходів щодо прийняття рішення по наслідкам повторного розгляду скарги від 22.05.2014 № 1Б (вх. № 315/12) та заяви від 22.05.2014 № 1В (вх. № 314/1) і повідомити про це рішення позивача.

Так, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що зазначена позовна вимога фактично є однорідною за змістом з вимогами про зобов'язання Міністерство юстиції України повторно розглянути звернення позивачів від 22.05.2014 № 1В (вх. № 314/1) і № 1Б (вх. № 315/12) в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» та повідомити заявників про результати розгляду звернень та прийняте рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Правовими положеннями ч.1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Між тим, вищезазначена позовна вимога вже розглянута та задоволена в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 826/16398/14, наразі, в межах даної справи вона викладена лише в іншій словесній формі, а тому, відповідно, апеляційна скарга ОСОБА_2, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.