Постанова № 62947308, 24.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/25704/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к апелянта Вілюра О.І., Федько Ю.В.

пр-к позивача Свириденко С.С.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України на постанову Окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Банг і Бонсомер" до Київської міської митниці ДФС України про скасування рішення про коригування митної вартості,

УСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонернео товариство "Банг і Бонсомер", звернувся в суд з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 06 листопада 2015 року №100250002/2015/000149/2.

Постановою Окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, між АТ "Bang and Bonsomer Group Ab", як продавцем, та позивачем, як покупцем, 10 січня 2015 року укладено зовнішньоекономічний контракт № 149, за умовами якого продавець згоден продати, а покупець придбати товар - сировинні компоненти для виробництва (далі - товар) у відповідності з умовами та положеннями даного контракту (далі - контракт).

У зв'язку з митним оформленням товару, що надійшов на адресу позивача на виконання умов контракту, позивачем до відповідача було подано митну декларацію № 100250002/2015/000149/2 від 06 листопада 2015 року, митна вартість товару заявлена на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи: митну декларацію № 100250002/2015/000149/2 від 06 листопада 2015 року; коносамент WMS15090803 від 01.10.2015 року; товарно-транспортну накладну CMR №1195 від 04.11.2015 року; довідку про транспортні витрати 04112015/1 від 04.11.2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) 220475 від 26.10.2015 року; контракт № 149 від 10.01.2011 року з усіма додатками, що є невід'ємними частинами; декларацію про походження товару 220475 від 26.10.2015 року.

Митний орган електронним повідомленням повідомив декларанта, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України для підтвердження складових заявленої митної вартості необхідно надати додаткові документи, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару. Для підтвердження витрат на транспортування декларанту відповідно до частини другої статті 53 МК України запропоновано подати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант повідомив митний орган про неможливість подання додаткових документів.

Відповідачем 06.11.2015 року прийнято рішення про коригування митої вартості товарів №100250002/2015/000149/2 за резервним методом.

Зазначене рішення прийнято у зв'язку з тим, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх даних, що підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам визначеним ст. 58 МК України, застосування методу за ціною договору неможливо. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні, подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю; методи визначення на основі віднімання (додавання) вартості не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості, а тому митна вартість визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митними вартостях.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, у зв'язку з чим прийняте відповідачем оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Згідно частин 5, 6, 11 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно статті 52 Митного Кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Положеннями статті 318 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно частини п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного Кодексу передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного Кодексу передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю»слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

З матеріалів справи вбачається, що підставою сумніву щодо заявленої декларантом позивача митної вартості товару є те, що:

- документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ч. 2 - 4 ст. 53 МК України, не містять усіх даних на підтвердження відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- відповідно до СМR перевізником (виконавцем) виступає підприємство Arsi Trans, інше ніж зазначено у довідці транспортних витрат, при цьому, декларантом при митному оформленні товару митному органу договір на транспортування наданий не був;

- в наданому до митного оформлення B/L № WMS 15090803 від 01.10.2015 зазначено порт завантаження FOB SHENZEN, а в товаросупровідних документах inv/№ 220475 від 26.10.2015 FOB СНІWАN.

Вказане, на думку митного органу, не дало можливості розрахувати складові митної вартості з урахуванням транспортних витрат на перевезення та доставку вантажу на митну територію України.

У відповідності до вимог ст.53 Митного кодексу України митним органом було зобов'язано декларанта надати, зокрема, для підтвердження витрат на транспортування транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем не було виконано вимоги митного органу щодо надання додаткових документів.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України декларант надає митному органу транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

З матеріалів справи вбачається, та позивач не заперечує, що поставка здійснювалася на умовах FOB згідно з Інкотермс 2010, які передбачають покладання транспортних витрат на позивача, тобто до митного оформлення останній в обов'язковому порядку повинен був подати документи, що підтверджують числове значення таких складових митної вартості, як вартість транспортування відповідно до ч.2 ст. 53 Митного Кодексу України.

Відповідно до умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 12.01.2015 № SС - 12012014 міжнародне перевезення вантажів Замовника, транспортне експедирування та організацію якого здійснює Експедитор у межах надання послуг, передбачених цим пунктом Договору, оформлюється, зокрема, міжнародним перевізним документом (коносамент bill of lading) - у разі морського перевезення, міжнародна автомобільна накладна (CMR) - у разі автомобільного перевезення. Такий міжнародний перевізний документ оформлюється фактичним перевізником, залученим Експедитором до міжнародного перевезення вантажів Замовника.

Відповідно до довідки ТОВ «ДСВ Логістика» від 04.11.2015 № 04112015/1 про транспортні витрати вартість комбінованого перевезення контейнеру PCIU 1916786 по коносаменту WMS 15090803, Китай до Одеси становить - 12658,37 грн.

Разом з тим, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) перевезення до м.Києва здійснено підприємством Arsi Trans.

Належного фінансового документа щодо здійснених розрахунків з перевізником позивачем митному органу та суду не надано.

Натомість, згідно рахунку на оплату послуги транспортування в розмірі 12658,37 грн. надано ТОВ «ДСВ Логістика» на перевезення по маршруту Одеса - Київ (а.с.12).

Довідки про транспортні витрати з відповідним розмежуванням вартості перевезення до кордону України та після його перетину позивачем не надано.

Отже, у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, так як документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містили всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості. Разом з тим, позивачем не було надано додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару.

За таких підстав, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально, враховуючи відсутність цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та основи для віднімання (додавання) вартості, митним органом було правомірно визначено митну вартість за резервним методом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводами апеляційної скарги спростовані висновки суду першої інстанції покладені в основу рішення, а порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому, у відповідності з ст. 202 КАС України, оскаржувану постанову слід скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Банг і Бонсомер" до Київської міської митниці ДФС України про скасування рішення про коригування митної вартості відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 24.11.2016.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.