Ухвала суду № 62947138, 17.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19160/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

17 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проматом» до Державної податкової інспекції Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проматом» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015 №12526552210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН» та ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши її проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Проматом» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН» та ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ» за грудень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 22.05.2015 №47/2655-22-09/24932636.

В ході проведення перевірки податковим органом булло встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198. пунктів 201.1, 201.6 статті 201 ПК України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2014 року на 214000,00 грн.

09 Червня 2015 року на підставі вищеозначеного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №12526552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 266 878,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 53 376,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН» та ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ».

Так, між ТОВ «Проматом» та ТОВ «ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН» було укладено договори підряду від 11.04.2014 №09/760 та від 17.04.2014№09/791.

На підтвердження факту виконання ТОВ «ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН» зазначених договірних зобов'язань позивачем було надано суду: копії відповідних договорів та додаткових угод, договірних цін (форма №9), локальні кошториси на будівельні роботи № 2-1-1 (форма № 1), графіки виконання робіт, дефектні акти, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, податкові накладні.

Також, між ТОВ «Проматом» та ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ» були укладені договори підряду від 12.08.2014 №944-ПН, від 22.08.2014 №963-ПН та від 29.10.2014 №09/1072.

На підтвердження реальності виконання робіт позивачем надано суду: копії відповідних договорів та копії договірних цін, локальні кошториси на будівельні роботи (форма №1), акти приймання виконаних будівельних робіт, актів вартості устаткування, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, календарні плани виконаних робіт та податкові накладні.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, в ході судового розгляду справи було встановлено, що вказані роботи були замовлені позивачем на виконання власних зобов'язань перед з ПАТ «Вінницяобленерго» за договорами підряду від 10.04.2014 №760, від 17.04.2014 №791, від 12.08.2014 №944, від 22.08.2014 №963 та від 29.10.2014 №1072, тобто використані позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники

податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів контрагенти позивача мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Стосовно посилань податкового органу на факт ненадання позивачем до перевірки документів щодо затвердженої проектної документації, документів, що підтверджують якість, безпеку матеріалів, що були використані при проведенні будівельних робіт та які згідно договору підряду до початку виконання робіт повинні бути надані замовнику, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.01.2016 у справі № 826/6697/14.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що документи щодо затвердженої проектної документації, документи, що підтверджують якість, безпеку матеріалів, що були використані при проведенні будівельних робіт та які згідно договору підряду до початку виконання робіт повинні бути надані замовнику, мають зберігатись після закінчення виконання будівельних у замовника будівництва/будівельних робіт, тобто у ПАТ «Вінницяобленерго», а не в позивача.

Так само необґрунтованим колегія суддів вважає посилання податкового органу на те, що контрагенти позивача не мали трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, оскільки вказані обставини жодним чином не перешкоджають проводити такі роботи силами іншого суб'єкта підприємницької діяльності за відповідну плату. Господарська діяльність товариства може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту третіх осіб, шляхом укладання цивільно-правових угод та господарських договорів. Вирішення ж питань стосовно матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності товариства належить до виключної компетенції такого товариства та не може коригуватися його контрагентом.

Крім того, слід зазначити, що посилання податкового органу на неможливість підтвердження взаємовідносин контрагентів з постачальниками по ланцюгу постачання, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10).

Більше того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Поряд з цим, вказані в Акті звірки недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Так, публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на що посилається відповідач, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання контрагентами позивача господарських операцій за спірними Договорами, наявності факту узгодженості їх дій з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагентів.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ «ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН»та ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ» суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правочини між ТОВ «Проматом» та ТОВ «ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН», а також ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ» були укладені з метою здійснення підприємницької діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 22 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Бєлова Л.В.