Постанова № 62947113, 22.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/7852/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, в якому просив:

- зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат направити на адресу Міністерства оборони України його заяву та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо залишення без розгляду документів про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 та додані документи щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу з 09 листопада 1983 року по 11 грудня 1985 року та з 31.01.1985 року по 06.12.1985 року, проходив військову службу у прикордонних військах КДБ СРСР, приймав участь у бойових діях на території республіки Афганістан.

У період проходження служби в республіці Афганістан, 17.03.1985 року отримав поранення голови, що підтверджується актом судово-медичного обстеження № 31.

Згідно витягу із Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 27.04.2010 року № 406 позивачу встановлено перелік травм і захворювань, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до рішення МСЕК від 25.05.2010 року позивачу встановлена 3 група інвалідності вперше, у зв'язку із отриманням поранення - контузії, захворювання: так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК № 339717 серії МСЕ-ЧНВ від 25 травня 2010 року, з терміном чергового переогляду до 25.05.2012 року.

22 травня 2012 року позивачу повторно встановлено 3 групу інвалідності в зв'язку із отриманням поранення контузія, захворювання так пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, довідка АВ 0111201 від 21.05.2013 року.

21 травня 2013 року підтверджено 3 групу інвалідності в зв'язку із отриманням поранення контузія, захворювання так пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, довідка МСЕК МСЕ-ЧНВ №046078 від 25.05.2012 року.

28 травня 2015 року ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності безстроково у зв'язку із отриманням поранення - контузія, захворювання: так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою №011430 від 28.05.2015 року.

30 травня 2016 року позивач звернувся із заявою на виплату одноразової грошової допомоги на адресу Бахмацького районного військового комісаріату, вказана заява була направлена на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату.

03 червня 2016 року Чернігівський обласний військовий комісаріат надіслав заяву із необхідними документами на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Проте листом, від 23.06.2016 року за № 5/2339 від 03.06.2016 року Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив Чернігівський обласний військовий комісаріат, що оскільки Міністерство оборони України не є правонаступником прикордонних військ КДБ СРСР, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах немає.

05 липня 2016 року за вих. № 5/2786с Чернігівським обласним військовим комісаріатом було повідомлено позивача про прийняте Департаментом фінансів Міністерства оборони України рішення № 5/2339 від 03.06.2016 року щодо його заяви про виплату одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців").

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. 5 частини другої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Частиною дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-XII встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Судова колегія вважає, що до даних правовідносин лід застосувати саме Порядок №975, враховуючи, що із заявою про виплату коштів позивач звернувся 30.05.2016 року, безтермінову інвалідність отримав у 2015 році. Крім того, у позовній заяві позивач послався на ту обставину, що право на отримання одноразової грошової допомоги у нього виникло після встановлення безтерміного інвалідності відповідно до рішення МСЕК від 28.05.2015 року.

Пунктом 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку №975.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа №21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа №21-135а15).

Згідно з п.11. Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

У відповідності до п.12-13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 року №168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби» (далі - Наказ №168) у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

У відповідності до пункту 2 Наказу №168 голова комісії, зокрема, забезпечує підготовку пропозицій та подає їх Міністру оборони України для прийняття рішень про призначення грошової допомоги.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що в силу положень Наказу №168, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Згідно пункту 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Проте, як встановлено судом, комісія МО України заяву разом з документами не розглядала, своїх пропозицій не приймала та передавала їх на розгляд Міністру Оборони України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги Міністерство оборони України не розглядало та відповідного рішення не приймало, необхідно визнати неправомірною бездіяльність Міністерства Оборони України щодо не розгляду заяви позивача та не прийняття за наслідком розгляду відповідного рішення та зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення.

Щодо викладених апелянтом доводів в апеляційній скарзі, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2, 3 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд може вийти за межі вимог у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.

Із оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що судом було застосовано ст.11 КАС України з урахуванням встановлених у справі обставин, зокрема з урахуванням того, що Міністерство оборони України рішення у відповідності до вимог Закону та Порядку про відмову позивачу у виплаті одноразової допомоги не приймало.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував ст.11 КАС України та вийшов за межі заявлених позовних вимог. Щодо не надання обґрунтування необхідності виходу за межі позовних вимог, то колегія суддів вважає, що дана обставина не може тягнути за собою скасування рішення. Крім того, колегія суддів зазначає, що із постанови суду вбачається, що стало підставою для застосування судом ст. 11 КАС України.

З приводу доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції предметної підсудності адміністративної справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки одноразова грошова допомога військовослужбовців є однією з форм соціального захисту військовослужбовців, на спірні правовідносини поширюються положення п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, а тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судам, як адміністративним, у порядку, встановленому КАС України.

Також колегія суддів зазначає.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 цього Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно статті 1 вищевказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Розділом ІІ Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 16 вищенаведеного Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частиною дев'ятою статті 16-3 вказаного Закону передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Таким чином, всі вимоги, що були задоволені судом, фактично стосуються соціальної виплати, тобто виплати одноразової грошової допомоги, а отже спір повинен розглядатись відповідно до п.4 ч.1 ст 18 КАС України місцевим загальним судом як адміністративним судом.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 09.11.1983 року по 11.12.1985 року.

Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року №10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР. Отже, прикордонні війська, у яких позивач проходив військову службу, в ходили до складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, колегія суддів приходить до висновку що, в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року №975, обов'язок розгляду питання для прийняття рішення про призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Правові висновки у спорах цієї категорії були висловлені Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року (справа №21-446а14), та від 21.04.2015 року (справа №21-135а15), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року (справа К/800/40725/15). У вказаних рішеннях висловлена правова позиція про те, що законодавцем передбачено порівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України, та встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги особам у зв'язку із встановленням їм групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Однак, судова колегія вважає, що постанову суду необхідно змінити в частині задоволених вимог щодо зобов'язання МО України розглянути заяву позивача та додані до неї документи про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняте відповідне рішення, доповнивши абзац 3 резолютивної частини постанови після слів «прийняти відповідне рішення» наступного змісту «за наслідками розгляду заяви відповідно до ст. 9,16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975».

Змінюючи зазначене рішення, судова колегія виходить з того, що судом першої інстанції прийнято по суті правильне рішення, проте чітко не зазначено у відповідності до якого Закону та підзаконного акту необхідно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду заяви, що може призвести до неможливості виконання судового рішення або ж до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.198, 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

За таких підстав, судова колегія вважає за необхідне постанову суду змінити в частині. В решті постанову суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160,197,198,201,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 вересня 2016 року змінити, доповнивши абзац третій резолютивної частини постанови після слів «прийняти відповідне рішення» наступного змісту «за наслідками розгляду заяви відповідно до ст. 9,16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975».

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 23 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.