Ухвала суду № 62947084, 22.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/789/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Алютех-К» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальності «Алютех-К», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2015 року №№ 0002942201, 0002952201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду, в якій просить її суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

У судове засідання з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає необхідним апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладення та виконання позивачем спірних договорів із контрагентами дійсно мали місце та були вчинені з метою здійснення господарської діяльності; виконання позивачем договорів призвело до зміни його майнового стану; на дату укладення та виконання позивачем договорів у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності контрагентів. Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договорів.

Суд виходив з того, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 08 вересня 2015 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої 08 вересня 2015 року було складено акт перевірки № 248/10-06/2201/35234409 (далі - акт перевірки № 248/10-06/2201/35234409).

Згідно із висновками акту перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем допущено порушення:

- п. 135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.139.1.1 та п.п.39.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 664303 грн., в т.ч. за січень 2014р. на 167128 грн., за квітень 2014р. на 3250 грн., травень 2014р. на 19821 грн., червень 2014р. на 33585 грн., серпень 2014р. на 50752 грн., вересень 2014р. на 66898 грн., грудень 2014 р. на 322869 грн.

23 вересня 2015 року на підставі висновків названого акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002942201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 830 379,00 грн., з яких за основним платежем - 664 303,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 166 076,00 грн.;

- № 0002952201, нараховано грошове зобов'язання, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3 310 560,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товару: дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що висновки акту ґрунтуються на тому, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово-господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентами - ТОВ "Роткес", ТОВ "Промлай", ТОВ "ВВ Трейд ЛТД", ПП "Стрікс" та ТОВ "Транстрейдгруп" та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

Так, між позивачем та СООО "Алюмін Техно", ООО "Алютех Інкорпорейтед", ООО "Алютех Воротні системи", компанією Alcomex Spring-Pol.Sp.Z.o.o. укладено договори та контракт з додатковими угодами у 2012 та 2013 роках на придбання позивачем товару (т.8 а.с.1-11, 67-77, 143-157, 182-187).

На підтвердження придбання позивачем товару суду надано наступні первинні документи: платіжні доручення в іноземній валюті (т.8 а.с.12-19, 78-83, 158-163, 188-193); вантажні митні декларації (специфікації до договору) (т.8 а.с.20-66, 84-142, 164-181, 194-211).

Придбаний позивачем товар було реалізовано наступним контрагентам.

24 червня 2014 року між позивачем (постачальник) та ТОВ "Роткес" (покупець) було укладено договір № 5/240614-К (далі - договір № 5/240614-К) (т. 3 а.с. 31-34). Згідно з п.п. 1.1 п. 1 договору постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар на умовах визначених в цьому договорі (т.3 а.с. 31).

На підтвердження виконання умов договору № 5/240614-К позивачем суду надано наступні первинні документи: рахунки-фактури (т.3 а.с.42-93); довіреності (т.3 а.с.101-165); видаткові накладні (т.3 а.с.166-242); товарно-транспортні накладні (т.4 а.с.1-160); податкові накладні (т.4 а.с.161-244); розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (т.4 а.с.245-249), які підписано посадовою особою ТОВ "Роткес" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата ТОВ "Роткес" за поставлений позивачем товар підтверджується випискою по рахунках (т.3 а.с.94-100).

Крім того, 29 січня 2014 року між позивачем (постачальник) та ТОВ "Промлай" (покупець) було укладено договір № 1/290114 (далі - договір №1/290114) (т. 3 а.с. 10-13). Згідно з п.п. 1.1 п. 1 договору постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар на умовах визначених в цьому договорі (т.3 а.с.10).

На підтвердження виконання умов договору № 1/290114 позивачем суду надано наступні первинні документи: рахунок-фактури (т.3 а.с.19); довіреність (т.3 а.с.20); видаткові накладні (т.3 а.с.21-22); товарно-транспортні накладні (т.3 а.с.23-27); податкові накладні (т.3 а.с.29-30), які підписано посадовою особою ТОВ "Промлай" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата ТОВ "Промлай" за поставлений позивачем товар підтверджується випискою по рахунках (т.3 а.с.28).

Крім того, 09 квітня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ "ВВ Трейд ЛТД" (перевізник) було укладено договір перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами № 2-09/04/14ТР (далі - договір №2-09/04/14ТР) (т. 6 а.с. 1-5). Згідно з п.п. 1.1 п. 1 замовник доручає, а перевізник бере на себе обов'язок здійснювати на підставі письмових заявок замовника перевезення та експедицію вантажів, заявлених замовником до перевезення, автомобільним транспортними засобами на території України та за її межами (т.6 а.с.1).

На підтвердження виконання умов договору № 2-09/04/14ТР позивачем суду надано наступні первинні документи: заявка на транспорт (т.6 а.с.14-38); акти здачі-приймання робіт (т.6 а.с.39-63); товарно-транспортні накладні з відомостями про вантаж (т.6 а.с.64-218, т.7); податкові-накладні (т.6 а.с.219-243), які підписано посадовою особою ТОВ "ВВ Трейд ЛТД" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата ТОВ "ВВ Трейд ЛТД" за поставлений позивачем товар підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с.202-227).

Крім того, 21 травня 2014 року між позивачем (постачальник) та ПП "Стрікс" (покупець) було укладено договір № 1/210514 (далі - договір №1/210514) (т. 2 а.с. 130-133). Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар на умовах визначених в цьому договорі (т.2 а.с.130).

На підтвердження виконання умов договору № 1/210514 позивачем суду надано наступні первинні документи: рахунки-фактури (т.2 а.с.143-147); довіреності (т.2 а.с.148-155); видаткові накладні (т.2 а.с.165-173); товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.174-191); податкові накладні (т.2 а.с.192-201), які підписано посадовою особою ПП "Стрікс" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата ПП "Стрікс" за поставлений позивачем товар підтверджується виписками по рахунках (т.2 а.с.156-164).

Крім того, 01 серпня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Транстрейдгруп" (перевізник) було укладено договір перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами № 11-01/08/14ТР (далі - договір №11-01/08/14ТР) (т.5 а.с. 1-5). Згідно з п.п. 1.1 п. 1 замовник доручає, а перевізник бере на себе обов'язок здійснювати на підставі письмових заявок замовника перевезення та експедицію вантажів, заявлених замовником до перевезення, автомобільним транспортними засобами на території України та за її межами (т.5 а.с.1).

На підтвердження виконання умов договору № 11-01/08/14ТР позивачем суду надано наступні первинні документи: заявка на транспорт (т.5 а.с.11-23); акти здачі-приймання робіт (т.5 а.с.24-36); товарно-транспортні накладні з відомостями про вантаж (т.5 а.с.37-230); податкові-накладні (т.5 а.с.231-245), які підписано посадовою особою ТОВ "Транстрейдгруп" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем ТОВ "Транстрейдгруп" за послуги підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с. 228-242).

На момент вчинення правочину підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платниками податків, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Матеріали справи свідчать, що на дату укладення та виконання зазначених договорів у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації його контрагентів ТОВ "Роткес", ТОВ "Промлай", ТОВ "ВВ Трейд ЛТД", ПП "Стрікс" та ТОВ "Транстрейдгруп", зокрема, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким вони зареєстровані, як юридичні особи.

Враховуючи вищевикладені обставини, на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Отже, правовідносини за спірними правочинами у повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача. Позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що укладення та виконання позивачем спірних договорів із контрагентами дійсно мали місце та були вчинені з метою здійснення господарської діяльності; виконання позивачем договорів призвело до зміни його майнового стану; на дату укладення та виконання позивачем договорів у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності контрагентів. Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договорів.

Досліджені первинні документи свідчать про реальність укладення та виконання умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані контрагентами позивача, містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Щодо вимоги про конкретизацію виконаних робіт, зазначених у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) (зміст, обсяг, вартість, час та виконавці робіт), слід зазначити наступне.

Усі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) укладені з контрагентами позивача, на підтвердження факту належного виконання сторонами умов договорів з організації послуг транспортного експедирування, відповідають вимогам діючого законодавства і мають всі реквізити та інформацію необхідні для визначення, підтвердження змісту й обсягу, оформлених даними актами, господарських операцій.

Як на підставу нікчемності угоди позивача із контрагентами відповідач посилається на податкову інформацію щодо неможливості встановлення місця знаходження таких контрагентів та акти інших податкових органів «Про неможливість проведення зустрічної звірки».

Однак, доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано. При цьому акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки», на які посилається апелянт були складені після укладення та виконання умов спірних договорів.

Слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Отже, наявний висновок, що операції позивача з його контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В свою чергу, обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) угод та/або укладення між позивачем і контрагентами угод, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, з урахуванням частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, наявності яких, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2015 року №№ 0002942201, 0002952201 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.