Постанова № 62946819, 19.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р. Справа№ 910/5570/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Станіка С.Р.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Ляховенко М.Д.,

від позивача - Письменний С.М. за довіреністю,

від відповідача - Василюк Є.В. за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

на рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2016

у справі №910/5570/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий дім «Мілк-Маркет»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

про стягнення 509531,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ТОВ «Торговий дім «Мілк-Маркет» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Еко» (далі - відповідач) про стягнення 509531,99 грн., а саме 286747,50 грн. основного боргу, 164135,71 грн. пені, 9396,36 грн. 3% річних, 7642,98 грн. судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у відповідача простроченої заборгованості згідно договору на виробництво та поставку товарів власної торгової марки №СТМ238/14 від 31.03.2014.

04.05.2016 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 335999,92 грн. основного боргу, 164135,71 грн. пені, 9396,36 грн. 3% річних, 7642,98 грн. судового збору. Вказана заява судом прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.05.2016 у справі №910/5570/16 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Еко» на користь ТОВ «Торговий дім «Мілк-Маркет» 335999,92 грн. основного боргу, 164135,71 грн. пені, 9396,36 грн. 3% річних, 7642,98 грн. судового збору.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар згідно укладеного між сторонами договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу пені та 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2016 у справі №910/5570/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, оскільки ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2016 про відкладення розгляду справи №910/5570/16 на 04.05.2016 він отримав лише 06.05.2016. Також, скаржник посилається на те, що позивачем поставлено відповідачеві товар неналежної якості, внаслідок чого відповідач, керуючись п. 6.16 укладеного між сторонами договору, зменшив належну до сплати позивачеві суму на 335999,92 грн., а тому вважає стягнення вказаної суми безпідставним, як і нарахування пені та 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №910/5570/16 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Станіка С.Р., Власова Ю.Л., прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Еко» на рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2016 у справі №910/5570/16 до провадження, розгляд справи призначено на 06.07.2016.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду №09-52/2899/16 від 06.07.2016 у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5570/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.07.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Станіка С.Р., Хрипуна О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 прийнято справу №910/5570/16 за апеляційною скаргою ТОВ «Еко» на рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2016 у справі №910/5570/16 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Станік С.Р., Хрипун О.О.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, поданому суду 02.07.2016 та долученому до матеріалів справи, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

05.07.2016 відповідач подав заяву про зупинення провадження у справі №910/5570/16 до прийняття рішення господарським судом міста Києва у справі № 910/9739/16.

В судовому засіданні 06.07.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.07.2016.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду №09-52/3131/16 від 14.07.2016 у зв'язку з участю судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у роботі пленуму Вищого господарського суду України, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5570/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.07.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Станіка С.Р., Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 прийнято справу №910/5570/16 за апеляційною скаргою ТОВ «Еко» на рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2016 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Станік С.Р., Скрипка І.М.

В судовому засіданні 14.07.2016 відповідно до ст. 77 Господжарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.09.2016.

01.09.2016 позивачем подана заява про залучення до матеріалів справи рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/9739/16.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному, судове засідання, призначене на 06.09.2016, не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 (з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 про виправлення описки) розгляд справи №910/5570/16 призначено на 28.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 продовжено строк розгляду спору у справі №910/5570/16 на 15 днів, в судовому засіданні 28.09.2016 оголошено перерву до 19.10.2016.

12.10.2016 позивачем подані додаткові пояснення по справі з додатками.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31.03.2014 між ТОВ «Торговий дім «Мілк-Маркет» (постачальник) та ТОВ «Еко» (покупець) було укладено договір на виробництво та поставку товарів власної торгової марки №СТМ238/14 (далі - договір), за умовами якого (п. 2.1. договору) постачальник зобов'язується на замовлення покупця виготовляти та передавати йому у власність, товар (додаток №2а - специфікація) за торгівельними марками, перелік яких наведений в додатку №1 відповідно до умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити належно виготовлений та поставлений товар.

Згідно з п. 4.5. договору оплата за товар проводиться протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати поставки товару до розподільчого центру або торгівельної точки покупця за умови, що постачальник поставив товар у строк, що визначений договором.

Відповідно до п.12.1. договору даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині зобов'язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов'язань сторонами.

Згідно з п.12.2. договору у разі відсутності бажання в однієї зі сторін розірвати даний договір, він може бути пролонгований без підписання додаткової угоди терміном на один рік.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем в період з 02.04.2015 по 16.04.2015 поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 752952,75 грн., що підтверджується видатковими накладними №РГ5860 від 02.04.2015 на суму 630168,00 грн. (термін оплати до 18.05.2015), №РГ5913 від 16.04.2015 на суму 122784,75 грн. (термін оплати до 01.06.2015).

Відповідач частково сплатив вартість товару на суму 416952,83 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 335 999,92 грн., стягнення якої є предметом позову у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу товар згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не в повному обсязі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 335 999,92 грн.

Наявність заборгованості відповідача на суму 335 999,92 грн. підтверджується також складеним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом 31.12.2015 по договору №СТМ238/14 від 31.03.2014 (оригінал подано суду апеляційної інстанції та залучено до матеріалів справи).

Доводи скаржника про те, що позивачем поставлено йому товар неналежної якості спростовуються наявними в матеріалах справи протоколами випробувань зразків продукції, складеними випробувальною лабораторією харчової продукції ДП «Хмельницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» № № 155/327, 934/2269 (а.с. 108, 109) та протоколами випробувань харчової продукції ДП «Укрметртестстандарт» № № 0524/16-х, 2514-2515/16-х (а.с. 110-111, 112-113), згідно яких продукція позивача є належної якості.

При цьому, колегія суддів, в порядку ст. 35 ГПК України враховує рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/9739/16 (набрало законної сили), яким в задоволенні позову ТОВ «Еко» до ТОВ «Торговий дім «Мілк-Маркет» про стягнення 208238,19 грн. штрафу у зв'язку з поставкою товару по договору №СТМ238/14 від 31.03.2014 згідно видаткових накладних №РГ5860 від 02.04.2015, №РГ5913 від 16.04.2015 неналежної якості, відмовлено. Як вбачається з судового рішення у справі №910/9739/16 судом не встановлено фактів наявності порушень ТОВ «Торговий дім «Мілк-Маркет» взятих на себе господарських зобов'язань.

Відтак, є необгрунтованими посилання скаржника на зменшення ним належної до сплати суми грошових коштів у розмірі 335 999, 92 грн. на підставі п.6.16 договору, згідно з яким покупець має право зменшити суму належних до сплати постачальнику грошових коштів у разі невідповідності товару умовам цього договору в частині належної якості, оскільки відповідачем недоведено поставку йому товару неналежної якості.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 335 999,92 грн. основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач, керуючись п. 8.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 164 135,71 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі порушення стороною договору строків виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, винна сторона зобов'язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму грошового зобов'язання, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Колегія суддів вважає розрахунок пені в сумі 164 135,71 грн., здійснений позивачем та прийнятий місцевим господарським судом, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає перерахунку в бік зменшення з огляду на наступне.

У відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Сторонами в п. 8.2. договору не передбачено іншого, ніж визначеного ч.6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Однак, як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку пені, остання нарахована позивачем за період більший, ніж шість місяців.

З огляду на зазначене, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням п. 6 ст. 232 ГК України, судова колегія дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 128 391,10 грн. В решті заявленої до стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Також позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 9396,36 грн. 3% річних, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 9396,36 грн. згідно здійсненого позивачем розрахунку, який є арифметично правильним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо доводів скаржника про те, що його не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, оскільки ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2016 про відкладення розгляду справи №910/5570/16 на 04.05.2016 він отримав лише 06.05.2016, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників процесу.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суд вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, відкладає розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, вирішується судом.

Якщо суд вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права, передбаченого ст. 22 ГПК України, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня.

Так, з 01.04.2016 (дата порушення господарським судом міста Києва провадження у даній справі) по 04.05.2016 (дата прийняття рішення у справі) відповідач мав достатньо часу (більше місяця) для подання суду першої інстанції відзиву, доказів, пояснень тощо.

При цьому, колегія суддів встановила, що відповідач ухвалу від 01.04.2016 про порушення господарським судом міста Києва провадження у даній справі отримав 11.04.2016, тобто був обізнаний про розгляд судом справи №910/5570/16, звертався до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, а тому, на переконання колегії суддів, не був позбавлений можливості подати суду першої інстанції відзив, докази, пояснення тощо.

Разом з цим, ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2016 про відкладення розгляду справи №910/5570/16 направлено відповідачеві 29.04.2016 (штамп на звороті останнього аркушу вказаної ухвали), тобто в межах строків, встановлених ст. 87 ГПК України.

Крім того, відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2016 у справі №910/5570/16 та задоволення апеляційної скарги. Однак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині присудженого до стягнення розміру пені.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» на рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2016 у справі №910/5570/16 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2016 у справі №910/5570/16 змінити.

3.Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2016 у справі №910/5570/16 викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, Голосіївський район, проспект Науки, будинок 8; код ЄДРПОУ 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мілк-Маркет» (01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Щорса, будинок 51, офіс 107/1; код ЄДРПОУ 37816324) 335 999 (триста тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять ) грн. 92 коп. основного боргу, 128 391 (сто двадцять вісім тисяч триста дев'яносто одну) грн. 10 коп. пені, 9 396 (дев'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 36 коп. 3% річних, 7106 ( сім тисяч сто шість ) грн. 81 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити».

4.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

5.Справу №910/5570/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді С.Р. Станік

І.М. Скрипка