Постанова № 62946809, 02.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. Справа№ 910/11188/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Майданевича А.Г.

За участі представників сторін:

Від позивача: Дєміров І.В.

Від відповідача: Гопанчук Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ-Прикарпаття" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі № 910/11188/16 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ-Прикарпаття"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-ССХ"

про стягнення 311 987,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі №910/11188/16 у задоволенін позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ-Прикарпаття" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-ССХ" прос тягнення 311 987,84 грн. в тому числі: 180 000,00 грн. авансу, 131 627,22 грн. неустойки, 360,62 грн. 3 % річних - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення 180 000,00 грн. авансу та нарахування на неї 3% річних. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення вимоги про стягнення 131 627,22 грн. неустойки мотивовано відсутністю прострочення виконання зобов'язання у заявлений до стягнення період нарахування.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі №910/11188/16, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить наведене рішення - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при винесенні рішення було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а також прийнято на підставі неповно досліджених доказів, а зроблені судом висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Апелянт наголошував на тому, що судом першої інстанції невірно застосовано припис ст.ст. 16,570, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, а також зроблено невірні висновки щодо відсутності у позивача права вимогати спірну суму коштів.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи №910/11188/16 між суддями, справу розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ-Прикарпаття" по справі №910/11188/16 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л., справу призначено до розгляду на 19.10.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 розгляд справи відкладено дна 02.11.2016.

Розпорядженням начальника відділу Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/11188/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.11.2016 для розгляду справи №910/11188/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ-Прикарпаття" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Корсакова Г.В. та Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 справу №910/11188/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ-Прикарпаття" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Корсакова Г.В. та Майданевич А.Г., розгляд справи вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 02.11.2016.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні 02.11.2016 доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.11.2016 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 13.08.2015 між ТОВ "Станіславська торгова компанія"(замовник), правонаступником якого є ТОВ "РАЙЗ-Прикарпаття" (і заміну якого здійснено ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 , а саме: замінено позивача - ТОВ "Станіславська торгова компанія" на його правонаступника - ТОВ "РАЙЗ-Прикарпаття"), та ТОВ "Спецмонтаж-ССХ" (підрядник) укладено Договір підряду № 21-0815 (надалі по тексту - Договір).

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що до суду першої інстанції з відповідним позовом звернулось ТОВ "Станіславська торгова компанія", тобто замовник за Договором. Відповідний позов зареєстровано канцелярією суду 15.06.2016.

В подальшому, 06.07.2016 між ТОВ "Станіславська торгова компанія" та ТОВ "РАЙЗ-Прикарпаття" було укладено договір відступлення права вимоги № 19-05/2016.

Відповідно до умов вказаного договору позивач передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ-Прикарпаття" прийняло на себе право вимоги і стало кредитором, відповідно до Договору підряду № 06-0515 від 07.05.2015, Договору підряду № 13-0815 від 10.08.2015, Договору підряду № 21-0815 від 13.08.2015, Договору підряду № 50-0815 від 28.08.2015, Договору підряду № 60-0815 від 31.08.2015, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-ССХ".

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 року замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ-Прикарпаття".

Відповідно до пункту 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується своїми силами та на власний ризик виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість.

Під роботами сторони розуміють виконання підрядником наступних видів робіт: монтаж системи зовнішнього водопроводу (протипожежний стояк типу сухотруб); здача системи зовнішнього водопроводу (протипожежний стояк типу сухотруб) Державній службі з надзвичайних ситуацій (пункт 1.2. Договору).

За змістом пункту 1.3. Договору, місцем виконання робіт є наступне: Будівництво підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 30 т/год. за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Уманський район, Черкаська область.

Згідно з пунктом 3.1. Договору підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 10 календарних днів з моменту оплати авансу і зобов'язаний виконати роботи, передбачені умовами даного договору, протягом 25 календарних днів з моменту отримання авансового платежу на поточний рахунок.

Датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 (пункт 3.4. Договору).

Як передбачено розділом 4 Договору, договірна ціна (вартість) робіт визначена на підставі кошторисної документації, зокрема, Договірна ціна та локальний кошторис на будівельні роботи з підсумковою відомістю ресурсів, що є Додатком №1, який становить невід'ємну частину даного договору. Договірна ціна робіт, що виконуються за цим договором, є твердою та становить 230 924,94 грн.

Умовами пункту 5.1. Договору встановлено, що оплату за виконані роботи замовник здійснює підряднику у наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 144 554,96 грн. з ПДВ здійснюється замовником на поточний рахунок підрядника протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору (пункт 5.1.1.); оплату за фактично виконані підрядником роботи на підставі підписаного замовником та підрядником останнього акту приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про їх вартість форми КБ-3 протягом 15 банківських днів з моменту їх підписання, за вирахуванням раніше сплачених коштів (пункт 5.1.2.).

У випадку розірвання даного Договору з будь-яких підстав, передбачених ним (порушення строків виконання робіт підрядником, неналежної якості виконаних робіт чи їх частин тощо) підрядник зобов'язаний на вимогу замовника повернути попередньо сплачені кошти за виконання робіт (включаючи матеріали) протягом строку, встановленого замовником, але в будь-якому випадку не пізніше 5 банківських днів з моменту направлення такої вимоги. Поверненню підлягають кошти, що становлять різницю здійсненого замовником авансового платежу (попередньої оплати) та належним чином фактично виконаних робіт, що прийняті замовником за актом приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про їх вартість форми КБ-3. Не підлягають прийняттю та оплаті неякісно виконані роботи (частина робіт) та такі, що виконані всупереч умовам даного договору (пункт 5.4. Договору).

За змістом пункту 8.1.7. Договору замовник вправі достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань підрядником, попередньо повідомивши його про це за 5 календарних днів.

Відповідно до пункту 10.2. Договору, підрядник за вимогою замовника зобов'язаний сплатити йому неустойку у розмірі 3% від вартості Договірної ціни за кожен день прострочення зобов'язання, у випадку: порушення строків (терміну) виконання робіт (початку виконання робіт, виконання етапів робіт, завершення виконання робіт, здачі результату робіт тощо); порушення строків виправлення/усунення недоліків (дефектів) та/або заміни неякісних матеріалів, ресурсів, обладнання, устаткування, деталей; порушення інших строків та зобов'язань, передбачених даним договором для підрядника.

При виникненні суперечок сторони зобов'язуються пред'являти претензії. Сторони, що отримала претензію, зобов'язана розглянути таку претензію та надати відповідь іншій стороні у семиденний строк з моменту отримання претензії (пункт 11.2. Договору).

На виконання умов Договору, замовник згідно платіжного доручення № 5003 від 17.08.2015 (проведено банком 20.08.2015) перерахував на розрахунковий рахунок відповідача аванс у розмірі 180000,00 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 09.03.2016 замовником було надіслано на адресу відповідача претензію № 002/03-16 від 02.03.2016, у якій замовник зазначив, що на виконання умов Договору підряду № 21-0815 від 13.08.2015 ним було сплачено відповідачу 180 000,00 грн. авансу, однак станом на 02.03.2016 зобов'язання відповідача за вказаним договором прострочені та не виконані. За таких обставин, посилаючись на приписи статті 849 Цивільного кодексу України, замовник запропонував відповідачеві вжити невідкладних заходів для погашення суми заборгованості, в тому числі, за спірним договором, у розмірі 180 000,00 грн.; у випадку несплати основної заборгованості - сума боргу буде розрахована з урахуванням штрафних санкцій (копія претензії та доказів направлення наявні в матеріалах справи).

Крім того, матеріали справи містять докази того, що 03.02.2016 відповідачем було направлено на адресу замовника Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року форми КБ-2в на суму 230 942,70 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 на суму 230 942,70 грн. по об'єкту: Будівництво підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 30 т/год. за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Уманський район, Черкаська область. Направлення відповідачем замовнику вказаних актів за адресою місцезнаходження, вказану у договорі (03150 м.Київ, вул.. Щорса, 7/9, оф. 19) підтверджуються фіскальними чеками поштової установи від 03.02.2016 та описом вкладеного у цінний лист.

Дослідивши в процесі апеляційного перегляду справи вказані Акти №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року форми КБ-2в на суму 230 942,70 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 на суму 230 942,70 грн. по об'єкту: Будівництво підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 30 т/год. за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Уманський район, Черкаська область, суд апеляційної інстанції встановив, що вони підписані зі сторони відповідача і посвідчені печаткою відповідача, як підрядника, але зі сторони замовника - не підписані і печаткою не посвідчені.

Крім того, в матеріалах справи наявні подані відповідачем в матеріали справи:

- акт випробування трубопроводів на міцність і герметичність за адресою: м.Умань, вул.. Дерев'янко, 2, який датовано 27.10.2015, та складений комісією за участю представників замовника та підрядника;

- акт огляду прихованих робіт «Автоматична протипожежна насосна станція, Зовнішній водопровід (сухотруб)» , який складений за участю представників замовника та підрядника, в якому зафіксовано відсутність відхилень від проектної документації виконаних робіт з ґрунтування та фарбування трубопроводів системи автоматичної пожежної насосної станції та зовнішнього водопроводу (сухотруб), посвідчено відповідність виконаних робіт проектній документації, стандартам, будівельним нормам і правилам, технічним умовам; дозволено виробництво наступних робіт по влаштуванню (монтажу) трубопроводів;

- загальний журнал робіт № 5/9 по об'єкту: Будівництво підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 30 т/год. за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Уманський район, Черкаська область, в якому зафіксовано проведення робіт на об'єкті підрядником у серпні, вересні, жовтні 2015 року;

- журнал зварювальних робіт № 5/8 по об'єкту: Будівництво підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 30 т/год. за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Уманський район, Черкаська область, в якому зафіксовано проведення зварювальних робіт на об'єкті підрядником у серпні, вересні, жовтні 2015 року;

- виконавча документація «Зовнішній водопровід (сухотруб)» за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Уманський район, Черкаська область, розроблена підрядником.

В свою чергу, позовні вимоги були обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання робіт за договором підряду № 21-0815 від 13.08.2015, у зв'язку з чим замовником 09.03.2016 було направлено на адресу відповідача претензію №002/03-16 від 02.03.2016 із пропозицією щодо сплати заборгованості (авансового платежу) у розмірі 180 000,00 грн. за вказаним Договором. У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної суми коштів у розмірі 180 000,00 грн., перерахованих замовником в якості авансу, позивач (який набув прав вимоги і став кредитором за Договором підряду № 06-0515 від 07.05.2015 на підставі укладеного договору відступлення права вимоги № 19-05/2016від 06.07.2016) просив суд стягнути з відповідача 180 000,00 грн. заборгованості за невиконані будівельні роботи.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума коштів в розмірі 180 000,00 грн. - є сумою перерахованого авансу (попередньої оплати), і позивач вважає, що вказана сума підлягає поверненню на його користь внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, як підрядника за договором.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму неустойки в розмірі 131627,22 грн. та 360,62 грн. 3 % річних.

У поданому відзиві відповідач зазначив, що ним у повному обсязі виконаний комплекс робіт, передбачених договором на об'єкті: "Будівництво підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 30т/год" за адресою: Черкаська область, Уманський район, м. Умань, вул. Дерев'янка, 2, про що позивачу направлено відповідні документи, а саме акти приймання виконаних робіт та довідки КБ-3.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 570 Цивільного кодексу України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Умовами пункту 5.1. Договору встановлено, що оплату за виконані роботи замовник здійснює підряднику у наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 144 554,96 грн. з ПДВ здійснюється замовником на поточний рахунок підрядника протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору (пункт 5.1.1.); оплату за фактично виконані підрядником роботи на підставі підписаного замовником та підрядником останнього акту приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про їх вартість форми КБ-3 протягом 15 банківських днів з моменту їх підписання, за вирахуванням раніше сплачених коштів (пункт 5.1.2.).

На виконання умов Договору, позивач за платіжним дорученням № 5003 від 17.08.2015 року (проведено банком 20.08.2015 року) перерахував на розрахунковий рахунок відповідача аванс у розмірі 180 000,00 грн. (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Згідно з пунктом 3.1. Договору підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 10 календарних днів з моменту оплати авансу і зобов'язаний виконати роботи, передбачені умовами даного договору, протягом 25 календарних днів з моменту отримання авансового платежу на поточний рахунок.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у обумовлений п. 5.1.1 Договору строк (протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору - 13.08.2015), замовником було перераховано відповідачу 180 000,00 грн. грошових коштів згідно платіжного доручення № 5003 від 17.08.2015 (проведено банком 20.08.2015). Таким чином, зобов'язання відповідача по виконанню підрядних робіт повинні були бути виконані протягом 25 календарних днів з моменту отримання авансового платежу на поточний рахунок, що передбачено пунктом 3.1 Договору, тобто у строк до 14.09.2015 включно. Проте, у наведений строк роботи відповідачем виконані не були, що сторонами спору не заперечується.

Позивач вважає, що на підставі претензії №002/03-16 від 02.03.2016 відповідач у семиденний строк з її отримання повинен був перерахувати грошові кошти у розмірі 180 000,00 грн., отримані в якості авансу за Договором, у зв'язку з невиконанням покладених на нього умовами даного договору зобов'язань.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 6.7 Договору сторонами узгоджено, що замовник не пізніше 5 робочих днів від дня отримання акту приймання - передачі виконаних робіт форми КБ-2в зобов'язаний або підписати і направити підряднику підписаний акт приймання - передачі виконаних робіт, або надати мотивовану відмову щодо приймання виконаних робіт із зазначенням необхідних доопрацювань (усунення недоліків, дефектів, тощо) та вказуванням строку їх виконання та інших умов.

В свою чергу, оцінивши усі наявні матеріали справи в сукупності та перевіривши доводи сторін, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи містять докази того, що 03.02.2016 відповідачем було направлено на адресу замовника Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року форми КБ-2в на суму 230 942,70 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 на суму 230 942,70 грн. по об'єкту: Будівництво підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 30 т/год. за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Уманський район, Черкаська область. Направлення відповідачем замовнику вказаних актів за адресою місцезнаходження, вказану у договорі (03150 м. Київ, вул.. Щорса, 7/9, оф. 19) підтверджуються фіскальними чеками поштової установи від 03.02.2016 та описом вкладеного у цінний лист.

Проте, ні станом на момент вирішення спору, ні станом на момент апеляційного перегляду справи позивачем не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України направлення замовником відповідачу мотивованої відмови від підписання оформлених та надісланих відповідачем замовнику актів КБ-2в та довідок КБ-3 та/або зауважень щодо виконаних робіт - не надано, і в сукупності з іншими наявними у справі доказами (акт випробування трубопроводів на міцність і герметичність за адресою: м.Умань, вул.. Дерев'янко, 2, який датовано 27.10.2015, та складений комісією за участю представників замовника та підрядника, акт огляду прихованих робіт «Автоматична протипожежна насосна станція, Зовнішній водопровід (сухотруб)», журнали робіт), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані у акті КБ-2в та довідці КБ-3 роботи вважаються прийнятими в силу приписів п. 5.1 Договору та ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правова природа перерахованої замовником відповідачу суми у розмірі 180 000,00 грн. - змінилась, оскільки на момент її перерахування вона за своєю правовою природою була авансом, і внаслідок того, що замовник не направив відповідачу мотивованої відмови від підписання оформлених та надісланих відповідачем замовнику актів КБ-2в та довідок КБ-3 та/або зауважень щодо виконаних робіт, і вказані у них роботи вважаються прийнятими в силу приписів п. 5.1 Договору та ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, а тому перерахована сума авансу за своєю правовою природою набула статусу часткової оплати виконаних робіт, і правовий режим статті 570 Цивільного кодексу України на грошові кошти припинив розповсюджуватись.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені законом і Договором підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення суми 180 000,00 грн., як авансу (перерахованої попередньої оплати, роботи на яку не були виконані) - відсутні, у зв'язку з чим вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 8.1.7. Договору, замовник вправі достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань підрядником, попередньо повідомивши його про це за 5 календарних днів.

У випадку розірвання даного договору з будь-яких підстав, передбачених ним (порушення строків виконання робіт підрядником, неналежної якості виконаних робіт чи їх частин тощо) підрядник зобов'язаний на вимогу замовника повернути попередньо сплачені кошти за виконання робіт (включаючи матеріали) протягом строку, встановленого замовником, але в будь-якому випадку не пізніше 5 банківських днів з моменту направлення такої вимоги. Поверненню підлягають кошти, що становлять різницю здійсненого замовником авансового платежу (попередньої оплати) та належним чином фактично виконаних робіт, що прийняті замовником за актом приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про їх вартість форми КБ-3. Не підлягають прийняттю та оплаті неякісно виконані роботи (частина робіт) та такі, що виконані всупереч умовам даного договору (пункт 5.4. Договору).

В той же час, в адресованій відповідачеві претензії №002/03-16 від 02.03.2016 позивач запропонував йому вжити невідкладних заходів для погашення суми заборгованості, в тому числі, за спірним Договором у розмірі 180 000,00 грн. Так, текст даної претензії не містить жодних формулювань стосовно відмови позивача від Договору або розірвання такого договору з ініціативи позивача/вимоги про повернення сплаченого авансу/тощо, тобто таких, які б вказували на однозначний намір позивача на відмову від договору підряду в порядку статті 849 Цивільного кодексу України та пункту 8.1.7. Договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що право замовника вимагати сплачені грошові кошти по договору - є безумовним, і не обмежується поданням попередньо буд-яких заяв, проте, питання порушеного права замовника , і відповідно, правові підстави повернення авансу підлягають оцінці у кожному конкретному спорі з урахуванням в сукупності усіх обставин справи та перевірки їх належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений між сторонами Договір є чинним, не розірваним у встановленому законом порядку, а тому його умови підлягають застосуванню при вирішенні даного спору в контексті спірних правовідносин сторін.

За таких обставин, оцінивши усі матеріали справи в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 180 000,00 грн., як авансу (перерахованої попередньої оплати, роботи на яку не були виконані) не є законною та обґрунтованою, і місцевим господарським судом обгрунтовано відмовлено у її задоволенні.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 131 627,22 грн. неустойки та 360,62 грн. 3 % річних, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, і з висновком якого погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Суд зазначає, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої суми попередньої оплати за невиконані будівельні роботи.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, а тому правові підстави для нарахування 3 % річних на суму попередньої оплати відсутні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 360,62 грн. 3 % річних задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року у справі № 30-90гс14.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 10.2. Договору підрядник за вимогою замовника зобов'язаний сплатити йому неустойку у розмірі 3% від вартості Договірної ціни за кожен день прострочення зобов'язання, у випадку: порушення строків (терміну) виконання робіт (початку виконання робіт, виконання етапів робіт, завершення виконання робіт, здачі результату робіт тощо); порушення строків виправлення/усунення недоліків (дефектів) та/або заміни неякісних матеріалів, ресурсів, обладнання, устаткування, деталей; порушення інших строків та зобов'язань, передбачених даним договором для підрядника.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у обумовлений п. 5.1.1 Договору строк (протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору - 13.08.2015), замовником було перераховано відповідачу 180 000,00 грн. грошових коштів згідно платіжного доручення № 5003 від 17.08.2015 (проведено банком 20.08.2015). Таким чином, зобов'язання відповідача по виконанню підрядних робіт повинні були бути виконані протягом 25 календарних днів з моменту отримання авансового платежу на поточний рахунок, що передбачено пунктом 3.1 Договору, тобто у строк до 14.09.2015 включно. Проте, у наведений строк роботи відповідачем виконані не були, що сторонами спору не заперечується.

Таким чином, з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України період з 15.09.2015 по 15.03.2016 є періодом за який можливо стягнути штрафну санкцію (неустойку) за невиконані роботи за Договором. Проте, позивач нараховує пеню з 22.04.2016 по 10.05.2016, тобто поза визначеного законом строку нарахування відповідної штрафної санкції, у зв'язку з чим місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення 131 627,22 грн. неустойки, і з висновком якого погоджується суд апеляційної інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. А Договором не встановлено іншого строку нарахування наведеної штрафної санкції.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному апелянтом рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі №910/11188/16 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ-Прикарпаття" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі № 910/11188/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі № 910/11188/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11188/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

А.Г. Майданевич