Рішення № 62941850, 17.11.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2016 р.Справа № 921/636/16-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Тернопільський завод ЗБК", вул. Текстильна, 1, Тернопіль, 46010

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про cтягнення боргу в сумі 469 639, 30 грн.

За участю від:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Суть справи:

Товариство з додатковою відповідальністю "Тернопільський завод ЗБК" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про cтягнення боргу в сумі 469 639,30 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №12 від 01.01.2013 р. купівлі-продажу, а саме щодо передачі товару у власність позивача.

Ухвалою суду від 17.10.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.11.2016 р.

Повноважні представники позивача в судове засідання 10.11.2016р. з'явились, позовні вимоги підтримали, на запитання суду зазначили, що: у 2015 р. в окремий період заборгованості у відповідача не було; відповідно до п. 7.4 договору №12 від 01.01.2013р. (за відсутності заперечень сторін) він продовжив свою дію; на даний час відносини по договору фактично припинились.

Також ними підтримано подану позивачем до матеріалів справи письмову заяву від 07.11.2016 р., в якій зазначається про відсутність між сторонами інших судових спорів (рішень) щодо виконання договору №12 від 01.01.2013 р., та інших правочинів, окрім зазначеного договору.

Відповідачем у судовому засіданні 10.11.2016р. підтримано викладене у відзиві від 09.11.2016р., в якому ним визнається борг в сумі 469 639,30 грн. та обставини продовження дії договору №12 від 01.01.2013р. після 31.12.2013р.

У відповідності до ч.3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.11.2016р. для надання можливості позивачу подати розрахунок позовних вимог.

16.11.2016р. позивачем через канцелярію господарського суду Тернопільської області подано клопотання №16/1-1290 від 15.11.2016р., яким він долучає до матеріалів справи розрахунок позовних вимог.

В судове засідання 17.11.2016р. сторони (їх уповноважені представники) не з'явились.

Відповідно до п.3.9., п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судом встановлено, що сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, оскільки у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. В даному випадку таким доказом є протокол судового засідання від 10.11.2016р. по справі №921/636/16-г/6, в якому містяться відомості про явку представників позивача та самого відповідача.

Окрім того, ухвалою від 17.10.2016р. про порушення провадження у справі, в порядку ст. 65 ГПК України, явка представників сторін у засідання господарського суду не визнавалась обов'язковою.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Учасникам судового процесу роз'яснювались їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, за відсутності відповідних клопотань учасників судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено:

01.01.2013р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "Тернопільський завод ЗБК" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №12, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю товар згідно виписаних видаткових накладних, а покупець прийняти і оплатити його на умовах даного договору (п.1.1, п.1.2 договору).

Загальний обсяг товару, що продається за даним договором, визначається протягом терміну дії договору з урахуванням кількості й асортименту (номенклатури) товару по всіх переданих, відповідно до умов договору, окремих партіях товару. Для отримання товару покупець зобов'язаний надати продавцю видаткову накладну із зазначенням найменування, одиниці виміру та кількості товару (п. 1.3, п.2.2 договору).

Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони обумовили, що розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування покупцем грошової суми попередньої оплати в розмірі 100 % вартості товару на розрахунковий рахунок продавця. Покупець має право передавати продавцеві в рахунок поставленого товару власно вироблену покупцем продукцію (згідно умов даного пункту сторони погодили що для зарахування не потрібно укладати жодних додатків до даного договору).

Згідно п.7.3, п.7.4 договору термін дії договору встановлюється, з дати підписання, і діє до 31.12.2013р. Якщо будь-яка із сторін не повідомила іншу про намір припинити договір за 30 днів до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгований на тих же умовах і на такий же термін.

На виконання умов п.3.1 договору за період з 13.01.2015р. по 01.07.2016р. ТзДВ "Тернопільський завод ЗБК" перерахувало відповідачу кошти згідно платіжних доручень:

№ 7 від 13.01.2015р. на суму 50500 грн.;

№ 17 від 16.01.2015р. на суму 15000 грн.;

№ 1 від 29.01.2015р. на суму 10800 грн.;

№ 1 від 30.01.2015р. на суму 7941,13 грн.;

№ 334 від 22.04.2015р. на суму 95875 грн.;

№ 342 від 24.04.2015р. на суму 73125 грн.;

№ 486 від 05.06.2015р. на суму 40741,65 грн.;

№ 521 від 12.06.2015р. на суму 161220 грн.;

№ 1 від 19.06.2015р. на суму 58240 грн.;

№ 582 від 30.06.2015р. на суму 50000 грн.;

№ 593 від 01.07.2015р. на суму 111040 грн.;

№ 10 від 03.07.2015р. на суму 15000 грн.;

№603 від 03.07.2015р. на суму 140000 грн.;

№ 610 від 08.07.2015р. на суму 96320 грн.;

№ 638 від 15.07.2015р. на суму 30010 грн.;

№ 665 від 23.07.2015р. на суму 44350 грн.

№ 692 від 29.07.2015р. на суму 56200 грн.;

№ 3 від 04.08.2015р. на суму 22400 грн.;

№ 707 від 05.08.2015р. на суму 22400 грн.;

№ 719 від 07.08.2015р. на суму 112170 грн.;

№ 820 від 11.09.2015р. на суму 78370 грн.;

№ 873 від 28.09.2015р. на суму 111798 грн.;

№ 23 від 07.10.2015р. на суму 238943,40 грн.;

№ 1 від 10.12.2015р. на суму 55870 грн.;

№ 1112 від 17.12.2015р. на суму 33570 грн.;

№ 1844 від 01.07.2016р. на суму 180354,99 грн., всього на загальну суму 1912239,17 грн.

Також позивачем згідно пункту 3.2 договору передано відповідачу власно вироблену ним продукцію на загальну суму 100271,92 грн., згідно накладних:

№ 304 від 24.03.2015р. на суму 29426,50 грн.;

№ 0000001153 від 03.08.2015р. на суму 3376грн.;

№ 1314 від 21.10.2015р. на суму 33322,21 грн.;

№ 0000001696 від 21.10.2015р. на суму 825 грн.;

№ 1449 від 30.10.2015р. на суму 33322,21 грн.

В свою чергу відповідач передав позивачу товар на підставі видаткових накладних:

№ РН - 0000009 від 22.01.2015р. на суму 50500 грн.;

№ РН - 0000010 від 23.01.2015р. на суму 15000 грн.;

№ РН - 0000020 від 29.01.2015р. на суму 10800 грн.;

№ РН - 0000023 від 30.01.2015р. на суму 7941,13 грн.;

№ РН - 0000069 від 22.04.2015р. на суму 95875 грн.;

№ РН - 0000102 від 12.06.2015р. на суму 161223,07 грн.;

№ РН - 0000104 від 19.06.2015р. на суму 58253,04 грн.;

№ РН - 0000106 від 30.06.2015р. на суму 85425 грн.;

№ РН - 0000109 від 01.07.2015р. на суму 111052,50 грн.;

№ РН - 0000114 від 03.07.2015р. на суму 166511,75 грн.;

№ РН - 0000125 від 15.07.2015р. на суму 30016 грн.;

№ РН - 0000129 від 23.07.2015р. на суму 44354 грн.;

№ РН - 0000132 від 29.07.2015р. на суму 56200 грн.;

№ РН - 0000133 від 04.08.2015р. на суму 22400 грн.;

№ РН - 0000134 від 05.08.2015р. на суму 22400 грн.;

№ РН - 0000135 від 07.08.2015р. на суму 112170 грн.;

№ РН - 0000119 від 08.07.2015р. на суму 96329,24 грн.;

№ РН - 0000159 від 11.09.2015р. на суму 78370 грн.;

№ РН - 0000160 від 28.09.2015р. на суму 112000 грн.;

№ РН - 0000163 від 28.09.2015р. на суму 111798 грн.;

№ РН - 0000164 від 30.09.2015р. на суму 238943,40 грн.;

№ РН - 0000213 від 16.12.2015р. на суму 62896,16 грн.;

№ РН - 0000229 від 17.12.2015р. на суму 5180,34 грн., загальна сума яких складає 1755638,63 грн.

Частина переданого відповідачем товару зарахована позивачем для погашення боргу, який станом на 01.01.2015р. становив 337121,83 грн.

Також 29.06.2016р. відповідачем перераховано позивачу кошти в сумі 124354,99 грн., на що вказує банківська виписка станом на 11.10.2016р. щодо руху коштів по рахунку позивача.

Решта зобов'язання в сумі (337121,83 грн. + 1912239,17 грн. + 100271,92 грн.) - (1755638,63 грн. + 124354,99 грн.) 469639,30 грн. залишилось не виконаним.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Наявність боргу відповідача (окрім первинних документів, копії яких містяться в матеріалах справи) стверджується оформленим між сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2015р. - 11.10.2016р. на суму 469639,30 грн.

Дана обставина також визнається сторонами, не викликає у суду сумніву та, відповідно до ч.1 ст. 35 ГПК України може не доказуватись.

У разі не передавання товару продавцем протягом 10 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати продавець зобов'язаний повернути покупцю попередню оплату в повному обсязі (п.5.2 договору).

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо передачі товару, за який позивачем здійснено попередню оплату, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з ФОП ОСОБА_2 469639,30 грн. попередньої оплати в судовому порядку.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,2 ст. 693 ЦК України вказано, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, повну передачу товару, за який здійснена передоплата позивачем в строк визначений у договорі (тобто протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту проведення попередньої оплати), боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 469639,30 грн.

Здійснення позивачем попередньої оплати за договором №12 від 01.01.2013р. на суму 1912239,17 грн. (за період 13.01.2015р. - 01.07.2016р.), а також передача ним в рахунок поставленого товару власно виготовленої продукції на суму 100271,92 грн., здійснення відповідачем передачі позивачу товару на загальну суму 1755638,63 грн., а також повернення останнім позивачу коштів в сумі 124354,99 грн. підтверджується первинними документами, Актом звірки за період з 01.01.2015р. по 11.10.2016р., а також визнається перед судом самим відповідачем.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. здійснення передачі товару на всю суму передоплати станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

Як вбачається з матеріалів справи, поданими позивачем доказами, які перелічено вище, незапереченими відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог на підставі ст. 693 ЦК України щодо стягнення з відповідача передоплати в розмірі 469639,30 грн. за непереданий ним позивачу товар, згідно договору № 12 від 01.01.2013 р.

Відповідно до змісту ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача 469 639,30 грн. боргу, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та визнані відповідачем.

У відповідності до ст.ст. 44,49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір стягується з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-3, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, номер НОМЕР_3 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Тернопільський завод ЗБК", вул. Текстильна, буд. 1, м. Тернопіль, код 00130688 - 469 639,30 (чотириста шістдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. боргу, 7044,60 (сім тисяч сорок чотири) грн. судового збору.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 22 листопада 2016 року.

Суддя І.П. Шумський