Ухвала суду № 62941561, 21.11.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.11.2016 р. Справа№ 914/3302/15

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Коссака С.М., при секретарі Сало О.А. розглянув матеріали справи

за скаргою: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м.Львів;

на постанову старшого державного виконавця Сихівського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції від 29.08.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 50076726,

заінтересована особа: Сихівський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів;

у справі № 914/3302/15

за позовом: Приватного підприємства „Технопром, м. Харків;

до відповідача: Державного підприємства Львівський бронетанковий завод, м. Львів;

про: стягнення 1 409 804,81 грн.

За участю представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача (скаржника): не зявився;

від Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції: ОСОБА_1 дежавний виконавець.

На розгляд господарського суду Львівської області 12.09.2016р. надійшла скарга Державного підприємства Львівський бронетанковий завод на постанову старшого державного виконавця Сихівського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції від 29.08.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 50076726 у справі № 914/3302/15 за позовом Приватного підприємства „Технопром до Державного підприємства Львівський бронетанковий завод про стягнення 1409804,81 грн. Скаржник просить суд визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 130 771,03 грн. від 29.08.2016 р., ВП № 50076726.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2016 року справу було передано судді Коссаку Степану Михайловичу, у звязку з перебуванням судді Артимовича Василя Михайловича на навчанні.

Ухвалою суду від 14.09.2016 р. прийнято скаргу у справі № 914/3302/15 до розгляду, розгляд скарги призначено на 03.10.2016 р.

Розгляд справи відкладався з причин, зазначених в ухвалах суду.

21.11.2016р. на виконання вимог ухвал господарського суду Львівської області виконавчою службою надано суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП 50076726 у справі.

В судове засідання 21.11.2016р. зявилися державний виконавець Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції, надав пояснення по суті справи. Державний виконавець Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції просив суд відмовити в задоволенні скарги.

Відповідач (скаржник) явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки та не виконання вимог ухвал суду не повідомив.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали скарги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Львівської області від 03.11.2015 р. у справі № 914/3302/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Львівський бронетанковий завод на користь Приватного підприємства „Технопром 1 229 136,00 грн. основного боргу, 7 606,33 грн. трьох процентів річних, 150 164,39 грн. пені та 20 803,60 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2015р. у справі № 914/3302/15 видано наказ про примусове виконання від 08.12.2015р.(бланк №040093).

На виконання вимог ухвал господарського суду Львівської виконавчою службою надано суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП 50076726 у справі, які судом дослідженні.

Постановою Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 09.02.2016 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 08.12.2015 р. у справі № 914/3302/15, якою встановлено строк добровільного виконання наказу до 16.02.2016 р.

09.02.2016 р. державним виконавцем також винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 17.02.2016 р. стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 140 771,03 грн.

Проте, 15.02.2016 р. на адресу відділу державної виконавчої служби надійшла заява ДП Львівський бронетанковий завод про відкладення виконавчих дій, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження боржником отримано 12.02.2016 р. У порядку ст. 35 Закону України Про виконавче провадження постановою державного виконавця Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 18.02.2016 р. відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу до 26.02.2016р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.05.2016р. у справі № 914/3302/15 визнано недійсною постанову, винесену 17.02.2016р. Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 140 771,03 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. ухвалу господарського суду Львівської області від 11.05.2016р. у справі № 914/3302/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як наслідок, начальником Сихівського ВДВС м. Львова 29.08.2016р. прийнято постановою про скасування процесуального документу, та в порядку ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» скасовано постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 140 771,03 грн. від 17.02.2016р.

Крім цього, 29.08.2016р. державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на позицію господарського суду Львівської області та Львівського апеляційного господарського суду винесено постанову про стягнення із боржника виконавчого збору у розмірі 130 771,03 грн.

Скаржник вважає діє державного виконавця Сихівського ВДВС Львівського МУЮ по винесенню постанови від 29.08.2016р. про стягнення виконавчого збору в сумі 130 771,03 грн. незаконною, оскільки прийнята з порушенням вимоги ст. 49 Закону України ««Про виконавче провадження».

У поданому відзиві державний виконавець заперечив проти задоволення скарги, зазначивши, що дії державного виконавця жодним чином не порушили положення ст. 49 Закону України ««Про виконавче провадження» та відповідають вимогам чинного законодавства України. Крім цього, зазначив, що за наслідками судового розгляду скарги на постанову про стягнення виконавчого збору від 17.02.2016р. (дану постанову скасовано) 29.08.2016р. виніс постанову про стягнення із боржника виконавчого збору із врахуванням позиції господарського суду Львівської області та Львівського апеляційного господарського суду. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону. Цього ж числа - 29.08.2016р. державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 8 ст. 49 Закону України ««Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому

Положеннями ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинною на момент виникнення даних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Постановою державного виконавця від 18.02.2016р. на підставі заяви боржника(заява від 12.02.2016р. № 341/1) відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу до 26.02.2016р.

З матеріалів справи вбачається що боржник під час відкладення провадження виконавчих дій 25.02.2016р. платіжним дорученням № 380 добровільно сплатив кошти у розмірі 100 000,00 грн., про що стягував листом від 21.03.2016р. повідомив державного виконавця.

Отже, боржник частково виконав рішення суду у справі.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішення є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Після 26.02.2016р. державним виконавцем вчинено ряд дій з примусового виконання рішення суду.

Так, 02.03.2016р. державним виконавцем складено Акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій.

02.03.2016р. державний виконавець прийняв постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 221,06 грн.

Відповідно ст. 57 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

02.03.2016 р. державний виконавець постановив накласти арешт на кошти на усіх рахунках відповідача (боржника).

Листом ПАТ «ОКСІ Банк» від 04.03.2016р. вих. № 4101/112 повідомлено державного виконавця, що на виконання постанови про арешт коштів боржника від 02.03.2016р. кошти боржника арештовано в повній сумі 1 407 931,38 грн.

Згідно платіжної вимоги № 403/8 від 14.03.2016р. Сихівського ВДВС ЛМУЮ стягнуто суму боргу в примусовому порядку, які надійшли на рахунок Сихівського ВДВС ЛМУЮ 21.03.2016р. та розпорядженням державного виконавця від 21.03.2016р. кошти в сумі 1 307 710,32 грн. необхідно перерахувати користь ПП «Технопром».

Згідно платіжного доручення від 24.03.2016р. № 539 кошти в сумі 1 307 710,32 грн. перераховано на рахунок ПП «Технопром».

Постановою про звільнення майна (коштів) з під арешту від 21.03.2016р. державний виконавець припинив чинність арешту коштів боржника.

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначає обов'язки і права державних виконавців. Зокрема, згідно з ч. 1 цієї статті, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Статтею 25 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до пятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; інші заходи, передбачені рішенням (ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

З матеріалів справи вбачається, що боржник у добровільному порядку в строк до 02.03.2016р. рішення суду в добровільному порядку не виконав. У звязку з чим, державним виконавцем вчинено дії для примусового виконання рішення, зокрема, постановою від 02.03.2016р. накладено арешт на кошти боржника та в примусовому порядку стягнуто всю суму виконавчого провадження.

З врахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р., яка отримана державним виконавцем 08.08.2016р., 29.08.2016р. Сихівським ВДВС м. Львів прийнято постановою про скасування процесуального документу, а саме: скасовано постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 140 771,03 грн. від 17.02.2016р.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

29.08.2016р. державним виконавцем прийнято поставу про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно п. 6 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

У звязку з цим, 29.08.2016р. державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на позицію господарського суду Львівської області та Львівського апеляційного господарського суду винесено постанову про стягнення із боржника виконавчого збору у розмірі 130 771,03 грн.

Аналізуючи норми ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що в ній визначено лише підстави для закінчення виконавчого провадження. Закону України «Про виконавче провадження» не встановлено часові рамки (термін), впродовж якої державний виконавець має винести постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав зазначених в ст. 49 даного закону.

Відповідно до ч.1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року).

Належних та допустимих доказів щодо незаконності прийняття постанови від 29.08.2016р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 130 771,03 грн. скаржником не подано.

Враховуючи наведене вище, вимога скаржника про визнання недійсною постанови державного виконавця від 29.08.2016р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 130 771,03 грн. та зупинення стягнення виконавчого збору згідно постанови є безпідставними та не обґрунтованими, а дії державного виконавця направлені на реальне виконання рішення суду за допомогою вчинення всіх наданих йому законодавством засобів, про що свідчать матеріали виконавчого провадження.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та керуючись Законом України Про виконавче провадження, ст.ст. 33, 34, 43, 86, 1212 ГПК України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» на постанову старшого державного виконавця Сихівського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції від 29.08.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 50076726 - відмовити.

Суддя Коссак С.М.