Рішення № 62941251, 17.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016Справа №910/19002/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/19002/16

за позовом комунального підприємства по утриманню зелених насаджень

Дніпровського району м. Києва;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант плюс»;

про стягнення 187 584,77 грн.

Представники сторін:

від позивача: Лисенко М.В., довіреність б/н від 01.08.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дніпровського району м. Києва (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант плюс» (надалі - відповідач) про стягнення 187 584,77 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору субпідряду № 82-В від 16.05.2016р. не розрахувався за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 185 371,46 грн., за прострочення сплати якої додатково нараховані 2015,78 грн. пені та 197,53 грн. - 3% річних

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016р. порушено провадження у справі № 910/19002/16 та призначено її розгляд на 17.11.2016р.

Присутнім у судовому засіданні 17.11.2016р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 19.10.2016р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 19.10.2016р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім, згідно з рекомендованим повідомленням, 25.10.2016р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2016р. між позивачем (за договором - субпідрядник) та відповідачем (за договором - генпідрядник) було укладено Договір субпідряду № 82-В, за умовами якого генпідрядник доручає, а субпідрядник на свій ризик, власними силами і засобами, з використанням власного обладнання, техніки та інших ресурсів, зобов'язується виконати роботи по озелененню об'єкта: «Капітальний ремонт парку на житловому масиві «Райдужний» у Дніпровському районі м. Києва», виконання якого передбачено даним договором у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Згідно з п. 2.1. договору, загальна вартість робіт за цим договором складає 204 799,73 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.5. договору, приймання робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3, затверджених наказом Міненергобуду України від 04.12.2009 № 554.

У відповідності з п. 4.4. договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником протягом 7 робочих днів після підписання акта виконаних робіт та надходження бюджетних коштів від замовника.

За послуги, надані генпідрядником, субпідрядник проводить генвідрахування в розмірі 2,5% від вартості виконаних робіт (п. 4.5. договору).

За умовами п. 10.1. договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016 року, а у чинності взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання, що підтверджується підписаними сторонами актом приймання-передачі виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідкою про вартість робіт (типова форма КБ-3) від 06.09.2016р. на загальну суму 190 124,57 грн.

В свою чергу, відповідач не здійснив розрахунок за виконані позивачем роботи та не перерахував 185 371,46 грн. (за мінусом генвідрахувань у сумі 4753,11 грн.) протягом 7 робочих днів після підписання акта виконаних робіт.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за виконані робти становить 185 371,46 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з умов укладеного між сторонами Договору субпідряду № 82-В по об'єкту: «Капітальний ремонт парку на житловому масиві «Райдужний» у Дніпровському районі м. Києва» від 16.05.2016р., відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, пов'язані з виконанням договору підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами статті 838 ЦК України визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, встановлено порядок оплати за договором підряду, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Факт виконання робіт позивачем та передання її результатів відповідачу підтверджується відповідним актом приймання-передачі виконаних робіт (типова форма КБ-2в) за вересень 2016 року.

З огляду на вищенаведене та підписання уповноваженою особою відповідача акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) без будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, свідчить про прийняття останнім цих робіт та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у строки, визначені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано факт виконання позивачем робіт за договором на загальну суму 185 371,46 грн. та не надано доказів їх оплати у визначений договором строк, а відтак позовні вимоги в частині стягнення суми основоного боргу підлягають задоволенню в сумі 185 371,46 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 8.5. договору, за порушення строків перерахування платежів за виконані роботи, генпідрядник сплачує субпідряднику за кожний день простроченого платежу пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який стягується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з позовної заяви позивачем здійснено нарахування пені за період з 08.09.2016р. по 20.09.2016р. у загальній сумі 2015,78 грн.

Водночас, суд вважає необґрунтованим початок нарахування пені позивачем з 08.09.2016р., оскільки за умовами п. 4.4. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником протягом 7 робочих днів після підписання акта виконаних робіт. Як вбачається з акту приймання виконаних робіт (типова форма КБ-2в) за вересень 2016 року, якопія якого знаходиться в матеріалах справи, останній було підписано 06.09.2016р., тому з урахуванням 7 робочих днів відповідач тільки починаючи з 16.09.2016р. вважається таким, що прострочив виконаня грошового зобов'язання.

Отже, правомірним є нарахування пені з 16.09.2016р. по 20.09.2016р. - дату, яка визначена позивачем у позовній заяві, та яка становить за вказаний період у сумі 759,72 грн.

Крім того статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Як вбачається з позовної заяви позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 08.09.2016р. по 20.09.2016р. у загальній сумі 197,53 грн.

Проте, враховуючи положення п. 4.4. договору та дату фактичного підписання акту приймання виконаних робіт (типова форма КБ-2в) за вересень 2016 року - 06.09.2016р., суд ввважає правомірним нарахування 3% річних за період 16.09.2016р. по 20.09.2016р. у загальній сумі 75,97 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант плюс» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4; код ЄДРПОУ 39613276) на користь комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дніпровського району м. Києва (02125, м. Київ, пр. Визволителів, 6; код ЄДРПОУ 03359813) 185 371 грн. 46 коп. - боргу, 759 грн. 72 коп. - пені, 75 грн. 97 коп. - 3% річних та 2793 грн. 11 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.11.2016р.

Суддя А.І. Привалов