Рішення № 62941045, 23.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016Справа №910/18563/16Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до про Приватного акціонерного товариства «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» стягнення заборгованості у розмірі 45 100 грн. 06 коп. Представники:

від Позивача: Подоляк О.Р. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 45 100 грн. 06 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 27.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» (Замовник) було укладено Договір №ЛГВ-72/06-16, відповідно до умов Замовник зобов'язався із власних свердловин Ретичинського газового родовища подати природний газ до УППГ - 3 Свидниця, а Виконавець зобов'язався надати послуги по прийому, підготовці на УППГ - 3 Свидниця та транспортуванню природного газу Замовника в мережу розподільних газопроводів ПАТ «Львівгаз». Як зазначає Позивач, він належним чином виконав свої зобов'язання за цим Договором, що підтверджується актами здачі - приймання, проте Відповідач здійснив оплату наданих послуг з прострочкою платежу. Враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» пеню у розмірі 15 791 грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 1 299 грн. 35 коп., інфляційні у розмірі 5 890 грн. 44 коп. та штраф у розмірі 22 118 грн. 99 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.10.2016 року порушено провадження у справі № 910/18563/16, судове засідання призначено на 02.11.2016 року.

02.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 11.10.2016 року.

02.11.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 11.10.2016 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 року відкладено розгляд справи на 23.11.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 23 листопада 2016 року представник Позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 року у справі № 910/18563/16, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» є 01025, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ЖИТОМИРСЬКА, будинок 25/2.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/18563/16 направлялись на адресу Приватного акціонерного товариства «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23 листопада 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

27.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» (Замовник) було укладено Договір №ЛГВ-72/06-16, відповідно до умов Замовник зобов'язався із власних свердловин Ретичинського газового родовища подати природний газ до УППГ - 3 Свидниця, а Виконавець зобов'язався надати послуги по прийому, підготовці на УППГ - 3 Свидниця та транспортуванню природного газу Замовника в мережу розподільних газопроводів ПАТ «Львівгаз».

Замовник зобов'язався оплачувати послуги згідно умов цього Договору. (п.1.3 Договору)

Відповідно до п.7.1 Договору вартість послуг по прийому, підготовці та транспортуванню по газопроводах Виконавця газу зі Ретичинського ГР та обслуговуванню необхідного для цього обладнання без компримування становить 531 грн. 42 коп. з розрахунку підготовки та передачі однієї тисячі метрів кубічних газу, видобутого Замовником.

Згідно з п.7.2 Договору оплата послуг згідно цього Договору здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати до 20 числа поточного місяця в сумі, що становить 100% від прогнозованого об'єму видобутку природного газу в поточному місяці з обов'язковим зазначенням в призначенні платежу номеру та дати укладення цього Договору. Остаточний розрахунок Замовник здійснює на протязі 10 банківських днів з моменту підписання акту передачі - приймання наданих послуг.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що Замовник відповідає за своєчасну оплату наданих послуг. За порушення термінів оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2016 року. (п.12.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №ЛГВ-72/06-16 від 27.01.2016 року Позивач надав, а Відповідач в свою чергу прийняв послуги по прийому, підготовці, обліку та транспортуванню природного газу видобутого із свердловин Ретичинського газового родовища, що підтверджується Актами передачі - приймання наданих послуг у січні 2016 року від 31.01.2016 р. на суму 67 118 грн. 35 коп., у лютому 2016 року від 29.02.2016 року на суму 61 887 грн. 58 коп., у березні 2016 року від 31.03.2016 року на суму 66 239 грн. 90 коп., у квітні 2016 року від 30.04.2016 року на суму 63 964 грн. 90 коп., у травні 2016 року від 31.05.2016 року на суму 56 774 грн. 79 коп., у червні 2016 року від 30.06.2016 року на суму 58 220 грн. 25 коп., та здійснив оплату за надані послуги, що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов'язання за цим Договором, що підтверджується актами здачі - приймання, проте Відповідач здійснив оплату наданих послуг з прострочкою платежу. Враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» пеню у розмірі 15 791 грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 1 299 грн. 35 коп., інфляційні у розмірі 5 890 грн. 44 коп. та штраф у розмірі 22 118 грн. 99 коп.

15.06.2016 року Позивач направив на адресу Відповідача лист №2-03-1444-2 з вимогою погасити заборгованість за надані послуги, сплатити пеню, 3% річних та інфляційні, штраф, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 29.06.2016 року уповноваженій особі підприємства Відповідача, проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №ЛГВ-72/06-16 від 27.01.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №ЛГВ-72/06-16 від 27.01.2016 року Позивач надав, а Відповідач в свою чергу прийняв послуги по прийому, підготовці, обліку та транспортуванню природного газу видобутого із свердловин Ретичинського газового родовища, що підтверджується Актами передачі - приймання наданих послуг у січні 2016 року від 31.01.2016 р. на суму 67 118 грн. 35 коп., у лютому 2016 року від 29.02.2016 року на суму 61 887 грн. 58 коп., у березні 2016 року від 31.03.2016 року на суму 66 239 грн. 90 коп., у квітні 2016 року від 30.04.2016 року на суму 63 964 грн. 90 коп., у травні 2016 року від 31.05.2016 року на суму 56 774 грн. 79 коп., у червні 2016 року від 30.06.2016 року на суму 58 220 грн. 25 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, та здійснив оплату за надані послуги, що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Згідно з п.7.2 Договору оплата послуг згідно цього Договору здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати до 20 числа поточного місяця в сумі, що становить 100% від прогнозованого об'єму видобутку природного газу в поточному місяці з обов'язковим зазначенням в призначенні платежу номеру та дати укладення цього Договору. Остаточний розрахунок Замовник здійснює на протязі 10 банківських днів з моменту підписання акту передачі - приймання наданих послуг.

Судом встановлено, що всупереч умовам Договору №ЛГВ-72/06-16 від 27.01.2016 року Приватне акціонерне товариство «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» не здійснило оплату наданих послуг на умовах попередньої оплати до 20 числа поточного місяця в сумі, що становить 100% від прогнозованого об'єму видобутку природного газу в поточному місяці, а здійснило остаточний розрахунок з прострочкою платежу, що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 13.02.2016 р. по 19.07.2016 р. у розмірі 1 299 грн. 35 коп. та інфляційні у розмірі 5 890 грн. 44 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки Відповідача з 13.02.2016 р. по 19.07.2016 р. у розмірі 1 299 грн. 35 коп. зі сплати за виконані й прийняті послуги вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. Проте, Суд зазначає, що розрахунок 3% річних здійснений Позивачем невірно, оскільки нарахування 3% річних здійснюється за кожним Актом окремо, а також Позивач невірно визначив період початку прострочки Відповідача. Так, при здійсненні розрахунку Позивачем не враховано, що 08.03.2016 р., 02.05.2016 р., 09.05.2016 р. були вихідними днями, оскільки згідно з п.7.2 Договору остаточний розрахунок Замовник здійснює на протязі 10 банківських днів з моменту підписання акту передачі - приймання наданих послуг, а тому вказані вихідні дні не включаються в період часу, за який Відповідач повинен був здійснити розрахунок.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочки Відповідача з 13.02.2016 р. по 19.07.2016 р. у розмірі 5 890 грн. 44 коп. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні розрахунку інфляційних, Позивач не врахував, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов»язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов»язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції, що зроблено позивачем. Крім того, Позивач, при розрахунку інфляційних не врахував, що ним заявлені в позові вимоги про застосування до відповідача норм ст. 625 Цивільного кодексу України не за визначений окремий місяць прострочки в цілому, а за період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов»язання за кожним Актом окремо за певний період часу з моменту виникнення прострочки до моменту фактичної оплати. Також, в даному випадку у зв'язку із здійсненням часткової оплати Відповідачем, Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні лише у розмірі 4 899 грн. 24 коп. за загальний період з 13.02.2016 р. по 19.07.2016 р.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 13.02.2016 р. по 19.07.2016 р. у розмірі 15 791 грн. 28 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що Замовник відповідає за своєчасну оплату наданих послуг. За порушення термінів оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% вартості послуг за кожний день прострочення,

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 13.02.2016 року по 19.07.2016 року у розмірі 15 791 грн. 28 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. Проте, Суд зазначає, що розрахунок пені здійснений Позивачем невірно, оскільки нарахування пені здійснюється за кожним Актом окремо, а також Позивач невірно визначив період початку прострочки Відповідача та не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.8.2 Договору у розмірі 22 118 грн. 99 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв»язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.8.2 Договору за прострочення понад 30 днів Замовник додатково сплачує Виконавцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.8.2 Договору в розмірі 22 118 грн. 99 коп.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1 299 грн. 35 коп., інфляційні у розмірі 4 899 грн. 24 коп., пеня у розмірі 15 791 грн. 28 коп. та штраф у розмірі 22 118 грн. 99 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» (01025, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ЖИТОМИРСЬКА, будинок 25/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 31031086) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28, Ідентифікаційний код юридичної особи 30019775) 3% річних у розмірі 1 299 (одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять) грн. 35 (тридцять п'ять) коп., інфляційні у розмірі 4 899 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 24 (двадцять чотири) коп., пеню у розмірі 15 791 (п'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 28 (двадцять вісім) коп., штраф у розмірі 22 118 (двадцять дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 99 (дев'яносто дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 347 (одна тисяча триста сорок сім) грн. 72 (сімдесят дві) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 листопада 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин