Ухвала суду № 62940977, 23.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23.11.2016Справа № 910/17999/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Обслуговуючого гаражно - будівельного кооперативу «Волгоградський» до За участю про Київської міської ради Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії

Представники сторін:

від Позивача: Мостовий О.В. (представник за довіреністю);

Трубецкой С.Г. (голова кооперативу);

від Відповідача: Власенко І.І. (представник за довіреністю);

від Третьої особи: Заболотна Д.П. (представник за довіреністю);

ВСТАНОВИВ

Обслуговуючий гаражно - будівельний кооператив «Волгоградський» (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі також - «Відповідач») про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що у липні КП «Київземресурс» було завершено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5514 га, розташованої за адресою: вул. Шолом - Алейхема, 5В у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки. Як зазначає Позивач, Київська міська рада 21.09.2015 року отримала завершений та погоджений проект землеустрою, проте всупереч частини 6 статті 123 земельного кодексу України не прийняла рішення про надання земельної ділянки у користування Позивачу чи про відмову в такому у передбачений законом строк. Таким чином, просить Суд визнати незаконною бездіяльність Київської міської ради щодо розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5514 га (кадастровий номер 8000000000:62:029:0030) Обслуговуючому гаражно - будівельному кооперативу «Волгоградський» для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки, розташованої за адресою: вул. Шолом - Алейхема, 5В у Деснянському районі м. Києва; зобов'язати Київську міську раду розглянути у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5514 га (кадастровий номер 8000000000:62:029:0030) Обслуговуючому гаражно - будівельному кооперативу «Волгоградський» для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки, розташованої за адресою: вул. Шолом - Алейхема, 5В у Деснянському районі м. Києва та прийняти рішення щодо його затвердження або відмови у затвердженні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2016 року порушено провадження у справі № 910/17999/16, судове засідання призначено на 26.10.2016 року.

25.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

26.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

26.10.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 03.10.2016 року.

Щодо клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет, на стороні Відповідача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Відповідно до п. 1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ст. 27 ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали та обставини справи Суд вважає, за необхідне задовольнити клопотання Відповідача та залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин та здійснює управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, розпорядником яких є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- направити копію позовної заяви Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та надати Суду докази на підтвердження направлення;

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Київської міської ради;

- надати докази на підтвердження отримання Київською міською радою документації з землеустрою.

2) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати письмові пояснення по суті позовних вимог Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу "Волгоградський".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року відкладено розгляд справи на 09.11.2016 року, у зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, витребуванням додаткових доказів по справі.

07.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду віл 26.10.2016 року.

09.11.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін.

Представник третьої особи вимоги ухвали суду від 26.10.2016 року не виконав, а в судовому засіданні подав клопотання про припинення провадження по справі та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

Суд приймає до розгляду клопотання Третьої особи про припинення провадження по справі, а щодо клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" зазначає наступне.

Клопотання Третьої особи вмотивовано тим, що Рішенням Київської міської ради від 06.10.2016 року №168/1172 земельна ділянка площею 0,5514 га (кадастровий номер 8000000000:62:029:0030) була надана у постійне користування Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

Однак, предметом позовних вимог Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу "Волгоградський" є визнання незаконною бездіяльності Київської міської ради щодо розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5514 га (кадастровий номер 8000000000:62:029:0030) Позивачу для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки, розміщеної за адресою: вул. Шолом-Алейхема, 5В у Деснянському районі м. Києва та зобов'язання розглянути у встановленому порядку вищезазначений проект землеустрою.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали та обставини справи, керуючись статтею 27 Господарського процесуального кодексу України, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання третьої особи, оскільки рішення по справі №910/17999/16 не вплине на права та обов'язки Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Відповідача:

- надати докази на підтвердження направлення на адресу Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу "Волгоградський" листа №057041-14425 від 11.08.2015 року та листа №057023-18229 від 26.09.2016 року;

- надати належним чином оформлене Рішення Київської міської ради №910/910 від 28.07.2016 року;

- надати письмові пояснення щодо того, чи порушено строк надання відповіді Обслуговуючому гаражно-будівельному кооперативу "Волгоградський", якщо так, то вказати причини такого порушення.

2) Третю особу:

- надати докази на підтвердження направлення на адресу Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу "Волгоградський" листа №057041-14425 від 11.08.2015 року та листа №057023-18229 від 26.09.2016 року;

- надати письмові пояснення щодо того, чи порушено строк надання відповіді Обслуговуючому гаражно-будівельному кооперативу "Волгоградський", якщо так, то вказати причини такого порушення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.11.2016 року відкладено розгляд справи на 23.11.2016 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

21.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення на позовну заяву.

21.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 23.11.2016 року представники Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд відмовити у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представники Відповідача та Третьої особи надали усні пояснення по суті спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників Сторін та Третьої особи, приходить до висновку про припинення провадження у справі № 910/17999/16 з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст.125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус судів» місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. За змістом ч.3 цієї норми місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відповідності до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень,наведених у статті 3 Господарського кодексу України

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, Обслуговуючий гаражно - будівельний кооператив «Волгоградський» звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання незаконною бездіяльності Київської міської ради щодо розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5514 га (кадастровий номер 8000000000:62:029:0030) Обслуговуючому гаражно - будівельному кооперативу «Волгоградський» для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки, розташованої за адресою: вул. Шолом - Алейхема, 5В у Деснянському районі м. Києва; зобов'язання Київської міської ради розглянути у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5514 га (кадастровий номер 8000000000:62:029:0030) Обслуговуючому гаражно - будівельному кооперативу «Волгоградський» для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки, розташованої за адресою: вул. Шолом - Алейхема, 5В у Деснянському районі м. Києва та прийняти рішення щодо його затвердження або відмови у затвердженні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою та другою ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

З аналізу зазначених вище процесуальних норм вбачається, що до юрисдикції адміністративних судів належать виключно публічно-правові спори.

При цьому, єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. У разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. (частина 6 статті 123 Земельного кодексу України)

Статтею 9 Земельного Кодексу України визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території віднесено, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (п.«б» ст.9 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Наведені норми встановлюють право Київської міської ради передавати земельні ділянки комунальної власності у користування юридичним особам.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідачем у цій справі є суб'єкт владних повноважень, а спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій щодо здійснення розгляду клопотання Позивача про затвердження проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року у справі №826/14574/15.

Крім того, Суд зазначає, що розгляд справ про визнання бездіяльності Київської міської ради протиправною та зобов'язання вчинити дії відповідно до норм статті 123 Земельного кодексу України здійснюється саме адміністративними судами України, про що свідчать постанови Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі №21-358а13, постанови Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016 року у справі №К/800/1706/16 та від 19.10.2016 року у справі №К/800/1537/16.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що спір за позовом Обслуговуючого гаражно - будівельного кооперативу «Волгоградський» до Київської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

За змістом п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження по справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Судом роз'яснено, що Позивач має право звернутися до суду з вказаним клопотанням про повернення сплаченого судового збору.

Керуючись п. 1 частини 1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі № 910/17999/16.

2. Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя О.В. Чинчин