Рішення № 62940679, 22.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/126/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016 Справа № 908/2767/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.

За участю представників: від позивача ОСОБА_1 (дов. № 1 від 12.09.16); ОСОБА_2 (дов. № 5 від 17.05.16); від відповідача ОСОБА_3 (дов. № б/н від 04.12.16).

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/2767/16,

за позовом: Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Стальпром (49044, м. Дніпропетровськ, провулок Шевченка, 3)

до відповідача: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306)

про стягнення суми,

Сутність спору:

ВКП ТОВ Стальпром звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ВП Атоменергомаш ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору поставки № 20/05/56 від 03.08.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.10.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2767/16, судове засідання призначено на 07.11.2016р.

У судовому засіданні 07.11.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.11.2016р., потім до 22.11.2016р.

22.11.2016р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

04.11.2016р. до суду від позивача надійшло письмове уточнення до позовних вимог, в яких зазначено, що відповідно до змісту позовних вимог та розрахунку ціни позову є необхідність в уточненні сум заявлених до стягнення з відповідача, а саме: 3% річних складають суму 11917,11 грн., інфляційні втрати складаються суму 40275,84 грн.

У судовому засіданні 07.11.2016р. представник позивача в усній формі пояснив, що при складанні прохальної частині позовної заяви було допущено описки щодо зазначення розміру 3% річних та інфляційних.

Заява в порядку ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

16.11.2016р. від позивача надійшли ще одно письмове уточнення, в якому останній просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 12312,42 грн., інфляційні втрати в розмірі 40275,84 грн.

Дане уточнення за своєю суттю є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Заява про збільшення розміру позовних вимог не суперечить приписам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача суми 52588,26 грн., з яких: сума 12312,42 грн. -3% річних, сума 40275,84 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, зокрема, про наступне. На виконання умов договору поставки № 20/05/56 від 03.08.2015р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 961279,94 грн. Відповідач, в свою чергу, оплату за отриману продукцію здійснив в повному обсязі, однак з порушенням строків, встановлених договором. У звязку з чим, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача суму 12312,42 грн. 3% річних та суму 40275,84 грн. інфляційних втрат.

Відповідач 07.11.2016р. подав до суду відзив на позовну заяву та пояснив наступне. Починаючи з січня 2016р. рахунки ДП «НАЕК «Енергоатом» та усіх його відокремлених підрозділів (зокрема ВП АЕМ) перебувають під арештом, накладеним державним виконавцем у рамках виконавчого провадження, у звязку з чим ВП АЕМ позбавлений можливості вільно розпоряджатися грошовими коштами, що перебувають на його рахунках. Незважаючи на майже безнадійну ситуацію ВП АЕМ було вжито всіх залежних від нього заходів щодо здійснення оплат за отриману за договром продукцію, внаслідок чого постачальнику заборгованість сплачена в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2015р. між Виробничо-комерційним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю Стальпром (постачальник, позивач у справі) та відокремленим підрозділом Атоменергомаш Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 20/05/56, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити в передбачені даним договором строки покупцю продукцію на загальну суму 959999,94 грн., а останній прийняти та оплатити вказану продукцію (п. 1.1).

За умовами п. 1.2 договору у разі, якщо постачання продукції у вказаній кількості виявиться неможливим з технічних причин (відхилення ваги внаслідок допустимих відхилень геометричних розмірів, інші технічних причин), постачальник зобовязаний повідомити про це покупця з зазначенням причин, а покупець має право за результатами розгляду повідомлення прийняти рішення про поставку з відхиленням -5% +2,5% про що повідомляє постачальника. Вважається, що покупець погодив постачання продукції із вказаними відхиленнями у разі, якщо він прийняв продукцію, що була поставлена постачальником із вказаними відхиленнями.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що оплата поставленої, відповідно до заявки, продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.11.2015р. партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

За умовами п. 5.5 договору продукція, що поставляється, повинна супроводжуватися наступними документами: - видатковою накладною; - у випадку, якщо стандарти, технічні умови або інша документація про якість продукції не опублікована в загальнодоступних виданнях копіями вказаної документації; - документом про якість.

Згідно з п. 10.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками та діє 2 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, здійснив відповідачу поставку продукції на загальну суму 961279,94 грн., а саме: за видатковою накладною № 7156 від 01.09.2015р. на суму 320639,98 грн., за видатковою накладною № 7171 від 16.09.2015р. на суму 640639,96 грн.

Поставка продукції підтверджується самими видатковими накладними, підписаними обома сторонами, товарно-транспортними накладними від 01.09.2015р. та 16.09.2015р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

У відповідності до п. 4.1 договору, з урахуванням ст. 253 та ч. 3 ст. 254 ЦК України, оплата товару за накладною № 7156 від 01.09.2015р. повинна бути здійснена до 02.11.2015р. (включно), за закладною № 7171 від 16.09.2015р. до 17.11.2015р. (включно).

Відповідач, в свою чергу, оплату за отриманий товар здійснив в повному обсязі, що копіями платіжних доручень, однак перерахування коштів здійснювалося з порушенням строків, встановлених п. 4.1 договору.

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Спосіб захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та компенсації (плати) за користування боржником коштами, належними до сплати кредиторові передбачений у ст. 625 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

За порушення відповідачем грошового зобовязання позивачем нараховані 12312,42 грн. 3% річних за загальний період: з 02.11.2015р. по 17.05.2016р. та 40275,84 грн. інфляційних втрат за загальний період: з грудня 2015р. по квітень 2016р.

Перевіривши розрахунки 3% річних суд вважає за необхідне скоригувати їх в частині визначення періоду. Оскільки судом встановлено, що граничний строк оплати за накладною № 7156 від 01.09.2015р. є 02.11.2015р., то річні повинні нараховуватися з 03.11.2015р. по 11.03.2016р., сума яких, при цьому, становить 3338,50 грн. Граничний строк оплати за накладною № 7171 від 16.09.2015р. є 17.11.2015р., а отже річні повинні нараховуватися з 18.11.2015р. по 17.05.2016р., сума яких становить 8894,92 грн.

Загальна сума 3% річних за двома накладними складає 12233,42 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що період позивачем визначено вірно, в той же час допущено помилку при нарахуванні суми інфляційних. Суд вважає за необхідне не змінюючи період нарахування, коригувати розрахунок в частині визначення його розміру, а саме: за загальний період з грудня 2015р. по квітень 2016р. інфляційні втрати становлять 40274,64 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 12233,42 грн. 3% річних та сума 40274,64 грн.

Отже, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відокремленого підрозділу Атоменергомаш Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306; ідентифікаційний код юридичної особи: 26444970) на користь Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Стальпром (49044, м. Дніпропетровськ, провулок Шевченка, 3; ідентифікаційний код юридичної особи: 13437017) суму 12233 (дванадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 42 коп. 3% річних, суму 40274 (сорок тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 64 коп. інфляційних втрат, сума 1375,90 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.11.2016р.

СуддяА.О. Науменко