Рішення № 62940652, 22.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/97/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016 Справа № 908/2738/16

за позовом Комунального підприємства Водоканал (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 25 від 11.01.2016 р.;

від відповідача : не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Водоканал, м. Запоріжжя звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод, м. Запоріжжя заборгованості в сумі 9487,21 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 629 Цивільного кодексу України. При цьому вказує, що позивачем було проведено технічне обстеження водопровідних та каналізаційних мереж відповідача за результатами якого складено акт № 621/1 від 14.10.2013р., в якому зазначено, що 07.10.2013 р. актом № 606 ТИ було зафіксовано факт експлуатації відповідачем приладу обліку холодної води марки КВ 1,5 із простроченою датою державної повірки, що є порушенням п. 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. На підставі вказаного акту, позивачем було складено акт від 14.10.2013 р. № 65/3, в якому визначено розрахунковий період безоблікового водокористування, а саме: з 01.10.2013р. по 14.10.2013р. на суму 9487,21грн. У звязку із відмовою від підпису та отриманням екземпляру акту позивачем було відправлено на адресу відповідача акт № 65/3 від 14.10.2013р. На дату подання позовної заяви заборгованість відповідачем не сплачена. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2738/16, розгляд якої призначено на 22.11.2016 р.

ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод (відповідач у справі) вимоги суду, викладені в ухвалі від 17.10.2016 р., щодо надання письмового відзиву не виконав; процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, натомість, надіслав письмове клопотання (вих. б/н від 21.11.2016 р.), в якому просить продовжити строк розгляду справи на 15-ть днів та відкласти розгляд справи. Клопотання мотивоване тим, що 22.11.2016 р. представники ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод будуть перебувати у відрядженні.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі незявлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обовязком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку, суд вважає, що неявка представника відповідача, повідомленого належним чином про час та місце судового розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні. У разі наявності заперечень на позовну заяву, відповідач не був позбавлений можливості викласти їх у письмовому відзиві та завчасно направити на адресу суду.

Крім того, згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

В даному випадку, відповідач (ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод) є юридичною особою і у разі зайнятості одного зі своїх працівників, мав право направити іншого повноважного представника для участі в судовому засіданні 22.11.2016 р. для представництва своїх інтересів або керівника.

Також, суд відзначає, що у відповідності до ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи може бути продовженим у виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду спору.

В даному випадку, матеріали справи в повному обсязі містять необхідний обсяг доказів у справі, достатніх для вирішення спору по суті, внаслідок чого спір може бути вирішений в даному судовому засіданні.

Суд наголошує, що згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи та про відкладення розгляду справи, суд залишає без задоволення.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 22.11.2016 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Матеріали свідчать, що 01.06.2006 року між позивачем (Водоканалом) та відповідачем (Абонентом), був укладений договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 65/3 (надалі Договір), за умовами якого, Водоканал забезпечує Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: гуртожиток, вул. Уральська, 45.

Пункт 3.2.1 Договору встановлює обовязок Абонента своєчасно оплачувати Водоканалу послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з договором та нормативними документами, вказаними у п. 1.1 Договору.

Пунктом 3.2.3 Договору передбачено, що при відсутності або не встановленому обліковому приладі у встановлений Водоканалом термін або розміщенні Абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням Правил користування..., Правил експлуатації... водопостачання Абонента вважається безобліковим, а втрати води і обєм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6 та 21.5 Правил користування..., починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.

Відповідно до п. 5.1 Договору основним документом на оплату є акт. Акти виписуються 30-31 числа кожного місяця. Абонент зобовязаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі, вказаний в акті. Якщо Абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником Водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається Абоненту поштою. Оформлений таким чином акт є обовязковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та приймання стічних вод.

У відповідності до п. 6.1 Договору Сторони несуть відповідальність за невиконання зобовязань у відповідності з чинним законодавством та вказаними в цьому Договорі нормативними документами.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, як і доказів укладення нового договору, а отже його умови є чинними на момент розгляду справи судом.

Як вбачається з акту № 606 ТИ технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення від 07.10.2013 р., Абонент відповідач споживає питну воду від мережі КП «Водоканал». Витрати води визначаються приладами обліку на вводі КВ 1,5г, держповірка 3 квартал 2009 р. Прилад обліку припломбовано до трубопроводу пломбою КП «Водоканал» «ЗАЛ 202681». Строк держповірки приладу обліку КВ 1,5г закінчився 30.09.2012 р. та прилад експлуатується після закінчення строку держповірки..

14.10.2013 р. Водоканалом було проведено технічне обстеження водопроводу та каналізації Абонента (ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод) та складено акт технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення № 621/1 ТИ від 14.10.2013 р., в якому зазначено, що 07.10.2013 р. актом № 606 ТИ було зафіксовано факт експлуатації Абонентом приладу обліку холодної води марки КВ 1,5г з простроченою датою держповірки, тобто з порушенням 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, п. 10.3.7 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, ч. 2 ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», а також п. 3.2.3 договору № 65/3 від 01.06.2006 р. Обєм води складає 84,792м.куб/добу. Розрахунковий період становить з 01.10.2013 р. по 14.10.2013р. Таким чином, обєм води за період з 01.10.2013 р. по 14.10.2013 р. становить 84,792 м.куб. х 14д = 1187,088 м.куб.

Акт № 621/1 ТИ від 14.10.2013 р. підписано представником КП Водоканал. Абонент (ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод) з актом ознайомлений, але від підпису відмовився.

На підставі акту технічного обстеження № 621/1 ТИ від 14.10.2013 р., був виставлений акт № 65/3 від 14.10.2013 р. на суму 12293,48 грн.

Листом (вих. № 17447 від 30.10.2013 р.) на адресу відповідача були направлені акти від 14.10.2013 р. № 65/3 та № 621/1 ТИ.

05.11.2013 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист (вих. № 17899), в якому зазначено, що у звязку з тим, що в акті № 65/3 від 14.10.2013 р. на період з 01.10.2013р. по 14.10.2013 р. на суму 12293,48 грн. невірно застосований тариф по категорії населення на послуги водопостачання та водовідведення, акт необхідно вважати недійсним. При цьому, відповідачу було надіслано акт № 65/3 від 14.10.2013 р. на період з 01.10.2013 р. по 14.10.2013 р. на суму 9487,21 грн.

Оскільки відповідач не оплатив нараховану актом № 65/3 від 14.10.2013р. суму 9487,21 грн., то позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 9487,21 грн., у якості заборгованості за безоблікове водокористування, що є предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що субєкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

В п. 1.1 Договору сторони погодили, що вони керуються Законом України Про питну воду та питне постачання від 10.01.2002 р. №2918-ІІІ, діючими Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затвердженими наказом Держжиткомгоспа України від 1 липня 1994 №65, Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 р. № 37, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів, зареєстрованого Міністерством Юстиції України 26 квітня 2002 р. № 402/6690, Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради № 167 від 29.05.2003 р., Правилами експлуатації та технічними вимогами до приладів обліку питної, технічної води, промислових та госпфекальних стоків від 20.12.1993 р., ГОСТом на воду питну 2874-82, ДБН 360-92, СНІП 2.04.02-84, Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання і каналізації населених пунктів України КДП 204-12 Укр 242-95.

Так, станом на час проведення технічного обстеження водопроводу відповідача, порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення регулювався Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 (далі - Правила користування № 190), пунктом 1.1 яких встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Правила користування № 190 є обовязковими для застосування та виконання, як учасниками правочину, так і судом під час розгляду спору.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування № 190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктом 5.4 вказаних Правил № 190 визначено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність, а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін, засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Відповідно до п. 5.14 Правил користування № 190 усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджуються свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією.

Суд погоджується з позицією позивача, що при виконанні зобовязань за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, з метою обліку спожитої води, визначення її вартості, учасники правочину використовують покази засобу обліку води, який повинен відповідати встановленим нормам.

Частиною другою ст. 28 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність унормовано, що засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Показчиком 2012 Засоби вимірювальної техніки, занесені до державного реєстру України" затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України міжповірчий термін лічильників холодної та гарячої води кристальчастих типу Січ-15м-х, результати вимірів яких використовуються під час розрахунків в сфері побутових та комунальних послуг, встановлено 3 (три) роки.

Як слідує з актів технічного обстеження водопроводу, водомір встановлений на вводі. Держповірка водоміру 111 квартал 2009 року. Строк держповірки сплив 30.09.2012р.

Разом з тим, пунктом 9.2.11 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, які затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України № 30 від 05.07.1995 р., в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін, встановлено, що контроль за наявністю і станом обладнання засобів вимірювальної техніки для обліку відпущеної води, а також за дотриманням термінів їх періодичної повірки здійснюється працівниками абонентського відділу виробника.

В даному випадку за договором № 65/3 від 01.06.2006 р., укладеного між сторонами, виробником є Комунальне підприємство Водоканал позивач у справі.

Відповідно до п. 3.2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з центрального водопостачання та водовідведення, погоджених головою Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємства, головою Антимонопольного комітету України, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.08.2012 р. за № 1468/21780, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин сторін, субєкти господарювання, які провадять (мають намір провадити) господарську діяльність з центрального водопостачання та/або водовідведення, повинні здійснювати своєчасне забезпечення контрольно-вимірювальних інструментів і приладів, а також відповідних приладів обліку, повірки або державної метрології атестації засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд.

Таким чином, контролювати термін повірки та вчиняти дії щодо періодичної повірки засобу обліку води покладено на субєктів господарювання, які провадять (мають намір провадити) господарську діяльність з центрального водопостачання та/або водовідведення, тобто на позивача.

На підприємства, організації та фізичних осіб покладений обов'язок своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Діючі на момент перевірки Правила користування № 190 та інші норми законодавства не містять норми, яка передбачає, що виробник у разі не проведення споживачем вчасно повірки засобу обліку води має проводити розрахунок витрат води згідно з п. 3.3 Правил користування №190, оскільки розрахунок витрат води згідно із зазначеним пунктом правил проводиться виробником у випадку, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

В даному випадку відсутні докази вважати, що відповідач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Позивач не довів, що використання неповіреного засобу обліку є порушенням правил експлуатації водолічильних вузлів, за яке згідно діючого законодавства можливе застосування розрахунку обсягу води розрахунковим способом.

Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постановах від 01.10.2015 р. у справі № 909/1093/14 та від 23.12.2015 р. у справі № 908/3025/15.

Відповідно до п. 5.1 Договору основним документом на оплату є акт.

Позивач здійснив розрахунок вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період (з 01.10.2013 р. по 14.10.2013 р.) з дня виписки останнього рахунку на оплату до дня фіксації порушення.

Акт на оплату не містить даних про факт проведення уповноваженими представниками позивача контрольної перевірки технічного стану водопровідних мереж абонентів, виявлення/встановлення будь-яких порушень, зокрема, порушення міжповірочного інтервалу встановленого приладу обліку, зазначення терміну усунення виявлених порушень. Тобто це акт на оплату, який не є актом, що фіксує безоблікове користування водою.

Пунктами 3.3, 3.4 Правил користування № 190 передбачено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Згідно з п. 3.2 Правил користування № 190 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Отже, самовільне водоспоживання - це користування питною водою з міського водопроводу без дозволу Виконавця та/або без оформлення необхідних документів (в т.ч. без реєстрації у Виконавця в якості Споживача, ухилення чи відмова від укладення договору на надання послуг з водопостачання тощо). Самовільне приєднання до систем водопостачання приєднання до мереж централізованого комунального водопостачання, здійснене без письмового дозволу Виконавця.

Аналіз пункту 3.3 Правил користування № 190 свідчить про надання Водоканалу права здійснення розрахунку витрат води у разі встановлення факту безоблікового водокористування абонентом або самовільного приєднання до систем водопостачання.

Позивач доказів самовільного приєднання відповідачів до системи водопостачання або самовільного водокористування та наявності правових підстав застосування положень пунктів 3.3, 3.4 Правил користування не надав і вказаного факту не довів.

В актах технічного обстеження водопроводу не зазначено, що пломби на засобі обліку не збережені. Таким чином, механічних або інших втручань в роботу лічильника не здійснювалося, що, в свою чергу, спростовує факт безоблікового споживання води абонентом.

Позивачем не доведено, що експлуатація засобу вимірювальної техніки (приладу обліку) із порушенням міжповірочних інтервалів свідчить про неможливість стверджувати про технічну придатність облікового приладу, та стверджувати про правильність і точність вимірювань.

Пунктом 5.14 Правил користування № 190, на який посилається позивач у якості підстави для визначення обсягу втрат води розрахунковим способом, встановлено, що усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджуються свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.

Тобто положеннями вказаного пункту законодавець передбачив відповідальність підприємств, організацій та фізичних осіб саме за перевищення тривалості повірки приладу, а не за порушення строків подачі ними засобів вимірювальної техніки на повірку, що має місце в даному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13.05.2015 р. у справі № 908/5707/14, від 28.05.2015 р. у справі № 908/5606/14 та від 23.12.2015 р. у справі № 908/3025/15.

В даному випадку позивач визначив у якості спірного періоду, за який проведено нарахування води розрахунковим способом, не період проведення повірки, а інший період.

За таких обставин норма 5.14 Правил користування № 190, на яку посилається позивач у якості підстави позову, неправомірно застосована позивачем для визначення обсягу води розрахунковим способом за спірний, вказаний у позові, період.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Конституційним Судом України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. у справі № 11-рп/2012 зазначено, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд повинен виходити з того, чи є ці вимоги правомірними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 9487,21 грн. є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за позовом покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 24.11.2016р.

Суддя М.В. Мірошниченко