Рішення № 62940469, 23.11.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.2016 Справа № 905/3647/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Уханьової О.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом - Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк

України м. Київ

до відповідача - Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол м. Горлівка

про стягнення 103879132,89доларів США та 3044716,14грн.за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 ( за довіреністю №19/3-02/200 від 14.11.2016р.),

від відповідача не явився,

СУТЬ СПРАВИ:

23.12.2015р. до господарського суду Донецької області надійшла позовна заява ПАТ Державний ощадний банк України до ПАТ Концерн Стирол про стягнення 7006552,89доларів США і 60137,69грн.

В підтвердження позовних вимог ПАТ Державний ощадний банк України (далі - позивач) надав копії договору кредитної лінії №476/31/1 від 25.08.2011р. та додаткових договорів до нього, розпоряджень про перерахування коштів з позичкового рахунку відповідача, розрахунок заборгованості, виписки по рахункам.

Разом з позовом ПАТ Державний ощадний банк України надало заяву про вжиття запобіжних заходів шляхом витребування доказів від Спеціалізованої державної податковій інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, а саме: відомостей про наявність рахунків ПАТ «Концерн Стирол», їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкритті.

Ухвалою від 23.12.2015р. суд відмовив у задоволенні заяви ПАТ Державний ощадний банк України про вжиття запобіжних заходів.

Ухвалою від 24.12.2015р. судом порушено провадження у справі.

11.02.2016р. від позивача надійшли пояснення №55/2-08/163 від 09.02.2016р. та додаткові документи, які судом залучені до матеріалів справи.

Ухвалою від 11.02.16р. судом за клопотанням представників сторін строк вирішення спору по справі № 905/3647/15 продовжено на 15 днів до 10.03.2016 року, в судовому засіданні оголошено перерву на 03.03.2016 р. на 11:30 годин.

23.02.2016 року заявлено позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунках у будь-яких банківських установах на всій території України в межах суми позовних вимог, заявлених спочатку та на нерухоме майно: базу відпочинку Аіст, розташовану за адресою: Донецька область, м. Красний Лиман, с. Щурове, реєстраційний номер 15546012, свідоцтво на право власності б/н від 28.07.2006 року, виданого виконавчим комітетом Краснолиманської міської Ради. В підтвердження вжиття заходів посилається на ухилення відповідачем взятих на себе зобовязань, у тому числі шляхом подання позову до господарського суду м. Києва про визнання недійсним договору кредитної лінії № 476/31/1 від 25.08.2011 року, який залишено судом без розгляду (ухвала суду від 15.02.2016 року по справі № 910/1031/16).

29.02.2016р. від відповідача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів та забезпечення позову

29.02.2016р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ Державний ощадний банк України посилаючись на відсутність погодженого сторонами терміну дії договору, у звязку з чим не можна вважати строком дії договору термін повернення кредитної лінії або окремих її траншів, визначених в п.п. 2.2., 2.3.3. договору, так як визначені в них строки стосуються тільки зобовязань стосовно терміну повернення коштів та не стосуються виконання інших зобовязань, передбачених умовами договору, в тому числі строку виплати комісії за обслуговування кредитної лінії, штрафів та пені за прострочення виконання зобовязання; відсутність у договорі визначеного строку його дії призводить до неоднозначного трактування обовязку позичальника проводити відповідні розрахунки з кредитором, що надає останньому необґрунтовані переваги у безпідставному нарахуванні окремих платежів та можливість застосовувати фінансові санкції без їх обмеження конкретним строком закінчення дії самого договору; у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу згідно з затвердженим графіком; внаслідок територіального знаходження відповідача в зоні проведення антитерористичної операції, виконання раніше взятих на себе договірних зобовязань неможливе, оскільки всі банківські установи в місті не працюють, жодні виплати на території міста не здійснюються; припинення здійснення господарської діяльності, зупинення роботи фінансових установ, неможливість використання існуючих у підприємства грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей, повна відсутність транспортного та поштового звязку на вказаній території призвели до ситуації, коли саме через триваючи обставини непереборної сили відповідач не може скористатися грошима та майном, які належать підприємству, водночас, серед умов договору кредитної лінії №476/31/1 від 25.08.2011р. відсутній розділ з наслідком вчинення дій у випадку виникнення для сторін або однієї з них обставин форс-мажору (непереборної сили, що суперечить загальним положенням цивільного законодавства; відсутність вказаних істотних умов договору призводить до нездатності підписаного сторонами у 2011 році належним чином врегулювати відносини сторін, що склались в умовах, які істотно змінились, що має наслідком виникнення значного дисбалансу прав та обовязків сторін та надання значних переваг кредиторові, порівняно з позичальником, у можливості мати рівні права та передбачені законом механізми захисту своїх майнових прав та законних інтересів.

01.03.2016р. відповідач надав додаткові документи, а саме договори застави майна, які судом долучені до матеріалів справи.

04.03.2016р. позивач надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України у звязку з закінченням строку повернення кредиту, який закінчився 26.02.2016року, в якій просив стягнути 103879132,89доларів США, і 3044716,14грн., з яких:

- 95800000,00доларів США прострочена заборгованість за кредитом;

- 8079132,89доларів США - прострочена заборгованість по процентах;

- 686104,62грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту;

- 2276954,42грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів;

- 76500,00грн. прострочена заборгованість за комісійною винагородою;

- 3299,63грн. 3% річних за несвоєчасну сплату комісії;

- 1857,47грн. інфляційні втрати за несвоєчасну сплату комісії.

Також надав розрахунок заборгованості станом на 29.02.2016р., виписки з рахунків, докази направлення заяви відповідачу разом з додатками (розрахунок заборгованості, витяги з рахунків обліку заборгованості), що підтверджується описом вкладення, квитанцією поштового відділення, скріпленою штампом.

Суд, керуючись вимогами ст.22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог та розглядає спір з її урахуванням.

11.03.2016р. відповідач надав додаткові заперечення до клопотання про витребування доказів та забезпечення позову з додатками, які судом долучені до матеріалів справи.

15.03.2016р. позивач надав клопотання про проведення судової економічної експертизи та доповнення до заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

15.03.2016р. відповідач надав заперечення проти призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою від 15.03.2016р. суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2016р. призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження по справі, на вирішення експертизи поставлені наступні питання:

1) чи відповідає наявний у матеріалах цієї господарської справи розрахунок заборгованості ПАТ Концерн Стирол в сумі 103879132,89 доларів США, і 3044716,14грн., які складаються з наступного:

- 95800000,00доларів США прострочена заборгованість за кредитом;

- 8079132,89доларів США прострочена заборгованість по процентах;

- 686104,62грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту;

- 2276 954,42грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів;

- 76500,00грн. прострочена заборгованість за комісійною винагородою;

- 3299,63грн. 3% річних за несвоєчасну сплату комісії;

- 1857,47грн. інфляційні втрати за несвоєчасну сплату комісії

перед ПАТ Державний ощадний банк України умовам укладеного між вказаними сторонами договору кредитної лінії № 476/31/1 від 25.08.2011року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором (з урахуванням того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування процентів та комісії за користування кредитом).

2) у випадку, якщо зазначений розрахунок заборгованості здійснено ПАТ Державний ощадний банк України не вірно, то вказати в якій саме частині (окремо по кожній позиції).

01.08.2016р. від Українського центру судових експертиз на адресу господарського суду надійшов висновок експерта №2-26/07 від 26.08.2016р. разом з матеріалами справи №905/3647/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2016р. справу №905/3647/15 передано на розгляд судді Уханьовій О.О.

Листом від 19.09.2016р. господарський суд викликав сторони для ознайомлення з висновком експерта.

27.09.2016р. від відповідача надійшло клопотання №114/09-16 від 23.09.2016р. про відкладення дати ознайомлення з висновком експерта.

Листом від 28.09.2016р. суд розяснив відповідачу його право, передбачене ст. 22 ГПК України, знайомитися з матеріалами справи в будь-який час.

03.10.2016р. листом №55/2-08/1676 від 30.09.2016р. позивач повідомив про погодження з висновком експерта та відсутність заперечень щодо його використання в ході подальшого розгляду справи.

Ухвалою від 01.11.2016р. судом поновлено провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання 23.11.2016р. явився, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 23.11.2016р. не явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи на пізнішу дату, обґрунтовуючи його ускладненим транспортним сполученням із територією, на якій знаходиться відповідач, та обмеженою кількістю працівників, що можуть представляти інтереси підприємства в судових органах.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови). При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом надання достатнього часу для ознайомлення з висновком експерта та викладення своєї позиції стосовно нього, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є стягнення з відповідача 103879132,89доларів США, і 3 044 716,14грн., з яких: 95800000,00доларів США прострочена заборгованість за кредитом; 8079132,89доларів США - прострочена заборгованість по процентах; 686104,62грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 2276954,42грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів; 76500,00грн. прострочена заборгованість за комісійною винагородою; 3299,63грн. 3% річних за несвоєчасну сплату комісії; 1857,47грн. інфляційні втрати за несвоєчасну сплату комісії.

Підставою звернення є неналежне виконання відповідачем умов договору кредитної лінії №476/31/1 від 25.08.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2011р. ПАТ Державний ощадний банк України (позивач, далі - банк, кредитор) та ПАТ Концерн Стирол (позичальник) підписали договір кредитної лінії №476/31/1, який за своєю правовою природою є кредитним договором, правовідносини за яким регулюються розділом 2 глави 71 Цивільного кодексу України "Позика. Кредит. Банківський вклад", параграфом 1 глави 35 Господарського кодексу України, Законами України "Про банки і банківську діяльність", Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та іншими нормативно-правовими актами.

Істотними умовами у кредитному договорі є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України).

Відповідно до умов цього договору банк зобовязується надати, а позичальник - отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначеним цим договором (п.1 договору).

Згідно п. 2.2. договору кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремим частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 21.08.2014р.

Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 100000000,00доларів США. Кредит позичальнику надається в доларах США. Погашення кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання кредиту (п.п. 2.3.-2.3.2. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку та на такі цілі (далі цільове призначення кредиту): поповнення обігових коштів.

За умовами п.2.5 договору сторони погоджуються з тим, що зобовязання банку надати кредит або ту чи іншу його частину в межах встановленого діючого ліміту кредитування, а зобовязання позичальника одержати кредит виникає з моменту виконання всіх та кожної з наведених нижче умов (далі умови надання):

2.5.1. для першого траншу кредиту у розмірі, що не перевищує 50000000,00доларів США або тієї чи іншої частини першого траншу:

2.5.1.1. укладення між банком та позичальником договорів іпотеки нерухомого майна оціночною вартістю 357084000,00грн, що еквівалентно на дату оцінки майна 44795082,45доларів США;

2.5.1.2. укладення між банком та позичальником договору застави основних засобів обладнання та устаткування оціночною вартістю 442917061,00грн, що еквівалентно на дату оцінки майна 55562569,30доларів США;

Застереження: зазначені документи забезпечення в сумарному виразі вартості майна повинні забезпечувати виконання зобовязань позичальника перед банком за цим договором в частині першого траншу кредиту або тієї чи іншої частини з коефіцієнтом покриття не менше 2.

2.5.1.3. Надання банку документів, що підтверджують цільове призначення кредиту.

2.5.2. для другого траншу кредиту у розмірі, що не перевищує 50000000,00доларів США або тієї чи іншої частини другого траншу:

2.5.2.1. надання позичальником рішення загальних зборів акціонерів про схвалення (затвердження) цього договору та договорів застави/іпотеки, укладених між ПАТ «Концерн Стирол» та АТ «Ощадбанк» відповідно до п.п.2.5.1. цього договору, із зазначенням реквізитів таких договорів, чітким визначенням умов отриманого кредиту (загальний ліміт кредитування, строк користування, процентна ставка) та структури і вартості майна, яке є предметом зазначеного правочину і передане банку в іпотеку/заставу та про прийняття рішення про укладення між ПАТ «Концерн Стирол» та АТ «Ощадбанк» договорів застави майна (транспорту, обладнання та інших основних засобів) та майнових прав на отримання грошових коштів по контрактах, укладених позичальником з NF TRADING AG на загальну суму, що відповідатиме умовам застереження, яке міститься в п. 2.5.2. цього договору;

2.5.2.2. укладення між банком та позичальником договорів застави транспорту, обладнання та устаткування, інших основних засобів та майнових прав на отримання грошових коштів по контрактах, укладених між позичальником та NF TRADING AG, на загальну суму, що відповідатиме умовам застереження, яке міститься в п.п. 2.5.2. цього договору.

Застереження: зазначені документи забезпечення в сумарному виразі вартості майна повинні забезпечувати виконання зобовязань позичальника перед банком за цим договором в частині другого траншу кредиту або тієї чи іншої частини з коефіцієнтом покриття не менше 2.

2.5.2.3. Надання банку документів, що підтверджують цільове призначення кредиту.

За умов дотримання положень щодо умов надання банк має право відмовитись від надання позичальнику кредиту у разі, в тому числі, наявності обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит своєчасно та в повній сумі не буде повернений (п. 2.6. договору).

Згідно п. 2.7. За користування кредитом позичальник зобовязаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:

2.7.1. Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 10,05процентів річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

За умовами п. 2.7.4. договору у випадку порушення зобовязань позичальника, встановлених п.п. 5.3.4., 5.3.6. цього договору банк встановлює процентну ставку в розмірі 12,05процентів річних, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобовязань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобовязання буде виконане/дотримане. У випадку порушення зобовязань позичальника, встановлених п. 5.3.7. цього договору банк встановлює процентну ставку в розмірі 11,05процентів річних, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобовязань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобовязання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентних ставок за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору та не є неустойкою за невиконання або неналежне виконання зобовязань.

За обслуговування кредиту позичальник сплачує банку комісію в розмірі 8500,00грн. щомісячно в строк до 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем (п. 2.10. договору).

Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обовязків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо, в тому числі, позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

В п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі, а саме:

7.1.1. за порушення взятих на себе зобовязань з повернення суми кредиту, своєчасної сплати процентів за користування кредитом та комісії, належної до сплати, позичальник зобовязується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 1 додаткового договору №9 від 30.01.2014р. сторони змінили остаточний термін повернення кредиту, а саме встановили не пізніше 26.02.2016р.

Відповідно до п. 1 додаткового договору №13 від 24.04.2015р. сторони домовились викласти п.п. 2.3.3. п.2.3. договору в наступній (остаточній) редакції:

« 2.3.3. сторони погодили зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з таким графіком:

Звітний періодДіючий ліміт кредитування, долари СШАдо 30.01.2014р. (включно)98000000,00з 31.01.2014р. до 03.04.2015р. (включно)96000000,00З 04.04.2015р. до 30.04.2015р. (включно)95900000,00З 01.05.2015р. до 31.05.2015р. (включно)95800000,00З 01.06.2015р. до 30.06.2015р. (включно)95700000,00З 01.07.2015р. до 31.07.2015р. (включно)95600000,00З 01.08.2015р. до 31.08.2015р. (включно)95500000,00З 01.09.2015р. до 30.09.2015р. (включно)95400000,00З 01.10.2015р. до 31.10.2015р. (включно)95300000,00З 01.11.2015р. до 30.11.2015р. (включно)95200000,00З 01.12.2015р. до 31.12.2015р. (включно)95100000,00З 01.01.2016р. до 31.01.2016р. (включно)95000000,00З 01.02.2016р. до 26.02.2016р. (включно)94900000,00З 27.02.2016р. 0,00З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобовязаний не пізніше останнього банківського дня звітного періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоді діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний звітний період.

У разі якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування, встановленого у відповідному звітному періоді, лише за умови погашення попередньої заборгованості за договором».

Пункт 2.7.4. договору неодноразово змінювався додатковими договорами, в останній редакції викладений (додатковий договір №10 від 30.04.2014р.): «у випадку порушення зобовязань позичальника, встановлених п.5.3.6. цього договору банк встановлює процентну ставку в розмірі 13процентів річних, починаючи з першого дня звітного кварталу, що слідує за кварталом, в якому відбулось порушення зобовязань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобовязання буде виконане/дотримане. У випадку порушення зобовязань позичальника, встановлених п. 5.3.7. цього договору банк встановлює процентну ставку в розмірі 12процентів річних, починаючи з першого дня звітного кварталу, що слідує за кварталом, в якому відбулось порушення зобовязань позичальника, та закінчуючи останнім днем першого місяця звітного кварталу. Сторони домовились, що встановлення процентних ставок за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору та не є неустойкою за невиконання або неналежне виконання зобовязань».

В пункті 1 додаткового договору №3 від 29.02.2012р. сторони встановили: не застосовувати до позичальника санкції у вигляді встановлення процентної ставки за користування кредитом в розмірі 12,05% річних, передбачені п. 2.7.4. договору кредитної лінії №476/31/1 від 25.08.2011р. за невиконання протягом листопада 2011р. лютого 2012р. зобовязання, встановленого п. 5.3.6. договору кредитної лінії №476/31/1 від 25.08.2011р.

В пункті 1 додаткових договорів №10 від 30.04.2014р., №11 від 31.07.2014р., №12 від 31.10.2014р. сторони встановили: не встановлювати процентну ставку в розмірі 13,0% річних згідно п. 2.7.4. договору кредитної лінії №476/31/1 від 25.08.2011р. за порушення позичальником в 1-му, 2-му та 3-му кварталах 2014р. зобовязання, встановленого п. 5.3.6. договору кредитної лінії №476/31/1 від 25.08.2011р.

В п. 3 додаткового договору №2 від 30.11.2011р., п. 2 додаткового договору №3 від 29.02.2012р., п.3 додаткового договору №5 від 31.10.2012р. сторони встановили, що проценти за користування кредитом в листопаді 2011р., з 01.12.2011р. по 31.03.2012р., 01.10.2012р. по 31.10.2012р. відповідно розраховуються банком та сплачуються позичальником на основі процентної ставки в розмірі 10,05% річних.

В п. 2 додаткових договорів №10 від 30.04.2014р. та №11 від 31.07.2014р., п. 3 додаткового договору від 24.04.2015р. сторони встановили, що проценти за користування кредитом з 01.07.2014р. по 30.09.2014р., з 01.10.2014р. по 30.06.2015р., з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. відповідно розраховуються банком та сплачуються позичальником на основі процентної ставки в розмірі 11,00% річних.

Додатковою угодою №9 від 30.01.2014р. сторони домовились внести зміни до п.2.7.1. договору кредитної лінії та викласти його в наступній редакції: «2.7.1. Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 11,00процентів річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором».

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань за цим договором ( п. 10.5. договору).

Господарський суд, дослідивши умови договору, робить висновок, що сторонами в даному кредитному договорі погоджені всі істотні умови, відсутні докази визнання його недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525-526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено, що банком належним чином виконані умови договору щодо надання кредитних коштів, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За умовами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до умов цього договору дата остаточного повернення кредиту 26.02.2016р. (п.2.2 договору в редакції додаткового договору №9 від 30.01.2014р.).

Суд враховує правову позицію, викладену у п. п. 1.7-1, 1.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно якої господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Всупереч приписам закону та умовам договору, позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, отримані кошти у встановлені строки не повертав, плату за кредит своєчасно та в повному обсязі не сплачував. Враховуючи той факт, що відповідач заборгованість за договором кредитної лінії №476/31/1 від 25.08.2011р. так і не сплатив, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за основною сумою кредиту на час винесення рішення по справі дійсно (фактично) становить 95800000,00доларів США, що підтверджується банківскими виписками та висновком експерта.

Відповідно довідки №46-14/1512-8976/2016-00/вих від 18.11.2016р., наданої позивачем, станом на 18.11.2016р. розмір заборгованості за кредитом становить 95800000,00доларів США.

Враховуючи вищезазначене та той факт, що відповідач не надав суду до прийняття рішення по справі доказів погашення даної суми, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням належним чином, прийнятих на себе відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з останнього заборгованість зі сплати процентів в сумі 8079132,89доларів США за період з 01.05.2015р. по 31.01.2016р. (з урахуванням часткових оплат) та заборгованість за сплати комісії в розмірі 76500,00грн. за період з травня 2015р. по січень 2016р. (з урахуванням часткових оплат).

Довідкою №46-14/1512-8976/2016-00/вих від 18.11.2016р., наданою позивачем, також встановлена наявність заборгованості за процентами в розмірі 16099721,79доларів США та за комісійною винагородою в розмірі 153000,00грн. станом на 18.11.2016р.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по відсоткам та комісії відповідно умов до договору кредиту є правомірними, доведеними належним чином та підтверджені матеріалами справи та висновком експерта, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що посилання відповідача, викладені у відзиві, про те, що термін виконання за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу згідно з затвердженим графіком є помилковими у даному спорі, оскільки договором кредитної лінії №476/31/1 від 25.08.2011р. окремі графіки погашення для кожного з траншів кредиту не встановлені, а погашення основного боргу встановлено згідно графіку зменшення діючого ліміту кредитування, встановленого договором.

Посилання відповідача на призупинення фінансових операцій на території АТО, запроваджене Постановою НБУ № 466 від 06.08.2014 року, як на підставу неможливості виконання зобовязань, також не може бути прийнята судом до уваги, оскільки відповідно до п. 4 зазначеної постанови, банки до повного відновлення діяльності вправі надавати клієнтам послуги за допомогою засобів мобільного обслуговування, відповідно, призупинення діяльності структурних підрозділів банку на окремій території, не перешкоджає клієнтові здійснювати операції за власними рахунками. Таким чином, відповідач, не довів неможливість виконання ним своїх зобовязань за кредитним договором через припинення фінансових операцій на території м.Горлівка Донецької області.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 686104,62грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.06.2015р. по 28.02.2016р., 2276954,42грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за період з 06.06.2015р. по 28.02.2016р., 3299,63грн. 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за період з 06.06.2015р. по 28.02.2016р., 1857,47грн. інфляційні втрати за несвоєчасну сплату комісії за період з 06.06.2015р. по 31.01.2016р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку експерта №2-26/07 за результатами проведення судово-економічної експертизи розрахунок позивача в частині 3% річних за несвоєчасну сплату комісії підтверджується частково, а саме в сумі 3295,26грн., а в частині 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та 3% річних за несвоєчасне погашення процентів підтверджується повністю, в сумах 686104,62грн. та 2276954,42грн. відповідно, таким чином, суд задовольняє дані вимоги у визначених сумах.

Що стосується вимог позивача про стягнення 1857,47грн. - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату комісії за період з 06.06.2015р. по 31.01.2016р. суд зазначає наступне:

Експертом безпідставно було розраховано інфляційні втрати за несвоєчасну сплату комісії в загальному розмірі 1938,00грн., оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Таким чином, суд не приймає до уваги висновок експерта №2-26/07 від 26.07.2016р. в частині розрахунку інфляційних втрат за несвоєчасну сплату комісії.

Зробивши власний розрахунок інфляційних втрат з урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості та в межах заявлених позивачем сум, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 1377,36грн.

Відповідач також посилається на настання форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобовязань за договором кредитної лінії №476/31/1 від 25.08.2011р., а саме: проведення бойових дій та актів тероризму на території Донецької області, внаслідок чого виробництво відповідача зупинено, завершено розпочаті технологічні процеси за умови зменшення до мінімуму виходів на роботу співробітників підприємства, відповідач неспроможний виконувати поточні (договірні) та інші існуючі зобовязання, здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Договором кредитної лінії №476/31/1 від 25.08.2011р. взагалі не передбачено такої умови, як обставини непереборної сили, яка звільняє від відповідальності чи виконання зобов'язань за кредитним договором.

Виконання зобов'язання, як погашення кредиту грошовими коштами за кредитним договором не ставиться в залежність від виробництва продукції відповідачем на території Донецької області, на якій проводиться АТО. Тому такі обставини не можуть бути підставами для звільнення боржника від відповідальності.

Отже, фактичні обставини справи та докази спростовують доводи відповідача про неможливість виконання зобов'язань.

Разом з тим, суд зазначає, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» введено мораторій на нарахування саме пені, яка позивачем до стягнення не заявлялась.

Посилання відповідача, викладені у відзиві, про відсутність в договорі кредитної лінії №476/31/1 від 25.08.2011р. розділу з наслідком вчинення дій у випадку виникнення для сторін або однієї з них обставин форс-мажору (непереборної сили) суд до уваги не приймає, оскільки, відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Крім того, в ч.2 ст. 345 ГК України передбачені всі істотні (обовязкові) умови договору (мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту), серед яких умова щодо наслідків вчинення дій у випадку виникнення обставин форс-мажору відсутня.

Безпідставними також є твердження відповідача про те, що відсутність у договорі визначеного строку його дії призводить до неоднозначного трактування обовязку позичальника проводити відповідні розрахунки з кредитором, що надає останньому необґрунтовані переваги у безпідставному нарахуванні окремих платежів та можливість застосовувати фінансові санкції без їх обмеження конкретним строком закінчення дії самого договору, оскільки умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені частково, спір виник з вини відповідача, на останнього покладається судовий збір та витрати за проведення судової експертизи відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі гл.48,49,71 Цивільного кодексу України, гл.35,ст.67,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22,33,43,49,82,82-1,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України м. Київ до Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол м.Горлівка про стягнення 103879132,89доларів США та 3044716,14грн. частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, ЄДРПОУ 05761614; 01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 2-А, 30-й поверх) на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, ЄДРПОУ 00032129) 95800000,00доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 8079132,89доларів США - простроченої заборгованості по процентах, 76500,00грн. простроченої заборгованості за комісійною винагородою, 686104,62грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 2276954,42грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів, 3295,26грн. 3% річних за несвоєчасну сплату комісії, 1377,36грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату комісії, 182699,97грн. судового збору, 39719,99грн. витрат за проведення судової експертизи.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

В судовому засіданні 23.11.2016р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 24.11.2016р.

Суддя О.О. Уханьова