Рішення № 62940325, 15.11.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2016 Справа № 905/2790/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до

Управління Служби безпеки України в Донецькій області

про

стягнення 168 360,61 грн

за участю представників:

від позивача

не з’явились

від відповідача

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління Служби безпеки України в Донецькій області про стягнення основної заборгованості у розмірі 163255,62грн, 3% річних у розмірі 454,82 грн та інфляційних втрат у розмірі 4650,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №3254/20-13 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти від 12.03.2013 , у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за особовим рахунком №1440000600000343 (00-34V) за період з листопада 2013 року по лютий 2015 року та за особовим рахунком №140000030032543 (00-90325У) за період з березня 2014 року по лютий 2015 року.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що строк дії договору №3254/20-13 від 12.03.2013 закінчився 01.04.2014. Вказаний Договір не містить положень щодо автоматичної пролонгації його дії. Будь-які договірні відносини між позивачем та відповідачем у період з 1 квітня 2014 року до 1 січня 2015 року були відсутні, а отже обсяги заявлених телекомунікаційних послуг, а також сума бюджетних коштів для їх закупівлі з 1 квітня 2014 року до 1 січня 2015 року позивачем та відповідачем не узгоджувались. Відповідач вважає, що у позивача не було правових підстав для надсилання на адресу відповідача рахунків-актів за період з 1 квітня 2014 року по 1 січня 2015 року. Відповідач вказує, що за даними його бухгалтерського обліку заборгованість відповідача перед позивачем за договором №3254/20-13 від 12.03.2013 за 2013 рік відсутня. Відповідачем також були сплачені рахунки за січень та лютий 2014 року.

Крім того, відповідач зазначає, що м. Донецьк де відповідач був зареєстрований та знаходився, входить до території проведення Антитерористичної операції, а розпорядженням Голови Служби безпеки України від 13.06.2014 №122 особовий склад Управління був передислокований до м. Маріуполь, у грудні 2014 року відбулась офіційна зміна адреси відповідача: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 77.

Також відповідач повідомив, що у 2015 році правові відносини між позивачем та відповідачем були врегульовані договором №4352/742015 від 01.12.2015, за яким відповідачем перераховано позивачу кошти в сумі 100000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

12.03.2013 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (позивач, Укртелеком, виконавець) та Управлінням Служби безпеки України в Донецькій області (споживач, замовник, відповідач) укладено договір №3254/20-13 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов’язується у 2013 році надавати замовнику послуги з передавання даних і повідомлень (телекомунікаційні послуги), а також супутні (додаткові) послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених замовником, які зазначені в додатках до цього Договору (далі - послуги), а замовник зобов’язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов, визначених цим Договором та додатками до нього.

Згідно з п.1.2 Договору найменування Послуг (ДК 016-2010-61.10.1 Послуги щодо передавання даних і повідомлень) визначені сторонами у додатках до Договору.

Кількість послуг або кількісні характеристики робіт, що виконуються за цим Договором, визначається сторонами в додатках до цього Договору, що підписуються за кожним видом замовлених послуг (п. 1.3 Договору).

12.03.2013 сторонами підписано Додаток №1 до Договору, яким сторони внесли доповнення до Договору.

12.03.2013 сторонами підписано Додаток №2 до Договору, яким встановлено надання виконавцем замовнику послуг телефонного зв’язку та обов’язок відповідача отримати зазначені послуги і сплатити їх вартість відповідно до встановлених тарифів (цін) та Додаток №3 до Договору, яким встановлено перелік засобів зв’язку в користуванні абонента за Договором.

12.03.2013 сторонами підписано Додаток №4 до Договору, яким визначені тарифи на послуги телефонного зв’язку.

01.08.2013 між сторонами підписано Додаток №5-А до Договору, згідно з п. 1 якого виконавець надає в тимчасове платне користування канали електрозв’язку, а замовник сплачує вартість робіт з організації каналів та плату за надані послуги згідно з тарифами (цінами).

12.03.2013 сторонами підписаний Додаток №6 до Договору, згідно з п. 1 виконавець надає замовнику на території України послуги проводового радіомовлення, а замовник отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість в порядку, передбаченому Договором, згідно із встановленими тарифами/цінами (Додаток №6.1 від 12.03.2013 про розрахунок вартості послуг проводового радіомовлення до Договору).

Згідно з п. 1 Додатку №7 до Договору виконавець надає на території України послуги не комутованого доступу до мережі Інтернет та додаткові послуги, визначені у замовленні, а замовник отримує зазначені послуги Інтернет, користується ними на умовах Договору та цього Додатку та сплачує її вартість.

Відповідно до п. 1 Додатку №8 до Договору виконавець надає замовнику на території України послуги з організації віртуальної приватної мережі, а замовник отримує визначені послуги ВПМ, та сплачує їх вартість в порядку, передбаченому Договором, згідно із встановленими тарифами/цінами (Додаток №8.1 про розрахунок вартості послуги ВПМ до Договору).

У відповідності з п. 1 Додатку №9 до Договору предметом цього Додатку є з’єднання телекомунікаційної мережі споживача (500 номерів з номерною ємністю в індексах « 3326100-3326599») з телекомунікаційною мережею Укртелеком в м. Донецьк, надання в користування місцевої телефонної мережі Укртелекому та послуг міжміського, міжнародного телефонного зв’язку, послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку.

Згідно з п.10.2 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків – до повного їх виконання. Умови цього Договору розповсюджуються на правовідносини сторін, що виникли з 01.01.2013.

31.12.2013 сторонами підписана Додаткова угода №2 до Договору, якою сторони внесли зміни до п. 10.2 Договору та продовжили строк дії Договору до 01.04.2014.

Відповідно до п. 2.1 Договору виконавець повинен надати замовнику послуги за встановленими значеннями показників якості відповідно до нормативних документів у сфері телекомунікацій, Договору, з додержанням вимог Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295) (далі-Правила) та інших актів законодавству.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 350000,00 грн.

Тарифи та послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання, встановлюються та застосовуються відповідно до чинного законодавства України. Тарифи на інші послуги встановлюються виконавцем самостійно. Для розрахунків за цим Договором застосовуються тарифи, що діяли на момент надання Послуг. Додатково нараховується податок на додану вартість згідно з нормами чинного законодавства України (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору вартість кожного з видів замовлених послуг зазначається у відповідних додатках до цього Договору.

Згідно з п. 6.3.1 Договору виконавець зобов’язаний надавати замовлені послуги за встановленими показниками якості цілодобово відповідно до вимог Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг та інших нормативно-правових актів України.

Пунктами 6.1 та 6.2 Договору встановлені права та обов’язки замовника, а саме відповідно до п.п. 6.1.1, 6.1.2 Договору своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані виконавцем послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договору та приймати надані послуги або виконані роботи згідно з рахунком-актом.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред’явлення виконавцем рахунку-акта на оплату (далі - рахунок). Цей рахунок одночасно є актом передавання-приймання наданих послуг за розрахунковий період.

Згідно з п. 4.2. Договору не пізніше 10 числа місяця, що настав за розрахунковим, виконавець виставляє замовнику рахунок для оплати вартості послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися Послуги.

Замовник повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на поточний рахунок виконавця. Оплата Послуг проводиться у національній валюті України. У разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, замовник звертається до служби розрахунків виконавця для отримання інформації про належну до сплати суми (п. 4.3 Договору).

За твердженням позивача на виконання умов Договору №3254/20-13 від 12.03.2013 ним були надані телекомунікаційні послуги відповідачу по особовому рахунку №1440000600000343 (00-34V) за період з листопада 2013 року по лютий 2015 року на суму 96963,48 грн та по особовому рахунку №1400000300032543 (00-903254У) за період з березня 2014 року по лютий 2015 року на суму 86572,79 грн (рахунки-акти містяться в матеріалах справи). Однак, відповідач не в повному обсязі розрахувався за надані послуги, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №3254/20-13 від 12.03.2013 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти є договором надання послуг.

Як було встановлено вище, строк дії договору №3254/20-13 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти від 12.03.2013 сторонами погоджено до 01.04.2014 (п.10.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 31.12.2013).

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 905 Цивільного кодексу України визначає, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 11.5 Договору визначено, що зміни до Договору можуть вноситися тільки Додатковими угодами у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено автоматичного продовження строку його дії.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що сторонами вносились зміни до договору в частині продовження строку дії Договору №3254/20-13 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти від 12.03.2013 чи можливості його автоматичної пролонгації на наступні періоди за умови відсутності заперечень сторін.

Також матеріали справи не містять доказів проведення закупівлі за державні кошти телекомунікаційних послуг на період з квітня 2014 року по лютий 2015 року у позивача для відповідача у відповідності до Закону України «Про здійснення державних закупівель» та укладення сторонами за результатами такої закупівлі додаткової угоди до Договору №3254/20-13 від 12.03.2013 або нового договору.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що на послуги, за рахунками-актами за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року по особовому рахункам №1440000600000343 (00-34V) на загальну суму 66041,28 грн та по особовому рахунку №1400000300032543 (00-903254У) на загальну суму 76825,83 грн не розповсюджуються умови договору №3254/20-13 від 12.03.2013 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти, оскільки договір №3254/20-13 від 12.03.2013 припинив свою дію 01.04.2014, іншого позивачем не доведено.

Посилання позивача у письмових поясненнях на те, що згідно з положеннями чинного законодавства відповідач є спеціальним користувачем з особливим статусом, обладнання якого позивач не мав права самостійно відключити від телекомунікаційних послуг, не спростовує встановленого судом факту закінчення строку дії договору №3254/20-13 від 12.03.2013 з 01.04.2014.

Однак, позивачем заявлено вимоги саме з підстав невиконання відповідачем зобов'язань за договором №3254/20-13 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти від 12.03.2013. В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за рахунками-актами після з квітня 2014 року по лютий 2015 року позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за Договором №3254/20-13 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти від 12.03.2013.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду наполягав на заявлених вимогах з підстав, зазначених у позовній заяві. Заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений предметом та підставами, зазначеними позивачем.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за період з квітня 2014 року послуг по лютий 2015 року на загальну суму 142867,11 грн, з підстав заявлених позивачем, задоволенню не підлягають.

Судом також встановлено, що у період дії Договору №3254/20-13 від 12.03.2013 з листопада 2013 року по березень 2014 року на виконання умов вказаного Договору позивачем були надані телекомунікаційні послуги відповідачу, за використання яких позивачем виставлено відповідачу рахунки-акти по особовому рахунку №1440000600000343 (00-34V) на загальну суму 30922,20 грн, а саме: №1440000600000343.11.2013 за листопад 2013 року на суму 6184,44грн, №1440000600000343.12.2013 за грудень 2013 року на суму 6184,44 грн, №1440000600000343.1.2014 за січень 2014 року на суму 6184,44 грн, №1440000600000343.2.2014 за лютий 2014 року на суму 6184,44 грн, №1440000600000343.3.2014 за березень 2014 року на суму 6184,44 грн; та по особовому рахунку №1400000300032543 (00-903254У) рахунок-акт №1400000300032543.3.2014 за березень 2014 року на суму 9746,96 грн.

Таким чином, згідно вказаних рахунків, за період з листопада 2013 року по березень 2014 року позивачем надані відповідачу телекомунікаційні послуги за Договором на загальну суму 40669,16 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо повної та своєчасної оплати телекомунікаційних послуг за період з листопада 2013 року по березень 2014 року, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за телекомунікаційні послуги за договором №3254/20-13 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти від 12.03.2013, а саме: по особовому рахунку №1440000600000343 (00-34V) за період з листопада 2013 року по березень 2014 року на суму 10641,55 грн (з урахуванням часткових оплат відповідача) та по особовому рахунку №1400000300032543 (00-903254У) за березень 2014 року на суму 9746,96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» та п.п. 6 п.36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватись Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище судом, згідно з п. 4.3 Договору замовник повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на поточний рахунок виконавця. Оплата послуг проводиться у національній валюті України. У разі неотримання рахунку до 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим, замовник звертається до служби розрахунків виконавця для отримання інформації про належну до сплати суми.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання за Договором №3254/20-13 від 12.03.2013 в частині оплати наданих телекомунікаційних послуг за період з листопада 2013 року по березень 2014 року виконав неналежним чином, за надані телекомунікаційні послуги розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі.

На підтвердження оплати телекомунікаційних послуг відповідачем надано платіжне доручення №64 від 14.02.2014 на суму 16510,14 грн з посиланням у призначенні платежу «за телекомунікаційні послуги у січні 2014 року згідно Договору №3254/20-13 від 12.03.2013, ос. рах. 903254У» та платіжне доручення №151 від 14.03.2014 на суму 30529,94грн з посиланням у призначенні платежу «за телекомунікаційні послуги у лютому 2014 року згідно Договору №3254/20-13 від 12.03.2013, ос. рах. 903254У».

Посилання відповідача на те, що ним було сплачено грошові кошти у розмірі 100000,00 грн згідно платіжного доручення №1003 від 18.12.2015 за спожиті телекомунікаційні послуги у 2015 році судом не приймається, оскільки, призначенням платежу вказаного платіжного доручення є: «телекомунікаційні послуги на підконтрольній території України за 01.11.2015 за договором №4352/74-201 від 01.12.2015», який не є предметом спору у справі №905/2790/16.

Згідно з п. 4.6 Договору №3254/20-13 від 12.03.2013 отримана від замовника сума платежу зараховується виконавцем у такій послідовності :

- поточні нарахування плати за послуги, визначені у додатках до цього Договору;

- пеня;

- борги попередніх періодів.

Вказані платежі за платіжними дорученнями №64 від 14.02.2014 та №151 від 14.03.2014 позивач згідно з п. 4.6 Договору зараховував за призначенням платежу, а надлишок коштів в борги попередніх періодів за Договором №3254/20-13 від 12.03.2013. Як вбачається з письмових пояснень позивача оплату згідно платіжного доручення №64 від 14.02.2014 було зараховано наступним чином: кошти в сумі 9111,90 грн в рахунок оплати за січень 2014 року за особовим рахунком №1400000300032543 (00-903254У) по спірному Договору та надлишок коштів у сумі 7398,24 грн в рахунок оплати за січень 2014 року за особовим рахунком №93-924352У; оплату згідно платіжного доручення №151 від 14.03.2014 було зараховано наступним чином: кошти в сумі в сумі 10701,58 грн в рахунок оплати за лютий 2014 року за особовим рахунком №1400000300032543 (00-903254У) по спірному Договору, кошти в сумі 12368,88 грн в рахунок оплати заборгованості за особовим рахунком №1440000600000343 (00-34V) по спірному Договору та 7459,48 грн в рахунок оплати заборгованості за особовим рахунком №93-924352У по спірному Договору.

Крім того, платіж сплачений відповідачем 27.12.2013 на загальну суму 40763,55 грн, з посиланням у призначенні платежу на оплату телекомунікаційних послуг по ос. рах. 903254У за листопад 2013 року за спірним Договором, був частково зарахований позивачем на суму 7911,77 грн в рахунок оплати за особовим рахунком №1440000600000343 (00-34V) по спірному Договору.

Доказів незгоди зі здійсненим позивачем зарахуванням відповідачем не надано.

Таким чином, станом на час розгляду справи у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість за Договором №3254/20-13 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти від 12.03.2013 за період з листопада 2013 року по березень 2014 року у розмірі 20388,51грн (40669,16 грн – 7911,77 грн – 12368,88 грн = 20388,51 грн).

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором №3254/20-13 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти від 12.03.2013 у розмірі 20388,51 грн станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за період з листопада 2013 року по березень 2014 року за Договором №3254/20-13 від 12.03.2013 підлягають задоволенню у розмірі 20388,51 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4650,17 грн та 3% річних у розмірі 454,82 грн за період з листопада 2013 року по лютий 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вище суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості телекомунікаційні послуги з квітня 2014 року послуг по лютий 2015 року на загальну суму 142867,11 грн, на яку позивачем також нараховуються 3% річних та інфляційні втрати, а тому вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму, задоволенню також не підлягають.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за отримані телекомунікаційні послуги за Договором №3254/20-13 від 12.03.2013 за період з листопада 2013 року по березень 2014 року встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних в цій частині визнаються судом є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем на заборгованість за період з листопада 2013 року по березень 2014 року, суд визнає його невірним, оскільки у вказаному розрахунку позивачем не враховані здійснені відповідачем часткові оплати заборгованості у сумі 7911,77 грн (27.12.2013 згідно відмітки казначейської служби про оплату платіжного доручення №64 від 14.02.2014) та 12368,88 грн (21.03.2014 згідно відмітки казначейської служби про оплату платіжного доручення №151 від 14.03.2014).

За здійсненим судом перерахунком розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 80,01 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних, нарахованих на заборгованість за період з листопада 2013 року по березень 2014 року, задоволенню не підлягають, у зв’язку їх з безпідставністю.

З розрахунку суми інфляційних втрат заявлених до стягнення вбачається, що інфляційні втрати на заборгованість за листопад 2013 року нараховувались позивачем за період з 01.12.2013 по 31.12.2013, на заборгованість за грудень 2013 року – за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, на заборгованість за січень 2014 року – за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, на заборгованість за лютий 2014 року – за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, та на заборгованість за березень 2014 року – за період з 01.04.2014 по 30.04.2014.

Згідно з 4.3 Договору замовник повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Таким чином, з урахуванням строку настання платежу за послуги 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з умовами Договору інфляційні втрати на заборгованість за листопад 2013 року можливо нараховувати, починаючи з січня 2014 року, на заборгованість за грудень 2013 року – починаючи з лютого 2014 року, на заборгованість за січень 2014 року – починаючи з березня 2014 року, на заборгованість за лютий 2014 року – починаючи з квітня 2014 року, на заборгованість за березень 2013 року – починаючи з травня 2014 року.

В даному випадку до прострочених платежів за період з листопада 2013 року по березень 2014 року не може бути застосована індексація за період нарахування визначений позивачем у розрахунку інфляційних втрат, у зв’язку з тим, що прострочка за цими платежами згідно визначеного позивачем періоду нарахування мала місце за період менший ніж місяць. Таким чином, на суми заборгованості за визначеними позивачем періодами інфляційні втрати не нараховуються.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за період з листопада 2013 року по березень 2014 року, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління Служби безпеки України в Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 77, ідентифікаційний код 20001504) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 26, ідентифікаційний код 25543196) основний борг у розмірі 20388 (двадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн 51 коп., 3% річних у розмірі 80 (вісімдесят) грн 01 коп. та судовий збір у розмірі 307 (триста сім) грн 09 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.11.2016

Суддя М.В. Сажнева