Постанова № 62940022, 11.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 листопада 2016 року 15 год. 20 хв. № 826/26861/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов публічного акціонерного товариства "Астра Банк", яке із 04 лютого 2016 року перейменоване у публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк", (далі - позивач, ПАТ "Астра Банк", Банк) до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 липня 2015 року №0004132203 та від 06 жовтня 2015 року №0006272203 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню як протиправні, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які суперечать нормам чинного податкового законодавства та не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/26861/15 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах і додаткових пояснень, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Зважаючи на перейменування, згідно зі ст. 55 КАС України, судом допущено заміну позивача його процесуальним правонаступником - публічним акціонерним товариством "Агропросперіс Банк" (далі - позивач, ПАТ "Агропросперіс Банк").

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

У період з 20 квітня по 20 травня 2015 року відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 11 червня 2015 року складено акт №531/26-54-22-03/35590956 про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ "Астра Банк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року (далі - акт перевірки від 11 червня 2015 року), згідно з висновками якого, позивачем в порушення норм пп. 135.5.6 п. 135.56 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.5 п. 138.8, пп. 138.10.2, 138.10.3 і 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, п. 153.5 ст. 153, пп. 159.2.1 і 159.2.3 п. 159.2 ст. 159 Податкового кодексу України (далі - ПК України) завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2014 рік в сумі 861649,00 грн. та занижено податок на прибуток за перевіряємий період в сумі 196059752,00 грн.

На підставі цього акта перевірки відповідачем 06 липня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за №0004132203 форми "П", яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 861649,00 грн., задекларованого у податковій декларації за 2014 рік (реєстр. №9080372265 від 09лютого 2015 року);

- за №0004122203 (форми "Р"), яким позивачу визначено до сплати суду грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 29654883,00 грн.

Керуючись положеннями ст. 56 ПК України, 16 липня 2015 року позивач подав первинну скаргу (вих. №450 від 16 липня 2015 року) до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві) про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень від 06 липня 2015 року.

ГУ ДФС у місті Києві на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки, прийняло рішення про проведення додаткової документальної позапланової перевірки позивача, та продовження строку розгляду первинної скарги (рішенням від 31 липня 2015 року №11761/10/26-15-10-05-35).

У вересні 2015 року відповідачем додатково проведено перевірку позивача, за результатами якої 14 вересня 2015 року складено акт №825/26-54-22-03/26051650 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Астра Банк" з питань, що стали предметом оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ в Оболонському районі від 06 липня 2015 року №0004122203, №0004132203, №0004142203, прийнятих за результатами акта від 27 березня 2015 року №276/26-54-22-03/26602377 (далі - акт перевірки від 14 вересня 2015 року), згідно з висновками якого, позивачем в порушення норм пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, п. 153.5 ст. 153, пп. 159.2.1 і 159.2.3 п. 159.2 ст. 159 ПК України завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2014 рік в сумі 861649,00 грн. та занижено податок на прибуток за перевіряємий період в сумі 10621829,00 грн. (в тому числі за 2 - 4-ий квартали 2012 року на суму 159680,00 грн., за 2013 рік - 5194461,00 грн., за 2014 рік - 5267688,00 грн.).

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 ПК України, оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2015 року №0004132203 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2015 року №0004122203 скасовано в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 13102077,00 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 3275520,00 грн., та в іншій частині залишено без змін, - згідно рішень ГУ ДФС у місті Києві від 18 вересня 2015 року №14454/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 27 листопада 2015 року №25322/6/99-99-10-01-01-25 з урахуванням висновків акта перевірки від 14 вересня 2015 року.

06 жовтня 2015 року відповідачем на підставі акта перевірки від 14 вересня 2015 року, висновку №23044/10/26-54-22-03-027 від 1 жовтня 2015 року про результати розгляд заперечень до цього акта перевірки та рішення ГУ ДФС у місті Києві 18 вересня 2015 року №14454/10/26-15-10-05-35 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0006272203 (форми "Р"), яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій у розмірі 13277286,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 10621829,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2655457,00 грн.).

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2015 року №0004132203 і від 06 жовтня 2015 року №0006272203 незаконними, звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати такі рішення відповідача повністю.

Суд погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

З тексту акта перевірки від 14 вересня 2015 року вбачається, що відповідачем були встановлені наступні епізоди податкових правопорушень: 1) заниження ПАТ "Астра Банк" в порушення п. 153.5 ст. 153 ПК України задекларованого показника доходу за 2014 рік у зв'язку з не включенням ним до складу інших доходів суми заборгованості по фінансовими кредитами (29366200,00 грн.), відступленої згідно договору відступлення права вимоги від 19 березня 2014 року в аналогічній сумі коштів; 2) завищення Банком у 2013 році в порушення пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, пп. 159.2.1 і 159.2.3 п. 159.2 ст. 159 ПК України та Положення про порядок формування та використання банками резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Національного банку України від 25 січня 2012 року №23, витрат на суму 26578886,00 грн. у зв'язку з формуванням страхового резерву в частині зазначеної суми коштів, що не підтверджена належними документами (а саме: оцінкою ризику боржника за всіма активними банківськими операціями та наданими банком фінансовими зобов'язаннями, кредитною документацією (справами) боржників та на звітні дати розрахунками розміру резервів за кредитами із зазначенням суми відхилення між розрахунковою сумою страхового резерву та сумою фактично сформованого резерву); 3) завищення в порушення п. 150.1 ст. 150 ПК України від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на 861649,00 грн. у зв'язку з включенням протягом 2012 - 2014 років суми від'ємного значення у розмірі 3041535,00 грн., правомірність утворення якого була спростовано за результатами попередньої документальної перевірки (акт від 11 червня 2012 року №330-22-3-35590956 про результати позапланової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства "Астра Банк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року).

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

1. Стосовно законності висновків відповідача про порушення позивачем норм порушення п. 153.5 ст. 153 ПК України.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, між ПАТ "Астра Банк" (як продавцем) і ПАТ "Дельта Банк" (як покупцем) був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу прав вимоги від 19 березня 2014 року (далі - договір від 19 березня 2014 року), за умовами якого позивач продав (відступив) свої права вимоги як кредитора до позичальників за кредитними договорами (за переліком наведеним в додатку І до цього договору) на користь ПАТ "Дельта Банк" за загальною купівельною ціною у розмірі 28479032,48 грн. Згідно змісту цього договору ПАТ "Астра Банк" був першим кредитором за зазначеними зобов'язаннями.

Права вимоги від позивача до ПАТ "Дельта Банк" передані згідно акта приймання-передачі прав вимоги до договору від 19 березня 2014 року.

Сума коштів у розмірі 28479032,48 грн. згідно наданої представником позивача банківської виписки по особовому рахунку ПАТ "Астра Банк" отримана позивачем від ПАТ "Дельта Банк" 19 березня 2014 року.

Фактичний розмір невиконаного грошового зобов'язання за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення становив 29366200,00 грн.

В податковому обліку такі операції були відображені позивачем наступним чином: в ряд. 05.10 "витрати, передбачені розділом ІІІ Податкового кодексу України" Додатку ОВ до декларації за 2014 рік відображено розмір заборгованості, що відступається за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення, у сумі 29366200,00 грн.; в ряд. 02.8 "доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з п. 153.5 ст. 153 розділ ІІІ Податкового кодексу України" додатку ОД до декларації за 2014 рік відображено ціну продажу прав вимоги у сумі 28479032,00 грн., в ряд. 02.7.1 "суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з п. 159.2 ст. 159 розділу ІІІ Податкового кодексу України" додатку ОД до декларації за 2014 рік відображено розформування страхового резерву на суму 887167,52 грн. (як сума різниці між показниками рядків 05.10 та 02.8).

На переконання відповідача, позивач мав у відповідності до п. 153.5 ст. 153 ПК України включити до складу інших доходів суму заборгованості по кредитних договорах у розмірі 29366200,00 грн., що погашається внаслідок відступлення за договором від 19 березня 2014 року, та була віднесена Банком до складу витрат.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Водночас операції з відступлення права вимоги належать до операцій особливого виду, для яких розділом ІІІ ПК України визначені спеціальні правила оподаткування.

Згідно п.п. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 ПК України відступ права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Тобто в дане поняття включаються операції з переуступки будь-яким кредитором (первісним або наступними) будь-яких прав вимог боргу третьої особи (грошових і негрошових) новому кредитору за компенсацію в будь-якій формі (грошову і негрошову) або без такої.

Це визначення узгоджується з юридичним поняттям, відповідно до якого передача права вимоги являє собою заміну кредитора в зобов'язанні шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень абз. 1 і 2 п. 153.5 ст. 153 розд. ІІІ ПК України з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

З контексту наведених норм вбачається, що грошовими зобов'язанням третьої особи можуть бут зобов'язання: покупця товарів, робіт послуг; одержувача фінансовою кредиту; одержувача грошової позики або поворотної фінансової допомоги.

Витрати першого кредитора при першому відступленні зобов'язань визначаються в розмірі: договірної (контрактної) вартості поставлених товарів, робіт, послуг, щодо яких виникла заборгованість; заборгованості по фінансових кредитах за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення; фактичної заборгованості, що відступається, за іншими цивільно-правовими договорами.

До складу доходів першого кредитора включається сума коштів або вартість інших активів, отриманих від такого відступлення, а також сума заборгованості, що погашається, за умови, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами ПК України.

Тобто в обмін на передане права грошової вимоги від третьої сторони перший кредитор може отримати від другого кредитора компенсацію у вигляді грошових коштів, інших матеріальних активів і, відповідно, погасити заборгованість боржника.

При цьому, суд враховує те, що за правилами бухгалтерського обліку дохід визнається при збільшенні активів чи зменшенні зобов'язань, що сприяє росту власного капіталу, при умові, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доходи визнаються одночасно з визнанням витрат.

Відповідно п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, дохід не визнається, якщо здійснюється обмін активами, які являються подібними за призначенням і мають однакову справедливу вартість.

Відповідно до п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 1999 року №318, витратами звітного періоду визнається зменшення активів чи збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за виключенням його вилучення і розподілу власниками), обов'язкова умова - такі витрати можуть бути достовірно визначені.

Таким чином, з контексту наведених положень (стандартів) бухгалтерського обліку модна зробити висновок про те, що в бухгалтерському обліку доходів та витрат переведення права вимоги повинен визнаватися тільки фінансовий результат від проведення такої операції у вигляді прибутку чи збитку.

Суд встановив, а відповідач не заперечував, що ПАТ "Астра Банк", як перший кредитор, до складу витрат у податковому обліку віднесло суму 29366200,00 грн. у розмірі заборгованості за фінансовим кредитом за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення, а до складу доходів включило: суму коштів, отриману від такого відступлення, у розмірі 28479032,00 грн., та різницю між сумою фактичної заборгованості по фінансовим кредитам і купівельною ціною відступлених прав вимоги (887167,52 грн.) як розформування страхового резерву на вказану суму коштів.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що позивачем вірно застосовано положення п. 153.5 ст. 153 ПК України (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2015 року №К/800/65922/13), а тому висновки акта перевірки від 14 вересня 2015 року в цій частині епізоду спростовуються нормами чинного законодавства.

2. Стосовно правомірності та обґрунтованості позиції відповідача про завищення позивачем витрат в 2013 році у зв'язку з формуванням страхового резерву в частині суми 26578886,00 грн. суд зазначає наступне.

Висновки відповідача про завищення Банком в порушення пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 та пп. 159.2.1 п. 159.2 ст. 159 ПК України, і Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями (далі - Положення №23), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25 січня 2012 року №23, ґрунтуються на тому, що позивачем до перевірки не були надані належні документи, передбачені ст. 159 ПК України та Положенням №23, які надавали б можливість перевірити суму сформованого та задекларованого позивачем в 2013 році страхового резерву банку. На переконання відповідача, такими документами є виключно оцінка ризику боржника за всіма активними банківськими операціями та наданими банком фінансовими зобов'язаннями, кредитна документація (справи) боржників, та на звітні дати розрахунки розміру резервів за кредитами із зазначенням суми відхилення між розрахунковою сумою страхового резерву та сумою фактично сформованого резерву.

Проаналізувавши зміст акта перевірки та заслухавши пояснення представників сторін, свідчення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (ревізорів-інспекторів, які безпосередньо проводили позапланову перевірку позивача) суд встановив, що в 2013 році Банк сформував страховий резерв для покриття можливих втрат за виданими ним кредитами та включив страховий резерв до складу витрат. В поданій податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік позивач відобразив у ряд. 05.5.1 ряд. 05.5 додатку ОВ до такої декларації витрати на суму страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст. 159 розд. ІІІ ПК України, в тому числі суми страхових резервів, сформованих за всіма видами кредитних операцій, у розмірі 26578886,00 грн.

В подальшому ПАТ "Астра Банк", як продавець, уклало з ПАТ "Дельта Банк" (покупцем) нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року (далі - договір від 02 грудня 2013 року), згідно з яким позивач продав права вимоги за кредитними договорами, включаючи кредити, під які було сформовано страховий резерв у сумі 26578886,00 грн.

Керуючись п. 159.2.3 п. 159.2 ст. 159 ПК України, після відступлення відповідної заборгованості ПАТ "Дельта Банк" за договором від 02 грудня 2013 року, позивач включив всю суму надлишкового страхового резерву, яка включає, зокрема, суму резерву у розмірі 26578886,00 грн., до складу оподатковуваних доходів (ряд. 02.6 додатку ОД до декларації за 2013 рік). Дані фактичні обставини представниками відповідача у судових засіданнях не заперечувалися.

У відповідності до пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.10.4 п. 138.10, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп.пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, в тому числі витрати банківських установ, до яких, зокрема, відносяться суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст. 159 цього Кодексу.

Також, до складу інших витрат включаються інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому ст. 159 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами врегульовані у п. 152.9 ст. 159 ПК України

Пунктом 159.2 ст. 159 цього Кодексу визначено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України.

Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат фінансової установи, не може перевищувати: для банків - 20 відсотків (на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2013 - 30 відсотків) суми заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у пп. 159.2.1, а саме: суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів і комісій, а також суми наданих гарантій на останній робочий день звітного податкового періоду.

У разі якщо за результатами звітного податкового періоду сукупний розмір страхового резерву, сформованого згідно з пп.пп. 159.2.1 і 159.2.2 п. 159.2 цієї статті, зменшився (крім випадків його зменшення внаслідок відшкодування банком безнадійної заборгованості позичальника в установленому законодавством порядку за рахунок страхового резерву кредитора та зменшення нормативу формування резерву згідно із законодавством), надлишкова сума страхового резерву, яка включена до витрат, спрямовується на збільшення доходу банку за результатами такого звітного періоду.

Методика формування банками страхових резервів закріплена в Положенні про порядок Формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженому постановою правління Національного банку України від 25 січня 2012 року №23.

Пунктами 1.3 - 1.7 цього Положення передбачено, що банк із метою визначення можливих втрат (збитків) невиконання боржником/контрагентом зобов'язань здійснює оцінку ризику невиконання ним таких зобов'язань (тобто ризику того, що виконання боржником зобов'язання проводитиметься з перевищенням строків, передбачених умовами договору, або в обсягах, менших, ніж передбачено договором, або взагалі не проводитиметься) за всіма активними банківськими операціями та наданими банком фінансовими зобов'язаннями.

Резерви, визначені в цьому Положенні, поділяються на:

- резерви за активами (за фінансовими активами та за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку);

- резерви за наданими фінансовими зобов'язаннями.

Резерви за активами є спеціальними (оціночними) резервами, які зменшують балансову вартість активів і необхідність формування яких спричинена зменшенням корисності таких активів.

Резерви за наданими фінансовими зобов'язаннями є забезпеченням їх виконання в майбутньому, що визнається в балансі банку як зобов'язання та свідчить про можливі втрати внаслідок вибуття ресурсів, пов'язаного з виконанням банком таких фінансових зобов'язань.

Банк оцінює ризик невиконання боржником/контрагентом зобов'язань та формує резерв у повному обсязі незалежно від розміру його доходів за станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання статистичної звітності за формою №10 (місячна) "Оборотно-сальдовий баланс банку", затвердженої відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Якщо в наступних періодах після формування резерву за активом (крім акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що обліковуються банком у портфелі на продаж) або за наданими фінансовими зобов'язаннями сума резерву зменшується, то банк зменшує (коригує) попередньо сформований резерв за таким активом.

Банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов'язаннями.

Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов'язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків.

Отже, зі змісту наведених норм права вбачається, що страховий резерв формується та списується банком самостійно з метою визначення можливих втрат (збитків) невиконання боржником/контрагентом зобов'язань шляхом здійснення оцінки ризиків їх невиконання (неналежного виконання) на підставі затвердженого, з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, в банку положення.

У відповідності до положень Постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2003 року №124 "Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України" формою звітності, що передбачає надання даних про формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків відповідно до вимог Положення №23 є форма №604 "Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями".

Зокрема, вказана форма статистичної звітності містить інформацію про суму фактичного резерву, оцінку ризику та суму відхилень. Таким чином, наявність даних звітності банку за формою №604 на відповідні дати достатньо для того, щоб встановити факт та розмір сформованого страхового резерву та суму відхилень (за наявності таких).

На підтвердження формування суми страхового резерву в 2013 році позивачем до перевірки були надані наступні документи: рішення Кредитного комітету Банку щодо затвердження сум сформованого резерву від 29 березня 2013 року та відомості щодо формування резерву на можливі втрати за кредитними операціями Банку станом на 1 квітня 2013 року; рішення Кредитного комітету Банку щодо затвердження сум сформованого резерву від 27 червня 2013 року та відомості щодо формування резерву на можливі втрати за кредитними операціями Банку станом на 1 липня 2013 року; рішення Кредитного комітету Банку щодо затвердження сум сформованого резерву від 30 вересня 2013 року та відомості щодо формування резерву на можливі втрати за кредитними операціями Банку станом на 1 жовтня 2013 року; рішення Кредитного комітету Банку щодо затвердження сум сформованого резерву від 31 грудня 2013 року та відомості щодо формування резерву на можливі втрати за кредитними операціями Банку станом на 1 січня 2014 року; статистичну звітність банку - форму №604 "Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями" станом на 1 квітня 2013 року, 1 липня 2013 року, 1 жовтня 2013 року та 1 січня 2014 року; виписки по рахунках бухгалтерського обліку 1590 "Резерв під заборгованість інших банків", 2400 "Резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам", 2401 "Резерви під кредити, що надані клієнтам та оцінюються на портфельній основі", 3690 "Резерви за виданими зобов'язаннями".

Проаналізувавши ці документи суд встановив, що вони містять розрахунки розміру резервів за кредитами із зазначенням суми відхилення між розрахунковою сумою страхового резерву та сумою фактичного сформованого резерву. У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що в ході перевірки позивач надавав відповідачу всі необхідні документи, які дозволяють встановити факт та розмір сформованого страхового резерву та, відповідно, підтвердити право позивача на витрати за сформованим страховим резервом.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на ненадання Банком до перевірки кредитної документації (кредитних справ), оскільки оригінали таких справ були передані ПАТ "Дельта Банк" в порядку, встановленому ст. 517 ЦК України (що зобов'язує первісного кредитора у зобов'язанні передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення), при укладанні договору від 02 грудня 2013 року.

У відповідному судовому засіданні свідки (ревізори-інспектори) не заперечували той факт, що під час проведення позапланової перевірки позивача вони були ознайомлені зі змістом договору купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року, за яким права вимоги за заборгованістю були передані ПАТ "Дельта Банк" (в тому числі в частині суми сформованого у 2013 році страхового резерву), та законність операцій за таким договором не заперечували.

Також суд враховує те, що повноваження щодо здійснення контролю за додержанням банківського законодавства, в тому числі в частині правильності застосування методики формування банками страхових резервів, закріпленої в Положенні №23, належать Національному банку України.

Відповідно до ст. 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року №2121-ІІІ, інспекційні перевірки банків з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України, здійснюються лише уповноваженими особами Національного банку України.

Суд встановив, що на момент проведення позапланової перевірки позивача, ПАТ "Астра Банк" за період діяльності з 1 квітня 2011 року по 1 грудня 2014 року було проінспектовано Національним банком України, за результатами чого складений звіт про інспектування банку-юридичної особи ПАТ "Астра Банк" за період з 01 квітня 2011 року по 01 грудня 2014 року. Згідно цього Звіту (cтор. 13) за результатами проведеного інспектування відсутні зауваження щодо повноти та достовірності інформації у статистичній звітності за формою №604 "Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" станом на 1 грудня 2014 року.

Таким чином, правильність формування ПАТ "Астра Банк" страхового резерву в 2013 році підтверджена Національним Банком України, як регулятором банківської діяльності та компетентним контролюючим органом.

Враховуючи встановлені обставини справи та наявні у ній матеріали, свідчення свідків, суд приходить до висновку про відсутність факту допущення позивачем порушень норм ПК України при формування та віднесенні до складу витрат суми сформованого у 2013 році страхового резерву у розмірі 26578886,00 грн.

3. Стосовно правомірності висновків акта перевірки від 14 вересня 2015 року про завищення позивачем витрат внаслідок перенесення непідтвердженого в ході попередньої документальної перевірки від'ємного значення об'єкта оподаткування, що сформувався у 2012 році, суд дійшов висновків про їх безпідставність у зв'язку з наступним.

Як зазначено в тексті акта перевірки від 14 вересня 2015 року (стор. 40 такого акта), станом на 1 січня 2012 року від'ємне значення ПАТ "Астра Банк" становить 18563932,00 грн., яке впродовж 2012 - 2014 років в сумі 4640983 (18563932/4=4640983) було задекларовано у ряд. 8 податкової декларації з податку на прибуток.

Відповідно до акта ДПІ в Оболонському районі місті Києва ДПС від 11 червня 2012 року №330-22-3-35590956 "Про результати позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства АСТРА БАНК, код за ЄДРПОУ 35590956, МФО 380548, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 року" встановлено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 1 січня 2010 року по 31 березня 2012 року встановлено його заниження всього у сумі 119365,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 7823289,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.1.2.4, 3.1.2.9 розд. 3 цього акта перевірки. Результати перевірки узгоджено та банком не оскаржувалися.

З урахуванням попередньої перевірки від'ємне значення ПАТ "Астра Банк" становило станом на 1 січня 2012 року 15522397,00 гри., та підлягало включенню протягом 2012 - 2014 років в сумі 3880600,00 грн. (15522397/4=3880600).

Таким чином в порушення п. 150.1 ст. 150 ПК України ПАТ "Астра Банк" завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в частині віднесення від'ємного значення об'єкта оподаткування в наступних розмірах: у 2 - 4-ий кварталах 2012 року в сумі 760383,00 грн., 2013 році в сумі 760383,00 грн.; у 2014 році в сумі 760383,00 грн.

Дослідивши копію акта перевірки ДПІ в Оболонському районі міста Києва ДПС від 11 червня 2012 року №330-22-3 "Про результати позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства АСТРА БАНК, код за ЄДРПОУ 35590956, МФО 380548, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 року" (що складений на номерному бланку та містить підписи посадових осіб податкової інспекції і банку), надану представником позивача, суд встановив відсутність не містить ані опису порушення про завищення Банком від'ємного значення об'єкта оподаткування, ані висновку з цього питання.

Акта перевірки від 11 червня 2012 року №330-22-3 містить лише висновок про заниження позивачем податку на прибуток за 2010 рік на загальну суму 119365,00 грн.

В ході розгляду справи в суді відповідач не подав до суду примірник акта перевірки від 11 червня 2012 року №330-22-3-35590956 та/або іншого акта документальної перевірки, який містить висновки про завищення ПАТ "Астра Банк" від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 7823289,00 грн., та пояснення про причини відсутності таких документів суду також не надав.

Також, в тексті свого позову позивач повідомив, а відповідач не спростував, той факт, що жодне податкове повідомлення-рішення за фактом встановлення в ході проведеної документальної перевірки завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік, на адресу ПАТ "Астра Банк" контролюючим органом не надсилалося. Факт прийняття такого податкового повідомлення-рішення відносно позивача відповідач не довів.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи приписи норм п.п. 86.8 і 86.10 ст. 86 ПК України і положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року №984 (що діяв на момент складання акта позапланової перевірки позивача), суд погоджується з твердженнями позивача про те, що факт порушення ПАТ "Астра Банк" п. 150.1 ст. 150 ПК України є таким, що не підтверджений матеріалами перевірки (актом від 14 вересня 2015 року).

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки від 14 вересня 2015 року, є нормативно та документально необґрунтованими, а оскаржувані рішення відповідно є такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов публічного акціонерного товариства "Астра Банк" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 06 липня 2015 року №0004132203 та від 06 жовтня 2015 року №0006272203.

3. Присудити на користь публічного акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" (код ЄДРПОУ 35590956) здійснений ним судовий збір у розмірі 212084,03 грн. (двісті дванадцять тисяч вісімдесят чотири гривні три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468697).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин