Постанова № 62939748, 23.11.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року справа № 823/1545/16

15 год. 20 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попельнухи Ю.І.

позивача - не прибув,

представника відповідача - Дубиновської Ю.О. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

24.10.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління Держпраці у Черкаській області Державної служби України з питань праці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанови від 27.09.2016 №23-05-09/0358-333 і припису від 19.09.2016 №23-05-09/0358-0259.

Позов обґрунтовано тим, що спірні рішення прийняті за відсутності фактів порушень позивача без перевірки документів і з порушенням процедури проведення перевірки.

Відповідач наддав суду письмові заперечення проти задоволення позову, в яких зазначив, що не допускав порушення процедури проведення перевірок, а спірні рішення прийняв за допуск позивачем до роботи фізичної особи без офіційного оформлення трудових відносин, про що він визнав у поясненнях. Крім того, просив врахувати, що оскаржуваний припис позивач виконав шляхом надіслання листа.

У судових засіданнях представники сторін підтримали власні правові позиції по суті спору та просили суд їх задовольнити.

Заслухавши пояснення, доводи та міркування сторін, допитавши свідків та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до наказу від 15.09.2016 №246-Н на підставі направлення №1283 головний державний ревізор-інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів відповідача Корякіна Л.І. здійснила позапланову перевірку додержання законодавства про працю позивачем.

Суд звернув увагу, що ні наказ на проведення перевірки, ні направлення не містили періоду, що підлягав перевірці, хоча позивач зареєстрований підприємцем з 29.09.1998 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

19.09.2016 вищевказана посадова особа відповідача склала акт №23-05-09/0358, в якому зафіксувала порушення позивачем вимог ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП): використання праці ОСОБА_4, як продавця, з лютого до 15 липня 2016 року без оформлення трудових відносин та виплата їй заробітної плати без сплати податків до бюджету.

Відповідно до вказаного акту позивачу відповідач видав припис від 19.09.2016 №23-05-09/0358-0259 (далі - оскаржуваний припис) за порушення ст.24 КЗпП, яким зобов'язав: забезпечити додержання трудового законодавства при залученні до роботи найманих працівників; не допускати до роботи найманих працівників, з якими не оформлені у встановленому порядку трудові відносини (термін виконання - 19.10.2016, далі - постійно); надалі при використанні найманої праці додержуватися вимог трудового законодавства.

Крім того 27.09.2016 відповідач прийняв постанову №23-05-09/0358-333 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами (далі - оскаржувана постанова), якою зобов'язав сплатити штраф у розмірі 43500,00грн. за порушення ст.24 КЗпП: використання без оформлення трудових відносин з лютого 2016 року до 15 липня 2016 року продавцем продовольчих товарів ОСОБА_4, виплата їй заробітної плати без сплати податків та відрахувань у розмірі 1500,00грн.

Надаючи оцінку наведеним рішенням, суд врахував, що на підставі підп.6.1.-6.2. п.6 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 (далі - Порядок №390), перевірка складається з етапів: робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу інспектора, та оформлення документів за результатами перевірки.

Суд з'ясував, що у порушення вказаних норм відповідач склав акт перевірки виключно на підставі даних акту перевірки податкового органу (без перевірки достовірності зазначених в ньому обставин) та письмових пояснень позивача від 19.08.2016. Інші документи, у т.ч. пояснення ОСОБА_4, щодо обставин працевлаштування якої відповідач дійшов висновку про допущення порушення позивачем трудового законодавства, не отримував і не перевіряв.

Суд звернув увагу, що в акті від 26.08.2016 зафіксовано здійснення 17.08.2016 посадовою особою Корсунь-Шевченківського відділення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області фактичної перевірки господарської одиниці - магазину АДРЕСА_1, - під час якї отримані письмові пояснення позивача, датовані 19.08.2016. Водночас нею не було встановлено фактичного виконання (допуску) до роботи ОСОБА_4 та факту передачі їй заробітної плати, не відбиралися пояснення у ОСОБА_4 з метою з'ясування достовірності зазначених у поясненнях позивача фактів та обставин.

При цьому, відповідач вищевказані в акті податкового органу факти відобразив у власному акті перевірки без вчинення дій з власної перевірки.

Під час дослідження судом письмових пояснень суд звернув увагу, що позивач зазначав, що використовує працю трьох офіційно оформлених працівників. Також вказав, що з лютого 2016 року до 15 липня 2016 року працювала (стажувалася) ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4), у зв'язку з тим, що у неї з першого місяця були крадіжки, а також, що заробітна плата становила 1500грн. Водночас він прямо не вказував де саме та у кого конкретно працювала вказана особа.

Згідно з відомостями про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам позивач у періоді з лютого до серпня 2016 року використовував найману працю. Проте у них не зазначені відомості про ОСОБА_4

Для перевірки достовірності даних вищевказаних документів суд допитав під кримінальну відповідальність як свідка ОСОБА_4 у судовому засіданні, яка повідомила, що працювала з лютого до липня 2016 року в торгівельному центрі «ОГО» за адресою: м.Корсунь-Шевченківський, вул.Шевченка, 43, - безпосередньо виконувала функції продавця-консультанта ювелірних виробів, письмово не зверталася для офіційного працевлаштування. Разом з тим зазначила, що заробітну плату позивач у цій справі їй не платив, а отримувала готівкові кошти від іншої особи. Стверджувала, що іншої роботи, окрім продажу саме ювелірних виробів, не виконувала.

Отже зазначене в акті відповідача виконання роботи ОСОБА_4 за іншою адресою та торгівельному місці, ніж повідомлених суду нею, як свідком, не відповідає дійсним обставинам справи.

Суд з'ясував, що з 15.07.2016 і на час судового вирішення спору наявне відкрите кримінальне провадження №12016250190000285 за ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України щодо дій ОСОБА_4 з крадіжки грошових коштів в ювелірному магазині «Золота скринька» в торгівельному центрі «ОГО».

Оцінивши вищевказані покази свідка у взаємозв'язку з даними акту перевірки та оскаржуваних рішень відповідача, суд звернув увагу, що свідоцтвом серії НОМЕР_2 підтверджено перебування у власності позивача торгівельного центру «ОГО» за адресою: Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, м.Корсунь-Шевченківський, вул.Шевченка, 43. Однак відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП позивач здійснює види господарської діяльності: роздрібну торгівлю меблями, роздрібну торгівлю мотоциклами, роздрібну торгівлю побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою; здаванням в оренду власного нерухомого майна; роздрібну торгівлю офісним та комп'ютерним устаткованням, іншими непродовольчими товарами.

Отже робота продавця-консультанта ювелірних виробів, яку здійснювала ОСОБА_4 згідно з її показами, не відповідає господарській діяльності позивача.

На підставі ч.2 ст.2 КЗпП право на працю реалізується працівником шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Ч.3 ст.24 КЗпП встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ззгідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудові відносини оформлюються саме між працівником та роботодавцем, а виплата заробітної плати з одночасним нарахуванням податків у зборів є обов'язком роботодавця.

Оскільки позивач не міг допускати ОСОБА_4 до виконання роботи, яка не входить до його предмета господарської діяльності, а відповідач не довів жодним доказом здійснення позивачем діяльності з торгівлі ювелірними виробами (що передбачає окремий вид діяльності згідно з КВЕД), у т.ч. виплату безпосередньо ним їй заробітної плати, перебування у його власності торгівельного центру, в якому здійснюють підприємницьку діяльність декілька осіб, не покладає на нього обов'язку офіційно працевлаштовувати у таких суб'єктів всіх фізичних осіб.

При цьому, питання безпосереднього виконання роботи конкретної особи у конкретного суб'єкта господарської діяльності мало бути предметом детальної перевірки та об'єктивного дослідження відповідачем.

Посилання відповідача на письмові пояснення позивача про визнання факту порушення з огляду на вищевказані суперечності та заперечення позивачем допуску ним ОСОБА_4 до роботи суд не врахував, оскільки вони не є належним і достатнім доказом відповідних обставин і мали бути перевірені у встановлений законом спосіб, а також тому, що спростовані показами ОСОБА_4 у судовому засіданні.

Оскільки позивач не здійснював продажу ювелірних виробів у вищевказаному періоді, твердження відповідача про допуск ним до роботи ОСОБА_4 без офіційного працевлаштування та виплата їй заробітної плати саме позивачем є безпідставним.

Для вирішення спору суд також врахував, що приписи про усунення виявлених порушень на підставі п.7 Порядку №390 вносяться у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Проаналізувавши вказану норму суд дійшов висновку, що метою винесення припису є усунення конкретного виявленого порушення вимог трудового законодавства. Однак оскаржуваний припис зобов'язує позивача в загальному не допускати порушень трудового законодавства, направлений не на усунення зафіксованого в акті перевірки порушення (допуску до роботи ОСОБА_4), а на забезпечення загального дотримання вимог трудового законодавства, що не відповідає законодавчо встановленій меті його винесення. Крім того, з огляду на вищевстановлене спірний припис винесений за відсутності підтвердженого факту допущення позивачем вимог трудового законодавства.

Суд не врахував посилання відповідача на факт виконання оскаржуваного припису, оскільки чинне законодавство не пов'язує правомірність рішень суб'єктів владних повноважень зі станом їх виконання.

Оскільки відповідач не довів, що ОСОБА_4 працювала саме у позивача, суд дійшов висновку, про відсутність у нього обов'язку оформляти з нею трудові відносини, нараховувати і сплачувати єдиний внесок і податки та, як наслідок, нести встановлену вищенаведеної нормою відповідальність.

У зв'язку з цим, оскаржувані рішення (припис та постанова) щодо порушення ним вищенаведених норм трудового законодавства є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - повному задоволенню.

Зважаючи, що квитанцією від 01.11.2016 №0.0.644337692.1 підтверджується сплата позивачем судового збору, суд на виконання ст.94 КАС України вирішив присудити з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 1102,40грн.

Керуючись ст.ст.2, 94, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанову від 27.09.2016 №23-05-09/0358-333 і припис від 19.09.2016 №23-05-09/0358-0259 Управління Держпраці у Черкаській області.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39881228) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачений за подання позову судовий збір у сумі 1102,40грн. (одна тисяча сто дві гривні 40коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 24.11.2016