Постанова № 62939564, 13.09.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 р. Справа № 804/4327/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Сидоренко Д.В., при секретарі Шпота Я.С., розглянувши за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія»

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування індивідуальної податкової консультації

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування письмової податкової консультації (вих.№2389/10/04-36-12-0116 від 25.04.2016р. Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в частині розяснення щодо відображення в податковому обліку з податку на додану вартість операцій по списанню кредиторської заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що на звернення щодо отримання податкової консультації з питання відображення в податковому обліку з податку на додану вартість операцій по списанню кредиторської заборгованості, позивач отримав податкову консультацію, що викладена у листі №2389/10/04-36-12-0116 від 25.04.2016р. Зі змісту консультації позивач дійшов висновку щодо її суперечливості нормам Податкового кодексу України, оскільки податкове законодавство передбачає право покупця на віднесення сум податку до податкового кредиту у звязку з придбанням товару за першою подією, зокрема, за датою отримання товару/послуг, що підтверджено податковою накладною. Разом з тим, податковим законодавством не передбачено коригування суми податкового кредиту на розмір кредиторської заборгованості постачальника, який ліквідовано. Таким чином, податкова консультація, в якій зазначено про необхідність коригування суми податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки, не узгоджується з приписами ст.198 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що кредиторська заборгованість по ліквідованому контрагенту унеможливлює здійснення права вимоги від боржника, є такою, щодо якої стягнення неможливе та має всі ознаки безнадійної. Товари/послуги, внаслідок яких виникла така заборгованість, по суті вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено ст.198 Податкового кодексу України. Отже якщо кредиторська заборгованість є безнадійною, сформований по першій події податковий кредит, що не буде сплачений платником, як це передбачено загальними нормами формування податкового кредиту, має бути відкоригований.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Павлоградська зернова компанія» зареєстровано 23.07.2001 р. виконавчим комітетом Павлоградської міської ради.

ПП «Павлоградська зернова компанія» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області надано лист від 01.04.2016 р. щодо отримання податкової консультації з питання розяснення щодо необхідності коригування податкового кредиту з ПДВ, сформованого відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України за датою першої події при отриманні матеріальних цінностей, робіт або послуг, використаних у господарській діяльності, від контрагента, статус якого «припинено» та списанні безнадійної заборгованості.

На вказаний запит позивачем отримано податкову консультацію, викладену у листі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, від 25.04.2016 р. №2389/10/04-36-120116.

Згідно змісту консультації, остання зводиться до викладення положень ст.198 Податкового кодексу України та зазначено, що якщо платник при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не підлягають погашенню з підстав ліквідації контрагента, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту. При цьому коригування податкового кредиту у вказаному випадку здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.

Вказана консультація була оскаржена позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Під час розгляду справи судом перевірено складену відповідачем консультацію на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких, покладено на такий контролюючий орган.

Згідно пп. 52.1-52.5 ст. 52 вказаного Кодексу за зверненням платників податків, контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються контролюючим органом. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Згідно п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Судом вбачається, що нормами статті 53 Податкового кодексу України визначено права позивача щодо можливості діяти певним чином, отримавши певну податкову консультацію, тобто, встановлено право щодо застосування отриманої консультації, зі звільненням від відповідальності у випадку дій на підставі отриманої консультації.

Натомість, вищезазначеними нормами не встановлено обов'язку позивача діяти саме таким чином, як це зазначено у податковій консультації. Таким чином, податкова консультація не породжує обов'язків позивача щодо певного застосування норм чинного законодавства.

Відповідно до п.53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною, є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Статтею 134 Податкового кодексу України вказано, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до визначення понять наведених у п.3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р., зобовязання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Пунктом 15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 р. вказано, що доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд зазначає, що, зокрема, Податковий кодекс України, а також Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 р., передбачений виключний перелік підстав для здійснення коригування податкового кредиту.

А саме, статтею 192 Податкового кодексу України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не повязаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Норма статті 192 Податкового кодексу України не регулює операції визнання заборгованості безнадійною, оскільки при визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги та у продавця не виникає обовязку виписати покупцю розрахунок коригування з наступними зменшенням у продавця податкових зобовязань та зменшення у покупця податкового кредиту.

Проте Податковий кодекс України та наведений Порядок не містять норм, відповідно до яких платник ПДВ повинен нараховувати податкові зобовязання при визнанні у покупця кредиторської заборгованості за товари/послуги.

Отже законодавством не передбачено обовязку коригування податкового кредиту на суму податку на додану вартість у складі безнадійної кредиторської заборгованості.

Встановлені судом обставини свідчать про невідповідність податкової консультації нормам відповідного податку, що є підставою для визнання такої консультації недійсною.

Статтею 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність спірної податкової консультації, а отже, вона є необґрунтованою і підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 13.09.2016 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова оформлена та підписана 19.09.2016 року.

Керуючись ст.ст.160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати письмову податкову консультацію вих.№2389/10/04-36-12-0116 від 25.04.2016р. в частині розяснення щодо відображення в податковому обліку з податку на додану вартість операцій по списанню кредиторської заборгованості.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя ОСОБА_3