Ухвала суду № 62938218, 24.11.2016, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/527/16-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року м.Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Косенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області адміністративну справу за заявою ОСОБА_1, за участі інших осіб: Харківського обєднаного управління ПФУ Харківської області, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про заміну сторони у виконавчому провадженні, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить замінити стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні щодо виконання постанови Люботинського міського суду Харківської області від 10 травня 2011 року його правонаступником ОСОБА_1.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказувала, що постановою Люботинського міського суду Харківської області від 10 травня 2011 року в справі № 2026/2-а-491/11 було зобовязано Управління ПФУ в Харківському районі Харківської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок основної пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, передбаченої ч. 1 ст. 50 Закону України № 796-ХІІ у розмірі 50%, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV та провести відповідні виплати за період з 14 грудня 2010 року по 10 травня 2011 року. На виконання даної постанови 11 липня 2013 року був виданий виконавчий лист, який направлений для виконання до органів державної виконавчої служби. Але 25 жовтня 2015 року ОСОБА_2 помер, а заявниця є його єдиним спадкоємцем. Однак, виконавчого листа було повернуто державним виконавцем разом з постановою від 30 березня 2016 року для подальшого предявлення до належного органу ДВС в строк до 30 березня 2017 року. Але виникає необхідність заміни вибулого стягувача.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, але подала заяву про підтримання вимог та розгляд справи за її відсутності.

Представник Харківського обєднаного управління ПФУ Харківської області в судове засідання не зявився, але від начальника управління ОСОБА_3 надішли письмові заперечення проти заяви ОСОБА_1, в яких вказував на ті обставини, що постановою державного виконавця від 30 березня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2026/2-а-491/11 було закрито, а виконавчого листа повернуто стягувачеві, а тому відсутні підстави для заміни стягувача. До того ж, на виконання постанови суду були нараховані виплати в сумі 18309,72 грн. на користь ОСОБА_2, але виплата цієї суми не здійснена через відсутність фінансування, а також відсутність цієї постанови на обліку в Міністерстві юстиції України, як такою, виконання якої гарантовано державою.

Представник Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в судове засідання не з'явився, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою Люботинського міського суду Харківської області від 10 травня 2011 року було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_2 та визнані неправомірними дії Управління ПФУ в Харківському районі Харківської області щодо нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної основної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 14 грудня 2010 року по 10 травня 2011 року; та зобовязано Управління ПФУ в Харківському районі Харківської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок основної пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, передбаченої ч. 1 ст. 50 Закону України № 796-ХІІ у розмірі 50%, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV та провести відповідні виплати за період з 14 грудня 2010 року по 10 травня 2011 року.

Постанова суду від 10 травня 2011 року набрала чинності 19 січня 2012 року та на її виконання стягувану ОСОБА_2 був виданий виконавчий лист від 11 липня 2013 року.

Згідно з постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 від 30 березня 2016 року виконавчого листа № 2026/2-а-491/11 було повернуто стягувачеві ОСОБА_2 без виконання з розясненням можливості повторного предявлення до виконання в строк до 30 березня 2017 року.

Як зазначено в постанові державного виконавця № 46216897 від 30 березня 2016 року, на виконання судового рішення Управлінням ПФУ в Харківському районі Харківської області було здійснено перерахунок ОСОБА_2 щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії як особі, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, за період з 14 грудня 2010 року по 10 травня 2011 року у розмірі 18309,72 грн. Але виплата вказаної суми не проведена у зв'язку з відсутністю у боржника бюджетного фінансування.

В ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, в редакції В редакції Закону N 2677-VI від 04 листопада 2010 року, виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Таке положення отримало нормативне продовження у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», зокрема виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частини 2, 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно із частинами 2, 6 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Поряд із цим відповідно до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Наведений пункт прийнято у розвиток абз. 2 пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, відповідно до якого «рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України... Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень…».

Ще одна особливість закріплена у частинах 13 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Так, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом пяти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Отже, незважаючи на те, що судові рішення мають обов'язковий характер, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» створено додатковий механізм їх гарантування. Так, ч. 1 ст. 2 передбачає, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобовязання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація.

Аналізуючи наведені вище нормативно-правові акти, можна зробити висновок, що виконання рішення суду про зобовязання відповідача здійснити дії по перерахунку соціальних виплат здійснюється у формі виконавчого провадження уповноваженими органами, які можуть бути відмінними від органів державної виконавчої служби.

Стягувач ОСОБА_2, на користь якого УПФУ в Харківському районі Харківської області повинен здійснити перерахунок основної і додаткової пенсій, помер 25 жовтня 2015 року, про що відділом ДРАЦС Люботинського міського управління юстиції у Харківській області було видано свідоцтво про смерть І-ВЛ № 515090 від 27 жовтня 2015 року.

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1, заявник в даній справі, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим 26 липня 2016 року Другою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області за реєстр. № 1-277.

Згідно з ч. 1 ст. 264 КАС України, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заінтересована сторона, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

На підставі вищевикладеного, суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою, тому задовольняє її в повному обсязі.

Керуючись ст. 264 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Замінити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - стягувача по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа № 2026/2-а-491/11, виданого 11 липня 2013 року Люботинським міським судом Харківської області, про зобовязано Управління ПФУ в Харківському районі Харківської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок основної пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, передбаченої ч. 1 ст. 50 Закону України № 796-ХІІ у розмірі 50%, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV та провести відповідні виплати за період з 14 грудня 2010 року по 10 травня 2011 року, на правонаступника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Люботинський міський суд Харківської області з одночасним надісланням її копії до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_5