Рішення № 62937148, 21.11.2016, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1146/2016

Справа № 537/4755/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2016 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого - судді Сьоря С.І., при секретарі Яворській А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами, додаткових витрат та неустойки за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою відповідно до якої просила суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість по аліментам на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 83 124,33 грн., неустойку за несплату аліментів за період з 01.08.2014 року по 01.09.2016 року в сумі 631 744 грн. 90 коп., понесені нею додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 за період з 01.08.2014 року по 01.09.2016 року в розмірі 5 850 грн. та періодично стягувати з ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 3500 грн., до закінчення дочкою навчання у відділенні економіки та права Коледжу Кременчуцького національного університету ім.. ОСОБА_4.

В подальшому ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та остаточно просила суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість по аліментам на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 83 124,33 грн., неустойку за несплату аліментів за період з 01.08.2014 року по 01.11.2016 року в сумі 684 113 грн. 21 коп., понесені нею додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 за період з 01.08.2014 року по 01.11.2016 року в розмірі 5 850 грн. та періодично стягувати з ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 3 500 грн., до закінчення дочкою навчання у відділенні економіки та права Коледжу Кременчуцького національного університету ім.. ОСОБА_4.

Свої вимоги мотивувала тим, що згідно з виконавчим листом № 2-287 від 01.02.2001 року Крюківського районного суду з відповідача на її користь повинні стягуватись аліменти на утримання їх дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, однак, на цей час виникла заборгованість по сплаті аліментів у зв'язку зі злісним ухиленням відповідача від їх сплати. Станом на 31.05.2016 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів становила 83 124,33 грн. У зв'язку з невиплатою аліментів, її матеріальне становище значно погіршилось, вона не має змоги самостійно утримувати та забезпечувати належний матеріальний стан сімї. Крім того, їх дочка - ОСОБА_3, розпочала навчання у відділенні економіки та права Коледжу Кременчуцького національного університету імені ОСОБА_4, за неї вона сплачує кошти відповідно до договору про надання освітніх послуг, тому, враховуючи ці обставини, вона змушена звертатись до суду про стягнення з Відповідача неустойки за прострочення сплати аліментів.

Крім того, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину за навчання. Відповідач в добровільному порядку відмовляється це робити, чим порушує права неповнолітньої дитини, а тому вона змушена звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оскільки за 2015-2016 роки додаткові витрати на дитину склали 5 300 грн., а за 2016-2017 роки - склали 6 105 грн., вважає, що відповідач повинен також відшкодувати їй половину здійснених витрат одноразово в сумі 2300 грн. 00 коп. + 3052 грн. 50 коп. та в подальшому фінансувати додаткові витрати на дитину наперед періодично, з 2017-2018 р. в розмірі 3 497 грн. 50 коп, і з 2018-2019 р. в розмірі 3810 грн. 00 коп. до закінчення дочкою навчання у відділенні економіки та права Коледжу Кременчуцького національного університету імені ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі з підстав, що зазначені у позові.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання повторно не зявився з невідомих суду причин.

Суд, вислухавши думку позивачки, яка не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів у відсутність відповідача.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи суд встановив наступне:

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 червня 2000 року, який було розірвано 26 вересня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-КЕ №090008, виданого повторно 17 червня 2015 року Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області.

Від вказаного шлюбу вони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-КЕ № 052313, яке видане відділом реєстрації актів громадського стану Автозаводського райвиконкому м. Кременчука 04.10.2000 року.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні, рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01.01.2001 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення суду, Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області видано виконавчий лист №2-287 від 01.02.2001 року.

Відповідно до довідки розрахунку складеної державним виконавцем Крюківського ВДВС м.Кременчук ОСОБА_6, заборгованість ОСОБА_2 по аліментам за період з лютого 2006 року по 31.05.2016 року складає 83 124 грн. 33 коп., при цьому, згідно даної довідки, стягнення аліментів не проводилось взагалі з червня 2006 року по серпень 2006 року включно, з жовтня 2006 року по березень 2014 року включно та з серпня 2014 року по травень 2016 року включно.

Згідно ч.2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст..194 Сімейного кодексу України заборгованість по аліментам стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Згідно ст..196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

Згідно наданого позивачкою розрахунку, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2014 року по 01.11.2016 року склав 684 113 грн. 21 коп..

Між тим, суд не погоджується з наданим розрахунком виходячи з наступного:

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) це вид забезпечення виконання зобовязання. ЇЇ завдання сприяти належному виконанню зобовязання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, з урахуванням правової природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обовязку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 Сімейного Кодексу України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обовязку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто, неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяці, в якому виникала заборгованість. Загальна сума неустойки (пені визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 року у справі № 6-1477цс15.

Крім того, згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, в ній взагалі відсутні докази того, що у період часу з 01.06.2014 року по 01.11.2016 року ОСОБА_2 було нараховано аліменти та останній їх не сплатив, тобто позивачкою не доведено наявність заборгованості по аліментам за вказаний період часу, наявність якої є підставою для нарахування та стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність провести розрахунок суми пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2014 року по 31.05.2016 року з урахуванням наведених вище положень законодавства:

місяць нараховановиплаченоборгдніпеняСерпень 2014 р.849,50,00849,531263,5Вересень 2014 р.849,50,00849,530255Жовтень 2014 р.849,50,00849,531263,5Листопад 2014 р.849,50,00849,530255Грудень 2014 р.849,50,00849,531263,5Всього за період з 01.08.2014 р. по 31.12.2014 р. 1300,5Січень 2015 р.997,000,00997,0031309,07Лютий 2015 р.997,000,00997,0028279,16Березень 2015 р. 997,000,00997,0031309,07Квітень 2015 р.997,000,00997,0030299,10Травень 2015 р.997,000,00997,0031309,07Червень 2015 р.997,000,00997,0030299,10Липень 2015 р.997,000,00997,0031309,07Серпень 2015 р.997,000,00997,0031309,07Вересень 2015 р.997,000,00997,0030299,10Жовтень 2015 р.997,000,00997,0031309,07Листопад 2015 р.997,000,00997,0030299,10Грудень 2015 р.997,000,00997,0031309,07Всього за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. 3639,05Січень 2016 р.1028,250,001028,2531318,68Лютий 2016 р.1028,250,001028,2529298,12Березень 2016 р.1028,250,001028,2531318,68Квітень 2016 р.1028,250,001028,2530308,40Травень 2016 р.1028,250,001028,2531318,68Всього за період з 01.01.2016 р. по 31.05.2016 р. 0,001028,25 1562,56 6502,11

З наведеного вбачається, що загальна сума пені за прострочення виконання аліментних зобовязань платника ОСОБА_2 за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року складає: 1300,5 грн. (за серпень грудень 2014 р.) + 3639,05 грн. (за 2015 р.) + 1562,56 грн. (січень травень 2016 р.) = 6 502,11 грн.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідач в судове засідання не зявився, належних доказів неможливості сплачувати аліменти із обєктивних, незалежних від нього причин, суду не надав, як і не надав доказів, які б свідчили про те, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини.

Враховуючи викладене, а також те, що як встановлено судом, з вини ОСОБА_2, який зобовязаний сплачувати аліменти за рішенням суду, виникла заборгованість по сплаті аліментів, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість за аліментами за період з лютого 2006 року по 31.05.2016 року у розмірі 83124 грн. 33 коп. та пеня за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2014 року по 31.05.2016 року у розмірі 6502 грн. 11 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ними аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.18 Постанови № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» слід звернути увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні дочка сторін ОСОБА_3 на даний навчається на денній формі навчання в Коледжі Кременчуцького національного університету ім.. ОСОБА_4 за спеціальністю правознавство.

Відповідно до договору №215-МС-066 про підготовку фахівця у Коледжі Кременчуцького національного університету імені ОСОБА_4 укладеного між Кременчуцьким національним університетом імені ОСОБА_4, в особі ректора університету професора ОСОБА_7 та ОСОБА_3, в особі бабусі ОСОБА_8, плата за надання освітньої послуги становить: 2015/2016 р.р. - 5300 грн., 2016/2017 р.р. - 6105 грн., 2017/2018 р.р. - 6995 грн., 2018/2019 р.р. - 7620 грн.

Відповідно до фіскальних чеків від 06.08.2015 року, від 13.01.2016 року та від 28.09.2016 року, на виконання умов вказаного договору №215-МС-066 позивачкою було внесено плату за навчання дочки за 2015 2016 роки у розмірі 8 352 грн. 50 коп.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем надано докази понесення нею фактичних витрат по сплаті коштів за навчання дочки ОСОБА_3, виходячи із принципу першочерговості інтересів дитини та рівності обов'язку батьків утримувати дитину, встановленого ст. 140 СК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 50% фактично понесених позивачем додаткових витрат по сплаті вартості навчання ОСОБА_3 у Коледжі Кременчуцького національного університету імені ОСОБА_4, у зв»язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 4176 грн. 25 коп.

Що стосується позовних вимог про періодичне стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки додаткових витрат на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 3500 грн., до закінчення дочкою навчання у відділенні економіки та права Коледжу Кременчуцького національного університету ім..ОСОБА_4, то суд приходить до наступних висновків.

Як вказано вище, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Тобто у цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати.

Ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивачка не обґрунтувала необхідність стягнення наперед додаткових витрат на дитину у зв»язку з її навчанням саме у розмірі 3500 грн.

Крім того, як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягувати вказані витрати періодично до закінчення дочкою навчання, тобто ці витрати фактично просить стягувати, як до досягнення дочкою повноліття (18.08.2018 року) так і після досягнення повноліття, враховуючи передбачений договором строк надання послуг з підготовки фахівця.

Між тим, питання щодо утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв»язку з цим потребують матеріальної допомоги врегульовано ст..199 СК України, відповідно до якої якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу і право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання, при цьому відповідно до ст..201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання у зв»язку з продовженням навчання, положення ст..185 СК України не застосовуються.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача, відповідно до ст. 88 ЦПК України, на користь держави необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 81, 84, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст.. 20, 185, 194, 196 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами, додаткових витрат та неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами у розмірі 83124 грн. 33 коп., пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2014 року по 31.05.2016 року у розмірі 6502 грн. 11 коп. та 4176 грн. 25 коп. понесених додаткових витрат, а всього стягнути 93802 грн. 69 коп.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 938 грн. 03 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: