Ухвала суду № 62934398, 24.11.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

336/5580/15-к

1-в/336/320/16

24 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді Зарютіна П.В.

при секретарі Чернишовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, про повернення майна (речових доказів),

В С Т А Н О В И В:

Захисник звернувся до суду із вищевказаним клопотанням, за яким просить речові докази у справі (гроші, цінності та інше майно, крім майна що було предметом кримінального правопорушення, повязаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу), які були вилучені під час обшуку 02 червня 2015 року старшим слідчим СУ ГУМВС України у Харківський області підполковником міліції ОСОБА_3 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дачна, 24-С повернути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що 2 червня 2015 року старшим слідчим СУ ГУМВС України у Харківський області підполковником міліції ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2015 року було проведено обшук за адресою будинок 24 С по вулиці Дачній у м. Запоріжжя.

За результатами обшуку (відповідно до протоколу) було вилучено майно, яке належить ОСОБА_2.

21 жовтня 2015 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя була затверджена угода про визнання винуватості від 28 липня 2015 року, укладена між прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_4 та ОСОБА_2, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винуватим у предявленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 від покарання звільнено з випробувальним строком на три роки.

На теперішній час майно, що належить ОСОБА_2, яке було вилучено під час обшуку за адресою: будинок 24 С по вулиці Дачній у м. Запоріжжя в рамках кримінального провадження № 12014220470006601 від 10.12.2014 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України до теперішнього часу не повернуто.

У судове засідання з розгляду заявленого клопотання учасники судового розгляду не явилися.

Відповідно до положень ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

У судове засідання, зокрема, викликаються засуджений, його захисник, прокурор.

Неприбуття в судове засідання вказаних осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкодило проведенню судового розгляду, оскільки їх участь не була визнана судом обов'язковою.

Дослідивши подане клопотання та перевіривши його доводи матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання задоволенню не підлягає задоволенню.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що, дійсно, 2 червня 2015 року старшим слідчим СУ ГУМВС України у Харківський області підполковником міліції ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2015 року було проведено обшук за адресою: будинок 24 С по вулиці Дачній у м. Запоріжжя.

За результатами обшуку (відповідно до протоколу) було вилучено майно, про повернення якого і просить заявник.

21 жовтня 2015 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя своїм вироком вирішив:

«Затвердити угоду про визнання винуватості від 28 липня 2015 р..року, укладену між прокурором відділу прокуратурі Харківської області ОСОБА_4 та ОСОБА_2. . Визнати ОСОБА_2 винуватим у предявленому обвинуваченні за ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України и на підставі угоди про визнання винуватості призначити йому покарання: за ч.2 ст. 309 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі; за ч.1 ст. 263 КК України у виді трьох років позбавлення полі

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання призначити шляхом поглиблення менш суворого покарання більш суворим у виді чотирьох років позбавлення воли.

На підставі ст. ст. 75 і 76 КК України ОСОБА_2 від покарання звільнити з випробуванням строком на три роки, зобовязавши його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції ; повідомляти КВІ про зміну місця проживання, роботи; систематично являтися на реєстрацію у КВІ».

Як наголошує ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначаються рішення щодо речових доказів і документів.

Натоміть, відповідно до протоколу обшуку від 02.06.2015 року останній був проведений по іншому кримінальному провадженню. Більш того, на вилучене під час обшуку майно ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.06.2015 року було накладено арешт в межах вказаного (іншого) кримінального провадження, в тому числі і як на докази по ньому.

На підставі викладеного, керуючись ст. 318-380, 537, 539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення клопотання захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, про повернення майна (речових доказів).

Ця ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя П.В. Зарютін

24.11.16