Постанова № 62933911, 24.11.2016, Приазовський районний суд Запорізької області

1-кп/325/66/2016

325/359/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Приазовський районний Запорізької області

у складі:

головуючого судді Апалькової О.М.,

при секретарі Поліщук О.В.

за участю прокурора Щербини С.О.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна за обвинувальним актом у кримінальному провадженні (реєстраційний номер 32014080280000060) за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.212, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приазовського районного суду Запорізької області знаходиться указане вище кримінальне провадження.

21.11.2016 року через канцелярію суду надійшло від ОСОБА_2 клопотання в порядку ст.174 КПК України про скасування арешту майна.

В обґрунтування даного клопотання ОСОБА_2 посилається на те, що ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11.03.2016 року було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ФР Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області капітана податкової міліції Воєводи О.Ю., погоджено з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури молодшим радником юстиції Гапон С.В. у кримінальному провадженні № 32014080280000060 від 03.09.2014 року про арешт майна підозрюваного ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме накладено арешт на будинок АДРЕСА_2; 1/3 частку квартири АДРЕСА_1; нежитлове приміщення загальною площею 185,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_3.

8 листопада 2016 року він вже звертався до суду з клопотанням про скасування арешту на належне йому майно в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, в межах якого було накладено арешт на його майно.

11.11.2016 року судом було прийнято ухвалу про відмову в задоволенні його клопотання щодо скасування арешту на його майно.

Вважає, що рішення суду було прийнято помилково, так як причиною відмови в задоволенні клопотання став висновок суду про наявність спору щодо визнання його права власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, що в свою чергу виключає можливість звернення до суду в межах КПК України.

В даному випадку ніякого спору щодо порушення, невизнання чи оспорювання його права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 не існує. Його право власності ні ким не оскаржується, а навпаки право власності підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22603949 від 04.06.2014 року.

При цьому, ОСОБА_2 зазначив, що згідно до п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року, він, як власник майна, який не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішенні інших питань, які безпосередньо стосуються його прав у порядку, передбаченому статтями 174,539 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Відповідно до змісту вказаного положення при наявності кримінального провадження у позовному провадженні розглядаються питання пов'язані з захистом свого порушення, невизнаного чи оспорюваного права власності.

Даним Пленумом передбачено, що власник майна, який не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються його прав у порядку, передбаченому статтями 174 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК власник майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання розглядається під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження-судом.

Відповідно до ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову-також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третім особам таким майно.

Порушуючи питання перед слідчим суддею про необхідність накладання арешту на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 у Мелітополі, старший слідчий СУ ФР Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області капітан податкової міліції Воєвода О.Ю. не пересвідчився, що вказане майно належить на праві приватної власності саме ОСОБА_3 або перебуває у його володінні(розпорядженні).

Натомість за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником квартири АДРЕСА_1 є саме він - ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2,виданий 28.11.2012 року Мелітопольським МВ УДМС України в Запорізькій області, зареєстрований за цією ж адресою.

Право власності на вказаний об'єкт житлової нерухомості у нього виникло на підставі договору дарування квартири від 04.06.2014 року, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О., зареєстрованого в Реєстрі за № 195.

Вказана обставина підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності-5906149.

Вважає, що відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У кримінальному провадженні № 32014080280000060 він, ОСОБА_2 не має статусу підозрюваного, обвинуваченого або особи, яка несе цивільну відповідальність за дії обвинуваченого ОСОБА_3, та не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, у зв'язку з чим вважає, що арешт на майно, яке належить йому на праві приватної власності, накладений незаконно, що, в свою чергу, позбавляє його права вільно розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд, вчиняти будь-які дії, не заборонені законом.

Просить суд скасувати арешт, накладений на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22603949 від 04.06.2014 року.

Заявник, ОСОБА_2, а також учасники кримінального провадження належним чином сповіщені про день та час розгляду вищезазначеного клопотання.

Адже неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду даного клопотання.

Вислухавши думку прокурора та захисника, суд приходить до наступного.

Так, відповідно п.1 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» встановлено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174,539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Судом встановлено, що у ОСОБА_2 право власності на вказаний об'єкт житлової нерухомості виникло на підставі договору дарування квартири від 04.06.2014 року, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О., зареєстровано в реєстрі за № 195,що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ,номер запису про право власності-5906149 від 04.06.2014 року.

Отже, власник майна ОСОБА_2 підтвердив своє право власності на арештоване майно ще до накладання арешту на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 і до порушення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 (дата внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 32014080280000060 від 03 вересня 2014 року).

Згідно до статті 41 Конституції України, частини 1 статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

ч.1 статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З метою недопущення порушених прав власника, який не є учасником кримінального провадження, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.174,392 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22603949 від 04.06.2014 року. Копію ухвали направити прокурору, захисникам, заявнику, обвинуваченому та іншим заінтересованим особам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М.Апалькова