Постанова № 62933256, 23.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1255/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до працівника Управління патрульної поліції у м. Одесі ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Одесі про визнання дій протиправними та такими, що порушують права громадянина

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( далі позивач) до працівника Управління патрульної поліції у м. Одесі ОСОБА_2 (далі відповідач), третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Управління патрульної служби МВС у м. Одесі (далі третя особа ), за результатом якого, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить суд: визнати дії працівника Управління патрульної поліції у м. Одесі ОСОБА_2 неправомірними, такими, що порушили права громадянина.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступними доводами.

18 вересня 2015 року ОСОБА_1 прибув до Управління патрульної поліції у м. Одесі, що знаходилось за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 14, де на прохідній його сповістив невідомий у штатському, що дане Управління є режимним обєктом, куди доступ громадян заборонено. При вході до чергової частини висіла вивіска, що кожен відвідувач Управління зобовязаний надати посвідчення особи та зареєструватись. Позивач надав посвідчення патрульному поліцейському при вході та він його зареєстрував у книзі відвідувачів. ОСОБА_1 сповістив про це невідомого йому громадянина, котрий забороняв доступ до чергової частини.

Позивач зазначає, що на його прохання представитись та предявити службове посвідчення невідомий у штатському представився ОСОБА_2, посаду назвав оперативний черговий, однак посвідчення не пред'явив, пояснив, що в нього немає посвідчення. Він знаходився у будівлі Управління патрульної поліції у штатській формі, тому позивач запитав його, чому він не у форменому одязі поліцейського. ОСОБА_2відповів, що йому не видали форму та службове посвідчення. Також він не назвав звання.

Позивач запросив назвати норму ОСОБА_3 України чи іншого нормативно-правового акту, який регламентує діяльність Управління патрульної поліції у м. Одеса, де було б вказано, що цей об'єкт є режимним. Такої норми йому надано не було, однак ОСОБА_2 заявив, що це вказівка керівництва і воно не оскаржується.

Згідно законодавства України кожен має право оскаржити незаконне рішення посадової особу, тому позивач намагався зясувати, яке рішення йому потрібно оскаржити. Ніхто в Управлінні патрульної поліції у м. Одесі не володіє таким рішенням та запропонували позивачу оскаржити у суді їх слова.

На вимогу ОСОБА_1 прийняти заяву чи скаргу на бездіяльність посадової особи йому відмовили. До чергової частини не пропустили. Коли два громадяни склали скаргу при вході до Управління ОСОБА_2 замість реєстрації у журналі реєстрації звернень громадян виписав розписку про прийом звернення та передачу його керівництву. Ні номеру реєстрації, ані повноважної посадової особи, яка б пред'явила посвідчення для підтвердження її статусу у прийомі звернення громадянина надано не було.

22 вересня 2015 року позивач звернувся до Управління патрульної поліції у м. Одесі із запитом на публічну інформацію з деяких питань.

10 жовтня 2015 року поштою позивач отримав відповідь від Управління патрульної поліції у м. Одесі за підписом заступника начальника управління ОСОБА_4 про продовження строку розгляду звернення, посилаючись на ч. 4 ст. 20 ОСОБА_3 України «Про доступ до публічної інформації».

18 жовтня 2015 року засобами телефонного звязку ОСОБА_1 повідомили про те, що відповідь на його звернення готова та запропонували зявитись за адресою розташування Управління для отримання нарочно листа від 16.10.15 р. вих. №33/12-1134 на вх. №Б-34 від 22.09.15 р. та від 16.10.15 р. вих. №33/12-1137 на вх. №Б-29 від 19.09.15 р.

Приблизно 20 жовтня 2015 року позивач отримав відповідь на два звернення, які, на його думку, є неповними та необґрунтованими.

Позивач вважає,що посадова особа, виходячи з листа від 16.10.15 р. вих. №33/12-1134, ОСОБА_2, перевищуючи повноваження, скористався своїм службовим становищем та, не знаходячись при виконанні службових обовязків, заборонив йому знаходитись у черговій частині, відмовив у прийнятті звернення.

Таку бездіяльність відповідача, позивач вважає протиправною, обґрунтовуючи свої вимоги ст. ст. 8, 19, 40, 55 Конституції України, ст. ст. 18, 30 ОСОБА_3 України «Про національну поліцію.

Позивач під час розгляду справи позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові, уточнивши, що прибув до управління близько 20 годині 30 хвилин. У судовому засіданні 27.05.2016 року позивач додатково пояснив, що відповідачем порушено ряд його конституційних прав, а саме:

ст. 13 Конституції України відповідач обмежив доступ позивача до чергової частини;

ст. 19 Конституції України не будучи працівником Управління патрульної поліції не пропускав позивача у приміщення Управління та не давав можливість подати заяву, тоді як не міг вчиняти жодних дій;

ст.ст. 21, 22, 60 Конституції України людина та її права є найвищими цінностями, проте дії відповідача порушили цей принцип та суперечили ст. ст. 6, 7, 20, 17, п.3 ст. 18, п. 4 ст. 30 ОСОБА_3 України «Про Національну поліцію», п. 3 розділу ІІІ Перехідних положень «Про патрульну службу МВС», п.1.3, п.1.4 розділу І, п.3.1,п 3.5 розділу ІІІ Інструкції про організацію охорони та пропускного режиму управління патрульної служби МВС у м. Одесі. Позивач також пояснив, що порушення його прав, як громадянина України полягають, саме у не допуску до приміщення Управління. Позивач зазнав негативних наслідків від дій відповідача, що виразились в утраченому часі. Крім того, позивач вказує на те, що відповідач вкрав у нього гроші, оскільки він є платником податків, за рахунок яких відповідачу мали придбати форму, а виплатили заробітну плату, тобто гроші позивача потрапили у кишеню відповідача. Крім того, позивач наполягає на тому, що він є народом, а тому, як єдине джерело влади має право безперешкодного контролю органів влади.

Відповідач та третя особа до судового засідання не зявилися, належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомили, надали пояснення у судовому засіданні, яке відбулося 27.05.2016 року.

Відповідач у судовому засіданні, яке відбулося 27.05.2016 року пояснив, що ОСОБА_1 дійсно прибув до приміщення Управління 18.09.2016 року, відповідач у той час не був одягнений у формений одяг, не мав жетона та посвідчення. Проте, ОСОБА_2 представився, прийняв після двадцятихвилинного спору заяву позивача та написав розписку про те, що зобовязується її передати начальнику. На думку відповідача, ним не порушено жодних прав позивача, оскільки вони спілкувалися не на вулиці, а в приміщенні, у позивача була можливість написати заяву, проте пропустити до Управління позивача він не міг, оскільки діяв відповідно до Інструкції.

Представник третьої особи у судовому засіданні 27.05.2016 року пояснив, що позивач прибув до адміністративної установи Управління в той час, коли громадяни не мали доступу. Позивач звернувся із заявою, яка мала бути розглянута відділом документального забезпечення, а не черговою частиною, у звязку із чим відповідачем було відмовлено позивачу у допуску до Управління. На думку представника третьої особи, дії відповідача є правомірними. Крім того, відповідач розяснив ОСОБА_1 його право на звернення та спосіб реалізації такого права.

У звязку з прибуттям не всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду та відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справу розглянуто в порядку письмового провадження, що відповідає приписам ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18 вересня 2015 року позивач прибув до приміщення Управління патрульної служби МВС у м. Одеса.

Відповідач, оперативний черговий ОСОБА_2, не допустив позивача у чергову частину управління для написання заяви та скарги на дії посадових осіб.

Відповідно до розписки, що надана позивачем, відповідач 18.09.2015 року о 21 год.25 хвл. отримав заяву від ОСОБА_1 та зобовязався передати її начальнику управління.

22 вересня 2015 року позивач звернувся до Управління патрульної поліції у м. Одесі із запитом про надання публічної інформації з деяких питань:

«У законом передбачений строк надати письмову відповідь, яким нормативно-правовим документом встановлено режим праці управління поліції у м. Одеса?

Яким нормативно-правовим документом встановлено, що управління поліції у м. Одеса, її приміщення загального користування (коридори) та чергова частина є режимним обєктом?

Яким нормативно-правовим документом встановлено реєстрація звернень громадян?

Яким чином надавати звернення до управління ї поліції у м. Одеса, якщо це можливо і строки їх розгляду?

Яким нормативно-правовим документом закріплено різновид форменого одягу посадової особи нової поліції, обовязковість її носіння на службі та наявність чи відсутність службового посвідчення при виконанні своїх службових обов'язків?

Чи є дійсно ОСОБА_2 посадовою особою управління поліції у м Одеса?

Яким нормативно-правовим документом документообігу закріплено положення видання розписки при прийомі звернення громадян?».

16.10.2015 року, третьою особою, позивачу було надано відповідь № 33/12-1134, у якій зазначено, що пропуск громадян до приміщень Управління патрульної служби МВС України у м. Одесі здійснюється на підставі Інструкції «Про пропускний режим», затвердженої Наказом № 16 від 14.09.2015 року. Прийом документації та прийом громадян відділом документального забезпечення та прийому громадян УПС МВС у м. Одесі здійснюється з 09 год. 00 хвл. по 18 год. 00 хвл. з понеділка по четвер, з 09 год. 00 хвл. по 17 год. 00 хвл. у пятницю, з 10 год. 00 хвл. по 14 год. 00 хвл. у суботу.

Також зазначено, що ОСОБА_2 є дійсно співробітником УПС МВС у м. Одесі.

Судом встановлено, що відповідно до положень розділу І Інструкції «Про організацію охорони та пропускного режиму Управління патрульної служби МВС у м. Одесі», затвердженої Наказом Управління патрульної служби МВС у м. Одесі № 16 від 14.09.2015 року, перепускний режим сукупність організаційних заходів і правил, спрямованих на забезпечення встановленого порядку доступу на охороняємий обєкт людей та транспортних засобів.

Відповідно до положень п.3.2 розділу ІІІ Інструкції, з 18:00 до 08:00 год. вхід інших осіб на територію Управління здійснюється після узгодження з оперативним черговим чергової частини Управління або відповідальним по Управлінню.

Судом встановлено, що о 21 год. 25 хвл. відповідач отримав заяву від позивача та зобовязався передати її начальнику управління.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 17 ЗУ «Про національну поліцію» встановлено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до п.2 ч. 1, ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський зобовязаний професійно виконувати свої службові обовязки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обовязків, наказів керівництва.

Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобовязаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та предявити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Однак суд наголошує, що Закон України «Про національну поліцію», набрав чинності 07.11.2015 року, тобто після подій, які відбулися 18 вересня 2015 року і. відповідач був працівником УПС МВС у м. Одесі та мав діяти відповідно до норм чинного законодавства, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, тому суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем ОСОБА_3 України «Про національну поліцію».

Щодо правомірності дій відповідача про відмову у доступі та пересуванні позивача по приміщенню Управління приблизно о 20 год. 30 хвл., тобто в той час, коли звернення громадян не приймаються та не реєструються відділом документального забезпечення та прийому громадян, суд приходить висновку, що ОСОБА_2 діяв відповідно до Інструкції «Про організацію охорони та пропускного режиму УПС МВС у м. Одесі».

Суд не вбачає порушень прав позивача щодо перебування відповідача у штатському одязі та не предявлення службового посвідчення, повязаних, на думку позивача, з порушенням ст. 13 Конституції України, оскільки згідно положень зазначеної статті, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Суд вважає, що право власності позивача, як народу, згідно змісту вказаної статті Конституції України відповідачем не порушено.

Щодо обґрунтування позивачем протиправності дій відповідача, а саме, що останній вкрав у нього гроші та поклав їх у кишеню не придбавши формений одяг та жетон, на які позивач, як платник податків сплачує кошти, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, крадіжка - таємне викрадення чужого майна - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що в рамках кримінального провадження встановлено, що відповідача визнано винним у скоєнні злочину викраденні коштів у ОСОБА_1, а тому таке твердження позивача є його внутрішнім переконанням, яке не підтверджено належними доказами.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач, та третя особа, працівником якої був ОСОБА_2 навели та надали суду докази на підтвердження відсутності протиправності дій відповідача, які порушили права позивача, як громадянина України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до працівника Управління патрульної поліції у м. Одесі ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Одесі про визнання дій протиправними та такими, що порушують права громадянина.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В.ОСОБА_5ОСОБА_5