Рішення № 62932983, 18.11.2016, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/7259/15-ц

Провадження №2/333/1338/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

при секретарі Некрашевич Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною/ нікчемною, -

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом про стягнення суми 216159,91 грн. звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Посилається на таке. 04.12.2013 р. між ним та відповідачем був укладений усний договір позики грошових коштів. На підставі цього договору він дав у борг відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10000 доларів США, про що свідчить розписка написана відповідачем власноруч. Відповідач був зобовязаний повернути борг по його першій вимозі, але свої зобовязання не виконав. 29.07.2015 р. ним на адресу відповідача було направлено лист-вимогу про повернення суми боргу згідно розписки в сумі 10000 доларів США. Згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.09.2015 р. заборгованість відповідача перед ним становить 216159,91 грн., тому просить стягнути саме цю суму.

25.03.2016 року ОСОБА_2 предявив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною/ нікчемною. Посилається на те, що він 04.12.2012 року не отримував від ОСОБА_1 10000 доларів США. В цей день ОСОБА_1 зі своєю жінкою передали гроші ОСОБА_3 В нього не було наміру позичати 10000 доларів, тобто такий правочин не міг бути спрямований на настання певних наслідків. Він не перебував тоді у тяжкому матеріальному становищі і не потребував таких великих коштів. ОСОБА_1 йому грошей не передавав, тому вважає, що розписка від 04.12.2012 року є недійсною (нікчемною). Тому просив визнати боргову розписку ОСОБА_2 від 04.12.2012 року недійсною (нікчемною).

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_4 первісний позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнав.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 позов про стягнення суми не визнали, пояснив, що він від ОСОБА_1 гроші не отримував, домовленість про надання грошей між ним була з ОСОБА_3, який в цей день отримав 10000 доларів США та склав свою розписку. Зустрічний позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення викладеним.

Свідок ОСОБА_6 в суді пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1 в грудні 2012 року вони прийшли разом з чоловіком до квартири ОСОБА_2, де чоловік передав ОСОБА_2 гроші, а він склав про це розписку.

Свідок ОСОБА_7 в суді пояснив, що він був присутній при розмові ОСОБА_3, ОСОБА_2, яка відбулася у звязку з розглядом цієї справи в суді. ОСОБА_3 був дуже стурбований тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом та переживав, що він може також звернутися до суду із позовом до нього. Хоча він вже розрахувався з ОСОБА_1 за гроші, які отримав від нього в борг.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, свідків, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.12.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений усний договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 10000 доларів США на невизначений термін.

За правилами ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Вказані обставини підтверджуються оригіналом розписки ОСОБА_2, відповідно до якої він позичив у ОСОБА_1 10000 доларів США та зобовязався повернути за першою вимогою (а.с.32).

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем 29.07.2015 р. на адресу відповідача було направлено лист-вимогу про повернення суми боргу згідно розписки в сумі 10000 доларів США, крім того, з часу звернення позивача до суду минув місячний строк, встановлений ст.. 1049 ЦК України, тому суд прийшов до висновку, що строк повернення позики настав.

Доводи представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 про те, що розписка складена на ксерокопії паспорта не може бути належним доказом, суд не приймає, оскільки рукописний текст, який міститься на ксерокопії паспорта ОСОБА_2 (а.с. 32) складений ОСОБА_2 особисто, що не оспоював в судовому засідання ОСОБА_2, його зміст містить відомості про отримання десяти тисяч доларів США, зобовязання повернути борг, містить прізвище, імя, по батькові позичальника, прізвище та ініціали позикодавця, дату складання. Тобто, зміст розписки є зрозумілим та таким, що підтверджує факт отримання ОСОБА_2 грошей від ОСОБА_1 та обовязок їх повернути.

В судовому засіданні знайшов підтвердження позичання відповідачем у позивача 10000 доларів США. Строк виконання зобовязання минув.

Ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобовязання повинно бути виконане в гривнях. Якщо в зобовязанні визначений еквівалент в іноземній валюті, сума, яка підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений законом або договором.

Курс національного банку України на 28.09.2015 року складає 21,615991 грн. за 1 долар США дані викладені на сайті Національного Банку України http://www.bank.gov.ua.

21,615991 грн.* 10000 доларів = 216159,91 грн., саме ця сума і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України № 6-63цс 13 від 18.09.2013 року письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно дост. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно дост. 1051 ЦК Українипозичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Таким чином, розписка або інший борговий документ, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми є лише документом, який підтверджує укладання договору позики.

Сам договір позики ОСОБА_2 не просить визнати недійсним.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він не отримував згідно розписки кошти в сумі 20000 дол. США, спростовуються встановленими обставинами справи, а саме: розпискою ОСОБА_2 та показаннями свідка ОСОБА_1, яка підтвердила, що гроші чоловік передавав саме ОСОБА_2 Показання свідка ОСОБА_7 суд не приймає, оскільки він не був свідком передання грошових коштів, написання розписки тощо, всі його показання складаються з чужих слів.

У звязку з чим, зустрічний позов про визнання розписки недійсною (нікчемною) не може бути задоволений.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи. Позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 2161,60 грн., згідно квитанцій №ПН181144 від 28.09.2015 р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 533, 1046, 1047, 1049, Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, ч.4 ст. 61, 79,88, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 216159 (двісті шістнадцять тисяч сто пятдесят девять) грн. 91 коп., що еквівалентно 10000 (десять тисяч) доларів США та судовий збір в сумі 2161 грн. 60 коп.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною/ нікчемною залишити без задоволення.

На рішення позивачем, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуюча Л.О. Варнавська