Вирок № 62932411, 23.11.2016, Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/15/16

381/2532/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. Фастів

Колегія суддів Фастівського міськрайонного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Суботіна А.В.,

суддів - Питель-Тьолушкіної В.Л.,Чернишової Є.Ю.

при секретарі - Борщ Л.А.,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Бірюкова Р.Г.,Прокопів В.М., Кисельової І.А., Левицької У.І.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

інших учасників судового розгляду:

потерпілої - ОСОБА_6,

провівши в приміщенні суду м. Фастова Київської області судове засідання по кримінальному провадженню №12014110310001826 від 22.11.2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чорна Тиса, Рахівського району, Закарпатської області, українця, громадянина України, освiта неповна середня, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_3,зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Фастів, Київської області, українця, громадянина України, освiта неповна середня, не працюючого, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 09.04.2013 року Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця с. Печеніги, Чугуївського району, Харківської області, українця, громадянина України, освiта неповна середня, не працюючого, не одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_11,ІНФОРМАЦІЯ_13,зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою вчинення злочину, 20 листопада 2014 року близько 21 години, знаходячись у приміщенні розважального закладу, розташованого за адресою: буд. №47, по вул. Леніна в с. Веприк, Фастівського району, Київської області, маючи умисел на здійснення власного збагачення за рахунок чужого майна, запланували спільно, втрьох, вчинити злочин 20 листопада 2014 року у вигляді відкритого протиправного заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої, розташованого, згідно інформації ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_4, яке він візуально знає та може показати громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Спільно, втрьох, плануючи вчинення злочину, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднане з проникненням у житло останньої, з метою усунення можливих перешкод та досягнення єдиного і спільного для всіх трьох конкретного злочинного наслідку у вигляді заволодіння майном ОСОБА_6, громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, 20.11.2014 року, близько 21 год. 30 хв., знаходячись у приміщенні розважального закладу, розташованого за адресою: буд. №47, вул. Леніна в с. Веприк, Фастівського району Київської області, в ході спільного розпиття спиртних напоїв, вирішили розподілити між собою конкретні ролі, які буде виконувати кожний з них під час вчинення злочину.

Так, ОСОБА_1 сказав ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що з метою вчинення спільного, умисного злочину, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої, проведе їх до місця мешкання останньої та, з метою полегшення можливості вчинення злочину та доведення початого злочину до кінця, а саме, з метою забезпечення можливості проникнення ОСОБА_3 до приміщення будинку громадянки ОСОБА_6, тобто, з метою усунення перешкод для вчинення спільного злочину, користуючись наявною у нього інформацією про приятельські відносини між громадянкою ОСОБА_6 та її знайомим на ім'я ОСОБА_13, особисто постукає у вхідні двері будинку громадянки ОСОБА_6, і, змінивши свій голос, представиться до неї від імені її знайомого на ім'я ОСОБА_13 та попросить відкрити вказані двері, після чого, в разі відкриття дверей, буде залишатися поза межами приміщення будинку, у якому мешкає ОСОБА_6, аби остання його не впізнала. Таким чином, погодившись із вказаною вище пропозицією ОСОБА_1, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначили конкретну роль, яку буде виконувати ОСОБА_1 під час спільного, умисного вчинення вказаного злочину.

Після чого, 20 листопада 2014 року, близько 22 години, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вийшли з приміщення розважального закладу, розташованого за адресою: буд. №47, вул. Леніна в с. Веприк, Фастівського району Київської області та почали рух у напрямку місця мешкання громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 за маршрутом, який особисто вказував ОСОБА_1

Рухаючись у вказаному вище напрямку, громадянин ОСОБА_2, розуміючи наявність спільного умислу, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднане з проникненням у житло останньої, сказав громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що на територію двору ОСОБА_6 та до приміщення її будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, він заходити не буде, а залишиться чекати на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зовні, на АДРЕСА_4, біля двору громадянки ОСОБА_6, та, з метою полегшення можливості вчинення злочину та доведення початого злочину до кінця, тобто, з метою усунення перешкод для його вчинення, спостерігатиме за місцем вчинення злочину та навколишньою обстановкою і, в разі наближення небезпеки викриття злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1, відразу повідомить їх про це. Таким чином, погодившись із вказаною вище пропозицією ОСОБА_2, громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визначили конкретну роль, яку буде виконувати ОСОБА_2 під час спільного, умисного вчинення вказаного злочину.

Таким чином, за попередньою домовленістю між всіма учасниками, ОСОБА_3 було покладено роль здійснення подальшого протиправного проникнення до приміщення житла ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 та здійснення відкритого протиправного заволодіння майном громадянки ОСОБА_6

20 листопада 2014 року, близько 22 год. 20 хв., ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, діючи умисно, спільно, за попередньою змовою між собою, з метою вчинення відкритого протиправного заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останьої, дісталися до подвір'я громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4.

Після чого, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої, відповідно до завчасно поділених ролей та підготовленого плану спільних дій, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зайшли на територію подвір'я громадянки ОСОБА_6 та почали рух у напрямку вхідних дверей її будинку, а ОСОБА_2 залишився їх чекати зовні, на АДРЕСА_4, біля двору громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, спостерігаючи за місцем вчинення злочину та колишньою обстановкою і, маючи намір, в разі наближення небезпеки викриття злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1, відразу повідомити їх про це, тобто з метою полегшення вчинення спільного злочину та доведення початого злочину до кінця і усунення перешкод для його вчинення.

Далі, діючи згідно встановленого плану, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 шляхом вільного доступу через незачинені двері дісталися приміщення веранди домоволодіння громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, перебуваючи у приміщенні вказаної веранди та, знаходячись біля вхідних дверей будинку АДРЕСА_4, діючи згідно завчасно розподілених ролей та розробленого плану, маючи умисел на здійснення власного збагачення за рахунок чужого майна, реалізуючи спільний умисел, спрямований на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої, ОСОБА_1 кулаком своєї руки здійснив декілька ударів по вхідних дверях будинку, належного громадянці ОСОБА_6 та розташованого за адресою: АДРЕСА_4. Почувши вимогу ОСОБА_6 представитись, з метою забезпечення можливості проникнення ОСОБА_3 до приміщення будинку останньої, тобто, з метою усунення перешкод для вчинення спільного злочину, користуючись наявною у нього інформацією про приятельські відносини між громадянкою ОСОБА_6 та її знайомим на ім'я ОСОБА_13, змінивши свій голос, ОСОБА_1 представився громадянці ОСОБА_6 її знайомим на ім'я ОСОБА_13 та попросив останню відкрити йому двері. Таким чином, шляхом обману та зловживання довірою громадянки ОСОБА_6, громадянин ОСОБА_1 домігся відкриття останньою вхідних дверей до її будинку, чим забезпечив можливість проникнення ОСОБА_3 до приміщення вказаного будинку, тим самим, самостійно, власними діями усунув перешкоду для вчинення спільного, умисного злочину, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої.

Скориставшись тим, що громадянка ОСОБА_6 відкрила вхідні двері свого будинку та отримавши реальну можливість проникнути до середини будинку ОСОБА_6, близько 22 год. ЗО хв., ОСОБА_3, реалізуючи свій умисел, направлений на здійснення відкритого заволодіння майна ОСОБА_6 з метою заволодіння грошовими коштами останньої поєднаний з проникненням у житло, несподівано для ОСОБА_6, одразу після відкриття нею вхідний дверей будинку, своїми руками відштовхнув вхідні двері у напрямку ОСОБА_6, після чого, різкими рухами своїх рук штовхнув ОСОБА_6 у груди, від чого остання миттєво впала на підлогу у приміщенні свого будинку. Одразу після цього, продовжуючи реалізовувати свій умисел, та, проникши до приміщення житла громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, ОСОБА_3 різкими рухами своїх рук підняв з підлоги громадянку ОСОБА_6 та, обійшовши останню ззаду, почав погрожувати ОСОБА_6, одночасно вимагаючи передати йому грошові кошти, наявні у останньої. Одразу після цього, користуючись станом потерпілої, та придушуючи її волю до опору, шляхом застосування фізичної сили, перетягнув потерпілу ОСОБА_6 до приміщення іншої кімнати будинку АДРЕСА_4, де почав погрожувати ОСОБА_6, вимагаючи, в цей час, від ОСОБА_6 передати йому грошові кошти та інші цінності, якими володіє остання.

ОСОБА_6, розуміючи суспільно-небезпечний характер діяння громадянина ОСОБА_3, та, сприймаючи погрози ОСОБА_3 як реальні, побоюючись за своє життя та здоров'я, близько 22 год. 50 хв. 20 листопада 2014 року передала громадянину ОСОБА_3 у приміщенні свого житла за адресою: АДРЕСА_4 грошові кошти на загальну суму у розмірі 6 000 доларів США, які згідно довідки курсу валют Публічного акціонерного товариства Державний Ощадний банк України станом на 20 листопада 2014 року становили суму у розмірі 90 876 грн. 42 коп.; 100 євро, які згідно довідки курсу валют Публічного акціонерного товариства Державний Ощадний банк України станом на 20 листопада 2014 року становили суму у розмірі 1898 грн. 95 коп.; 1 000 грн. та виробами із золота, а саме: двома золотими чоловічими печатками 585 проби вагою 5 гр. кожна, загальною вартістю 6000 грн., двома золотими обручками 585 проби вагою 4 гр. кожна, загальною вартістю 4800 грн., двома золотими обручками 585 проби вагою 2 гр. кожна, загальною вартістю 2400 грн., чотирма золотими каблучками 585 проби з недорогоцінним камінням вагою 2 гр. кожна, загальною вартістю 4800 грн. та трьома золотими мостами для зубів 999 проби вагою 3 гр. кожна, загальною вартістю 3015 грн.

В свою чергу, громадянин ОСОБА_3, отримавши від потерпілої ОСОБА_6 вказані вище грошові кошти та вироби із золота, з метою придушення волі останньої до опору та обмеження потерпілої у спробах протидіяти його подальшим діям, зв'язав руки потерпілої ОСОБА_6 у зап'ястях, залишивши її у статичному стані.

Після чого, заволодівши грошовими коштами та золотими прикрасами потерпілої ОСОБА_6, громадянин ОСОБА_3, разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покинули місце скоєння злочину, розпорядившись майном ОСОБА_6 на власний розсуд, чим завдали збитку потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 114 790 грн. 37 коп.

Тому суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю, а його дії кваліфіковані вірно за ч.3 ст.186 КК України, а саме, у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства,за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою вчинення злочину, 20 листопада 2014 року близько 21 години 00 хв., знаходячись у приміщенні розважального закладу, розташованого за адресою: буд. №47, вул. Леніна в с. Веприк, Фастівського району Київської області, маючи умисел на здійснення власного збагачення за рахунок чужого майна, запланували спільно, втрьох вчинити злочин 20 листопада 2014 року у вигляді відкритого протиправного заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої, розташованого, згідно інформації ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_4, яке він візуально знає та може показати громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Спільно, втрьох, плануючи вчинення злочину, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднане з проникненням у житло останньої, з метою усунення можливих перешкод та досягнення єдиного і спільного для всіх трьох конкретного злочинного наслідку у вигляді заволодіння майном ОСОБА_6, громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, 20.11.2014 року, близько 21 год. 30 хв., знаходячись у приміщенні розважального закладу, розташованого за адресою: буд. №47, вул. Леніна в с. Веприк, Фастівського району Київської області, в ході спільного розпиття спиртних напоїв, вирішили розподілити між собою конкретні ролі, які буде виконувати кожний з них під час вчинення злочину.

Так, ОСОБА_1 сказав ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що з метою вчинення спільного, умисного злочину, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої, проведе їх до місця мешкання останньої та, з метою полегшення можливості вчинення злочину та доведення початого злочину до кінця, а саме, з метою забезпечення можливості проникнення ОСОБА_3 до приміщення будинку громадянки ОСОБА_6, тобто, з метою усунення перешкод для вчинення спільного злочину, користуючись наявною у нього інформацією про приятельські відносини між громадянкою ОСОБА_6 та її знайомим на ім'я ОСОБА_13, особисто постукає у вхідні двері будинку громадянки ОСОБА_6, і, змінивши свій голос, представиться до неї від імені її знайомого на ім'я ОСОБА_13 та попросить відкрити вказані двері, після чого, в разі відкриття дверей, буде залишатися поза межами приміщення будинку, у якому мешкає ОСОБА_6, аби остання його не впізнала. Таким чином, погодившись із вказаною вище пропозицією ОСОБА_1, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначили конкретну роль, яку буде виконувати ОСОБА_1 під час спільного, умисного вчинення вказаного злочину.

Після чого, 20 листопада 2014 року, близько 22 години, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вийшли з приміщення розважального закладу, розташованого за адресою: буд. №47, вул. Леніна в с. Веприк, Фастівського району Київської області та почали рух у напрямку місця мешкання громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 за маршрутом, який особисто вказував ОСОБА_1

Рухаючись у вказаному вище напрямку, громадянин ОСОБА_2, розуміючи наявність спільного умислу, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднане з проникненням у житло останньої, сказав громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що на територію двору ОСОБА_6 та до приміщення її будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, він заходити не буде, а залишиться чекати на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зовні, на АДРЕСА_4, біля двору громадянки ОСОБА_6, та, з метою полегшення можливості вчинення злочину та доведення початого злочину до кінця, тобто, з метою усунення перешкод для його вчинення, спостерігатиме за місцем вчинення злочину та навколишньою обстановкою і, в разі наближення небезпеки викриття злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1, відразу повідомить їх про це. Таким чином, погодившись із вказаною вище пропозицією ОСОБА_2, громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визначили конкретну роль, яку буде виконувати ОСОБА_2 під час спільного, умисного вчинення вказаного злочину.

Таким чином, за попередньою домовленістю між всіма учасниками, ОСОБА_3 було покладено роль здійснення подальшого протиправного проникнення до приміщення житла ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 та здійснення відкритого протиправного заволодіння майном громадянки ОСОБА_6

20 листопада 2014 року, близько 22 год. 20 хв., ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, діючи умисно, спільно, за попередньою змовою між собою, з метою вчинення відкритого протиправного заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останьої, дісталися до подвір'я громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4.

Після чого, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої, відповідно до завчасно поділених ролей та підготовленого плану спільних дій, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зайшли на територію подвір'я громадянки ОСОБА_6 та почали рух у напрямку вхідних дверей її будинку, а ОСОБА_2 залишився їх чекати зовні, на АДРЕСА_4, біля двору громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, спостерігаючи за місцем вчинення злочину та колишньою обстановкою і, маючи намір, в разі наближення небезпеки викриття злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1, відразу повідомити їх про це, тобто з метою полегшення вчинення спільного злочину та доведення початого злочину до кінця і усунення перешкод для його вчинення.

Далі, діючи згідно встановленого плану, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 шляхом вільного доступу через незачинені двері дісталися приміщення веранди домоволодіння громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, перебуваючи у приміщенні вказаної веранди та, знаходячись біля вхідних дверей будинку АДРЕСА_4, діючи згідно завчасно розподілених ролей та розробленого плану, маючи умисел на здійснення власного збагачення за рахунок чужого майна, реалізуючи спільний умисел, спрямований на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої, ОСОБА_1 кулаком своєї руки здійснив декілька ударів по вхідних дверях будинку, належного громадянці ОСОБА_6 та розташованого за адресою: АДРЕСА_4. Почувши вимогу ОСОБА_6 представитись, з метою забезпечення можливості проникнення ОСОБА_3 до приміщення будинку останньої, тобто, з метою усунення перешкод для вчинення спільного злочину, користуючись наявною у нього інформацією про приятельські відносини між громадянкою ОСОБА_6 та її знайомим на ім'я ОСОБА_13, змінивши свій голос, ОСОБА_1 представився громадянці ОСОБА_6 її знайомим на ім'я ОСОБА_13 та попросив останню відкрити йому двері. Таким чином, шляхом обману та зловживання довірою громадянки ОСОБА_6, громадянин ОСОБА_1 домігся відкриття останньою вхідних дверей до її будинку, чим забезпечив можливість проникнення ОСОБА_3 до приміщення вказаного будинку, тим самим, самостійно, власними діями усунув перешкоду для вчинення спільного, умисного злочину, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої. Після чого, ОСОБА_1 залишився чекати на ОСОБА_3 у приміщенні веранди та до приміщення самого будинку АДРЕСА_4 не заходив.

Відразу після цього, ОСОБА_3, скориставшись тим, що громадянка ОСОБА_6 відкрила вхідні двері свого будинку та отримавши реальну можливість проникнути до середини будинку ОСОБА_6, близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_3, реалізуючи свій, попередньо узгоджений з іншими учасниками злочину, умисел, направлений на здійснення відкритого заволодіння чужого майна, з метою заволодіння грошовими коштами останньої, поєднаний з проникненням у житло, несподівано для ОСОБА_6, одразу після відкриття нею вхідний дверей будинку, різкими рухами своїх рук штовхнув ОСОБА_6 у груди, від чого остання миттєво впала на підлогу у приміщенні свого будинку. Одразу після цього, продовжуючи реалізовувати свій умисел, та, проникши до приміщення житла громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, ОСОБА_3 різкими рухами своїх рук підняв з підлоги громадянку ОСОБА_6 та, обійшовши останню ззаду, почав погрожувати ОСОБА_6, вимагаючи передати йому грошові кошти, наявні у останньої. Одразу після цього, користуючись станом потерпілої, та придушуючи її волю до опору, шляхом застосування фізичної сили, перетягнув потерпілу ОСОБА_6 до приміщення іншої кімнати будинку АДРЕСА_4, де почав погрожувати ОСОБА_6, вимагаючи, в цей час, від ОСОБА_6 передати йому грошові кошти та інші цінності, якими володіє остання.

Заволодівши, таким чином, грошовами коштами ОСОБА_6 у розмірі 6 000 доларів США, які згідно довідки курсу валют Публічного акціонерного товариства Державний Ощадний банк України станом на 20 листопада 2014 року становили суму у розмірі 90 876 грн. 42 коп.; 100 євро, які згідно довідки курсу валют Публічного акціонерного товариства Державний Ощадний банк України станом на 20 листопада 2014 року становили суму у розмірі 1898 грн. 95 коп.; 1 000 грн. та виробами із золота, а саме: двома золотими чоловічими печатками 585 проби вагою 5 гр. кожна, загальною вартістю 6000 грн., двома золотими обручками 585 проби вагою 4 гр. кожна, загальною вартістю 4800 грн., двома золотими обручками 585 проби вагою 2 гр. кожна, загальною вартістю 2400 грн., чотирма золотими каблучками 585 проби з недорогоцінним камінням вагою 2 гр. кожна, загальною вартістю 4800 грн. та трьома золотими мостами для зубів 999 проби вагою 3 гр. кожна, загальною вартістю 3015 грн., ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись майном ОСОБА_6 на власний розсуд, чим завдали збитку потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 114 790 грн. 37 коп.

Тому суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії кваліфіковані вірно за ч.5 ст.27, ч.3 ст.186 КК України, а саме, у пособництві відкритого викрадення чужого майна(грабіж), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.

ОСОБА_2,ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з метою вчинення злочину, 20 листопада 2014 року близько 21 години 00 хв., знаходячись у приміщенні розважального закладу, розташованого за адресою: буд. №47, вул. Леніна в с. Веприк, Фастівського району Київської області, маючи умисел на здійснення власного збагачення за рахунок чужого майна, запланували спільно, втрьох вчинити злочин 20 листопада 2014 року у вигляді відкритого протиправного заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої, розташованого, згідно інформації ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_4, яке він візуально знає та може показати громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Спільно, втрьох, плануючи вчинення злочину, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднане з проникненням у житло останньої, з метою усунення можливих перешкод та досягнення єдиного і спільного для всіх трьох конкретного злочинного наслідку у вигляді заволодіння майном ОСОБА_6, громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, 20.11.2014 року, близько 21 год. 30 хв., знаходячись у приміщенні розважального закладу, розташованого за адресою: буд. №47, вул. Леніна в с. Веприк, Фастівського району Київської області, в ході спільного розпиття спиртних напоїв, вирішили розподілити між собою конкретні ролі, які буде виконувати кожний з них під час вчинення злочину.

Так, ОСОБА_1 сказав ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що з метою вчинення спільного, умисного злочину, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої, проведе їх до місця мешкання останньої та, з метою полегшення можливості вчинення злочину та доведення початого злочину до кінця, а саме, з метою забезпечення можливості проникнення ОСОБА_3 до приміщення будинку громадянки ОСОБА_6, тобто, з метою усунення перешкод для вчинення спільного злочину, користуючись наявною у нього інформацією про приятельські відносини між громадянкою ОСОБА_6 та її знайомим на ім'я ОСОБА_13, особисто постукає у вхідні двері будинку громадянки ОСОБА_6, і, змінивши свій голос, представиться до неї від імені її знайомого на ім'я ОСОБА_13 та попросить відкрити вказані двері, після чого, в разі відкриття дверей, буде залишатися поза межами приміщення будинку, у якому мешкає ОСОБА_6, аби остання його не впізнала. Таким чином, погодившись із вказаною вище пропозицією ОСОБА_1, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначили конкретну роль, яку буде виконувати ОСОБА_1 під час спільного, умисного вчинення вказаного злочину.

Після чого, 20 листопада 2014 року, близько 22 години, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вийшли з приміщення розважального закладу, розташованого за адресою: буд. №47, вул. Леніна в с. Веприк, Фастівського району Київської області та почали рух у напрямку місця мешкання громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 за маршрутом, який особисто вказував ОСОБА_1

Рухаючись у вказаному вище напрямку, громадянин ОСОБА_2, розуміючи наявність спільного умислу, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднане з проникненням у житло останньої, сказав громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що на територію двору ОСОБА_6 та до приміщення її будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, він заходити не буде, а залишиться чекати на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зовні, на АДРЕСА_4, біля двору громадянки ОСОБА_6, та, з метою полегшення можливості вчинення злочину та доведення початого злочину до кінця, тобто, з метою усунення перешкод для його вчинення, спостерігатиме за місцем вчинення злочину та навколишньою обстановкою і, в разі наближення небезпеки викриття злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1, відразу повідомить їх про це. Таким чином, погодившись із вказаною вище пропозицією ОСОБА_2, громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визначили конкретну роль, яку буде виконувати ОСОБА_2 під час спільного, умисного вчинення вказаного злочину.

Таким чином, за попередньою домовленістю між всіма учасниками, на ОСОБА_3 було покладено роль здійснення подальшого протиправного проникнення до приміщення житла ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 та здійснення відкритого протиправного заволодіння майном громадянки ОСОБА_6

20 листопада 2014 року, близько 22 год. 20 хв., ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, діючи умисно, спільно, за попередньою змовою між собою, з метою вчинення відкритого протиправного заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останьої, дісталися до подвір'я громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4.

Після чого, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_6, поєднаного з проникненням у житло останньої, відповідно до завчасно поділених ролей та підготовленого плану спільних дій, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зайшли на територію подвір'я громадянки ОСОБА_6 та почали рух у напрямку вхідних дверей її будинку, а ОСОБА_2 залишився їх чекати зовні, на АДРЕСА_4, біля двору громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, спостерігаючи за місцем вчинення злочину та колишньою обстановкою і, маючи намір, в разі наближення небезпеки викриття злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1, відразу повідомити їх про це, тобто з метою полегшення вчинення спільного злочину та доведення початого злочину до кінця і усунення перешкод для його вчинення.

Далі, діючи згідно встановленого плану, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 добилися відкриття останьою вхідних дверей до приміщення будинку, після чого ОСОБА_3 скориставшись тим, що ОСОБА_6 відкрила вхідні двері свого будинку, та отримавши реальну можливість проникнути до середини будинку ОСОБА_6, близько 22 год.30 хв.ОСОБА_3, реалізовуючи свій, попередньо узгоджений з іншими учасниками злочину, умисел,направлений на здійснення відкритого заволодіння майна ОСОБА_6, з метою заволодіння грошовими коштами останьої, поєднаний з проникненням у житло, несподівано для ОСОБА_6 , одразу після відкриття нею вхідних дверей будинку, своїми руками відштовхнув вхідні двері у напрямку ОСОБА_6 у груди, після чого остання миттєво впала на підлогу у приміщенні свого будинку. Одразу після цього, продовжуючи реалізовувати свій умисел, та, проникши до приміщення житла громадянки ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, ОСОБА_3 різкими рухами своїх рук підняв з підлоги громадянку ОСОБА_6 та, обійшовши останню ззаду, почав погрожувати ОСОБА_6, вимагаючи передати йому грошові кошти, наявні у останньої. Одразу після цього, користуючись станом потерпілої, та придушуючи її волю до опору, шляхом застосування фізичної сили, перетягнув потерпілу ОСОБА_6 до приміщення іншої кімнати будинку АДРЕСА_4, де почав погрожувати ОСОБА_6 вимагаючи, в цей час, від ОСОБА_6 передати йому грошові кошти та інші цінності, якими володіє остання.

Заволодівши, таким чином, грошовами коштами ОСОБА_6 у розмірі 6 000 доларів США, які згідно довідки курсу валют Публічного акціонерного товариства Державний Ощадний банк України станом на 20 листопада 2014 року становили суму у розмірі 90 876 грн. 42 коп.; 100 євро, які згідно довідки курсу валют Публічного акціонерного товариства Державний Ощадний банк України станом на 20 листопада 2014 року становили суму у розмірі 1898 грн. 95 коп.; 1 000 грн. та виробами із золота, а саме: двома золотими чоловічими печатками 585 проби вагою 5 гр. кожна, загальною вартістю 6000 грн., двома золотими обручками 585 проби вагою 4 гр. кожна, загальною вартістю 4800 грн., двома золотими обручками 585 проби вагою 2 гр. кожна, загальною вартістю 2400 грн., чотирма золотими каблучками 585 проби з недорогоцінним камінням вагою 2 гр. кожна, загальною вартістю 4800 грн. та трьома золотими мостами для зубів 999 проби вагою 3 гр. кожна, загальною вартістю 3015 грн., ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись майном ОСОБА_6 на власний розсуд, чим завдали збитку потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 114 790 грн. 37 коп.

Тому суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 доведена повністю, а його дії кваліфіковані вірно за ч.5 ст.27, ч.3 ст.186 КК України, а саме, у пособництві відкритого викрадення чужого майна(грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 дав показання, підтвердивши в судовому засіданні те, що дійсно часто приїжджав до свого двоюрідного брата ОСОБА_2 до м. Фастів, з яким вони займалися різними заробітками, робили ремонтні роботи. У м. Фастові він познайомився з ОСОБА_1, який проживає неподалік ОСОБА_2. ОСОБА_1 був винен його брату ОСОБА_2 гроші в розмірі 2000 грн., які не міг ніяк повернути.

20 листопада 2014 року пішли до кафе та між присутніми зайшла мова за гроші. ОСОБА_1 сказав, що в с.Веприк позичить гроші. Домовившись, так вони втрьох дійшли до подвір'я ОСОБА_6 ОСОБА_2 йшов позаду. залишився на дорозі, а він з ОСОБА_1 пішов до хати. ОСОБА_1 постукав у вхідні двері, та назвався ОСОБА_13. Після чого відчинилися двері і він побачив жінку. Тілесних ушкоджень їй не наносив. Тільки штовхнув останню, вона впала, і ОСОБА_3 її підняв та перевів в іншу кімнату, закривши їй рот. Сказав ОСОБА_6, щоб віддала гроші, на що остання погодилась, сама пішла і принесла гроші та золото. Сказав потерпілій, щоб вона сіла на табуретку та зв»язав їй руки, поламав сім-карту в мобільному телефоні. Він взяв гроші та золото і пішов на вулицю, де його чекав ОСОБА_1, разом вийшли на дорогу де був ОСОБА_2 і разом вже по полю добігли до м. Фастова. В полі зупинились перекурити і разом поділити гроші. Гроші він потратив на власні потреби. Золото здав перекупщикам у м. Рахів Закарпатської області. Свою вину в скоєному злочині визнав повністю, розкаюється. Цивільний позов визнає, згоден відшкодувати збитки. Не погоджується з кваліфікацією за ч.3 ст.187 КК України. Свої покази обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, і при проведенні з ним слідчого експерименту показав, що схватив потерпілу, щоб вона не кричала. Вона запитала що вам потрібно, на що ОСОБА_3 відповів, що треба гроші. Потерпіла принесла банку, в якій було 400 доларів США, гривні та платок. Потерпіла просила нічого не робити. ОСОБА_3 сказав потерпілій, щоб вона сіла на табуретку та зв»язав їй руки. Коли вийшов на вулицю, то побачив, що в платку було золото. Зуби викинув в сторону. ОСОБА_2 весь час чекав за воротами. Разом побігли до м.Фастова. В полі зупинились та поділили гроші на 3 частини. ОСОБА_2 що відбувалось в будинку не знав. Розкаюється в тому, що вчинив. Має намір відшкодувати потерпілій шкоду. Про те, що були ножниці ОСОБА_3 нічого не говорить.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3, якого підтримав захисник, просив перекваліфікувати його дії із ч.3 ст.187 КК України на ч.3 ст.186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, та показав,що ОСОБА_1 винен йому 2000 грн., але борг не повернув. Всі разом пішли в кафе. ОСОБА_2 пив кофе, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пили пиво. Коли вийшли з кафе, пішли в напрямку місця мешкання ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_4.

Рухаючись у вказаному вище напрямку, ОСОБА_2, сказав ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що на територію двору ОСОБА_6 та до приміщення її будинку, він заходити не буде, а залишиться чекати їх зовні, біля двору. Попереджати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не обіцяв. Коли ОСОБА_3 з ОСОБА_1 вибігли з будинку, ОСОБА_2 побіг за ними. Разом по полю добігли до м. Фастова. В полі зупинились поділити гроші. ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 1700 доларів США та 2 кольца. Поняв, що гроші були воровані.

Цивільний позов визнав повністю. Частково відшкодував збитки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю та дав показання, які за своїм змістом відповідають обставинам злочину, підтвердивши в судовому засіданні те, що дійсно 20 листопада 2014 року близько 14-15 год. він пішов до ОСОБА_2, з яким завчасно зідзвонився. В нього був його брат ОСОБА_3. Вони втрьох випили пива, потім поїхали на вокзал м. Фастова, там зайшли в кафе «Арізона», там випили горілки. Пізніше, перебуваючи на привокзальній площі, мова зайшла за гроші, йому потрібні були гроші. Але ніхто не позичав. Він згадав про бабу ОСОБА_6 з с. Веприк Фастівського району, в якої неодноразово позичала його цивільна дружина ОСОБА_15. Він повідомив, що необхідно поїхати в с. Веприк. З ним поїхали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Сіли на автобус «Кадлубиця» та доїхали до кінцевої зупинки. Потім пішки дійшли до села, і зайшли у бар, де продовжили вживати спиртні напої. Посидівши декілька хвилин, вирішив сходити до будинку баби ОСОБА_6. В будинку горіло світло, постукав у двері, але ніхто не відчинив. Трохи постояв, потім вирішив повернутися до бару. Хтось із хлопців запропонував пограбувати бабу ОСОБА_6. Через деякий час він повернувся та повідомив, що баба вдома, сидить перед вікном. Вони почали планувати, хто що буде робити. ОСОБА_1 сказав, що в хату він не піде, ОСОБА_2 також сказав, що не хоче іти до баби в хату. Вирішивши, що баба з переляку сама віддасть гроші, домовившись, так вони втрьох дійшли до подвір'я баби. ОСОБА_2 залишився на дорозі, а він з ОСОБА_16 пішов до хати, він постукав у вхідні двері, баба запитала, хто прийшов, і ОСОБА_1 змінивши голос відповів, що це ОСОБА_13. Після чого ОСОБА_6 відчинила двері і ОСОБА_3 пихнув її, вона впала. Баба хотіла закричати і він прикрив рукою їй рот, щоб не кричала. ОСОБА_3 сказав ОСОБА_6, щоб віддала гроші, нащо остання погодилась, махнувши головою «так» і він відпустив її. ОСОБА_6 сама пішла і принесла гроші та золото. Він взяв гроші та золото і пішов на вулицю, де його чекав ОСОБА_1, разом вийшли на дорогу де був ОСОБА_2 і разом вже по полю добігли до м. Фастова. В полі зупинились перекурити і разом поділити гроші. Потім біля прохідної пивзаводу «Зіберт» викликали таксі та доїхали до нічного магазину навпроти магазину «ОСОБА_15», там купили ще «чекушку» і пива, пили в дворі біля магазину «Шанс» по вул. Кірова. Потім вийшли до магазину «Шанс», там стояло таксі, яке їх розвезло по-домам. Гроші він потратив на власні потреби. Золото здав перекупщикам. Свою вину визнав повністю, розкаюється.

Допитана 11.01.2016 року потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що 20.11.2014 року перебувала у себе дома, приблизно о 22 год.30 хв. почула стук в двері. На запитання хто там - відповіли, що це ОСОБА_14. Коли відкрила двері,то побачила двох чоловіків. Перший чоловік був ОСОБА_3., який несподівано штовхнув потерпілу, а зразу з порогу взяв за горло. Потерпіла могла дихати та почала кричати, а він вимагав гроші. Більше з його боку ніяких погроз не було. На полу була в положенні лежачі на боку. ОСОБА_3 її не штовхав, потерпіла виривалась та впала сама. Дихання ОСОБА_3 їй не перекривав та ніякими предметами не погрожував. ОСОБА_1шукав щось у кухні. Гроші віддала сама, оскільки боялась несподіваної смерті. Більше гроші вони не вимагали. ОСОБА_3 прив»язав ОСОБА_6 хусткою до ліжка і зламав її телефон. Далі чоловіки вийшли на двір і пішли на дорогу. До міліції звернулась 21.11.2014 року.

Після цього потерпілій стало погано, але свідомість не втрачала. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілій частково відшкодували шкоду. Вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не слід позбавляти волі.

Після перегляду диску слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_6 від 02.04.2015 року потерпіла ОСОБА_6 показала, що 20.11.2014 року знаходилась дома. Двері були зачинені. Коли постукали у двері,то потерпіла попросила вийти на світло. ОСОБА_1 стояв, сховавши голову. Коли вона привідкрила двері, двоє чоловіків вірвались до хати, зажали потерпілій рот рукой, після чого вона почала кричати. Чоловік стояв перед потерпілою. Сказав, якщо вона буде кричати, він її задушить. Почав вимагати гроші. У нападника було чорне волосся, середньої статури, небритий. Потерпіла пішла до кімнати. Там у ведрі лежали гроші в сумі 6000 доларів США., які вона віддала нападникам. ОСОБА_3 прив»язав потерпілу до ліжка, вона роз»язалась та лежала, їй було погано. Ранком пішла до церкви, а потім в міліцію, написала заяву. Покази, що вона давала в судовому засіданні неправдиві, потерпіла пожаліла ОСОБА_3 не хотіла, щоб його садили у в»язницю. Чи погрожував ОСОБА_3 потерпілій ножицями - вона не пам»ятає.

Після повторного перегляду 20.10.2016 року диска слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , вона показала, що покази відповідають дійсності. ОСОБА_3 закрив їй рот, а потім ніс. Після чого важко було дихати. Він сказав, що візьме ножиці та заріже потерпілу, але ножниці не брав. За своє життя боялась, та віддала гроші.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що 20.11.2014 року прийшов додому до ОСОБА_1 біля 21 години, але дома його не застав. Його жінка сказала, що він поїхав в м.Біла Церква з приводу кредиту. Зателефонував по телефону ОСОБА_1, але телефон у нього був вімкнений. Він прийшов додому біля 23 години, одежа була в грязі. Випили горілки та пішли до магазину за пивом. Розраховувався ОСОБА_1. У нього були гривні та долари США. Точної суми не знає. Коли прийшли додому, ОСОБА_1 випив пива з водкою та заснув за столом.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що до даного часу перебувала в цивільному шлюбі з ОСОБА_1 У потерпілої позичила гроші, оскільки мала кредити, про що знав ОСОБА_1 Кредити погашала сама. 20.11.2014 року ОСОБА_1 приїхав додому пізніше 12 години ночі, весь грязний. Повідомив, що кредит взяти не вийшло. Ні грошей, ні золотих речей у нього не бачила.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що 21.11.2015 року о 6 год.30 хв. вийшла на вулицю, бо загавкала собака, побачила заплакану потерпілу, яка була з синцями та подряпинами на обличчі, на шиї, був розірваний рот, з якого текла кров. На питання що сталось, вона розповіла, що біля 23 год. до неї постукали в двері, та сказали, що це ОСОБА_13, коли вона відчинила двері, то заскочив невідомий чоловік та ОСОБА_1, вони їй закрили рота, душили та катали по полу. Вона віддала їм гроші та золото, після чого вони прив»язали її до кроваті.

Крім показів свідків, вина обвинувачених в інкримінованих їм діянням повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а саме:

Протоколом огляду місця події від 21.11.2014 року,об»єктом якого є територія домоволодіння за адресою АДРЕСА_4, ілюстративною таблицею до нього, протоколом огляду місця події від 22.11.2014 року,об»єктом якого є будинок АДРЕСА_2, фототаблицею до нього, постановою про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме: чоловічі кросівки сірого кольору, які належать ОСОБА_1;ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області, якою надано тимчасовий доступ слідчому СВ Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_18 до інформації, яка знаходиться в операторів телекомунікацій, а саме:

- отримати у ПрАТ «Київстар», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, інформацію про зв'язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг, здійснених через LAC 27027 CID 54871, 56871 із зазначенням ідентифікаційних ознак кінцевого обладнання (абонентський номер, міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (ІМЕІ), адреси розташування, номери базових станцій, типів з'єднань вказаних кінцевих обладнань телекомунікацій (вхідні та вихідні з'єднання, SMS, MMS, тощо), дата, час, тривалість з'єднань, у тому числі з'єднання нульової тривалості (неприйняті виклики) за період часу період часу з 09 год. 00 хв. 20.11.2014 року по 09 год. 00 хв. 22.11.2014 року.

- отримати у ПрАТ «МТС» Україна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, інформацію про зв'язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг, здійснених через LAC 1882 CID 29313 із зазначенням ідентифікаційних ознак кінцевого обладнання (абонентський номер, міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (ІМЕІ), адреси розташування, номери базових станцій, типів з'єднань вказаних кінцевих обладнань телекомунікацій (вхідні та вихідні з'єднання, SMS, MMS, тощо), дата, час, тривалість з'єднань, у тому числі з'єднання нульової тривалості (неприйняті виклики) за період часу з 09 год. 00 хв. 20.11.2014 року по 09 год. 00 хв. 22.11.2014 року,

- отримати у ТОВ «Астеліт», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12, інформацію про зв'язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг, здійснених через LAC 10924 CID 27623 із зазначенням ідентифікаційних ознак кінцевого обладнання (абонентський номер, міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (ІМЕІ), адреси розташування, номери базових станцій, типів з'єднань вказаних кінцевих обладнань телекомунікацій (вхідні та вихідні з'єднання, SMS, MMS, тощо), дата, час, тривалість з'єднань, у тому числі з'єднання нульової тривалості (неприйняті виклики) за період часу з 09 год. 00 хв. 20.11.2014 року по 09 год. 00 хв. 22.11.2014 року; ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2015 року, якою надано дозвіл слідчому СВ Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_18 на тимчасовий доступ до речей та документів, які знаходяться в оператора телекомунікацій та зобов'язати ПрАТ «Київстар», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, надати моніторинг телефонних з'єднань телефонного абонента НОМЕР_1 в мережах зв'язку ПрАТ «Київстар», в паперовому вигляді, за період часу з 21 листопада 2014 року по 02 лютого 2015 року, з прив'язками до базових станцій та векторами направлень; протоколом проведення слідчого експерименту від 02.04.2015 року в АДРЕСА_4, за участю потерпілої ОСОБА_6, який повністю записано на відеозапис, який додано до протоколу,фото таблицею до нього; ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2015 року, якою надано дозвіл слідчому СВ Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_19 на тимчасовий доступ до інформації, яка знаходиться в операторів рухомого (мобільного) зв'язку ПрАТ «Київстар», ПрАТ «МТС» та ТОВ «Астеліт».

Зобов'язати: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт», код ЄДРПОУ 22859846, 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11-А надати:

- моніторинг телефонних з'єднань телефонного абоненту НОМЕР_2 в мережах зв'язку ТОВ «Астеліт», в паперовому та електронному вигляді, за період часу з 19 листопада 2014 року по теперішній час, з прив'язками до базових станцій та векторами направлень.

2. ПрАТ «МТС Україна», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька №15, надати:

- моніторинг телефонних з'єднань телефонного абоненту НОМЕР_3 в мережах зв'язку ПрАТ «МТС Україна», в паперовому та електронному вигляді, за період часу з 20 листопада 2014 року по 25 листопада 2014 року, з прив'язками до базових станцій та векторами направлень.

3. ПрАТ «Київстар», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська №53, надати:

- моніторинг телефонних з'єднань телефонного абоненту НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 та НОМЕР_8 в мережах зв'язку ПрАТ «Київстар», в паперовому та електронному вигляді, за період часу з 20 листопада 2014 року по теперішній час, з прив'язками до базових станцій та векторами направлень.

- моніторинг телефонних з'єднань телефонного абоненту НОМЕР_9 в мережах зв'язку ПрАТ «Київстар», в паперовому та електронному вигляді, за період часу з 18 год. 00 хв. до 23 год. 00 хв. 01 лютого 2015 року, з прив'язками до базових станцій та векторами направлень.

Зобов'язати ТОВ "Астеліт", ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «МТС Україна» виготовити на паперовому та/або електронному носії документ за вказаними вище абонентськими номерами та періодом вище зазначеного часу з наступними відомостями:

2.1. Адреси розташування та номери базових станцій, які забезпечували зв'язок кінцевого обладнання з вказаними вище абонентськими номерами (абонент А).

2.2.Ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання абонента А: унікальний ідентифікатор сім-картки (ІМSI), міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (далі - ІМЕІ) тощо.

2.3.Типи з'єднання абонента А: вхідні та вихідні дзвінки, SMS (короткі текстові повідомлення), MMS (мультимедійні повідомлення), GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв'язком смузі частот), переадресація тощо.

2.4. Дата, час та тривалість з'єднань, у тому числі з'єднання нульової тривалості (неприйняті виклики) абонента А.

2.5. Ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання споживачів телекомунікаційних послуг, з яким відбувався сеанс зв'язку абонента А (абонент Б).

2.6. За наявності контрактної угоди (або відповідної реєстрації)

з абонентом А надати відомості про його особу.; протоколом огляду предмету, об»єктом якого являється мобільний телефон ОСОБА_1, фото таблицею до нього,постановою про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме: мобільний телефон марки «НТС Desire 200 UKR» ІМЕЙ: НОМЕР_10; протоколом пред»явлення особи для впізнання від 28.05.2015 року, фото таблицею до нього, протоколом проведення слідчого експерименту від 28.05.2015 року в АДРЕСА_4, за участю підозрюваного ОСОБА_3, який показав всім учасникам обставини вчинення ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину, додатком до протоколу, протоколом одночасного допиту осіб від 28.05.2015 року, проведений між підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_1, додатком до протоколу, протоколом проведення слідчого експерименту від 29.05.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_2 ,який показав обставини вчинення ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 злочину в с.Веприк Фастівського району; додатком до протоколу; протоколом проведення слідчого експерименту від 08.06.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_1. Слідчий експеримент проводився на території АДРЕСА_4, де ОСОБА_1 показав як він за попередньою змовою з ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3вчинили грабіж ОСОБА_6; протоколом огляду місця події від 11.06.2015 року,об»єктом якого є будинок АДРЕСА_4, фото таблицею до нього, постановою про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме: металеві ножиці з будинку АДРЕСА_4; ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.06.2015 року, якою накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, а саме на мобільний телефон марки «HTC Desire 200 UKR» ІМЕЙНОМЕР_10; ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.06.2015 року, якою накладено арешт на майно - мобільний телефон марки «SAMSUNG SM-G355H» ІМЕЙНОМЕР_11 та ІМЕЙ НОМЕР_12, який належить ОСОБА_3, ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.06.2015 року, якою накладено арешт на майно - мобільний телефон марки «NOKIA RM1011» ІМЕЙНОМЕР_13 та ІМЕЙ НОМЕР_14, який належить ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК України. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Згідно з вимогами ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні данні, отриманні у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальним джерелом доказів, є у тому числі і показання.

Згідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Органи досудового розслідування кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК України.

Провівши всебічне, повне й неупереджене дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що обвинувачення за ч.3 ст.187 КК України не знайшла підтвердження, та дії обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст.186 КК України.

Більш за те, згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах проти життя та здоров'я особи», при призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суди повинні брати до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, які його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До того ж, аналіз фактичних обставин справи з усією очевидністю вказує і на те, що правова позиція обвинуваченого ОСОБА_3 цілком узгоджується із сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які суд визнав допустимими і належними, тобто такими, які прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність таких обставин.

Так,обвинувачений ОСОБА_3 під час допиту у суді, який розпочався на засіданні 12.10.2015 року, повідомив, що після того, як потерпіла ОСОБА_6 відчинила двері у своє помешкання, але притримувала їх, ним було здійснено різке штовхання дверей, від чого від контакту з дверима, що відчинилися, потерпіла впала на підлогу, та почала голосно кричати. ОСОБА_3 підняв її з підлоги, та частково затулив потерпілій рот. Але ОСОБА_3 здійснив це не через намір вчинити потерпілій удушення, а для того, щоби припинити її голосні крики, боючися того, що їх можуть почути сторонні особи. ОСОБА_3 сказав потерпілій ОСОБА_6 про те, щоби вона перестала кричати. Після того, як потерпіла дійсно перестала кричати, ОСОБА_3 перестав затуляти їй рот рукою. Твердження обвинувачення про те, що ОСОБА_3 навмисно затуляв рукою ще й ніс потерпілої, з наміром вчинити їй удушення - колегія суддів ставить під сумнів через відсутність про це доказів та відповідних висновків СМЕ, до того ж позбавлення потерпілої життя не було охоплено намірами ОСОБА_3, який мав намір лише заволодіти коштами потерпілої ОСОБА_6

Під час засідання суду 11.01.2016 року було проведено допит потерпілої ОСОБА_6 представниками державного обвинувачення та захисту.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 надала суду покази про те, що під час вчинення злочину, що є предметом судового розгляду, а саме під час проникнення у її житло обвинувачений ОСОБА_3 вимагав від потерпілої передачі йому наявних у неї грошей. Злякавшись факту проникнення у її житло сторонньої особи, потерпіла почала голосно кричати. Обвинувачений ОСОБА_3 своєю рукою затулив рот і часткова ніс потерпілій ОСОБА_6, причинивши їй біль, але при цьому ОСОБА_3 не перекрив повністю дихальні шляхи потерпілої ОСОБА_6, бо вона продовжувала кричати.

Також в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 « …шляхом застосування фізичної сили…перетягнув потерпілу ОСОБА_6 до приміщення іншої кімнати… , де почав погрожувати ОСОБА_6 застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілої, а саме, почав погрожувати їй нанесенням ударів ножицями, які знаходилися поруч, вимагаючи в цей час від ОСОБА_6 передати йому грошові кошти та інші цінності, якими володіє остання».

Ця обставина також не знайшла підтвердження під час судового слідства при судовому розгляді справи.

Допитаний державним обвинуваченням та захистом обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що , допускає, що в одній із кімнат знаходилися ножиці, але він ці ножиці не бачив, до рук їх не брав, на наявності ножиць увагу потерпілої не акцентував, та взагалі не погрожував потерпілій ножицями - ні здійсненням ударів , ні здійсненням порізів, ні, взагалі, позбавленням потерпілої життя, чи нанесенням їй тілесних ушкоджень. ОСОБА_3 пояснив, що наполегливо пропонував потерпілій передати йому наявні у ОСОБА_6 грошові кошти, а про наявність у неї цінностей із дорогоцінних металів він взагалі не здогадувався. Завівши потерпілу до іншої кімнати будинку, ОСОБА_3 відпустив потерпілу, не наносив їй ніяких ударів , не здійснював відносно ОСОБА_6 ніякого насилля, тільки наполегливо говорив про те, щоби потерпіла ОСОБА_6 передала йому наявні грошові кошти. Після цього потерпіла ОСОБА_6 сама взяла наявні у неї гроші із місця, де їх зберігала, та передала ОСОБА_3 Останній почав говорити потерпілій, що це не всі кошти, але насилля чи погроз застосування насилля до ОСОБА_6 не здійснював. Після цього потерпіла ОСОБА_6 пішла до іншої кімнати, при цьому ОСОБА_3 з нею не ходив, взяла з іншого місця зберігання грошові цінності та вироби з дорогоцінних металів, та прийшовши до першої кімнати, передала їх ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_3 прив'язав потерпілу ОСОБА_6 за руки до ліжка, при цьому знову таки ж не причинивши останній фізичного болю. Зв'язав руки не сильно, бо потерпіла, з її показів, через декілька хвилин розв'язалася та вийшла на вулицю, та навіть чула розмову між особами, які її пограбували, та відходили від її подвір'я.

Зазначені покази обвинуваченого ОСОБА_3 повністю узгоджуються із показами потерпілої ОСОБА_6, яка, будучи допитаною державним обвинуваченням та захистом на засіданні суду 11.01.2016 року . пояснила, що у одній із кімнат її будинку на лавці лежали ножиці, але обвинувачений ОСОБА_3 їх до своїх рук не брав, та не погрожував потерпілій ОСОБА_6 заподіянням тілесних ушкоджень чи смерті ні зазначеними ножицями, ні іншими предметами. Також ним не висловлювалося погроз , направлених на позбавлення життя потерпілої, чи заподіяння їй тілесних ушкоджень.

Потерпіла ОСОБА_6 під час її допиту зазначила, що злякалася за своє життя , але не тому, що ОСОБА_3 висловлював погрози чи вчиняв дії, які потерпіла розцінила як безпосередню загрозу своєму життю чи здоров'ю, а тому, що на підставі свого життєвого досвіду, розповідей знайомих, іншої інформації гіпотетично допустила можливість того, що під час пограбування злочинці можуть нанести шкоду життю чи здоров'ю потерпілого, та подумки змоделювала таку ситуацію відносно себе.

Також потерпіла ОСОБА_6 , відповідаючи на запитання захисту зазначила, що у обвинуваченого ОСОБА_3 була реальна можливість нанести шкоду її життю чи здоров'ю, але направлених на такий наслідок дій обвинуваченим ОСОБА_3 здійснено не було.

Окрім цього, потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що не погоджується із викладеними у обвинувальному акті обставинами, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_3 душив її, перекривши дихальні шляхи ротової та носової порожнини, а також погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, а саме - погрожував нанесенням ударів ножицями, які знаходилися поруч.

Такі покази потерпілої ОСОБА_6, надані нею під час допиту у судовому засіданні 11.01.2016 року, співпадають із показами обвинуваченого ОСОБА_3, наданими ним під час допиту обвинуваченого, не залишаючи сумніву їх у правдивості та об'єктивності.

Також, висловлюючи своє особисте ставлення до подальшого призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3, потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що при призначенні покарання бажала би, щоби суд дійшов висновку про можливість засудження ОСОБА_3 без реального відбування покарання у місцях позбавлення волі. Така позиція потерпілої пов'язана із пріоритетною для неї можливістю з боку ОСОБА_3 заробляти кошти та здійснювати потерпілій відшкодування завданих збитків.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у відкритому викрадення чужого майна, а саме - грошових коштів та цінностей, належних потерпілій ОСОБА_6, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, або з погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, та поєднаний із проникненням у житло потерпілої.

Цивільний позов потерпілої у частині, що його стосується, а саме - 53 033.00 грн., обвинувачений ОСОБА_3 визнав у повному обсязі, та пообіцяв потерпілий задовольнити його у повному обсязі та у найкоротші строки. Окрім цього, частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 у частині, належній ОСОБА_3, вже задоволений родичами обвинуваченого ОСОБА_3, які у рахунок добровільного відшкодування заподіяної шкоди вже передали потерпілій ОСОБА_6 грошову суму у 500,00 (п'ятсот ) доларів США, що за курсом НБУ України, відповідно до цивільного позову потерпілої, на час заподіяння їй збитків, становило ( із розрахунку 100 доларів США - 2194,02 грн.) 10 970,10 грн.

Відповідно до положень п.1) ч.1 ст.57 КПК України, потерпілий зобов'язаний «Не перешкоджати встановленню обставин кримінального правопорушення».

Відповідно до положень ст.353 КПК України:

ч.1 « Перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим. Крім того, головуючий з'ясовує, чи отримав потерпілий пам'ятку про права та обов'язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому і в разі необхідності роз'яснює їх, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання»,

ч.2 « Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частиною другою, третьою, п'ятою - чотирнадцятою статті 352 цього Кодексу».

Відповідно до ч.2 ст. 352 КПК України « Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги такого змісту :

« Я, ( прізвище, ім'я, по-батькові), присягаю говорити суду правду і лише правду».

Перед початком допиту потерпілої ОСОБА_6 11.01.2016 року судом було виконано усі зазначені вимоги КПК , які передували допиту потерпілої у судовому засіданні , а також потерпіла ОСОБА_6 була приведена до присяги, присягнувши говорити суду правду і лише правду.

Але, будучи додатково допитаною прокурором та захисником у судовому засіданні 20.10.2016 року, потерпіла ОСОБА_6 змінила свої покази на діаметрально протилежні, та пояснила, що : обвинувачений ОСОБА_3 після проникнення у її помешкання «кинув» її на підлогу, при цьому, потерпіла не змогла пояснити механізму дій обвинуваченого ОСОБА_3, тобто, які саме він вчинив дії, у результаті яких потерпіла опинилася на підлозі, що не виключає того, що потерпіла опинилася на підлозі в результаті механічної дії на неї дверей, які з іншої сторони із силою штовхнув ОСОБА_3, маючи на меті відчинити двері та зайти у помешкання потерпілої;

Потерпіла ОСОБА_6 дала суду покази про те, що обвинувачений ОСОБА_3 , піднявши її з підлоги, « крутив» потерпілу « в усі боки», при цьому також не змігши пояснити суду та учасникам процесу механізм вчинення зазначених дій, що ставить під сумнів такі покази потерпілої;

Потерпіла дала покази про те, що обвинувачений душив її, « порвав рот», на шиї від удушення залишився синяк, на обличчі потерпілої утворилися плями червоного кольору. При цьому, відсутність тілесних ушкоджень, які би виявила судово - медична експертиза, потерпіла пояснює тим, що з часу утворення тілесних ушкоджень до медичного освідування пройшло багато часу. Колегія суддів вважає, що дане твердження про наявність тілесних ушкоджень у потерпілої не відповідає дійсності, адже потерпіла звернулася до органів поліції майже безпосередньо після вчинення відносно неї дій, що є предметом судового розгляду. Зазначені потерпілою фізичні ушкодження зберігаються на тілі людини певний час - на протязі не менше одного тижня, а ушкодження розірваних тканин зовні ротової порожнини - набагато більше, та довгий час залишаються у вигляді шраму, що обов'язково було би виявлено судовим медиком. Відсутність зазначених потерпілою фізичних ушкоджень свідчить про те, що зазначені потерпілою фізичні ушкодження обвинуваченим ОСОБА_3 насправді їй не завдавалися;

Потерпіла ОСОБА_6 , будучи допитаною додатково, також надала покази про те, що на лаві в одній з кімнат її помешкання лежали ножиці, та , начебто, обвинувачений ОСОБА_3 говорив потерпілій про те, що якщо вона не віддасть гроші, ОСОБА_3 цим ножицями потерпілу заріже. При цьому потерпіла пояснила, що ножиць до рук ОСОБА_3 не брав. Такі покази потерпілої також являються сумнівними з огляду на те, що на судовому засіданні 20.07.2016 року, при вивченні речового доказу - перегляді відео зйомки слідчого експерименту з потерпілою від 22.04.2015 року, потерпіла заявила, що раніше вона давала у суді неправдиві покази про те, що ножиць на лаві у кімнаті її помешкання не було, і ОСОБА_3 їй ніякими ножицями не погрожував. При цьому на запитання захисту про те, чому вона діаметрально змінила раніше дані покази, потерпіла ОСОБА_6 дати пояснення відмовилася.

Таким чином, незважаючи на принесену присягу говорити у суді правду і лише правду, та будучи попередженою про кримінальну відповідальність за неправдиві покази, потерпіла ОСОБА_6 під час допиту у суді 11.01.2016 року та під час додаткового допиту у суді 20.10.2016 року надала суду діаметрально протилежні за своєю суттю покази, які мали би являтися важливими для повного, всебічного розгляду судом справи, та для кваліфікації діяння обвинуваченого ОСОБА_3, тобто - 10.01.2016 року потерпіла ОСОБА_6 дала суду покази про те, що ОСОБА_3 не застосовував відносно неї насильства, небезпечного для її життя та здоров'я , та не погрожував потерпілій нанесенням ударів ножицями, які лежали на стільці в одній з кімнат помешкання потерпілої, та взагалі не акцентував увагу потерпілої на ножицях. А під час додаткового допиту 20.10.2016 року потерпіла ОСОБА_6 зазначила про те, що обвинувачений ОСОБА_3 не тільки душив її, але і погрожував зарізати ножицями.

За таких обставин, з огляду на процесуальний обов'язок потерпілого не перешкоджати суду у встановленні істини по справі та обов'язок говорити правду, колегія суддів вважає, що суд не має змоги з'ясовувати, які покази потерпілої є правдивими, а які - надуманими. Тому суд в загальному критично ставитися до показів потерпілої ОСОБА_6 у частині взаємодії її з обвинуваченим ОСОБА_3 після проникнення останнього до помешкання потерпілої, стосовно закриванні їй рота та перекриття дихальних шляхів, та у частині погроз обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 ножицями, а саме - нанести удари чи зарізати цими ножицями.

Тому суд покази потерпілої ОСОБА_6 стосовно обставин перекриття їй дихальних шляхів обвинуваченим ОСОБА_3,та здійснення обвинуваченим ОСОБА_3 погроз потерпілій ОСОБА_6 за допомогою ножиць позбавити останню життя - до уваги не приймає, та не кладе в основу вироку.

Натомість, в основу вироку покладає покази обвинуваченого ОСОБА_3, які були послідовними на протязі усього судового розгляду, та узгоджуються з іншими встановленими у судовому засіданні фактами.

У судовому засіданні 18.04.2016 року у якості свідка була допитана гр-ка ОСОБА_17, яка пояснила, що під час її спілкування із потерпілою на наступний день після події, бачила у потерпілої тілесні ушкодження у вигляду «порваного рота», «синяка на шиї», «плями на обличчі червоного кольору». До таких показів свідка ОСОБА_17 суд ставитися критично та не приймає їх до уваги, з огляду на те, що зазначені свідком тілесні ушкодження хоча і співпадають із зміненими у суді показами потерпілої, проте не знайшли судово - медичного підтвердження . У той же час, суд приймає до уваги наступні покази свідка ОСОБА_17 про те, що потерпіла ОСОБА_6 пояснила їй ,

що нападник затуляв їй рот для того, щоби потерпіла не кричала, а не для того, щоби перекрити останній дихальні шляхи та позбавити останню життя. А також про те, що вироби із дорогоцінних металів потерпіла віддала зловмисникам сама, тобто за відсутності такої вимоги з боку зловмисників. А також про те, що стосовно наявності на лаві у помешканні потерпілої під час пограбування ножиць , та погроз нанесення ударів цими ножицями зловмисниками потерпілій, ОСОБА_6 взагалі нічого свідкові не повідомляла.

А тому суд у тому числі і з цих підстав в порядку ч.4 ст.17 КПК України тлумачить всі сумніви на користь обвинуваченого ОСОБА_3

Суд проаналізувавши зібрані на досудовому слідстві та перевірені судом докази, вважає їх достовірними і дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України за ознаками: відкрите викрадення чужого майна, (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в житло - доведена та його дії кваліфіковані вірно.

Суд проаналізувавши зібрані на досудовому слідстві та перевірені судом докази, вважає їх достовірними і дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.186 КК України за ознаками: пособництво відкритого викрадення чужого майна, грабіж, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в житло - доведена та його дії кваліфіковані вірно.

Суд проаналізувавши зібрані на досудовому слідстві та перевірені судом докази, вважає їх достовірними і дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.186 КК України за ознаками: пособництво відкритого викрадення чужого майна, грабіж, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в житло - доведена та його дії кваліфіковані вірно.

Згідно ст.66 КК України обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст.67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Згідно ст.66 КК України обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст.67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Згідно ст.66 КК України обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 - є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст.67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 - є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Так в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання, вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів (ст.12 КК України), а також особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного з співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо.)

.Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, який щиро розкаявся в скоєному та дав правдиві покази щодо вчиненого ним злочину.

Обвинувачений за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, ранiше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_3, думку потерпілої з приводу призначення покарання, частково відшкодував збитки.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе у даному конкретному випадку, призначивши ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, встановленою санкцією ч.3 ст.186 КК України, застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на обвинуваченого встановлені ст. 76 КК України обов'язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме такий вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ними нового злочину.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, який щиро розкаявся в скоєному та дав правдиві покази щодо вчиненого ним злочину.

Обвинувачений за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_7,ранiше судимий 09.04.2013 року Фастiвським мiськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 рокiв позбавлення волi, на пiдставi ст.ст.75,76 КК Украни звiльнений з випробуванням з іспитовим строком тривалістю в два роки, думку потерпілої з приводу призначення покарання.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому пов'язане з такою ізоляцією покарання за вчинений ним злочин не у максимальній межі санкції, передбаченої ч. 5 ст.27, ч.3 ст. 186 КК України, при цьому правових підстав для застосування ст.ст. 69 та 69-1 КК України суд не вбачає, оскільки саме такий розмір покарання, на думку суду, є обґрунтованим, справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ОСОБА_1 нового злочину.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, який щиро розкаявся в скоєному та дав правдиві покази щодо вчиненого ним злочину.

Обвинувачений за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, ранiше не судимий, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_11,ІНФОРМАЦІЯ_13, думку потерпілої з приводу призначення покарання, частково відшкодував збитки.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе у даному конкретному випадку, призначивши ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, встановленою санкцією ч. 5 ст.27, ч.3 ст.186 КК України, застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на обвинуваченого встановлені ст. 76 КК України обов'язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме такий вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ними нового злочину.

По справі потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинувачених на її користь матеріальної та моральної шкоди, який слід задовольнити.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 11.06.2015 року, накладено арешт на майно, яке було вилучено під час особистого обшуку у ОСОБА_1 а саме: мобільний телефон марки «HTC Desire 200 UKR» ІМЕЙНОМЕР_10.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 11.06.2015 року, накладено арешт на майно, яке було вилучено під час особистого обшуку у ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон марки «SAMSUNG SM-G355H» ІМЕЙНОМЕР_11 та ІМЕЙ НОМЕР_12.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 11.06.2015 року, накладено арешт на майно, яке було вилучено під час особистого обшуку у ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон марки «NOKIA RM1011» ІМЕЙНОМЕР_13 та ІМЕЙ НОМЕР_14.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Питання з речовими доказами суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинувачених.

Враховуючи доведеність обвинувачення ОСОБА_20, призначене судом покарання, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт до набрання вироком законної сили в порядку ст. 177 КПК України.

Враховуючи доведеність обвинувачення ОСОБА_21, призначене судом покарання, раніше обраний щодо нього запобіжний захід до набрання вироком законної сили, в порядку ст. 377 КПК України, належить залишити без змін.

Враховуючи доведеність обвинувачення ОСОБА_2, призначене судом покарання, раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили, в порядку ст. 177 КПК України, належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-377,395 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Обвинуваченому ОСОБА_3 змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт до вступу вироку в законну силу, але не більше як на 60 днів.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_3 залишати житло - будинок АДРЕСА_7, у період з 21-00 до 06-00 години щодоби.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з моменту

проголошення вироку, тобто з 23 листопада 2016 року.

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років 6 місяців позбавлення волі.

Враховуючи невідбуту частину покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.04.2013 року, яким ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, керуючись ст.ст.71,72 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у вигляді 6 місяців, остаточно призначити покарання - у виді 6 років позбавлення волі .

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання - 27.05.2015 року, до набрання вироку законної сили із застосуванням ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі..

Міру запобіжного заходу залишити попередню - тримання під вартою, та до набрання вироком законної сили утримувати його у Київському СІЗО Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, але не більше як на 60 днів.

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 23 листопада 2016 року.

Міру запобіжного заходу залишити попередню-домашній арешт, на умовах,визначених в ухвалі Фастівського міськрайонного суду від 29.05.2015 року, але не більше як на 60 днів..

Скасувати ухвалу Фастівського міськрайонного суду від 11.06.2015 року, якою накладено арешт на майно, яке було вилучено під час особистого обшуку у ОСОБА_1 а саме: мобільний телефон марки «HTC Desire 200 UKR» ІМЕЙНОМЕР_10.

Скасувати ухвалу Фастівського міськрайонного суду від 11.06.2015 року, якою накладено арешт на майно, яке було вилучено під час особистого обшуку у ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон марки «SAMSUNG SM-G355H» ІМЕЙНОМЕР_11 та ІМЕЙ НОМЕР_12.

Скасувати ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 11.06.2015 року,якою накладено арешт на майно, яке було вилучено під час особистого обшуку у ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон марки «NOKIA RM1011» ІМЕЙНОМЕР_13 та ІМЕЙ НОМЕР_14.

Після набрання вироком законної сили речові докази: чоловічі кросівки сірого кольору -повернути власнику ОСОБА_1, металеві ножиці з будинку АДРЕСА_4 - знищити, мобільний телефон марки «НТС Desire 200 UKR» ІМЕЙ: НОМЕР_10 повернути власнику ОСОБА_1, мобільний телефон марки «SAMSUNG SM-G355H» ІМЕЙНОМЕР_11 та ІМЕЙ НОМЕР_12-повернути власнику ОСОБА_3; мобільний телефон марки «NOKIA RM1011» ІМЕЙНОМЕР_13 та ІМЕЙ НОМЕР_14-повернути власнику ОСОБА_2

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає: АДРЕСА_2 - матеріальну шкоду у розмірі 55033 грн.00 коп. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає: АДРЕСА_1, матеріальну шкоду у розмірі 44062 грн. 00 коп., та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, матеріальну шкоду у розмірі 20139 грн.00 коп. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на відшкодування судового збору по 200 грн. з кожного.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: А.В.Суботін

Судді: Є.Ю.Чернишова

В.Л.Питель-Тьолушкіна