Рішення № 62931955, 22.11.2016, Вишгородський районний суд Київської області

22.11.2016 Справа № 363/2698/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого : судді Купрієнка С.І.

секретаря:Рибки І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач звернувся до суду із названим позовом у якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 39095 грн. та судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовував, тим що 23.03.2016 року позивач з однієї сторони, як позикодавець, передав, а відповідач, з іншої, як позичальник, отримав грошові кошти в сумі 1500 доларів США, що підтверджується розпискою, написаною власноручно відповідачем від 23.03.2016 року. У відповідності до змісту розписки відповідач взяв на себе зобовязання повернути отриманні грошові кошти позивачу в термін до 04.04.2016 року. Проте у визначений в розписці строк не виконав, прострочив зобовязання, у звязку з чим повинен сплатити проценти та 3 % річних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.

Відповідач у судове засідання не прибув. Про місце, день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі. Заперечення (пояснення) щодо заявлених позовних вимог від відповідача на адресу суду не надходили.

Відповідно до статті 224 ЦПК України, зокрема, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло зави про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

Так, судом встановлено, що 23 березня 2016 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 у борг грошові кошти у розмірі 1500 доларів США, які зобовязувався повернути до 4 квітня 2016 року, про що свідчить відповідна розписка, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 4).

З огляду на встановлені обставини судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Так, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини 2 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку з суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Верховний Суд України в аналізі практики застосування ст.625 ЦК України в цивільному судочинстві, норми ч.2 ст.625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Встановлено, що в договорі позики грошове зобов'язання було визначено в іноземній валюті - доларах США. Тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача боргу по сплаті суми інфляції за весь час прострочення відсутні. У задоволенні позову в частині цієї вимоги слід відмовити.

Згідно частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача по справі на користь позивача підлягає до стягнення сума витрат понесених позивачем по справі, а саме: витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 грн. 21 коп.

Керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по договору позики в розмірі 37260 гривень та витрати по судовому збору в розмірі 551.21 гривень, а всього 37811.21 (тридцять сім тисяч вісімсот одинадцять), гривень.

На рішення на протязі 10 днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через районний суд.

Суддя