Постанова № 629310, 02.04.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2007 р.

Справа № 15/51-07-815А

10 год. 16 хв. м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача – Драганов Д.М.;

від відповідача – Притула Г.Л., Горєлова Л.М.;

від прокуратури - Клюкін К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм” до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області за участю прокуратури Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропрайм” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 000115/1600/0-18563 від 28.09.2006 р. про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 239 440,00 грн., посилаючись на невідповідність вказаного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не входить до кола осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02 лютого 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/51-07-815А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 лютого 2007 р. у справі № 15/51-07-815А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 000115/1600/0-18563 від 28.09.2006 р., № 000115/1600/1-18948 від 09.10.2006 р., № 000115/1600/2 від 27.10.2006 р., № 0001151600/3 від 09.01.2007 р. про відмову у наданні позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 239 440,00 грн.

У судовому засіданні від 02.04.2007 р. за заявою Заступника прокурора Одеської області до участі у справі допущено прокуратуру Одеської області з метою захисту інтересів держави в особі відповідача.

Відповідач позов не визнає та вважає його безпідставним з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 75-76), тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропрайм” (код 338787796) зареєстровано 28.12.2005 р. Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області, номер запису про державну реєстрацію 1 553 102 0000 000621, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 576120.

Згідно довідки Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції від 30.12.2005 р. № 2946 (а.с. 16) Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропрайм” взято на облік як платник податків 30 грудня 2005 р.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропрайм” зареєстровано як платник податку на додану вартість, про що 17.01.2006 р. Ізмаїльською ОДПІ Одеської області видано свідоцтво № 21239388 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

19.07.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропрайм” звернулось до Ізмаїльської ОДПІ Одеської області із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 239 440,00 грн. згідно декларації за червень 2006 року.

У зв'язку з подачею позивачем вказаної заяви працівниками Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм”, поданої за червень 2006 року (вх. № 2-1464 від 19.07.2006 р.).

За результатами зазначеної перевірки Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією Одеської області складено акт № 1891/1600-33878796 від 18.08.2006 р., на підставі якого 18.08.2006 р. Ізмаїльською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001051600/0-16831 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 239 440,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2006 р., позивач звернувся до відповідача зі скаргою № 121 від 28.08.2006 р. Рішенням Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 18118/25-059 від 19.09.2006 р. про результати розгляду первинної скарги вищезазначене податкове повідомлення-рішення № 0001051600/0-16831 було залишено без змін, а скаргу позивача –без задоволення.

28.09.2006 р. Ізмаїльською ОДПІ було направлено позивачу листом № 18566/1600 податкове повідомлення-рішення форми „В3” від 28.09.2006 р. № 000115/1600/0-18563 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування на суму 239 440,00 грн. взамін податкового повідомлення-рішення від 18.08.2006 р. № 0001051600/0-16831 за формою „В1” щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 239 440,00 грн., яке слід вважати відкликаним.

Також позивач звернувся з повторною скаргою № 216 від 29.09.2006 р. до Державної податкової адміністрації Одеській області на податкове повідомлення-рішення від 18.08.2006 р. та на рішення про результати розгляду первинної скарги № 18118/25-859 від 19.09.2006 р.

При цьому слід зазначити, що під час розгляду повторної скарги позивача від 29.09.2006 р. Ізмаїльською ОДПІ було винесено за результатами розгляду первинної скарги позивача податкове повідомлення-рішення форми „В3” від 09.10.2006 р. № 000115/1600/1-18948.

Рішенням ДПА в Одеській області від 17.10.2006 р. № 29114/10/25-0007 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 28.09.2006 р. № 000115/1600/0-18563 (винесеного взамін відкликаного податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 18.08.2006 р. № 0001051600/0-16831) та рішення Ізмаїльської ОДПІ від 19.09.2006 р. № 18118/25-059 про результати розгляду первинної скарги залишені без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення. За результатами розгляду повторної скарги Ізмаїльською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2006 р. № 000115/1600/2.

Не погодившись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями та прийнятим ДПА в Одеській області рішенням про результати розгляду повторної скарги, позивач звернувся з повторною скаргою № 289 від 03.11.2006 р. до Державної податкової адміністрації України. Рішенням ДПА України від 26.12.2006 р. № 14587/6/25-0215 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 28.09.2006 р. № 000115/1600/0-18563 (від 09.10.2006 р. № 000115/1600/0-18948, від 27.10.2006 р. № 000115/1600/2) та рішення ДПА в Одеській області від 17.10.2006 р. № 29114/10/25-0007 залишені без змін, а скарга позивача –без задоволення. На підставі рішення ДПА України Ізмаїльською ОДПІ Одеської області 09.01.2007 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001151600/3 про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 239 440,00 грн.

Проте, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у зв'язку з порушенням, на думку відповідача, позивачем п.п 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно положень якого законодавством визначені особи, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

Так, пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Так, згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом..

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 7.5.1 зазначеного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з таких подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Також підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту (різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду), має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з вищевикладеного, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2006 року позивачем було придбано основні засоби на суму 1 436 640,00 грн., що підтверджується наступними документами:

- договором купівлі-продажу № СФ-000002328 від 23.05.2006 р. з ТОВ „Група підприємств Автек”, податковою накладною № 3809 від 25.05.2006 р., платіжним дорученням № 19 від 25.05.2006 р.;

- договором купівлі-продажу № 275 від 17.05.2006 р. з ТОВ „Агроресурс”, видатковими накладними № СФ-001299 від 10.05.2006 р., № РН-001006 від 19.05.2006 р., № РН-001025 від 23.05.2006 р., № РН-001073 від 30.05.2006 р., податковою накладною № 500000119 від 18.05.2006 р., платіжним дорученням № 4 від 18.05.2006 р.;

- договором купівлі-продажу № Кс 131А-00001 від 11.05.2006 р. з ЗАТ „Українська Торгово-Промислова Корпорація”, видатковою накладною № ЮсРА-0002122 від 23.05.2006 р., податковими накладними № 0001217/ЮТ від 18.05.2006 р, № 0001271/ЮТ від 23.05.2006 р., № 0000272/ЮТ від 25.05.2006 р., платіжними дорученнями № б від 18.05.2006 р., № 11 від 23.05.2006 р., № 16 від 24.05.2006 р.;

- договором поставки № 21 від 13.04.2006 р. з ТОВ „Будмонтаж „Колос”, накладними № 32 від 27.04.2006 р., № 50 від 18.05.2006 р., податковими накладними № 32 від 27.04.2006 р., № 50 від 18.05.206 р., платіжним дорученням № 2 від 18.05.2006 р.;

- договором купівлі-продажу № 11/05-06 від 11.05.06 р. з ПП „Стандарт –СЕА”, накладною № 26/05 від 26.05.2006 р., податковою накладною № 45 від 24.05.2006 р., платіжним дорученням № 12 від 24.05.2006 р.;

- договором № 33-06 від 24.05.2006 р. з ТОВ „Автозбірне виробництво”, податковою накладною № 496 від 25.05.2006 р., платіжним дорученням № 16 від 25.05.2006 р., накладною № 331 від 23.06.2006 р.;

- договором № 07/06 від 19.05.2006 р. з технічним науково-виробничим центром „ТОМ”, податковою накладною № 47 від 24.05.2006 р., платіжним дорученням № 15 від 24.05.2006 р., накладною № 42/П від 23.06.2006 р.

- договором купівлі-продажу від 17.05.2006 р. з ВАТ „Агротехніка”, видатковою накладною від 19.05.2006 р., податковою накладною № 81 від 19.05.2006 р., платіжним дорученням № 5 від 18.05.2006 р.

Як встановлено судом, суму ПДВ в розмірі 239 440,00 грн., сплачену позивачем у зв'язку з придбанням вказаних основних засобів і підтверджену податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивачем було включено до складу податкового кредиту та заявлено до бюджетного відшкодування. При цьому слід зазначити правомірність включення сплаченої позивачем у зв'язку з придбанням основних засобів суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідачем не оспорюється.

Разом з тим у відповідності з п.п 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка:

- була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Таким чином, враховуючи те, що заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість з складається з суми податкового кредиту, яка виникла внаслідок придбання позивачем основних засобів (матеріальні цінності, що призначені позивачем для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом), суд вважає, що положення п.п 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не поширюється на позивача.

При цьому суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, на те, що позивач був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість тільки 17.01.2006 р., тому не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2006 р. з наступних підстав. Так, на думку відповідача, зазначення законодавцем в п.п 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” фрази „крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів” поширюється лише на обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців. Однак, на думку суду, такий висновок відповідача є його особистим трактуванням вищезазначених положень п.п 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та не підтверджується жодною нормою чинного законодавства, у зв'язку з чим не приймається судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття ним оскаржуваних повідомлень-рішень, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у наданні позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 239 440,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм” до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області за участю прокуратури Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. ВИЗНАТИ нечинними податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області №. 000115/1600/0-18563 від 28.09.2006 р, № 000115/1600/1-18948 від 09.10.2006 р., № 000115/1600/2 від 27.10.2006 р., № 0001151600/3 від 09.01.2007 р.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 24.04.2007 р.

Суддя