Ухвала суду № 62926889, 23.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/ 12506 /2016 р. Головуючий у 1 інстанції - Литвинова І.В.

Доповідач - Мараєва Н.Є

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 р.

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1

про стягнення боргу за договором позики

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

Григоровича, 3-особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_3

про визнання договору позики недійсним

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 р. задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики розмірі 304802,18 грн. та судовий збір у розмірі 3 048,02 грн.; зустрічний позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить це рішення скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 25.12.2012 р. між сторонами був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 64 400,00 грн., що за офіційним курсом НБУ на час укладання угоди становило 8 000, 00 дол. США, які відповідач зобов'язувався повернути до 25.03.2013 р.

Як встановлено судом, грошові кошти за вищезазначеним договором позивачу повернуті не були.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З пояснення відповідача за первісним позовом вбачається, що 25 грудня 2012 року, при укладенні договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не було дотримано форму щодо договору новації боргу в позикове зобов'язання та не було повідомлено ОСОБА_1 про те, що підстави для заключення договору новації відсутні. Крім того, ОСОБА_2, не повідомив ОСОБА_1, про те, що всі грошові зобов'язання, що виникли між ними раніше, були виконані повністю і що будь-які підстави для укладення договору новації боргу в позикове зобов'язання відсутні.

Згідно ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу). Тобто, новація - це спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 604 ЦК.

Згідно ст.604 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Суб'єктивний критерій виражається в тому, що обов'язковою умовою новації є наміри сторін припинити діюче боргове зобов'язання та замінити його новим - позиковим. Така воля сторін повинна бути однозначно вираженою у договорі новації або прямо випливати з нього.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики від 25 грудня 2012 р. на суму 64 тис.грн, що еквівалентна 8 000, 00 дол. США, не може бути розцінений як новація боргу, оскільки суб'єктний критерій даного договору не передбачає існування на момент укладення договору у її сторін припинити діюче боргове зобов'язання від 15 грудня 2010 р. та замінити його новим зобов'язанням. Більше того, у договорі від 25 грудня 2012 р. не зазначено, що останній вважається договором новації, а лише констатує факт отримання ОСОБА_1 у борг від ОСОБА_2 грошових коштів зі строком повернення до 25 березня 2012 р.

За таких обставин суд правильно дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання договору позики від 25 грудня 2012 р. недійсним.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченнями збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Суд також правильно вважав, що факт порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань, внаслідок неповернення грошових коштів за договором позики від 25 грудня 2012 р. є доведеним, а тому, ця сума підлягає стягненню з нього на користь позивача із дотриманням вимог ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат, та із урахуванням штрафних санкцій за п.9 договору позики.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо задоволення позову.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :