Ухвала суду № 62926791, 16.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 757/15949/16-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13377/2016Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Толстунова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на рішення Печерського районного суду м.Києва від 13 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області про стягнення заробітної плати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 5 червня 2014 року розпочав службу на посаді міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Азов».

13 листопада 2014 року його було прикомандировано до Верховної Ради України із залишенням у кадрах МВС України на підставі п.6 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України», проте за весь період служби позивачу не було виплачено заробітну плату, у зв'язку з чим змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до листа-відповіді та Довідки «Про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_6.» від 28.12.2015 р. позивачу було нараховано 45 586 грн.78 коп. заробітної плати та 1 370 грн. 42 коп. преміювання за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 05 червня 2014 року по 13 листопада 2014 року, які позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_6

Стягнуто з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 46 957 грн. 20 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідач Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Київській області, через свого представника ТеремцовуО.М., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення.

В судовому засіданні представник ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Толстунова С.В. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що 5 червня 2014 року ОСОБА_6 згідно наказу ГУ МВС України у Київській області був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та в подальшому проходив службу в зоні антитерористичної операції, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці.

Відповідно до листа від 28 грудня 2015 року та довідки «Про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_6.» від 28 грудня 2015 року позивачу було нараховано 45586 грн.78 коп. заробітної плати та 1370 грн.42 коп. преміювання за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 5 червня 2014 року по 13 листопада 2014 року, проте дані кошти не виплачені позивачеві.

Встановивши, що нараховане грошове забезпечення плата не було виплачено ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що нараховані ОСОБА_6, як заробітна плата, кошти були передані матеріально-відповідальним особам, які в свою чергу їх виплатили співробітникам БПМОП «Азов», в тому числі і позивачу, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_6 у період з 5 червня 2014 року по 13 листопада 2014 року нарахованого йому грошового забезпечення представником відповідача у передбаченому ст. ст.10,60 ЦПК України порядку суду не надано.

Відповідно до ч.1. ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки виплата грошового забезпечення має бути підтверджена відповідними бухгалтерськими документами, ці обставини не можуть бути підтверджені показами свідків, а тому доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно не допитав свідків, які видавали кошти працівникам БПМОП «АЗОВ», в тому числі і ОСОБА_6, не заслуговують на увагу колегії суддів.

Крім того, сама по собі наявність договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладених між ГУ МВС України в Київській області та працівником БПСМОП «Азов», на які посилається представник відповідача на підтвердження виплати коштів позивачу, без доведення належними та допустимими доказами факту отримання ОСОБА_6 таких коштів, не дає підстав уважати, що грошове утримання було виплачено останньому.

Отже, розглянувши апеляційну скаргу представник ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області в межах її доводів (ч.1 ст.303 ЦПК України), колегія дійшла висновку про обґрунтованість та законність ухваленого у цій справі рішення, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 13 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: