Ухвала суду № 62926745, 17.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Гаджука Д.В.

представника власника майна Одінцової Г.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2, адвоката Одінцової Г.О. на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ПристансковаР.В., погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 Гаджуком Д.В., та накладено арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_2

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що надані слідчим матеріали доводять наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що арешт на майно накладено без наявних для того правових підстав, оскільки ОСОБА_2 не має ніякого відношення до кримінального провадження в рамках якого слідчий звернувся до суду із вказаним клопотанням. Так, вона не являється підозрюваною чи обвинуваченою в даному провадженні, а на момент купівлі квартири вона не знала і не могла знати про незаконне походження цього майна та придбала її за суму не нижчу від ринкової вартості, у зв'язку з чим ОСОБА_2 не підпадає під ознаки третіх осіб, на майно яких, відповідно до ст. 170 КПК України може бути накладено арешт.

Також, представник зазначає, що заявлений цивільний позов у кримінальному провадженні № 42016101100000222, не стосується ОСОБА_2, у зв'язку з чим, вважає безпідставними висновки суду про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на ті обставини, що ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, на яку посилається слідчий в клопотанні, як на доказ який встановлює факт перевищення службових повноважень і підробки печатки Мовної школи, зараз проходить процедуру оскарження в Вищому адміністративному суді, який призупинив виконання даного рішення.

Також, представник вважає, що клопотання про накладення арешту на майно і постанова про об'єднання матеріалів кримінального провадження погоджені неналежним прокурором.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, зазначених вимог закону слідчий суддя дотримався.

Як вбачається з матеріалів провадження СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42016101100000222 від 15 липня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 205-1, ч. 1 ст. 206-2, ст. 356, ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 358 КК України.

Так, відповідно до доводів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ «Позашкільний навчальний заклад мовна школа «Міжнародний дім» ОСОБА_5 та голова правління ГО Інтерклуб «Всесвіт» ОСОБА_6 склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ «Позашкільний навчальний заклад мовна школа «Міжнародний дім» ОСОБА_5 привласнив майно шляхом зловживання службовим становищем.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що голова правління ГО Інтерклуб «Всесвіт» ОСОБА_6 заподіяла значну майнову шкоду ГО Інтерклуб «Всесвіт» шляхом обману за відсутності ознак шахрайства.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ «Позашкільний навчальний заклад мовна школа «Міжнародний дім» ОСОБА_5 умисно подав документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, які містять завідомо неправдиві відомості.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ «Позашкільний навчальний заклад мовна школа «Міжнародний дім» ОСОБА_5 та голова правління ГО Інтерклуб «Всесвіт» ОСОБА_6 протиправно заволоділи майном організації у тому числі частками їх учасників, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, печаток та штампів організації.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ «Позашкільний навчальний заклад мовна школа «Міжнародний дім» ОСОБА_5 та голова правління ГО Інтерклуб «Всесвіт» ОСОБА_6 заволоділи печатками шляхом зловживання своїм службовим становищем з корисливих мотивів.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ «Позашкільний навчальний заклад мовна школа «Міжнародний дім» ОСОБА_5 підробив офіційний документ, який видається організацією, яка має право видавати такі документи, який надає права, з метою використання його підроблювачем.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ «Позашкільний навчальний заклад мовна школа «Міжнародний дім» ОСОБА_5 та голова правління ГО Інтерклуб «Всесвіт» ОСОБА_6 зловживали повноваженнями, тобто умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використали всупереч інтересам юридичної особи приватного права свої права, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам і інтересам юридичних осіб.

Звертаючись в рамках даного кримінального провадження, з клопотанням про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1 що в м. Києві, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речового доказу, а також подальшого відчуження вказаного майна. При цьому, в обґрунтування своїх доводів слідчий зазначив, що одразу після рейдерського захоплення ТОВ «Позашкільний навчальний заклад мовна школа «Міжнародний дім», особами, причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення було розпочато розпродаж активів Товариства за заниженими цінами, а саме 5-ти кімнатної квартири, що була придбана Мовною школою у 2007 році для реєстрації і проживання іноземних викладачів, було реалізовано 09 серпня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Даний правочин був вчинений від імені Товариства - нелегітимним директором якого на теперішній час є ОСОБА_8 та з використанням підробленої печатки Товариства.

Дослідивши доводи клопотання слідчого та перевіривши надані матеріали, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в ньому майно.

Так, ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

На даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосується зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.

Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Що стосується посилань апелянта на ті обставини, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, то слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Постановою слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві Пристанскова Р.В. від 16 вересня 2016 року, вказану вище квартиру було визнано речовим доказом.

Таким чином, на переконання колегії суддів слідчим доведена необхідність накладення арешту на майно у відповідності до вимог ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності і необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доводи апелента з приводу того, що клопотання про накладення арешту на майно і постанова про об'єднання матеріалів кримінального провадження погоджені неналежними прокурорами також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів судового провадження клопотання про накладення арешту на майно погоджене прокурором Гаджуком Д.В., а постанова про об'єднання кримінальних проваджень - Захарченком В.В. Відповідно до постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні 42016101100000222 від 15 липня 2016 року вказані прокурори входять до групи прокурорів призначених у цьому кримінальному провадженні.

Ті обставини, що ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, на яку посилається слідчий в клопотанні, як на доказ який встановлює факт перевищення службових повноважень і підробки печатки Мовної школи, зараз проходить процедуру оскарження в Вищому адміністративному суді, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки відповідно до наданих матеріалів, на час апеляційного розгляду справи, стадія касаційного оскарження цього рішення суду ще не закінчена.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_2, адвоката Одінцової Г.О., та скасування ухвали слідчого судді, як просить про це апелянт.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Пристанскова Р.В., погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 Гаджуком Д.В., та накладено арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2, адвоката Одінцової Г.О. - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/3800/2016 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїМалинников О.Ф.

Доповідач Присяжнюк О.Б.