Рішення № 62926720, 16.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/ 10151 /2016 р. Головуючий у 1 інстанції - Саадулаєв А.І.

Доповідач - Мараєва Н.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT

«Златобанк» - СлавінськогоВалерія Івановича

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2015 р.

в справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ«Златобанк»

про стягнення суми депозитних вкладів та моральної шкоди

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23 лютого 2015 р. частково задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ «Златобанк» про стягнення суми депозитних вкладів та моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «Златобанк» на користь ОСОБА_2 суму коштів за договором вкладу у розмірі 130 000 Євро, що відповідно до курсу НБУ, станом на 23.02.2015 р. становить 4 162 600 грн. та 40 000 дол. США, що відповідно до курсу НБУ, станом на 23.02.2015 р. становить 1 133 600 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.; в іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Славінський В.І. просить скасувати це рішення і постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 22 листопада 2013 р. між ОСОБА_2 та ПАТ «Златобанк» укладено договір банківського вкладу №051418 «Класичний» в іноземній валюті, предметом якого є розміщення позивачем в банку строкового вкладу у розмірі 130 000 Євро, строком до 27 листопада 2014 р., з щомісячною виплатою процентів у розмірі 8 % річних. Крім того, між сторонами було укладено угоду про приєднання до публічної пропозиції про комплексне обслуговування фізичних осіб № 072962 від 4 листопада 2014 р., відповідно до умов якої позивачкою було внесено на вкладний рахунок грошові кошти у розмірі 40000 доларів США, строком до 4 грудня 2014 р., з щомісячною виплатою процентів у розмірі 9,25 % річних.

11 грудня 2014 р. позивачка звернулась до відповідача із заявами про видачу вкладів, однак, станом на день подачі позову до суду грошові кошти їй повернуті не були.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 р. № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 лютого 2015 р. № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк», згідно з яким з 14 лютого 2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Златобанк».

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.1058 ЦК Укрїни до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ч.1 ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією; (відмиванням) доходів, одержаним; злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Порядок та умови виплати коштів за договорами банківського рахунку, у випадку виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, визначені ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 р. № 4452-УІ.

Згідно ч.1 ст.26 зазначеного вище Закону, в редакції на час вирішення спору, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється у спосіб, визначений цим Законом.

Частиною другою цієї статті встановлено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно ст.29 вказаного Закону Фонд набуває право кредитора банку на всю суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку відповідно до цього Закону на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, а також на суму нарахованого, але не сплаченого регулярного збору до Фонду. Фонд також набуває прав кредитора на суму сплачених Фондом витрат, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також на суму цільової позики, наданої банку протягом дії тимчасової адміністрації.

За змістом п.1 ч.5 ст.36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Так, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник відповідача посилався на вказану норму закону та, зокрема, зазначав, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правовою позицією Верховного Суду України по справі № 6-1123цс16 від 13.06.2016 р. визначено наступне : Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про відмову в задоволення позову.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2015 р. - скасувати і постановити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Златобанк» про стягнення суми депозитних вкладів та моральної шкоди- відмовити.

Рішення може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :