Рішення № 62923846, 17.11.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4704/16-ц

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

секретаря - Прокопенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 6456,44 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу, пов'язаної зі сплатою страхового відшкодування, витрати на послуги аварійного комісара в сумі 694,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1500,00 грн. Мотивує заяву тим, що 26.01.2014 року о 14-15 год. в м. Києві по просп. В.Порика, 12, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не обрала безпечну швидкість руху, не врахувала дорожню обстановку, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Внаслідок ДТП власнику автомобілю НОМЕР_3, ОСОБА_2 завдано матеріальних збитків у розмірі 6456,44 грн. відповідно до звіту про оцінку автомобіля ФОП ОСОБА_3. №494 від 13.02.2014 р.

Крім того зазначає, що оскільки на момент вчинення ДТП відповідач не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961, власник пошкодженого автомобіля - ОСОБА_2, з метою отримання відшкодування за рахунок Фонду захисту потерпілих, звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою, в порядку ст. 35 Закону № 1961, оскільки вартість відновлювального ремонту винуватцем ДТП потерпілій особі не було відшкодовано.

У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України №1961 позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 6456,44 грн. Враховуючи те, що відповідач не відшкодувала ці витрати позивачу, тому він звернувся до суду з даною позовною заявою.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилась, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з»явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги в частині відшкодування витрат в розмірі 6456,44 грн. визнала.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до наступних висновків.

26.01.2014 року о 14-15 год. в м. Києві по просп. В.Порика, 12, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не обрала безпечну швидкість руху, не врахувала дорожню обстановку, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, постановою Подільського районного суду м. Києва від 14.02.2014 року визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП відповідача та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с. 6-7).

Судом встановлено, що в результаті вищевказаної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_2

Згідно звіту про оцінку автомобіля ФОП ОСОБА_3 №494 від 13.02.2014 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 6456,44 грн. (а.с. 12-20).

Крім того, на момент вчинення ДТП відповідач не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961.

У зв'язку з цим власник пошкодженого автомобіля - ОСОБА_2, з метою отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, звернулася із заявою про страхове відшкодування до Моторного (транспортного) страхового бюро України, в порядку ст. 35 Закону № 1961, оскільки вартість матеріального збитку винуватцем ДТП потерпілій особі не було відшкодовано (а.с. 4).

Судом встановлено, що договірні зобов'язання між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем відсутні.

Відповідач не надала полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому суд робить висновок про його відсутність.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пп. а) п. 41.1 ст. 41 вищезазначеного Закону України № 1961, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, зазначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з настанням страхової події, передбаченої п.п. а) п.41.1 ст. 41 Закону України № 1961, МТСБУ 21.12.2011 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі - ОСОБА_5 у розмірі 15166,14 грн., що підтверджується наказом про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №1622 від 10.06.2013 року (а.с. 32), платіжним дорученням №1/1-19238 від 11.06.2013 року (а.с. 33). ОСОБА_6 на підставі довіреності передала у користування автомобіль ОСОБА_5

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 38.2.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 40.3 ст. 40 Закону України"Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Позивачем понесено витрати щодо оплати послуг аварійного комісара розмірі 638,00 грн. для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, що підтверджується платіжним дорученням №5617 від 06.03.2014 р. (а.с. 10).

Витрати страховика, направлені на визначення розміру матеріального збитку, які не є страховим відшкодуванням, а направлені на визначення розміру збитків, належать до звичайних виробничих витрат страховика, які покриваються за рахунок страхової премії, що сплачується страхувальником при укладенні договору обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності та за рахунок внесків страховиків до фондів МТСБУ відповідно до ст. 43 ЗУ «Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

А тому вимоги позивача щодо стягнення витрат на послуги аварійного комісара в розмірі 638,00 грн. (звичайні виробничі витрати) не підлягають задоволенню.

Представник позивача також просила стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що до витрат, пов»язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Як зазначено в ст. 42 ЦПК України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, договір про надання правової допомоги.

Стаття 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлює, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні на користь яікої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В п. 48 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов»язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розміри витрат, пов'язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), розрахунок витрат.

Таким чином, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню частково, лише в частині стягнення витрат пов»язаних з виплатою страхового відшкодування.

Згідно ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені вимоги позивача про стягнення судового збору у сумі 1378,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1191 ЦК України, ст.ст. 22, 29, 38, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 8, 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ідентифікаційний код 21647131) витрати пов'язані з виплатою страхового відшкодування у розмірі 6456,44 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ідент. код 21647131) понесені судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя Г. Б. Супрун