Ухвала суду № 62922990, 22.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/3855/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2806/16Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Мартєв С. Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого - МАРТЄВА С.Ю.,

суддів - КУЗНЄЦОВОЇ О.Ю., ХІЛЬ Л.М.,

за участю секретаря - ШЕВЧЕНКО І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів, про притягнення до відповідальності ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 серпня 2016 року відмовлено в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів, про притягнення до відповідальності ОСОБА_5, ОСОБА_6

Апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийнятим з грубим порушенням норм Конституції України, процесуального та авторського права, при повному ігноруванні прав, позицій та доказів позивача.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом встановлено, що справи за позовами ОСОБА_2 з аналогічними обставинами неодноразово перебували предметом розгляду судами різних інстанцій.

Також встановлено, що під час судового засідання 29.03.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до видавництва «Полтавський літератор» про грубі порушення авторського права та Закону про видавничу діяльність були доопитані, як свідки зі сторони відповідача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

На думку позивача вищезазначені свідки розповсюджували завідомо неправдиву інформацію що є наклепом на нього.

Вказані докази стали підставою звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що позивач не надав достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Апеляційний суд Полтавської області вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦК України зазначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

З огляду на п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.

Місцевим судом вірно наголошено, що інформація, яку позивач вважає неправдивою була предметом судового розгляду у раніше розглянутій справі та суд не може давати повторної оцінки наданих суду доказів, оскільки вони були предметом у раніше розглянутій справі.

Так, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до видавництва « Полтавський літератор» про завідомо неправдиві показання та стягнення моральної шкоди відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24.06.2015 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2015 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.09.2015 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2015 року та ухвала апеляційного суду Полтавської області від 24 червня 2015 року залишені без змін.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Апелянтам не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Оскільки позивачем не доведено порушення його особистого немайнового права, місцевий суд не знайшов підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки вони є похідними від вимог про захист честі та гідності.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування які б спростовували висновки місцевого суду.

За таких обставин, рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: С.Ю. МАРТЄВ

Судді : О.Ю. КУЗНЄЦОВА

Л.М. ХІЛЬ

З оригіналом згідно:

суддя С.Ю. МАРТЄВ