Ухвала суду № 62922135, 24.11.2016, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1641/16-к

Провадження 1-кс-576/16

ухвала

Іменем України

24 листопада 2016 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області Потабенко Л.В.,

при секретарі судового засідання Падалці А.В.,

за участю прокурора Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Козленко А.С.,

представника власника майна ОСОБА_2,

розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання прокурора Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Король В.М., звернулася до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110230000891 від 01.07.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 239-2 КК України, яке обґрунтовує тим що за адресою АДРЕСА_1, розташована земельна ділянка кадастровий номер: НОМЕР_1. Дана земельна ділянка загальною площею 11,6 га, знаходиться в оренді ТОВ «Затишне», юридична адреса: м. Київ, вул. Іллінська, 16, код ЄРДПОУ 32077891, відповідно до договору оренди № 664320 від 05.09.2002, укладеного на 49 років між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та ТОВ «Затишне», на даній земельній ділянці повинні проводитись будівельні роботи. 19.11.2016 року на підставі ухвали Обухівського районного суду Київської області від 10.11.2016 року №372/1641/16-к проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка кадастровий номер: НОМЕР_1, в ході проведення якого виявлено та вилучено бульдозер, реєстраційний номер НОМЕР_2, марка Т-170, 1989 року випуску, заводський номер НОМЕР_3, двигун номер НОМЕР_4, об'єм двигуна 13540 см. куб., потужність двигуна 125 к.Вт., маса машини 15 тис. кг., серія ЕЕ №041749, який 19.11.2016 року визнано речовим доказом в кримінальному провадженні. Тому, з метою збереження речового доказу, та для проведення всебічного розслідування вказаного кримінального правопорушення, прокурор просить накласти арешт на вищевказаний транспортний засіб.

Прокурор в судовому засідання клопотання підтримала, та просила накласти арешт на вилучений транспортний засіб.

Представник власника майна ОСОБА_2, заперечив щодо задоволення даного клопотання та зазначив, що на теперішній час підозра у зазначеному кримінальному провадженні за ознаками злочину передбаченого ст. 239-2 ч.1 КК України нікому не повідомлена, злочин за яким здійснюється кримінальне провадження відноситься до злочинів невеликої тяжкості, та який не передбачає спеціальної конфіскації знарядь та засобів вчинення злочину, та що прокурор в своєму клопотанні не довів, що техніка про арешт якої заявлено клопотання використовується для незаконного заволодіння поверхневим шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину передбаченого ст. 239-2 КК України, а тому клопотання є безпідставним, необґрунтованим, та в його задоволенні слід відмовити.

Слідчий суддя, заслухавши прокурора, представника власника майна, дослідивши копії документів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно із п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об»єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об»єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як зазначено в клопотанні прокурора, метою накладення арешту на майно є збереження речового доказу.

Однак, матеріали клопотання не містять у собі даних, що вилучений бульдозер є предметом чи доказом вказаного злочину, та що його визнано на підставі відповідного процесуального документу чи знаряддям злочину, чи речовим доказом. Не надано доказів того, що бульдозер належить на праві власності особам, які підозрюються у вчиненні злочину. Більш того, не надано постанови про визнання бульдозеру речовим доказом.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора, як такого, що недоведеного необхідностю арешту майна, з метою вказаною у клопотанні, та яке явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 171, 172,173 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

В задоволені клопотання прокурора Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про арешт майна, відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: Потабенко Л.В.