Вирок № 62920309, 24.11.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 587/912/15-к

Провадження № 1-кп/591/242/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Шелєхової Г.В.,

суддів - Янголя Є.В., Клименко А.Я.,

за участю секретаря - Тищенко К.О.,

прокурора - Неділько Г.О., Кушнір А.О.

захисника обвинуваченого - ОСОБА_1,

обвинуваченого та цивільного відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми кримінальне провадження відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, не працюючого, згідно ст.89 КК України не судимого.

за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_3 та згідно обвинувального акту його дії кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України.

В той же час, під час судового розгляду даного кримінального провадження, було встановлено, що кримінальне правопорушення ОСОБА_2 було вчинено за таких обставин:

08 листопада 2014 року, близько 23-ї години, під час святкування ОСОБА_2 свого дня народження в належному йому на праві власності домоволодінні, розташованому в АДРЕСА_1, між ним і ОСОБА_3 (цивільним чоловіком ОСОБА_4 - доньки ОСОБА_2.) виникла словесна сварка через те, що ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, почав словесно ображати гостей.

ОСОБА_2, зробивши йому словесне зауваження, попрохав покинути своє домоволодіння. Після цього, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, завівши двигун мотоблоку, який знаходився на подвірї домоволодіння ОСОБА_2, через ворота виїхали на дорогу по вул. Сумській в с. Н. Сироватка. Коли вони проїхали близько 100 м та перебували на дорозі по вул. Сумській в с. Нижня Сироватка Сумського району двигун мотоблоку затихнув і ОСОБА_4 та ОСОБА_3 почали голосно сваритися між собою.

В цей час ОСОБА_2, який зачиняв виїздні ворота власного домоволодіння, почув крики ОСОБА_4 та вирішив, що ОСОБА_3 ображає останню.

Маючи намір захистити свою доньку від агресивної поведінки ОСОБА_3, а також налякати ОСОБА_3, ОСОБА_2 взяв у сіннику, що знаходиться на території його домоволодіння, належну йому пневматичну гвинтівку фірми Hatsan моделі 125 Magnum калібру 4,5 мм, після чого вийшовши з подвір'я, попрямував на проїзну частину вул.Сумської в с.Н.Сироватка, Сумського району, до місця де відбувався конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

На вулиці було темно, оскільки вулиця не була освітлена ліхтарями, а тому, наближаючись до місця події, ОСОБА_2 бачив лише силуети конфліктуючих.

Коли ж наблизився до них, то побачив як ОСОБА_5 вдарив по обличчю його доньку. ОСОБА_2 зробив ОСОБА_5 зауваження та попрохав його припинити сварку.

У відповідь ОСОБА_3, знаходячись обличчям до ОСОБА_2, діючи навмисно та цілеспрямовано, кулаком правої руки наніс йому два удари в обличчя, від чого ОСОБА_2, втративши рівновагу, впав на живіт, а ОСОБА_3, перебуваючи збоку від нього на незначній відстані, почав наносити ОСОБА_2 численні удари носками взутих ніг в область тулубу, голови, правої ноги.

Від дій ОСОБА_3 у ОСОБА_2 зламався зубний міст, а також було спричинено наступні тілесні ушкодження: «навколо лівого ока крововилив нерівної овальної форми розміром 5х6 см багрово-синюшного кольору. В ділянці лівої брови рана полосатої форми розмірами 2,5 см. В правій надбрівній ділянці, в скронево-щелепній ділянці, в лобній області по середній лінії голови крововиливи невірної овальної форми розмірами 1,3х2 см, 4,5х3 см, 2,5х1,5 см, багрового кольору.. На передній поверхні верхньої третини правого плеча крововилив невірної овальної форми розміром 2,3х2 см синюшного кольору. Також ж кольору крововилив на зовнішній поверхні середньої третини правого стегна розміром 7х4 см. На тильній поверхні правої кісті в області нігтьової фаланги 3-го пальця ссадна полосатої форми розміром 0,7х1 см», що згідно висновку судово-медичної експертизи №1566 від 26.11.2014 року відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, від ударів у ОСОБА_2 сталось запаморочення, а прийшовши до тями, спочатку почув як ОСОБА_3 кричав: «Шас ще дам!», а потім - побачив силует ОСОБА_3, який наближався до нього та замахнувся для нанесення чергового удару. ОСОБА_2, намагаючись уникнути ударів від ОСОБА_3, почав відповзати, а, намацавши рукою гвинтівку, піднявши її із землі і взявши у руки, захищаючись від агресивної поведінки ОСОБА_3, направив дуло в напрямку потерпілого, після чого, натиснувши на гачок, здійснив один постріл, яким спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітини.

Від отриманого поранення ОСОБА_3 помер до приїзду швидкої допомоги, а ОСОБА_2 відразу після вчиненого пострілу повернувся до домоволодіння та повідомив про цю подію міліцію.

О 23-35 години медпрацівники швидкої допомоги, прибувши на виклик, констатували біологічну смерть ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину за обставин та з кваліфікацією, що зазначені у обвинувальному акті, а також заявлений потерпілою цивільний позов про стягнення 100000 гривень моральної шкоди не визнав. Не заперечував того, що він здійснив постріл у ОСОБА_3 з пневматичної гвинтівки, від якого останній помер, проте наполягав, що такі дії вчинив, бо вимушений був захищати себе від ударів останнього, а також погроз вбивства, які він сприймав реально, тобто, діяв у межах необхідної оборони.

Суду розповів, що 08 листопада 2014 року він святкував свій день народження з родичами та друзями в належному йому домоволодінні, розташованому в АДРЕСА_1. Серед запрошених гостей була його дочка ОСОБА_4, яка попросила дозволу, щоб на свято приїхав її хлопець - ОСОБА_3 Останній приїхав увечері на мотоблоці і вже перебував у стані алкогольного сп'яніння. Під час святкування та розпиття спиртних напоїв за столом ОСОБА_3 почав висловлювався нецензурною лайкою, ображав гостей та його дружину, а тому він попросив ОСОБА_3 покинути його домоволодіння.

Коли ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 виїхали на мотоблоці через ворота на вул. Сумську, та обвинувачений закрив за ними ворота, то почув, що заглох двигун на мотоблоці та його дочка стала кричати. Побоюючись за життя доньки та маючи намір злякати ОСОБА_3, він взяв у сіннику належну йому пневматичну гвинтівку, не знаючи, що вона заряджена, вийшов з нею на вулицю та підійшов до мотоблоку, в якому знаходились його донька та ОСОБА_3 В цей час він побачив, як ОСОБА_3 ударив його дочку долонею по обличчю, а коли обвинувачений зробив зауваження ОСОБА_3, то останній підійшов до нього та наніс йому кулаком приблизно два удари в обличчя, в область скроні, від чого він упав на землю і рушниця опинилась під ним. В цей час ОСОБА_3 продовжив бити його лежачого: наносив йому удари ногами по різним частинам тіла, від чого у нього випав зубний міст, а потім він тимчасово втратив свідомість. Коли обвинувачений прийшов до тями, то почув, що ОСОБА_3 лаявся з його донькою, потім ОСОБА_3 знову вдарив його по ребрах та сказав: «Я його доб'ю!».Після цього, він піднявся із землі, взяв в руки рушницю і направив її дуло в напрямку ОСОБА_3, а коли останній знову замахнувся, щоб вдарити його, він, боючись за своє життя, натиснув на гачок і вчинив постріл, після якого ОСОБА_3 став висловлюватись нецензурною лайкою і присів на землю. Донька відразу підбігла до ОСОБА_3 та повідомила про те, що він не дихає. Після цього обвинувачений повернувся додому, зателефонував дільничному інспектору міліції і повідомив про вчинене, а потім випив стакан горілки. До цього, він приблизно о 15-00 год. випив 150 грам горілки, а потім, під час святкування, він вживав виключно мінеральну воду. Тобто, на момент вчинення пострілу, він був тверезий та не мав умислу на вбивство потерпілого.

Дружина обвинуваченого ОСОБА_6 суду пояснила, що з чоловіком вони разом живуть 17 років, він спокійний, ніколи не брав участі у бійках. 08.11.2014 року вони святкували день народження її чоловіка, була дружня атмосфера: гості танцювали, сміялись, пили вино, горілку, але ніхто не був надзвичайно п'яний. Вона алкогольні напої не вживає взагалі, а ОСОБА_2 не п'є, бо він страждає на гіпертонію та у нього видалена селезінка. Донька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 приїхала до них у гості напередодні, допомагала їй готувати та накривати на стіл, а в день святкування ввечері спитала дозволу, щоб на свято приїхав її співмешканець ОСОБА_3 Сам момент приїзду ОСОБА_3 вона не бачила, бо проводжала частину гостей. Але, коли повернулась, то побачила у дворі мотоблок.

ОСОБА_3 сидів у хаті за столом. Він приїхав вже на підпитку, а потім наливав собі сам горілку у стакан та пив. Коли ОСОБА_3 читав привітання з листівки, то всі почали сміятися та жартувати над ним, оскільки він читав по складам, на що останній образився, почав висловлюватись нецензурно, ображати її та присутніх гостей. Потім він зачепив рукою стіл (зробив він це навмисно чи ні, вона не знає) і в результаті посуд зі стола злетів та побився, після чого її чоловік попросив ОСОБА_3 піти з хати. ОСОБА_3 з ОСОБА_4 пішли, вона бачила як її чоловік відкривав їм ворота, а потім вона чоловіка не бачила і думала, що він пішов спати. Проте, коли через деякий час він зайшов на кухню і все його обличчя було у крові, а на її питання: «що трапилось?» відповів щось нерозбірливе. Тоді вона побігла дивитись хто ж побив її чоловіка і побачила, що близько 100 метрів від двору стояв мотоблок і на відстані 2 метрів від нього лежав ОСОБА_3, біля якого сиділа ОСОБА_4 і плакала. Вона повернулась до будинку, щоб перевірити як себе почуває чоловік. Останній сидів за столом та сказав їй, що чекає міліцію, повідомивши, що він вимушений був захищатись від ОСОБА_3, який його побив. Потім вона знову пішла на вулицю і побачила, що ОСОБА_3 вже лежить на мотоблоку. Хто його туди переніс не знає, окрім ОСОБА_4 вона нікого поряд з ОСОБА_3 не бачила. Що стосується гвинтівки, то суду пояснювала, що чоловік придбав її для того, щоб відганяти бродячих собак та відлякувати горобців. При цьому, де він зберігав гвинтівку та набої до неї, вона не знала. Крім чоловіка, гвинтівкою ніхто не користувався.

Допитані в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили те, що всі вони були на святкуванні дня народження ОСОБА_2 8 листопада 2014 року, починаючи з 13-14 години і до 17-18 години, та що іменинник алкоголю не вживав, а тільки пив мінеральну воду. Всі вони залишили місце святкування до вказаної в обвинувальному акті події, а тому по обставинам кримінального провадження нічого суду повідомити не могли. Характеризували обвинуваченого ОСОБА_12 як спокійну, доброзичливу, не конфліктну людину.

Інспектор поліції Сумського РВ поліції ОСОБА_13 суду повідомив, що 08.11.2014 року пізно увечері йому зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що з пневматичної рушниці вбив свого майбутнього зятя та питав, що йому робити. Інспектор порадив залишатись на місці, а сам вирушив на місце події. Коли він прибув, то на місці вчинення злочину вже працювала оперативна група. При цьому, де лежав труп ОСОБА_3 (на землі чи на мотоблоці) він не пам'ятає. ОСОБА_2 знаходився в хаті, його обличчя було у крові та від нього було чутно запах алкоголю, хоча мешканці села йому говорили, що ОСОБА_2 не п'є через проблеми зі здоров'ям. Про те, що у ОСОБА_2 була зброя він до цієї події не знав, бо така гвинтівка не потребує реєстрації в органах міліції.

Потерпіла ОСОБА_14 повідомила суду, що її брат ОСОБА_3 до трагедії близько 3 тижнів проживав у цивільному шлюбі із ОСОБА_4 08 листопада 2014 року він повідомив їй, що їде у гості до батьків ОСОБА_15, оскільки остання хоче познайомити їх з ОСОБА_3, а наступного дня їй повідомили про його смерть. Також свідок повідомила суду про те, що на 9 день після похорон ОСОБА_4 розповідала їй про обставини смерті ОСОБА_3, але, враховуючи принцип безпосередності дослідження показань, встановлений ст.23 КПК України, вимоги ст.95 КПК України про те, що особа дає показання лише стосовно фактів, які вона сприймала особисто, а також беручи до уваги заперечення сторони захисту про визнання таких розповідей ОСОБА_4 доказами і психологічний стан ОСОБА_4 (згідно довідки - а.с. 79, т.3 - страждає на легку розумову відсталість), суд не може визнати показання ОСОБА_14, про які їй стало відомо зі слів ОСОБА_4, допустимими доказами.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що всі свідки (за винятком доньки обвинуваченого - ОСОБА_2.), про допит яких заявлено сторонами кримінального провадження та які допитані судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження, не були присутні під час події, яка відбувалась 08.11.2014 року, а тому нічого не змогли повідомити безпосередньо про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також підтвердити чи спростувати факти, зазначені в обвинувальному акті, чи твердження обвинуваченого ОСОБА_2 щодо перебування у стані необхідної оборони, на якому він наполягав у судовому засіданні.

Єдиним свідком вказаних подій була донька обвинуваченого - ОСОБА_4, але остання в судовому засіданні під час розгляду справи відмовилась давати показання стосовно свого батька, скориставшись правом, передбаченим ст.63 Конституції України, а, оцінюючи наданий стороною обвинувачення в якості доказу протокол проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_4 від 11.11.2014 року (а.с.55-75 - т.3), суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України слідчий експеримент - це слідча дія, яка проводиться слідчим або прокурором шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 11.11.2014 року, в даному кримінальному провадженні слідча дія проводилась слідчим з метою перевірки та уточнення відомостей, викладених свідком ОСОБА_4 під час допиту.

Таким чином, фактично під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 давала показання слідчому, який перевіряв їх достовірність та відповідність тим показам, які вона надавала раніше під час свого допиту.

Але,за таких обставин та відповідно до ч.4 ст.95 КПК суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, або посилатися на них, а може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

В даному випадку, як зазначалось вище, ОСОБА_4 в судовому засіданні скористалась своїм правом, передбаченим ст.63 Конституції України, та відмовилась свідчити стосовно свого батька - ОСОБА_2

Поряд з цим, оцінюючи протокол проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_4 від 11.11.2014 року, як доказ, суд звернув увагу на такі обставини.

Для отримання під час проведення слідчого експерименту найбільш повних відомостей щодо обставин події, яку перевіряють, необхідно, щоб проведення цієї слідчої дії відбувалось в умовах, що максимально наближені до тих, в яких подія мала місце в минулому.

В даному випадку, як вбачається з обвинувального акту, приблизно о 23:00 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникла сварка і бійка, а у 23:20 (згідно картки виклику швидкої допомоги) надійшло повідомлення про поранення потерпілого. Тобто, подія мала місце у проміжок часу 23:00 - 23:20, коли на дворі вже було темно та згідно показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9,ОСОБА_11, ОСОБА_10, дільничного ОСОБА_13 частина вулиці, де було вчинене кримінальне правопорушення, не була освітлена ліхтарями, освітлення було тільки на прилеглій вулиці. Згідно листа Нижнєсироватської сільської ради від 22.01.2015 року №62 (а.с.295 - т.3) місце знаходження найближчої до місця скоєння злочину електроопори з діючим ліхтарем приблизно 40 метрів.

Не дивлячись на такі обставини, слідчий проводив слідчий експеримент, як вбачається з протоколу в період з 14:26 до 15:08 годин, тобто у світлий час доби, при цьому намагаючись з'ясувати обставини бійки, відстань між потерпілим та ОСОБА_2 під час пострілу, а також їх розташування в момент пострілу.

На переконання суду, тільки проводячи слідчий експеримент у максимально наближені до події час та умови освітлення вулиці органи досудового розслідування могли достовірно встановити обставини, які мають значення для кримінального правопорушення, а саме: чи могла ОСОБА_4 при такому освітленні та в такий час доби бачити батька на відстані 6,76 м (як вона вказує під час проведення слідчого експерименту).

Крім того, зі змісту протоколу вбачається, що свідок ОСОБА_4 не чітко вказує обставини події. Так, на запитання слідчого: «коли відбувалась подія?», свідок ОСОБА_4 відповідає «сьомого числа…субота», на що поняті реплікою уточнюють, що субота було восьме число, після чого слідчий без будь-яких уточнюючих питань свідку констатує: «Субота - восьме число..» і продовжує задавати інші питання. Також, під час проведення слідчого експерименту слідчий неодноразово задає навідні питання, як-то : «Будучи допитаною в якості свідка Ви зазначали, що він сказав, що «я тебе зараз застрелю!» або «Будучи допитаною у якості свідка раніше, вчора, Ви зазначали, що він розставив руки. Як було таке?».

З викладеного складається враження, що свідок не вільно розповідає про факти, які вона сприймала особисто, а що слідчий «підводить» свідка до необхідних йому свідчень чи констатує факти самостійно, без відповіді свідка, всупереч поставленій для проведення такої слідчої дії меті: перевірити і уточнити відомості, які свідок ОСОБА_4 давала під час допиту.

До того ж, слід звернути увагу й на те, що згідно довідки від 20.11.2014 року № 590 виданою Сумською центральною районною клінічною лікарнею (а.с. 79 - т.3) ОСОБА_4 перебуває з 2001 року на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом : легка розумова відсталість.

Як вбачається з психолого-педагогічної характеристики, що надавалась Комунальним закладом Сумської обласної ради «Гребениківською спеціалізованою загальноосвітньою школою-інтернатом», де навчалась ОСОБА_4 у період з 28.11.2001 по 25.05.2010 року (а.с.83-84 - т.3) «… увага дівчини недостатньо стійка та концентрована, має середній рівень розвитку. Здатна запам'ятовувати та відтворювати інформацію….» проте «…з математики виконує приклади на додавання, віднімання, множення, приклади на ділення виконує під контролем вчителя, таблиці множення не знає, має значні труднощі при розв'язуванні задач, при роботі з відсотками та числами, отриманими в результаті вимірювання величин…».

Не дивлячись на такі обставини, під час досудового розслідування не було вивчено експертним шляхом зміст і структуру індивідуальної свідомості свідка ОСОБА_4 у процесі відображення нею явищ навколишнього середовища, а також здатності свідка правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати по них правильні адекватні покази.

Вказане дає підстави сумніватись у тому, що в силу своїх індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_4 в повній мірі розуміла значення роз'яснених їй прав, а також мету, підстави та значення проведеної за її участю слідчої дії, і що її покази є достовірними та відповідали дійсним обставинам справи.

За таких обставин, беручи до уваги психологічний стан ОСОБА_4 та її відмову від надання свідчень під час судового розгляду, умови проведення слідчого експерименту та мету проведення цієї слідчої дії, суд не може сприймати відомості, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту, як достовірні, а сам протокол - як належний доказ.

Крім того, з урахуванням вищевказаних обставин, суд не може розцінювати як належний доказ висновок експерта, який міститься у результатах проведеної 01.12.2014 експертизи за № 777 2Д (а.с.166-167 - т.1) про те, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_3, могли утворитись за тих обставин, які були продемонстровані свідком ОСОБА_4 під час проведення з нею слідчого експерименту, а також відповіді комісії експертів №9 (на запитання слідчого) та №6 (на запитання захисту) у висновку №18/44/2015 від 30.03.2015 року (а.с.241-259 - т.2), оскільки як самі питання експертам, так і відповіді на них було сформульовано на підставі показів ОСОБА_4, які вона надавала під час проведення за її участю слідчого експерименту.

Судом було проведено оцінку й інших письмових доказів, на які сторони кримінального провадження спирались у своїх правових позиціях.

Так, з протоколу огляду місця події, схемою та фото таблицями до нього від 09 листопада 2014 року (а.с.11-61 - т.1) вбачається, що місцем скоєння кримінального правопорушення є ділянка дороги в с.Н.Сироватка по вул. Сумській між домоволодіннями № 138 по ліву сторону дороги та № 127 (школою) по праву сторону дороги. На дорозі, на відстані близько 100 метрів від домоволодіння № 138 знаходився мотоблок, в причепі якого знаходився труп особи чоловічої статі, розташований лежачи на спині догори обличчям, головою в напрямку заднього борту, на грудной клітині якого, ліворуч на рівні 4-го межреберного проміжку, мається рана невірної округлої форми до 0,8 см діаметром, краї осаджені на ширину 0,1-0,2 см. Також в причепі під час огляду місця події були виявлені речі та коробок з кулями для пневматичної зброї, на яких зафіксовані плями бурого кольору. Крім того, згідно протоколу та схеми на відстані 5,23 м від мотоблоку в бік домоволодіння №138 було виявлено 3 місця, в яких зафіксовані групи плям бурого кольору, походження яких згідно висновку експерта №36 від 28.01.2015 року (а.с.21-23 - т.2) можливе як від ОСОБА_3, так і від ОСОБА_2

Під час огляду трупу на тілі покійного було виявлено тілесне ушкодження у виді проникаючого поранення грудної клітини зліва на рівні четвертого між ребер»я, а також інші тілесні ушкодження обох передпліч, обох кистей та лівої гомілки, про що зазначено у протоколі огляду трупу від 09.11.2014 року (а.с.90-130 - т.1).

Висновком експерта №777 від 09.11.2014 року було встановлено, що ушкодження грудної клітини виникли в результаті прижиттєвої єдиної пробивної дії тупого предмету (ймовірно металевого, округлої форми, діаметром близько 0,5 см) незадовго до настання смерті, є тяжким тілесним ушкодженням, що викликали небезпечний для життя стан і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті, а інші ушкодження виникли також незадовго до моменту настання смерті і по ступеню тяжкості кваліфікуються як легкі (п.2.6 висновку експерта).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №789 від 10.11.2014 року (а.с.143 - т.1), а також висновку судово-медичної експертизи трупу від 09.11.2014 року №777 (а.с.156-159 - т.1) смерть ОСОБА_17 настала в результаті проникаючої травми грудної клітки, що супроводжувалася наскрізним пошкодженням язичкової та верхньої часток лівої легені та масивною кровотечею в ліву плевральну порожнину (2800мл), яка ускладнилась розвитком недокрів'я внутрішніх органів.

Відповідно до п.2 висновку експерта №18/44/2015 від 30.03.2015 року (а.с.241-259 - т.2) ушкодження грудної клітини у потерпілого не є вогнепальним, а спричинені кулею при пострілі з пневматичної зброї.

Згідно протоколу огляду місця події (а саме: домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1) та фото таблицями до нього від 09 листопада 2014 року (а.с. 63-89 - т.1) в одній із кімнат будинку, де мешкає обвинувачений ОСОБА_12 та відбувалось святкування його дня народження, було виявлено та вилучено пневматичну гвинтівку фірми Hatsan моделі 125 Magnum.

Під час проведення балістичної експертизи було встановлено, що надана на дослідження гвинтівка фірми Hatsan моделі 125 Magnum серійний номер НОМЕР_1, що була вилучена під час огляду місця події 09.11.2014 року, не відноситься до вогнепальної зброї, а є пневматичною гвинтівкою пружинно-поршневого типу, що виготовлена промисловим способом, а також що досліджувана гвинтівка є технічно справна та придатна до стрільби і до передбаченої заводом виробником конструкції гвинтівки зміни не вносились. Вказане підтверджується висновком експерта №246б від 26.12.2014 року (а.с.143-152 - т.2). Крім того, експерт у висновку вказав, що шматок металу, вилучений з трупу ОСОБА_3, є кулею типу Діаболо до пневматичної зброї калібру 4,5 мм, що виготовлена промисловим способом, і стріляна з наданої на дослідження пневматичної гвинтівки фірми Hatsan моделі 125 Magnum колібру 4,5 мм, серійний номер НОМЕР_1, тобто, з гвинтівки, що належить обвинуваченому ОСОБА_2

При проведенні судово-балістичної експертизи (а.с. 265-272 - т.2 - висновок №107 від 25.03.2015 року) було проведено експериментальну стрільбу та встановлено, що середня питома кінетична енергія вистріляних із гвинтівки куль Діаболо калібру 4,5 мм, наданих експерту разом із гвинтівкою, на відстані 1 м від дульного зрізу становить 1,87 ДЖ/мм2, що значно перевищує мінімальні критерії ураження. Відповідно до висновків п.4 судової комплексної медичної і балістичної експертизи від 30.03.2015 року за №64 для спричинення людині тяжких тілесних ушкоджень або смерті достатньо всього 0,5 Дж/мм2 кінетичної енергії (а.с.259 - т.2).

Як вбачається з висновку експерта №1581 від 17.02.2015 (а.с.107-109 - т.2) на наданому на дослідження марлевому тампоні, на який робився змив з лівої руки гр.ОСОБА_2, виявлені сліди продуктів пострілу, в той час як на наданих на дослідження марлевих тампонах, на які робилися змиви з обох рук ОСОБА_4 (висновок експерта №1582 від 17.02.2015 - а.с.99-101 - т.2), на наданих на дослідження марлевих тампонах, на які робилися змиви з обох рук ОСОБА_3 (висновок №1485 від 20.01.2015 - а.с.115-118 - т.2), на наданій на дослідження куртці ( висновок експерта №1484 від 23.01.2015 - а.с.124-126 - т.2) - слідів продуктів пострілу не виявлено.

Крім того, як вбачається з висновку експерта №20-1423 від 03.02.2015 року (а.с.159-174 - т.2) на корпусі, прикладі, руків'ї, спусковому гачку і спусковій скобі виявлена кров та клітини з ядрами, генетичні ознаки яких збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_2 При цьому, вони не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, тобто їх походження від вказаних осіб виключається.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі вищенаведені докази, які визнано належними і допустимими, суд доходить висновку про те, що смерть ОСОБА_3 наступила в результаті дій обвинуваченого ОСОБА_2, який вчинив постріл в останнього із належної йому пневматичної гвинтівки. Тобто, обвинувачений спричинив смерть ОСОБА_17

Як зазначалось вище, органами досудового розслідування такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ст.115 ч.1 КК України як умисне вбивство. В той же час, сторона захисту наполягала, що в даному випадку було перевищення меж необхідної оборони.

При цьому, за версією органів досудового розслідування: ОСОБА_12, коли зачиняв виїзні ворота власного домоволодіння, почув крики ОСОБА_4 та вирішив, що ОСОБА_3 ображає останню, після чого підійшов до них. Між ним та ОСОБА_3 відбулась бійка, в результаті якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження і, розлютившись на ОСОБА_3 за те, що той вчинив його побиття, ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязливих відносин, вирішив вбити ОСОБА_5 Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_2 сходив додому, взяв пневматичну гвинтівку та коробку з набоями, прийшов на місце події та вбив ОСОБА_3

Обвинувачений же, як зазначалось вище, наполягав на тому, що гвинтівку він взяв відразу як закрив ворота та почув крик доньки, постріл в ОСОБА_3 він вчинив, бо вимушений був захищатись від побиття ОСОБА_3 та його погроз вбивством, які він сприймав реально.

Оцінюючи докази, які були надані суду сторонами на підтвердження чи спростування вказаних обставин, судом встановлено наступне.

Так, прокурор в судовому засіданні наполягав на тому, що факт наявності на місці події коробку з кулями до пневматичної гвинтівки, на якому було виявлено кров ОСОБА_2, підтверджує зазначену в обвинувальному акті обставину про те, що обвинувачений після бійки з ОСОБА_3, розлютившись на останнього та маючи бажання його вбити, ходив додому, щоб для реалізації замисленого взяти гвинтівку та набої до неї. Вказане підтверджував протоколом огляду місця події від 09.11.2014 року та висновками експертів №246б та №20-1425.

З протоколу огляду місця події та фото таблиць до нього (а.с.11-61 - т.1) вбачається, що дійсно під час огляду 09.11.2014 року на крилі причепу до мотоболоку органами досудового розслідування було виявлено та вилучено пластиковий коробок з металевими предметами, схожими на кулі до пневматичної зброї.

На наданому на дослідження експерту коробку виявлена кров людини та клітини з ядрами, генетичні ознаки яких збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_2, і не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6.(висновок експерта №20-1425 від 04.02.2015 року - а.с.223-230 - т.2).

Згідно висновку експерта №246б від 26.12.2014 року (а.с.143-152 - т.2) надані на дослідження 190 металевих предметів схожих на кулі, що містились у коробку з полімерного матеріалу чорного кольору вилученого під час огляду місця події 09.11.2014 року, є кулями типу Діаболо до пневматичної зброї калібру 4,5 мм.

Обвинувачений в судовому засіданні пояснював, що коробок з набоями до рушниці він зберігав вдома та коли брав рушницю, щоб налякати ОСОБА_3, то коробок із собою не брав. Пізніше, коли він під час свого захисту вчинив постріл, від якого ОСОБА_3 помер, він повернувся додому та викликав міліцію. Поки чекали міліцію у будинок заходила його донька ОСОБА_4, яка сказала, що вбивство ОСОБА_3 вона візьме на себе і попросила дати їй коробок з набоями. Обвинувачений це прохання виконав: дав доньці коробок, а остання, будучи у перчатках, взяла його та віднесла до місця події, поклавши у причеп мотоблоку. Саме цим обвинувачений пояснював наявність слідів його крові на коробку та відсутність відбитків пальців на цьому ж коробку, належних його доньці.

Слід звернути увагу на те, що ОСОБА_2 ще 11.11.2014 року, під час проведення за його участю слідчого експерименту (а.с.177-196 - т.3), вказував слідчому про те, що коробок з набоями він на місце події не приносив, проте взяв з сінника пневматичну гвинтівку, яку хотів застосувати виключно для залякування ОСОБА_3, а не для його вбивства.

Оскільки стороною обвинувачення не надано доказів на спростування обставин, про які зазначав ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту та в судовому засіданні, суд, керуючись принципом презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, встановленим ст. 17 КПК України, вважає за необхідне усі сумніви щодо вказаних обставин розтлумачити на користь обвинуваченого.

Тобто, суд дійшов висновку, що виявлення органами досудового розслідування на місці події коробку з набоями, на якому наявна кров ОСОБА_2, не є безсумнівним та беззаперечним доказом того, що ОСОБА_2 під час бійки ходив додому за гвинтівкою та набоями, щоб вбити ОСОБА_3

Натомість, аналізуючи інші письмові докази, судом встановлено наступні обставини.

Так, згідно матеріалів кримінального провадження №12014200260001024, безпосередньо перед вбивством, а саме: близько 23-30 год. 08.11.2014 року, ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, які органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України (кримінальне провадження закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України - у зв'язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_3.) Тобто, вчиненню вбивства ОСОБА_3 передувала протиправна поведінка самого потерпілого стосовно ОСОБА_2. При цьому, суспільно небезпечне посягання з боку ОСОБА_3 було дійсним та реальним, а сам ОСОБА_3, згідно п.11 висновку експерта №777 від 01.12.2014 року (а.с.156-159 - т.1) знаходився у важкому ступеню алкогольного сп'яніння.

Як вбачається зі змісту протоколу слідчого експерименту від 11.11.2014 року, ОСОБА_2 розповідав про події, які мали місце 08.11.2014 року, а саме: як святкували його День народження, як приїхав ОСОБА_3 вже в стані алкогольного сп»яніння та як став висловлюватись нецензурною лайкою і він йому запропонував їхати додому. Крім того ОСОБА_12 розповідав, що після вказаного конфлікту потерпілий разом з дочкою виїхали на мотоблоці з подвір»я його домоволодіння на вулицю. Біля школи двигун мотоблоку заглух і він почув писк дочки, після чого пішов до сінника та взяв пневматичну рушницю, щоб налякати ОСОБА_3 Вже з рушницею підійшов до них. На вулиці було темно, він чув як ОСОБА_3 та його донька сварилися, а коли підішов ближче - побачив як ОСОБА_3 чипав його доньку руками. Він зробив ОСОБА_3 зауваження, а у відповідь потерпілий став його бити, спочатку двічі кулаком в обличчя, а після його падіння на землю - ногами в різні частини тіла. Під час завдання ударів він втрачав свідомість, а, прийшовши до тями, знову почув голос ОСОБА_3 і його погрози, після чого він відповз від нього на певну відстань, а побачивши силует, підняв із землі пневматичну гвинтівку і вчинив з неї постріл у потерпілого, коли той став рухатись в його напрямку .

Вказані покази ОСОБА_2 під час проведеного за його участю слідчого експерименту є аналогічними тим, які він надав у судовому засіданні.

Слід зазначити, що під час дослідження в судовому засіданні протоколу слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_2 (а.с.177-205 - т.3), сторона захисту просила суд визнати цей доказ недопустимим через відсутність в цьому документі підпису експертів, які брали участь у проведенні вказаної слідчої дії.

Проте, суд вважає, що в даному випадку відсутність підпису експерта - це технічна помилка, яка не може тягнути за собою наслідків щодо недопустимості цього доказу. Так, вказана слідча дія фіксувалась не тільки у протоколі, а й за допомогою відеозапису, про що зазначено у тексті протоколу. З оглянутого в судовому засіданні відео вбачається, що у проведенні слідчого експерименту брали участь експерт СМЕ ОСОБА_18 та експерт НДЕКЦ ОСОБА_19 і в судовому засіданні ніхто з учасників процесу участі цих експертів у проведенні вказаної слідчої дії не заперечує. За таких обставин, на думку суду, підстави для визнання протоколу неналежним чи недопустимим доказом, відсутні.

Крім того, покази ОСОБА_2, що надавались ним під час проведення за його участю слідчого експерименту, узгоджуються як з проаналізованими вище доказами, так і з іншими письмовими доказами, які досліджувались у судовому засіданні.

Так, згідно висновку експерта №1566 від 26.11.2014 року (а.с.169-170 - т.1) у ОСОБА_12 були виявлені легкі тілесні ушкодження м'яких тканин обличчя та грудної клітини, які могли виникнути при нанесенні ударів руками, ногами і т.п. предметами та маловірогідне їх виникнення від падіння з вертикального положення, враховуючи їх характер, кількість та локалізацію. Крім того експерт зазначив, що всі ці ушкодження ОСОБА_12 міг отримати за обставин, які викладені слідчим у постанові про призначенні експертизи, тобто події, які відбувались 08.11.2014 року.

Тілесні ушкодження верхніх та нижніх кінцівок у ОСОБА_3 могли утворитись в процесі боротьби між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ( п. 8 висновку №18/44/20145 - а. с. 258 - т.2).

Згідно висновку експерта №36 від 28.01.2015 на досліджених об'єктах (марлевих тампонах-серветках, на які відбирались під час огляду місця події 09.11.2014 зразки речовини бурого кольору з групи плям, що знаходились на дорозі, на відстані 5,32 м від причепу мотоблоку) знайдено кров людини, походження яких можливе як від потерпілого ОСОБА_3, так і від ОСОБА_2 (а.с.21-23 - т.2).

Слід зазначити про те, що апеляційний суд Сумської області, скасовуючи вирок Сумського районного суду у даній справі, зауважував, що судом першої інстанції достовірно не з'ясовано з якої відстані здійснював обвинувачений ОСОБА_2 постріл з пневматичної гвинтівки у потерпілого ОСОБА_3

Досліджуючи вказану обставину під час нового розгляду, судом встановлено, що ОСОБА_2 під час проведення за його участю слідчих дій (слідчого експерименту) не деталізував як саме відбулось контактування між ним та ОСОБА_3, як і не деталізував свого положення в момент скоєння пострілу.

В судовому засіданні обвинувачений також не вказував точної відстані між ним та потерпілим в момент вчинення пострілу, лише зазначав, що коли прийшов до тями після чергових ударів, які йому завдавав ОСОБА_3, то почув голос ОСОБА_3, побачив його силует, побачив як він замахнувся для нанесення йому чергового удару, нащупав гвинтівку, взяв її в руки та вчинив постріл.

Згідно п.4 висновку експерта №18/44/2015 від 30.03.2015 року (а.с.241-259 - т.2) наукові розроблені методики для визначення дистанції пострілу відсутні, що не дає можливості встановити з якої відстані було вчинено постріл.

За таких обставин, суд позбавлений можливості достовірно встановити відстань, з якої обвинувачений ОСОБА_2 вчинив постріл в ОСОБА_3

Щодо питання розташування обвинуваченого та потерпілого в момент пострілу, то у п. 8 висновку №18/44/2015 (а. с. 258 - т.2) вказано, що ОСОБА_12 не пам'ятає свого положення та положення потерпілого в момент пострілу, але при вказаному ймовірному скоєнні пострілу з положення лежачи в потерпілого, який стояв, не могли утворитися такі тілесні ушкодження в ділянці грудної клітини. Крім того, у п.6 висновку №18/44/2015 зазначено, що виходячи з довжини зброї (123,5 см), локалізацію вхідної рани та направлення ранового каналу, здійснення пострілу в процесі боротьби (контактування) між ними, малоймовірне.

В той же час, у п. 7 висновку №777 від 01.12.2014 року (а.с.156-159 - т.1) вказано, що потерпілий був повернутий до нападаючої особи передньою поверхнею тіла під час спричинення даних тілесних ушкоджень, а у п.6 та п.7 висновку експерта №18/44/2015 від 30.03.2015 року (а.с.241-259 - т.2) зазначено, що в момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий знаходився передньою лівою боковою поверхнею тіла по відношенню до дульного зрізу зброї, міг знаходитись як в горизонтальному, так і у вертикальному чи наближених до них положеннях.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів, окрім показів самого обвинуваченого та висновків експертів, які надавались на цих показах, стороною обвинувачення не здобуто, а суд за таких обставин, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, не має права ініціювати чи самостійно здобувати докази на встановлення обставин кримінального правопорушення.

Таким чином, оцінюючи в сукупності ті факти і обставини, що містяться у належних і допустимих доказах, а також, враховуючи вимоги ч.3 ст.62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого мають трактуватись на його користь, суд не може прийняти до уваги твердження сторони обвинувачення та вказані в обвинувальному акті відомості про те, що: під час бійки ОСОБА_2 розлютився на ОСОБА_3 за те, що той вчинив його побиття і вирішив вбити ОСОБА_3, у зв'язку з чим та, реалізуючи такий злочинний намір, пішов до свого домоволодіння, де взяв гвинтівку, після чого повернувся на вулицю та вбив ОСОБА_3

Фактично з досліджених та оцінених судом доказів вбачається, що ОСОБА_2, зачиняючи ворота та почувши крик доньки, відразу взяв пневматичну гвинтівку, щоб налякати ОСОБА_3, і пішов на місце події, але коли він підійшов до місця, де були його донька та ОСОБА_3, то останній, у відповідь на зауваження, відразу почав бити ОСОБА_2,а обвинувачений під час побиття вимушений був захищати вже себе від агресії потерпілого. Тобто ОСОБА_12 вчинив вбивство ОСОБА_3 під час бійки.

При цьому з протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 11.11.2014 року (а.с.177-205 - т.3) та з показань, які обвинувачений надавав суду, вбачається, що свідомість ОСОБА_2 під час вчинення ним пострілу лише охоплювала той факт, що він діє на захист свого здоров'я та життя від суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_3

Також вбачається, що між нападом і побиттям потерпілим ОСОБА_3 обвинуваченого та рішенням обвинуваченого ОСОБА_2 застосувати зброю не існувало розриву у часі, достатнього для осмислення (оцінки) ситуації та виникненням умислу на вбивство. Рішення обвинувачений ОСОБА_2 приймав під впливом факторів, які зумовлювали його оборонятись від агресивної поведінки потерпілого ОСОБА_3, яка полягала у заподіянні обвинуваченому численних ударів руками та ногами і погроз вбивством.

Тобто, сам фактор агресивної поведінки ОСОБА_3, що супроводжувалась бійкою та погрозами позбавити його життя, які об'єктивно сприймались ОСОБА_2 як реальні, спрямованість умислу, інтенсивність та характер дій ОСОБА_3, який мав фізичну перевагу в силі перед обвинуваченим через його молодий вік, а також емоційно-збуджений стан обвинуваченого ОСОБА_2, який до того ж під час бійки втрачав свідомість, - і були спонукальними і визначальними (домінуючими) у виборі поведінки, до якої обвинувачений ОСОБА_2 фактично вдався.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_2 діяв в умовах необхідної оборони, цей стан необхідної оборони виник в момент вчинення суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого і визначальним у поведінці обвинуваченого було відвернення нападу та захист, а не бажання спричинити шкоду потерпілому чи розправитися з ним.

Тобто, мотивом вбивства був захист, а наявність вказаного мотиву виключає кваліфікацію вказаного діяння, як умисного вбивства за ст.115 ч.1 КК України, натомість, дає підстави стверджувати, що в даному випадку мало місце умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, оскільки, на переконання суду: застосування пневматичної гвинтівки у відповідь на заподіяння ударів руками та ногами і словесних погроз явно не відповідало небезпечності посягання.

За таких обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст.118 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який згідно ст.89 КК України не судимий (а.с.261,273 - т.3), на обліках в диспансерах не перебуває (а.с.266-267 - т.3), позитивно характеризується (а.с.270 - т.3). Враховується також пенсійний вік (а.с.262 - т.3) і стан здоров»я обвинуваченого.

Судом не було встановлено як обставин, що пом'якшують покарання, так і обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2

Суд вважає, що стороною обвинувачення безпідставно вказано в обвинувальному акті про наявність такої обставини, що обтяжує покарання як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки як свідки, допитані судом, так і сам обвинувачений заперечує цю обставину, наполягаючи на тому, що алкоголь у великій кількості він вжив вже після вчинення вбивства. За таких обставин, суд вважає, що висновок лише підтверджує факт того, що ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп'яніння під час проведення медичного обстеження, але не спростовує вказані покази свідків та обвинуваченого про те, що під час святкування і на момент вчинення вбивства ОСОБА_2 в такому стані не перебував.

Враховуючи викладене, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за вчинене кримінальне правопорушення слід призначити в межах санкції статті, за якою його визнано винним, у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно рахувати з моменту його затримання та за правилами ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому необхідно зарахувати у строк відбуття покарання строк його попереднього увязнення з моменту затримання 09.11.2014 року (а.с. 131-133 - т.3) та до закінчення дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою згідно ухвали суду, а саме: до 27.06.2016 року (а.с. 38-39 - т.5), з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Крім того, враховуючи, що максимальний строк відбування покарання передбачений санкцією ст.118 КК України складає 2 роки, а обвинувачений в період з 09.11.2014 року по 27.06.2016 року відбував попереднє ув'язнення, строк якого після перерахування згідно правил ч.5 ст.72 КК України зарахується у строк відбування покарання, суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_2 будь-якого запобіжного заходу.

За таких обставин ОСОБА_2 є таким, що відбув призначене покарання в повному обсязі.

По справі потерпілою ОСОБА_20 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на її користь моральної шкоди (а.с.29-30 - т.4), який вона підтримала в судовому засіданні та мотивувала тим, що померлий ОСОБА_3 був її рідним братом і його смерть є наслідком протиправних дій обвинуваченого. Від несподіваної насильницької смерті брата вона та її сім»я відчуває душевні страждання, біль втрати, негативні моральні переживання, розмір яких вона оцінює в 100000,00 грн.

Обвинувачений та його захисник в задоволенні позову просили відмовити, наполягаючи на тому, що ОСОБА_2 діяв в межах необхідної оборони, а тому відсутні і підстави для задоволення позову про стягнення моральної шкоди.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов потерпілої ОСОБА_20 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно ч.1,п. 2 ч. 2,ч.3 ст. 23 ЦК України потерпіла має право на відшкодування моральної шкоди у встановленому судом розмірі.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, той факт що позивач, безповоротно втративши єдиного свого брата, понесла значні моральні страждання і продовжує нести душевні страждання, для відновлення яких необхідні додаткові матеріальні і душевні зусилля. За таких обставин, повне відшкодування завданих втрат немайнового характеру та їх наслідків неможливе. Їх частина може бути лише умовно згладжена.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що з урахуванням всіх обставин даного кримінального провадження, розумним і справедливим розміром морального відшкодування в грошовому виражені буде - 50 000 гривень, які необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_20

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ст.ст.118, 124 КПК України з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави витрати за залучення експерта для проведення наступних експертиз:

-№147 від 15.12.2014 на суму 589,68 грн. (а.с.61 - т.3);

-№2 від 13.01.2015 на суму 393,12 грн. (а.с.75 - т.3);

-№1451 від 29.12.2014 на суму 368,94 грн. (а.с.90 - т.3);

-№1582 від 17.02.2015 на суму 923,30 грн. (а.с.98 - т.3);

-№1581 від 17.02.2015 на суму 923,30 грн. (а.с.106 - т.3);

-№1485 від 20.01.2015 на суму 1034,88 грн. (а.с. 119 - т.3);

-№1484 від 23.01.2015 на суму 1034,88 грн. (а.с. 123 - т.3);

-№5-246б від 26.12.2014 на суму 2661,12 грн. (а.с.142 - т.3);

-№20-1423 від 03.02.2015 на суму 5174,40 грн. (а.с.158 - т.3);

-№20-1424 від 04.02.2015 на суму 2365,44 грн. (а.с.180 - т.3);

-№20-1425 від 04.02.2015 на суму 2365,44 грн. (а.с.222 - т.3);

-№107 від 25.03.2015 на суму 736,56 грн. (а.с.264 - т.3),

а всього на загальну суму: 18571,06 грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України і вважає, що речові докази:

- змиви речовини бурого кольору з групи плям на дорозі, умовно позначених «1»,«2» та «3» та контрольні змиви до них; 16 фрагментів фарфорового виробу; зразки крові, жовчі, слини, зрізи вільних країв нігтьових пластин, волосся, змиви з рук та зразки крові, вилучена з трупу ОСОБА_3, куля для пневматичної зброї, одяг з трупу ОСОБА_3 (светр, майку, штани у кількості 2 шт, взуття, шкарпетки, труси), шапка та куртка з причепу мотоблоку, що належали потерпілому, а також светр, футболку, штани, що належать ОСОБА_2, квитанцією про купівлю пневматичної гвинтівки, що згідно постанови та довідки від 10.11.2014 року (а.с.200-203 - т.1) були передані до камери схову Сумського РВ УМВС, - знищити;

- сліди рук, що упаковані в пакети (а.с.84-86 - т.3) - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- пластиковий коробок з кулями для пневматичної зброї ; пневматична гвинтівка; інструкція до пневматичної зброї ; чохол для пневматичної гвинтівки - конфіскувати;

- мобільний телефон «Нокіа», що належав потерпілому ОСОБА_3 - повернути потерпілій у справі ОСОБА_20

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 118 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді двох років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання, тобто з 09.11.2014 року, та до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: до 27.06.2016 року.

За правилами ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк його попереднього увязнення з моменту затримання, тобто з 09.11.2014 року, та до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: до 27.06.2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

ВважатиОСОБА_2 таким, що відбув призначене покарання в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі на загальну суму 18571,06 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_20 50000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Речові докази:

- змиви речовини бурого кольору з групи плям на дорозі, умовно позначених «1»,«2» та «3» та контрольні змиви до них; 16 фрагментів фарфорового виробу; зразки крові, жовчі, слини, зрізи вільних країв нігтьових пластин, волосся, змиви з рук та зразки крові, вилучена з трупу ОСОБА_3, куля для пневматичної зброї, одяг з трупу ОСОБА_3 (светр, майку, штани у кількості 2 шт, взуття, шкарпетки, труси), шапка та куртка з причепу мотоблоку, що належали потерпілому, а також светр, футболку, штани, що належать ОСОБА_2, квитанцією про купівлю пневматичної гвинтівки, що згідно постанови та довідки від 10.11.2014 року (а.с.200-203 - т.1) були передані до камери схову Сумського РВ УМВС, - знищити;

- сліди рук, що упаковані в пакети (а.с.84-86 - т.3) - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- пластиковий коробок з кулями для пневматичної зброї ; пневматична гвинтівка; інструкція до пневматичної зброї ; чохол для пневматичної гвинтівки - конфіскувати;

- мобільний телефон «Нокіа», що належав потерпілому ОСОБА_3 - повернути потерпілій у справі ОСОБА_20

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Судді