Вирок № 62920004, 24.11.2016, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 500/3076/16-к

Провадження № 1-кп/500/314/16

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________

ВИРОК

Іменем України

24 листопада 2016 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Яковенка І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Наконечної В.А.,

учасники судового провадження:

прокурори Рашков М.З., Лепетюк М.В.,

захисник ОСОБА_1,

обвинувачений ОСОБА_2,

розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12016160150000608, на підставі угоди про визнання винуватості за обвинуваченням

ОСОБА_2, що народився 22 липня 1981 року, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, на момент вчинення злочину викладача та виконуючого обов'язки завідуючого кафедрою гуманітарних та природно-технічних дисциплін Дунайського факультету морського та річкового транспорту у м. Ізмаїлі Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана ОСОБА_3, кандидата історичних наук, доценту, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України,

встановив:

29 лютого 2016 року приблизно о 16:20 годині ОСОБА_2, будучи виконувачем обов'язки завідуючого кафедрою гуманітарних та природно-технічних дисциплін Дунайського факультету морського та річкового транспорту у м. Ізмаїлі Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана ОСОБА_3, не являючись службовою особою, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи умисно, з метою отримання неправомірної вигоди, перебуваючи біля будівлі Ізмаїльського державного гуманітарного університету, розташованого за адресою: м. Ізмаїл Одеської області, вул. Рєпіна, буд. 12, отримав від старости груп № 321 та № 321-2 ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 1200 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 29.02.2016 р. становить 32465,25 грн. за успішне виконання студентами груп № 321 та № 321-2 IV курсу вищезазначеного навчального закладу, в т.ч. ОСОБА_4, контрольних робіт та здачу заліку з дисципліни «Етико-релігійна толерантність», яку безпосередньо викладав ОСОБА_2 Після чого ОСОБА_2 був затриманий працівниками поліції на місці злочину.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 354 КК України за кваліфікуючими ознаками одержання працівником установи, який не є службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення будь-яких дій з використанням становища, яке займає працівник в установі.

09 листопада 2016 року між прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_2, з іншого, за участю захисника ОСОБА_1, була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, та надана суду у судовому засіданні.

За умовами вказаної угоди від 09.11.2016 р. прокурор Лепетюк М.В. та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обовязків обвинуваченого щодо беззастережного визнання винуватості в обсязі, викладеному в зміненому обвинувальному акті, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 354 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

У судовому засіданні ОСОБА_2 повністю визнав себе винуватим у вчиненні зазначеного злочину, при цьому ОСОБА_2 пояснив, що він займав посаду виконуючого обов'язки завідуючого кафедри гуманітарних та природно-технічних дисциплін Дунайського факультету морського та річкового транспорту Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана ОСОБА_3. Він викладав дисципліну «Етико-релігійна толерантність» групам № 321 та № 321-2. Староста цих груп ОСОБА_4 звернувся до нього з проханням, щоб він написав контрольні роботи для студентів. У зв'язку зі складним матеріальним становищем він погодився на цю пропозицію, і виконав контрольні роботи, які 29 лютого 2016 року, в понеділок, приніс на флешці, за що ОСОБА_4 передав йому гроші в сумі 1200 доларів США, і відразу він був затриманий працівниками поліції, яким він сам віддав отримані гроші. Ці гроші він отримав і за виконання контрольних робіт, і за успішне складання заліку по дисципліні. Згідно його посадових обов'язків, він не мав права так чинити. Він не являвся посадовою особою, він тимчасово виконував обов'язки завідуючого кафедри, на які вирішувалися лише питання методичного характеру, а якогось впливу на студентів, наприклад їх зарахування чи відрахування, він не мав.

Ухвалюючи вирок, на підставі обєктивно зясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, суд також погоджується з кваліфікацією його дій за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК, як одержання працівником установи, який не є службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення будь-яких дій з використанням становища, яке займає працівник в установі.

Згідно ст.12 КК України, злочин, передбачений ч. 3 ст. 354 КК, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, санкцією якого передбачене покарання, у тому числі, у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_2 цілком розуміє права, визначені йому п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

В судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам КПК України і КК України, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Так, при перевірці умов угоди на відповідність вимогам КК України та інтересам суспільства суд враховує те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся в його вчиненні, а також те, що у нього відсутні обставини, що обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 погоджується на призначення узгодженої ним та прокурором міри та виду покарання. Характер взятих обвинуваченим ОСОБА_2 на себе за угодою зобовязань свідчить про можливість їх виконання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Лепетюком М.В., з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_2, з іншого, і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Разом з цим при призначенні покарання слід звернути увагу на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був затриманий у даному кримінальному провадженні 29 лютого 2016 року, що підтверджується відповідним протоколом (т. 1 а.п. 81 84), ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.03.2016 р. відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 квітня 2016 року з визначенням застави у розмірі 55 120 грн. з покладанням обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 2 а.п. 253 254). У зв'язку із внесенням 03.03.2016 р. застави ОСОБА_2 був звільнений з-під варти 04 березня 2016 року. Таким чином, до ОСОБА_2 було застосовано попереднє увязнення з 29 лютого по 04 березня 2016 року, що, за змістом ч. 5 ст. 72 КК України, має бути зараховане судом при призначенні покарання за вироком.

Відповідно ж до абз. 5 ч. 5 ст. 72 КК України, при призначенні основного покарання, не зазначеного в частині першій цієї статті, суд зобов'язаний повністю звільнити засудженого від відбування такого основного покарання.

Частиною 1 ст. 72 КК України передбачене співвідношення видів покарань, серед яких таке покарання, як штраф, яке підлягає призначенню обвинуваченому ОСОБА_2, не зазначене.

Таким чином, враховуючи, що в межах даного кримінального провадження до ОСОБА_2 було застосовано попереднє ув'язнення, а відповідно до укладеної угоди сторонами узгоджене покарання у виді штрафу, яке не зазначене в ч. 1 ст. 72 КК України, суд в силу вимог абз. 5 ч. 5 ст. 72 КК України зобовязаний повністю звільнити ОСОБА_2 від відбування узгодженого сторонами покарання.

В силу ч. 4 ст. 174 КПК України з набранням вироком законної сили слід скасувати накладений на підставі ухвал слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.03.2016 р. та від 03.03.2016 р. арешт на майно, яке було вилучено у ОСОБА_2 (т. 2 а.п. 1011, 1213, 252), та грошові кошти в сумі 1200 доларів США, які належать ОСОБА_4 та були добровільно видані ним для організації та проведення слідчих дій (т. 2 а.п. 45), в силу п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України слід повернути власнику ОСОБА_4; речі, які були вилучені у ОСОБА_2, слід повернути власнику; документи, що є речовими доказами, в силу п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання; а змиви з рук, що не мають цінності, і не можуть бути використані, в силу п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України слід знищити.

Як було вище зазначено, судом встановлено, що ОСОБА_2 тримався під вартою у даному кримінальному провадженні з 29 лютого по 04 березня 2016 року. Судом також встановлено, що у звязку із внесенням застави відносно ОСОБА_2 почав діяти такий запобіжний захід з покладанням обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії яких продовжувався ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.04.2016 р. до 01 червня 2016 року (т. 2 а.п. 18 19), та на теперішній час сплив, у звязку з чим в силу ч. 6 ст. 194 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу у виді застави припинила свою дію. Клопотань про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили від прокурора не надійшло.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що запобіжний захід у виді застави на теперішній час припинився, обвинувачений ОСОБА_2 не порушував умови застосування цього запобіжного заходу та застава не була звернена в дохід держави, то суд дійшов висновку, що вона, в силу вимог ч. 11 ст. 182 КПК України, повинна бути повернута заставодавцю ОСОБА_6.

Суд також вважає за необхідне в силу ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судової експертизи речовин хімічних виробництв і спеціальних хімічних речовин № 441 від 25.05.2016 р. в розмірі 3301, 50 грн. (т. 2 а.п. 264, 265 275) та судової експертизи документів № 199-П від 31.05.2016 р. в розмірі 879,60 грн. (т.2 а.п. 277, 278 288), в загальному розмірі 4181,10 грн.

Керуючись ст. ст. 369 371, 373, 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 09 листопада 2016 року, укладену між прокурором Лепетюком Михайлом Вікторовичем, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_2, з іншого, за участю захисника ОСОБА_1.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень.

В силу ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 повністю звільнити від відбування призначеного покарання у виді штрафу, у звязку з тим, що в межах даного кримінального провадження до ОСОБА_2 було застосовано попереднє ув'язнення.

Заставу, внесену 03 березня 2016 року згідно меморіального ордеру №5058534SB (№118289703) у ТВБВ №10015/0456 філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» у сумі 55 120 грн., повернути заставодавцю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНОКПП: НОМЕР_1.

З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвал слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.03.2016 р. та від 03.03.2016 р. арешт, та:

майно, яке було вилучено згідно протоколу освідування особи від 29.02.2016 р. у ОСОБА_2, а саме: грошові кошти в сумі 1200 доларів США (купюра номіналом 100 доларів США серія HL 46948662 DL 12, купюра номіналом 100 доларів США серія KF 7220046 AF 6, купюра номіналом 100 доларів США серія HG 36641420 BG7, купюру номіналом 100 доларів США серія КВ 35934048 РВ 2, купюра номіналом 100 доларів США серія НН 5529851 АН 8, купюра номіналом 100 доларів США серія КВ 22107406JB 2, купюра номіналом 100 доларів США серія КВ 81502616 FB 2, купюра номіналом 100 доларів США серія KG 83466040 AG 7, купюра номіналом 50 доларів США серія AF 04158472 BF 6, купюра номіналом 50 доларів США серія АЕ 01169550 АЕ 5, купюра номіналом 50 доларів США серія AF 15224882 BF 6, купюра номіналом 50 доларів США серія АВ 64681334 DB 2, купюра номіналом 50 доларів США серія МВ 87676420 АВ 2, купюра номіналом 50 доларів США серія МВ 86877760 АВ 2, купюра номіналом 50 доларів США серія jL 02943696 AL 12, купюра номіналом 10 доларів США серія СН 28698300 АН 8, купюра номіналом 10 доларів США серія DE 42940217 АЕ 5, купюра номіналом 10 доларів США серія DB 29882376 ВВ 2, купюра номіналом 10 доларів США серія DI 05497790 АІ 9, купюра номіналом 5 доларів США серія ВВ 15577177 ВВ 2, купюра номіналом 5 доларів США серія DD 06707503 AD 4, що поміщені в експертний пакет № 2373918), повернути ОСОБА_4;

майно, яке було вилучено згідно протоколу освідування особи від 29.02.2016 р. у ОСОБА_2, а саме: змив з лівої руки, який був вилучений та поміщений в експертний пакет № 2373917; змив з правої руки, який був вилучений та поміщений в експертний пакет № 2373916, знищити;

майно, яке було вилучено згідно протоколу освідування особи від 29.02.2016 р. у ОСОБА_2, а саме: куртку коричневого кольору, яку поміщено в експертний пакет № 3251630, мобільний телефон марки «Samsung» моделі GT-E 1282t з двома сім-картками оператора «МТС» та «Київстар», який поміщено в експертний пакет № 2374002; USB-флеш-носій інформації в кількості 1 шт., який поміщено в експертний пакет № 2373882; а також системний блок від компютера в корпусі сірого кольору марки «Asus», який було вилучено 02.03.2016 року під час проведення обшуку, повернути ОСОБА_2;

майно, яке було вилучено протоколом освідування особи від 29.02.2016 р. у ОСОБА_2, а саме: листок паперу розміром А4, на якому рукописним текстом написано список курсантів, який поміщено в експертний пакет № 2373919; майно, яке було вилучено в ході обшуку 01.03.2016 р., а саме: розклад занять заочної форми навчання 3 курсу ЕСЕУ 331 групи, розклад занять заочної форми навчання 3 курсу СВ 131 групи, розклад занять денної форми навчання 1 курсу 151 групи СВ та 351 групи ЕСЕУ, розклад занять денної форми навчання 2 курсу 141 групи та 341 групи ЕСЕУ, розклад занять заочної форми навчання 2 скор. курсу 143 групи СВ та 343 групи ЕСЕУ, розклад занять заочної форми навчання 4 курсу ЕСЕУ 321 та 321-2 групи 4 курсу ЕСЕУ, графік навчального процесу ДФ МРТ КДАВТ на 2015-2016 навчальний рік (заочна форма навчання), графік навчального процесу ДФ МРТ на 2015 2016 навчальний рік (денна форма навчання), копія довідки виконуючого директора ОСОБА_7 на 1 арк. залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз в загальній сумі 4 181,10 (чотири тисячі сто вісімдесят одну гривню 10 коп.).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_8