Ухвала суду № 62918446, 23.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2016 р. м. Київ К/800/40261/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бухтіярової І.О.

суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014

у справі № 2а/0470/14165/12

за позовом відкритого акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого машинобудування» (далі - позивач, ВАТ «Криворіжгірмаш»)

до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Криворізька південна МДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Криворіжгірмаш» звернулось до суду з позовом до Криворізької МДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012 № 0001682301, № 0001692301 та № 0001702301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Крім того, відповідач просить здійснити процесуальне правонаступництво та замінити сторону по справі - Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на правонаступника Криворізьку південну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши подану заяву, дійшов висновку про її задоволення.

Позивач заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Криворіжгірмаш» з питань дотримання формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість за період діяльності з 01.01.2011 по 28.02.2012, складено акт № 776/222/00211174 від 26.10.2012, в якому зафіксовано порушення: ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на додану вартість за січень 2011 року у сумі 207 000 грн. та за лютий 2011 року на 160 040 грн.; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138 ПК України та п. 3.1 ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року у сумі 458 621 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 19.10.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001682301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 207 001 грн., в т.ч.: 207 000 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0001692301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 160 041 грн., в т.ч.: 160 040 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0001702301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 458 621 грн., в т.ч.: 458 622 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на підставі того, що отримані відповідачем матеріали невиїзних документальних перевірок контрагентів ВАТ «Криворіжгірмаш» та відповідно їх постачальників, проведених іншими податковими інспекціями та зафіксовані в них дані, підтверджують наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів позивача, а саме: ТОВ «ПК «Континент» та ТОВ «Стальторг», в тому числі по ланцюгу поставки з: ТОВ «Стандарт-Д» та про нікчемність укладених ними угод; відповідно даних акту перевірки договори між ВАТ «Криворіжгірмаш» та його контрагентами ТОВ «ПК «Континент» і ТОВ «Стальторг» також є нікчемними: контрагенти виписали податкові накладні, які позивачем були включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість на товари, постачання яких, на думку відповідача, фактично не відбулось, а податкові накладні неправомірно складені по непоставлених товарах за ланцюгом постачання від ТОВ «Стандарт-Д» до ТОВ «ПК «Континент» та ТОВ «Стальторг».

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивачем було у повному обсязі доведено правомірність віднесення до складу валових витрат витрати по закупівлі товару у підприємств-контрагентів ТОВ «ПК «Континент» та ТОВ «Стальторг», та на підтвердження своєї позиції надані всі первинні документи, що підтверджують господарські відносини з ними.

Однак, суд касаційної інстанції зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та формування витрат позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами (ТОВ «ПК «Континент» та ТОВ «Стальторг»), а саме: умов укладених з позивачем договорів та наявності фактичних можливостей контрагентів позивача щодо їх виконання в залежності від предмету укладених договорів; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників таких господарських операцій.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість на час укладення та виконання спірних господарських операцій, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

При цьому слід враховувати, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентами, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Слід також звернути увагу, що у розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо частини позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 222-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити сторону по справі - Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на правонаступника Криворізьку південну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько