Ухвала суду № 62918431, 17.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/12558/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» до Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Приватне акціонерне товариство «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» (далі - позивач, ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів») звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, правонаступником якої на час касаційного розгляду справи є Лозівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ) від 05.06.2015 року № 0000811501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 120958 грн. та № 0000821501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 256675 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.06.2015 року № 0000821501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 256675 грн.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, мотивували свої рішення тим, що на час звернення до суду першої інстанції податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.06.2015 року № 0000811501 є відкликаним, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. Дії підприємства щодо нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2014 року, залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2014 року, та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2015 року є правомірним, а тому у відповідач були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.06.2015 року № 0000821501.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування в частині задоволення позовних вимог, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначено виключний перелік виробничих факторів за рахунок яких платник має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, та визначає, що дані послуги повинні бути обов'язково задіяні у виробництві продукції; судами попередніх інстанцій не враховано, що транспортні послуги, приймання, зберігання та відвантаження зерна на пунктах митного оформлення, оформлення товарно-супровідних документів не відносяться до виробничих факторів у розумінні пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На обліку як платник податків підприємство перебуває в Лозівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області. Основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за січень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.04.2015 року № 7438/20-27-22-12/31148877.

У висновках вказаного акту перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог: п. 5 ст. 4 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 року № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 року за № 1267/26044, та п. 200.1, п. 209.4, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки платником завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за січень 2015 року на суму 120958 грн. та занижено суму податку до сплати на суму 256675 грн.

На підставі вищевказаних висновків, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.06.2015 року: № 0000811501 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 120958 грн. та № 0000821501 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 256675 грн.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Харківській області подавши скаргу № 536 від 19.06.2015 року та доповнення до скарги № 615 від 22.07.2015 року.

За результатами розгляду зазначеної скарги і доповнень до такої, ГУ ДФС у Харківській області рішенням за № 2529/10/20-40-10-04-14 від 14.08.2015 року скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.06.2015 року № 0000811501 у сумі 30239,50 грн. (штрафні санкції) та в цій частині задоволено скаргу позивача від 19.06.2015 року № 536, в іншій частині зазначене рішення та податкове повідомлення-рішення від 05.06.2015 року № 0000821501 залишено без змін, а скарга в цій частині - без задоволення.

При цьому, податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 269002,50 грн. (основний платіж - 179335 грн., штрафні (фінансові) санкції - 89667,50 грн.), визначеного в податковому повідомленні - рішенні від 05.06.2015 року № 0000821501, у зв'язку з чим прийняті нові податкові повідомлення - рішення від 11.09.2015 року № 0001081501, від 11.09.2015 року № 0001101501 (т. І а.с. 29-30).

Не погодившись із вищезазначеним рішенням Головного управління ДФС у Харківській області позивач з звернувся скаргою № 762 від 28.08.2015 року до Державної фіскальної служби України на податкове повідомлення рішення відповідача від 05.06.2015 року № 0000821501 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та рішення ГУ ДФС у Харківській області № 2529/10/20-40-10-04-14 від 14.08.2015 року.

Також, 21.09.2015 року позивач подав до Державної фіскальної служби України доповненнями за вих. № 889 до скарги № 762 від 28.08.2015 року на податкове повідомлення - рішення відповідача від 05.06.2015 року № 0000821501 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та рішення ГУ ДФС у Харківській області № 2529/10/20-40-10-04-14 від 14.08.2015 року про результати розгляду скарги та на податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.09.2015 року № 0001101501 та від 11.09.2015 року № 0001081501 (т. І а.с. 44 - 48).

Державна фіскальна служба України рішення про результати розгляду скарги від 27.10.2015 року за № 22559/6/93-33-10-01-04-35 вищевказані скарги залишила без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.06.2015 року № 0000811501, 0000821501 з урахуванням рішення про результати розгляд первинної скарги, а скаргу позивача без задоволення (т. І, а.с. 49-55).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як зазначалось вище, відповідачем оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.06.2015 року № 0000821501 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 256675 грн., а тому саме в цій частині і здійснюється їх касаційний перегляд.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок здійснення позивачем у грудні 2014 року та січні 2015 року реалізації в режимі експорту власно вирощеної сільськогосподарської продукції та коригування сум податку на додану вартість, які були сплачені підприємством постачальникам і вартість яких включається до складу виробничих факторів, у підприємства виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Від'ємне значення відображено у рядках 19 та 20.2 розділу III декларації ПДВ за грудень 2014 року та січень 2015 року. Коригування податкового кредиту було здійснено підприємством у відповідності до п. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України № 678 від 13.11.2013 року (далі - Порядок), а саме: У рядку 16.3 відображаються суми податку на додану вартість, включені до податкового кредиту за операціями сільськогосподарських або переробних підприємств із вивезення сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробних підприємств у митному режимі експорту. Значення цього рядка переноситься з рядка 16.3 декларації 0121-0123/0140 до рядка 16.3 декларації 0110. Сума податку на додану вартість у рядку 16.3 декларації № 0121-0123/0140 відображається згідно з бухгалтерською довідкою, в якій така сума розраховується виходячи із фактично сплаченої (нарахованої): постачальникам товарів/послуг, вартість яких була включена до складу виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит по сільськогосподарських товарах (супутніх послугах, вивезених у митному режимі експорту (декларації 0121-0123); та включеної до податкового кредиту суми податку постачальникам товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, вартість яких включена до вартості експортованої продукції власного виробництва (декларація 0140). Бухгалтерська довідка має бути складена згідно з податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, з урахуванням норм пункту 198.6 статті 198 Кодексу, та містити вичерпний їх перелік.

Судами встановлено, що позивачем оформлені бухгалтерські довідки № КР0000008Б та № КР0000009Б від 11.12.2014 року, у відповідності до вищевказаних вимог Порядку. Розрахунок податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню розраховувався на підставі «Методики визначення суми податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню при експорті сільськогосподарської продукції власного виробництва» зазначеної в наказі № 50-ОД від 01.10.2014 року про внесення змін до наказу № 103-ОД від 30.06.2011 року «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку».

Фактичною підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про завищення податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до рядку 16.3 Декларації сум ПДВ від операцій, по яким вартість не віднесена до виробничих факторів, тобто не від господарських операцій, що безпосередньо пов'язані із придбанням товарів/послуг для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції та послуг, супутніх постачанню сільськогосподарської продукції, а від операцій пов'язаних із збутом експортованої продукції.

Відповідно до п. 209.4 ст. 209 ПК України при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

За змістом пп. 209.15.1 ст. 209 ПК України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

- сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

- пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД);

- зберігання сільськогосподарської продукції;

- вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

- отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

- отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД);

- знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

- експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

- розділ м'яса для товарної кондиції.

Виходячи із системного аналізу пп. 209.15.1 ст. 209 ПК України суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що у зазначеній статті визначено не виключний перелік виробничих факторів, за рахунок яких платники можуть формувати податковий кредит по господарських операціях у разі вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту, а тому позивачем правильно віднесено транспортні послуги, приймання, зберігання та відвантаження зерна на пунктах митного оформлення, оформлення товарно-супровідних документів до виробничих факторів у розумінні пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України, оскільки такі підпадають під визначення послуг які супутні постачанню сільськогосподарського товару, зокрема підготовка до продажу, зберігання сільськогосподарської продукції, та отримання послуг супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, зокрема з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку.

Пунктами 200.1-200.3 ст. 200 ПК України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту та позивач має право на бюджетне відшкодування вищезазначених коштів.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі № 820/11453/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

І.В. Борисенко

В.П. Юрченко