Ухвала суду № 62918324, 17.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2016 р. м. Київ К/800/23629/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛЬТРА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛЬТРА» (далі - позивач, ТОВ «УЛЬТРА») звернулося до суду із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ) від 30.07.2015 року №0000892203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем надані всі необхідні первинні документі, які відображають здійснення вказаних господарських операцій (акти прийому-передачі, звіти, меморандуми та інші), які підтверджують здійснення господарських операцій, правомірність та обґрунтованість їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку та, з урахуванням виду діяльності позивача, пов'язані з його господарською діяльністю.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відому у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 26.06.2015 року по 03.07.2015 року посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ультра» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов'язкових платежів за період часу з 01.04.2014 року по 31.03.2015 року по взаємовідносинах із підприємствами, перелік яких наведено у постанові слідчого, за результатами якої складено акт перевірки від 10.07.2015 року №4726/22-03/31363656.

Вказана перевірка була призначена згідно наказу в.о. начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №1055 від 23.06.2015 року на підставі постанови прокурора відділу процесуального керівництва на підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинних угрупувань Генеральної прокуратури України від 20.04.2015 року по кримінальному провадженню №32013170000000044.

У висновках зазначеного акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 611 833,00 грн., у т.ч. за квітень 2014 року у сумі 508333,00 грн., за травень 2014 року у сумі 103500,00 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки про порушення податкового законодавства по господарським операціям позивача з ПП «ВІВА ТРЕЙДІНГ» відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 року № 6000292203, яким визначено ТОВ «УЛЬТРА» грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 611833грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 305917грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню та провадження у справі необхідно закрити, з огляду на наступне.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України)

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «УЛЬТРА» та ПП «ВІВА ТРЕЙДІНГ» було укладено договір про надання послуг № 11 від 01.04.2014 року, предметом якого, відповідно до п. 1.1 вказаного договору є надання комплексу послуг. (а.с.55-57 т.1)

Відповідно до п. 2.1.2 договору № 11 від 01.04.2014 року ПП «ВІВА ТРЕЙДІНГ» зобов'язується надати ТОВ «УЛЬТРА» наступні послуги: розробка дизайн-проекту та виготовлення флаєрів, VІР-флаєрів на заходи та вечірки, що проводяться на території закладу Замовника; друкування, флаєрів, VІР-флаєрів на заходи та вечірки, що проводяться на території закладу Замовника по всій території України; розробка дизайн-проекту та друк розтяжок на турнікети, банерів; розробка дизайн-проекту та друк афіш, розповсюдження їх; підготовка висновків та консультацій з питань кейтерінгу, організації кейтерінгової компанії на території України; підготовка висновків та консультацій з дослідження та перспектив розвитку послуг громадського харчування в Одеській області; підготовка та розробка документації з питань участі товариства в тендерах та тендерних закупівлях, що проводяться державними підприємствами.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагента послуг, судовим інстанціям слід було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальника надати обумовлені договорами послуги, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, можливість виконати роботи самостійно.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді послуги отримано від вказаних у первинних документах постачальників.

Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано копії: договору, додаткових угод до договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних; звіту про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами; меморандумів, платіжних доручень, договору про відступлення права вимоги від 15.04.2014 року.

Судам попередніх інстанцій не враховано, що наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою формування податкового кредиту у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій не досліджено доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача необхідних умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної, діяльності, наявність чи відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, коштів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, враховуючи специфіку наданих послуг, яка унеможливлює їх надання (виконання) без наявності необхідного обладнання та устаткування, кваліфікованих трудових ресурсів. Зокрема не встановлено наявності у контрагента можливості виконати друк десятків тисяч флаєрів, VІР-флаєрів, афіш та іншого у обумовлені договором строки. Зазначені доводи не спростовано судами попередніх інстанцій та позивачем.

Також, не спростованими та не дослідженими залишились доводи податкового органу про те, що наданні контрагентом висновки про проведенню консультацій і документації з питань участі товариства у тендерах безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «УЛЬТРА». Висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач мав намір надавати послуги кейтерінгу та брати участь у тендерах з громадського харчування є необґрунтованими, оскільки такі не відносять до основних видів діяльності позивача згідно з спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (том І , а.с. 22-24).

Судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у контрагента позивача по договору надання послуг власних або орендованих офісних та складських приміщень, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій.

Наявність платіжних доручень за спірними операціями самі по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не підтверджує реальність господарських операцій у своїй сукупності.

Таким чином, вказані первинні документи, які засвідчують певні юридичні факти, не містять підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ПП «ВІВА ТРЕЙДІНГ» у своїй сукупності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили такі фактичні дані.

З огляду на це, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не повно з'ясовано обставини, що мають визначальне значення для правильного вирішення даного спору, а тому оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням положень ст. 159 КАС України, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В той же час, 31.10.2016 року, до початку розгляду справи по суті, на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання голови ліквідаційної комісії ТОВ «УЛЬТРА» Матюшенко І.М. про закриття провадження у справі у зв'язку з ліквідацією ТОВ «УЛЬТРА» разом з копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із записом про припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

За правилами ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст. 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у праві у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для їх скасування, однак у зв'язку із ліквідацією позивача та з урахуванням того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 та ч. 2 ст. 228 КАС України скасувати постановлені у справі судові рішення та закрити провадження у справі.

Керуючись 160, 167, 222, 223, 228, 230, 231 КАС України, суд

У Х В АЛ И В:

Клопотання голови ліквідаційної комісії ТОВ «УЛЬТРА» Матюшенка Ігора Миколайовича про закриття провадження у справі - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року у справі № 815/4823/15 - скасувати.

Провадження в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛЬТРА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

І.В. Борисенко

В.П. Юрченко