Ухвала суду № 62918319, 17.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/12203/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Юрченко В.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Приватне підприємство «ОККО-Нафтопродукт» (далі - позивач, ПП «ОККО-Нафтопродукт») звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ДПІ) від 06.01.2016 року № 20 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт» (код ЄДРПОУ 36670361).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що податковий орган не дотримався процедури направлення запиту про надання інформації від платника податків, а тому його керівник позбавлений права прийняти наказ про призначення позапланової невиїзної перевірки платника податків за підставами, встановленими ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем не було надано відповідь на обов'язків письмовий запит податкового органу, у зв'язку з чим ДПІ було правомірно прийнято наказ про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

14.12.2015 року ПП «ОККО-Нафтопродукт» отримало запит відповідача від 09.12.2015 №2028/10/09-19-21-15, в якому, посилаючись на вимоги пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73 ПК України, з метою отримання інформації необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження контролюючий орган просив надати інформацію, а саме надати пояснення та їх документальне підтвердження (належним чином завірені копії документів) щодо повного обсягу реалізації нафтопродуктів та скрапленого газу та нарахувань на повну суму акцизного податку на вартість реалізованих нафтопродуктів та скрапленого газу, що реалізовані у роздрібній мережі в період з 01.01.2015 по 31.10.2015 на АЗС зазначених у вказаному запиті.

Позивач не надав відповіді на зазначений запит, оскільки вважав що такий складено з порушенням вимог п. 73.3 ст. 73 ПК України, а тому платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

06.01.2016 року Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області видано наказ № 20 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт» (код ЄДРПОУ 36670361)» з питань достовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з акцизного податку, поданих ПП «ОККО-Нафтопродукт» за період з 01.01.2015 року по 31.10.2015 року. В наказі зазначено, що він виданий на підставі ст. 20, пп.пп. 78.1.1., 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 та п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Не погодившись із вказаним наказом позивач оскаржив його в судовому порядку.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245.

Згідно пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом

Відповідно до абз. 1-2 п. 73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Аналогічні положення закріплені в п.п. 9 і 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245.

Органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

За змістом п. 73.3 ст. 73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, коли: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених ст. 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 14 п. 73.3 ст.73 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.12.2015 року відповідач направив позивачу запит № 2028/10/09-19-21-15 про надання інформації, а саме надати пояснення та їх документальне підтвердження (належним чином завірені копії документів) щодо повного обсягу реалізації нафтопродуктів та скрапленого газу та нарахувань на повну суму акцизного податку на вартість реалізованих нафтопродуктів та скрапленого газу, що реалізовані у роздрібній мережі в період з 01.01.2015 року по 31.10.2015 року на АЗС зазначених у вказаному запиті.

Запит контролюючого органу від 09.12.2015 року № 2028/10/09-19-21-15 не містить конкретного переліку документів, які пропонується надати платником податків. Крім того, запит не містить печатки контролюючого органу, як цього вимагає абзац перший п.73.3 ст.73 ПК України.

Крім того, відповідачем не доведено, що на час формування та направлення письмового запиту від 09.12.2015 року № 2028/10/09-19-21-15 виявлено порушення позивачем вимог податкового, валютного чи іншого законодавства, документальних доказів на підтвердження фактів отримання такої податкової інформації у встановленому законом порядку, та відповідно - на підтвердження виникнення у податкової інспекції правових підстав для складання та направлення позивачу запиту про надання інформації в порядку ст. 73 ПК України.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що запит про надання інформації від 09.12.2015 року № 2028/10/09-19-21-15 був оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку та позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на вказаний запит відповідно до абз. 14 п. 73.3. ст. 73 ПК України.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу відповідачем зазначено ст. 78 Податкового кодексу України, а саме пп. 78.1.1 та пп.78.1.4 п. 78.1 зазначеної статті, відповідно до яких: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що податковий орган не дотримався процедури направлення запиту для отримання інформації від платника податків, а тому його керівник був позбавлений права прийняти наказ про призначення позапланової невиїзної перевірки платника податків за підставами, встановленими пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі № 813/120/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер І.В. Борисенко

В.П. Юрченко