Ухвала суду № 62918305, 22.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 листопада 2016 року м. Київ К/800/31714/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного адміністративного суду, третя особа: Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася у Харківський окружний адміністративний суд з позовом до Харківського апеляційного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна судова адміністрація України про зобов'язання Харківського апеляційного адміністративного суду здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом 2 частини 1статті 147 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та виплатити різницю нарахованих сум з урахуванням виплачених коштів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Зобов'язано Харківський апеляційний адміністративний суд здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом 2 частини 1 статті 147 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та виплатити різницю нарахованих сум з урахуванням виплачених коштів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, у зв'язку з внесенням змін до чинного законодавства та прийняттям нових законів, з 26 жовтня 2014 року за працівниками апаратів судів визначено право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах. Так, з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», а з 29 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року - відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до Постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону №2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, відповідач як головний розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду апеляціїної інстанції залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, оскільки її заробітна плата у період з 26.10.2014 по 28.03.2015 мала розраховуватись виходячи з посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом 2 частини 1 статті 147 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судом попередньої інстанції з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року № 820/4648/15, від 13 липня 2016 року № 820/4653/15 та № 818/3372/15.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного адміністративного суду, третя особа: Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка