Ухвала суду № 62918196, 17.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/2786/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Черпака Ю.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України (далі - Мінюст) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання виконати рішення Європейського суду з прав людини в частині виконання рішення національного суду і відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вимог зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного із роботами по ліквідації аварії. Вказує, що 13 лютого 2014 року Європейський суд з прав людини прийняв остаточне рішення (далі - рішення ЄСПЛ) № 59834/09 яким, зокрема, зобов'язав державу-відповідача, виконати рішення національного суду, прийнятого у справі № 2-а-144/2009 за позовом ОСОБА_4 в частині стягнення суми донарахованої щорічної грошової допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно положень статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII). Посилаючись на те, що судове рішення щодо перерахунку і виплати грошової допомоги та компенсації виконане відповідачем частково, просив суд визнати протиправною бездіяльність Мінюсту, зобов'язати відповідача перерахувати на користь позивача 35419,99 грн на виконання остаточного рішення № 59834/09 в частині виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року у справі № 2-а-144/2009 та стягнути 6090,00 грн моральної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Мінюсту щодо невиконання в повному обсязі остаточного рішення ЄСПЛ №59834/09 у частині, що стосується виплати ОСОБА_4 щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2008 рік в розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплачених сум, а також щодо сплати пені. Зобов'язано Мінюст, як головного розпорядника бюджетних коштів з виконання рішень ЄСПЛ, перерахувати кошти у сумі 35419,99 грн на виконання остаточного рішення ЄСПЛ №59834/09 у частині виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року у справі 2-а-144/2009. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Законів України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закони № 606-ХІV, № 3477-IV). Зазначає, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам відповідача про те, що на виконання рішення ЄСПЛ №59834/09 відповідач перерахував позивачу заборгованість за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року у справі № 2-а-144/2009 у сумі 25945,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

ОСОБА_4 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Відповідно до статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного із роботами по ліквідації аварії.

У 2009 році ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області і Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання неправомірними дій, зобов'язання перерахувати одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічну грошову допомогу на оздоровлення, відповідно до статті 48 Закону № 796-XII.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2011 року у справі №2-а-144/2009 позов задоволено частково. Визнано неправомірними діяння (дії та бездіяльність) УПСЗН Броварської РДА Київської області та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплаті ОСОБА_4 одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік. Зобов'язано УПСЗН Броварської РДА Київської області здійснити перерахунок ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до частини 4 статті 48 Закону № 796-XII в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, враховуючи нараховані та виплачені позивачеві суми допомоги. Зобов'язано УПСЗН Броварської РДА Київської області здійснити перерахунок ОСОБА_4 одноразової компенсації за шкоду, заподіяної здоров'ю за 2008 рік відповідно до статті 48 Закону № 796-XII в розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням призначеної та виплаченої позивачеві одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС. Зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_4 одноразову компенсацію за шкоду, заподіяної здоров'ю та щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік на підставі здійсненого УПСЗН Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації перерахунку допомоги на одноразової компенсації.

У зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду позивач звернувся із заявою до Європейського суду з прав людини.

13 лютого 2014 року Європейський суд з прав людини у справі «Щукін та інші проти України» прийняв рішення, згідно з пунктом 15 якого, враховуючи схожість заяв, наведених в Додатку 1, в контексті основних правових питань, про які в них йдеться, суд визнав за потрібне об'єднати їх, серед яких під номером 189 зазначено заяву ОСОБА_4 від 23 листопада 2012 року №77110/12.

Рішенням ЄСПЛ №59834/09 постановлено: (a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Державної виконавчої служби України із заявою про виконання рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2014 року № 59834/09 та виплату відшкодування за цим рішенням.

За результатами розгляду цієї заяви відкрито виконавче провадження № 42584319 і, починаючи з вересня 2014 року позивачу виплачено: 34786,92 грн, що становлять еквівалент 2000 євро (платіжне доручення від 19 вересня 2014 року №3824); 25 945,60 грн на виконання рішення суду у справі №2-а-144/2009 (платіжне доручення від 16 жовтня 2014 року №7627) та 823,35 грн пені (платіжне доручення від 13 листопада 2014 року № 8470).

Враховуючи те, що розмір виплаченої позивачу суми за рішенням національного суду обчислено неправильно, ОСОБА_4 звернувся до суду.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України врегульовано Законом № 3477-IV, норми якого спрямовані на усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини і створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

У статті 17 Закону № 606-ХІV наведений перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема, рішення ЄСПЛ з урахуванням особливостей, передбачених Законом № 3477-IV.

Водночас, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання, передбачені Законом України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

За визначеннями, наведеними у абзацах 6, 9 статті 1 Закону № 3477-IV «Рішення» - це а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; «виконання Рішення» - це а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

За приписами статті 2 Закону № 3477-IV рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, а порядок його виконання визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Частинами 1,2 статті 10 Закону № 3477-IV передбачено, що з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Отже, зміст наведених норм Законів, дає підстави для висновку, що рішення ЄСПЛ є офіційною формою роз'яснення основних прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією. Це рішення є обов'язковим для виконання ( в тому числі примусовому) Україною і реалізація рішення ЄСПЛ здійснюється з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача настільки, наскільки це можливо.

Наказом Міністерства юстиції України від 23 вересня 2013 року № 1989/5 затверджено Порядок взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі - Порядок).

Цей Порядок регламентує питання взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі - Секретаріат) щодо збору необхідних документів та інформації під час розгляду Європейським судом з прав людини (далі - Європейський суд) заяв зі скаргами на невиконання рішень судів, вжиття заходів щодо їх термінового виконання та заходів з виконання рішень Європейського суду.

Так, пунктами 8-10 Порядку визначено, що у разі постановлення Європейським судом рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду, Секретаріат протягом десяти днів після розміщення на сайті Європейського суду тексту остаточного рішення в справі проти України передає ДВС автентичний переклад відповідного рішення Європейського суду.

У разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення Європейським судом ДВС протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконання рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього Порядку.

Якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі ДВС до повного виконання рішення національного суду. Щомісяця до 07 числа наступного за звітним періодом місяця ДВС подає Секретаріату інформацію про стан виконання такого рішення суду.

Якщо Європейським судом постановлено рішення, за яким передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду майнового характеру, Секретаріат протягом десяти днів після отримання офіційного повідомлення Європейського суду про набуття його рішенням статусу остаточного повідомляє ДВС про необхідність вжиття таких заходів шляхом виплати стягувачу коштів відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2007 року № 408 (пункт 12 Порядку).

Водночас, під виконанням рішення національного суду слід розуміти вчинення боржником дій зобов'язального характеру спрямованих на безпосереднє виконання судового рішення. При цьому, зміст резолютивної частини цього рішення є незмінним і його виконання на власний розсуд не допускається.

Судами встановлено, що згідно з рішенням ЄСПЛ №59834/09 протягом трьох місяців держава-відповідач мала виконати рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_4, а тому відкривши виконавче провадження з виконання цього рішення відповідач взяв на себе відповідальність не лише щодо забезпечення виплати позивачу коштів, але й в частині повного виконання ухваленого на його користь рішення національного суду.

Разом з тим, із резолютивної частини постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року у справі №2-а-144/2009 видно, що суб'єкта владних повноважень зобов'язано перерахувати одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік ОСОБА_4, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням здійснених платежів. Проте, виплачуючи позивачу у жовтні 2014 року заборгованість за рішенням суду у справі №2-а-144/2009, відповідач обчислив її суму, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на 2008 рік, що суперечить резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено мінімальну заробітну плату - 1218 гривень, суди дійшли висновку, що згідно з рішенням ЄСПЛ розмір суми, що підлягала виплаті позивачу за постановою Дарницького районного суду м. Києва у справі №2-а-144/2009 слід обчислювати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, тобто станом на 2014 рік.

За таких обставин, суди обґрунтовано визнали дії відповідача неправомірними та правильно зобов'язали Мінюст як головного розпорядника бюджетних коштів з виконання рішень ЄСПЛ перерахувати позивачу недоплачені кошти у сумі 35 419,99 грн.

Доводи касаційної скарги щодо повного виконання відповідачем рішення ЄСПЛ не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи, а наведені мотиви не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Отже, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, якщо визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук А.Ф. Загородній Ю.К. Черпак