Постанова № 62918009, 23.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/8224/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Супрун О.П.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., за участі представника відповідача Лук`янця Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

01.09.2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дії з приводу припинення виплати раніше призначеної пенсії та зобов'язання відповідача відновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_4 з 21 липня 2016 року.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що дії відповідача по припиненню виплати йому пенсії є протиправними та такими, що порушують вимоги чинного законодавства, оскільки відповідач фактично припинив позивачу виплату пенсії на підставі Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», норми якого не регулюють правовідносини щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій особам, звільненим з військової служби, в той час як право позивача на довічне отримання пенсії передбачено Конституцією України та ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2016 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення виплати ОСОБА_4 пенсії, призначеної за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_4 виплату за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем було правомірно припинено виплату пенсії ОСОБА_4, який є пенсіонером та посадовою особою органу місцевого самоврядування, на виконання вимог ч. 17 Розділу І Закону України від 24.12.2015 року №911-ІІУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якою ч. 7 ст. 21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України не виплачуються».

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Позивач до суду не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 28 грудня 2013 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», має статус ветерана військової служби, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1, виданого Чернігівським обласним військовим комісаріатом. (а.с. 13).

Згідно копії розпорядження Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 19.07.2016 № 58-ос відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ОСОБА_4 призначено на посаду головного спеціаліста Новозаводської районної у м. Чернігові ради, відповідального секретаря адміністративної комісії при виконкомі районної у місті ради із збереженням 15 рангу посадової особи місцевого самоврядування з 21 липня 2016 року (а.с. 17).

З липня 2016 року ОСОБА_4 припинено виплату пенсії.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення виплати призначеної пенсії, оскільки має статус ветерана військової служби.

Листом від 19.08.2016 р. № 1087/03/Б-12 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу повідомлено, що йому було припинено виплату пенсію у відповідно до вимог ст. 21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», втім, після звільнення з органів місцевого самоврядування позивачу буде поновлено виплату пенсії на підстав ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Позивач, не погоджуючись із вказаними діями, звернувся до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

З 01.01.2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 року.

Положеннями вказаного вище Закону України внесені зміни до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а саме частину 7 статті 21 Закону викладено в наступній редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються».

З аналізу вказаної статті вбачається застереження щодо виплати будь-якого виду пенсії у період служби в органах місцевого самоврядування.

Частинами 1 та 2 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( редакції п. 2 ч. 5 Розділу І Закону від 24.12.2015 року) передбачено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З 01.04.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-УІІІ, яким частину 7 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування» доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 квітні 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 2 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Згідно п.2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дія Закону України "Про державну службу" поширювалась на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Водночас, з 01.05.2016 року набрав законної сили новий Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, у відповідності до прикінцевих положень Закону визнано таким, що стратили чинність: 1) Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу; 2) Постанову Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року "Про введення в дію Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 491); 3) Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 26, ст. 273; 2014 р., № 1, ст. 2, № 12, ст. 178, № 22, ст. 798; 2015 р., № 4, ст. 17).

Отже, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон, який, у відповідності до п.2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» поширював свою дію на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні».

Крім того, з 01 травня 2016 року Закон України «Про державну службу» не регламентує правовий статус посадової особи органу місцевого самоврядування, а посадові особи державної служби та посадові особи органів місцевого самоврядування є різними за своїм суб'єктним складом та розгалуженими за своїм статусом.

Суд зазначає, що для відокремлення суб'єктного складу посадовців органу місцевого самоврядування слід звернути увагу на ч.1 ст.2 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування», якою визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Колегія суддів звертає увагу, що саме із отриманням статусу посадової особи органу місцевого самоврядування законодавець пов'язує факт припинення виплати пенсії, про що прямо зазначено в п. 7 ст. 21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Таким чином, єдиною підставою для припинення виплати пенсії є перебування особи на роботі у органах місцевого самоврядування. Таке обмеження щодо виплати пенсії законодавець передбачив на період роботи пенсіонера на відповідній посаді та за відповідних умов, виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи, це є єдиною підставою для поновлення виплати пенсії згідно чинного законодавства.

Відтак, враховуючи те, що з 21 липня 2016 року і до теперішнього часу позивач продовжує працювати в органах місцевого самоврядування на посаді головного спеціаліста Новозаводської районної у м. Чернігові ради, відповідального секретаря адміністративної комісії при виконкомі районної у місті ради із збереженням 15 рангу посадової особи місцевого самоврядування, він є посадовою особою (спеціальним суб'єктом) на яку безпосередньо розповсюджується дія ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що саме Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» є спеціальним актом, що підлягає застосуванню до позивача в силу його статусу (посади в органі місцевого самоврядування), в свою чергу, законодавцем виключено можливість застосування до нього приписів ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яка містить в собі застереження щодо виплати пенсії особам, які працюють саме на державній службі.

Більш того, стаття 21 зазначеного Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування», в редакції з 02.03.2015 року, містить зобов'язання для органів ПФУ щодо припинення виплати будь-якого виду пенсії особам які працюють в органі місцевого самоврядування та не має жодних виключень, в тому числі стосовно ветеранів військової служби.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-УІІІ неконституційним не визнавався, він є чинним та підлягає застосуванню.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції невірно вирішив справу за суттю вимог, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Водночас, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, він підлягає стягненню.

Повний текст постанови виготовлено 24.11.2016 року.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2016 р., задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Печерському районі; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019) судовий збір в сумі 606 (шістсот шість) гривень 32 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940), адреса: 14005,м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83а).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.