Ухвала суду № 62917908, 23.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Марченко Л.М.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року справа №234/13699/16-а

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження Краматорського міського суду Донецької області від 08 вересня 2016 року у справі № 234/13699/16-а за позовом Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення переплати бюджетних коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (далі - позивач, управління) звернулось до Краматорського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборговану переплату державних коштів у сумі 1393,98 грн. та судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (а.с.11-12)

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 08 вересня 2016 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення переплати бюджетних коштів. Ухвала мотивована тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач, зокрема, зазначив, що спір між сторонами з приводу здійснення органом владних повноважень (управління праці та соціального захисту населення), делегованих йому законом, щодо виплати та контролю за розподілом бюджетних коштів, спрямованих на виплату соціальної допомоги на дітей - сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам - вихователям та прийомним сім'ям, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Тобто, управлінню надано право звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення бюджетних коштів. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в відкритті апеляційного провадження, як таку що перешкоджає подальшому розгляду справи та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, з клопотанням про особисту участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції не звертались.

За нормами статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

За приписами статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Зі змісту пунктів 1-4 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

Отримавши допомогу на дітей - сиріт відповідач набула права власності на неї, та їй як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодування в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки позивач у справі звернувся до суду з приводу повернення надмірно сплачених відповідачу сум допомоги на дітей - сиріт, колегія суддів дійшла висновку, що наведений спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки викладені Верховним судом України в постановах від 22 вересня 2015 року у справі № 804/6131/14, від 22 вересня 2015 року у справі № п/811/3781/14.

Висновок щодо застосування норм права, викладеній у постанові Верховного Суду України, в силу положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватися іншим судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Пунктом 1 частиною 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця справа не належить до юрисдикції адміністративних судів, тому у відкритті провадження по справі слід відмовити.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

На думку колегії суддів, це буде порушенням принципу верховенства права в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи, апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої, посилання позивача на те, що він є суб'єктом владних повноважень, а отже спір повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів відхиляє та вказує на те, що навіть якщо однією зі сторін спірних правовідносин є суб'єкт владних повноважень, то дана обставина не є безпечним доказом того, що даний спір є публічно - правовим.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження Краматорського міського суду Донецької області від 08 вересня 2016 року у справі № 234/13699/16-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 08 вересня 2016 року у справі № 234/13699/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г. М. Міронова