Ухвала суду № 62917891, 23.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року справа №805/5048/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

Казначеєв Е.Г.

Секретаря судового засідання: Борисов А.А.,

За участю представників:

позивача - Стрілкової Н.В., Свідрак О.О.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року у справі № 805/5048/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000174000/4310/10/28-03-46 від 26 жовтня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» (далі - позивач, «Новокраматорський машинобудівний завод») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ у м. Донецьку) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000174000/4310/10/28-03-46 від 26 жовтня 2015 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі на 376 124,00 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій в розмірі 188 062,00 грн. (арк. справи 4-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року вищенаведений адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Донецьку № 0000174000/4310/10/28-03-46 від 26 жовтня 2015 року (арк. справи 159-163).

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу (далі - апелянт), в доводах якої зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки, як вказано в акті перевірки, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за вказаний період на суму 404 655 грн., вказані порушені виявлені у зв'язку з тим, що контрагенти позивача (постачальники товару) в порушення норм Податкового кодексу України не надали до податкового органу декларації з ПДВ за квітень 2015 року, та відповідно не задекларували свої зобов'язання, а на думку контролюючого органу така накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит, оскільки статус податкового документа податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов'язаннях контрагента, з урахуванням чого апелянт вважає, що контролюючим органом правомірно стосовно позивача складено податкове повідомлення-рішення № 0000174000/4310/10/28-03-46 від 26 жовтня 2015 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2015 року в сумі 376 124 грн та нараховані штрафні санкції в сумі 188 655 грн (арк. справи 197-201).

В судове засідання апелянт не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Представники позивача підтримали свою позицію, вказану у запереченнях, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення та заперечення представників позивача, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, а також встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763599, місцезнаходження: 84305, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 5), відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість № 100334281 НБ № 196337 є платником податку на додану вартість в СДПІ в м. Донецьку, здійснює свою діяльність на підставі Статуту ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (арк. справи 10, 11, 15-22).

У період з 15 червня 2015 року по 19 червня 2015 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби проведено камеральну перевірку даних Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за квітень 2015 року (арк. справи 23/зв.-27), за результатами якої 19 червня 2015 року складено акт за № 227/28-03-46-05763599.

За висновками вказаного акту перевірки контролюючим органом встановлено неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суму ПДВ за квітень 2015 року по податковим накладним, отриманим від контрагентів: ДП «Донецька залізниця» та ТОВ «Модифікатор», які останні не задекларували та не відобразили в своїй податковій звітності з ПДВ.

Не погодившись з такими висновками позивач звертався до СДПІ у м. Донецьку із запереченнями, проте 31 липня 2015 року позивачем була отримана відповідь від Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів за № 746/10/28-03-46 від 21 липня 2015 року про залишення заперечень без задоволення, а висновків акту без змін (арк. справи 27, 28-30).

На підставі висновків вказаного акта перевірки № 227/28-03-46-05763599 від 19.06.2015 р., відповідачем 24 липня 2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000064000/922/10/28-03-46 про порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2015 року в сумі 404 655, 00 грн. і застосовані штрафні фінансові санкції в сумі 202 327,50 грн (арк. справи 31).

Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» 05 серпня 2015 року звернулось до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників зі скаргою на податкове повідомлення - рішення № 0000064000/922/10/28-03-46 від 24 липня 2015 року, скарга, рішенням № 22911/10/28-10-10-4-33 від 09 жовтня 2015 року задоволена частково, оскаржуване рішення скасовано в частині завищення бюджетного відшкодування на суму 28 531, 00 грн., в частині штрафної (фінансової) санкції на суму 14 265,50 грн.

З урахуванням чого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000174000/4310/10/28-03-46 від 26 жовтня 2015 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2015 року на суму 376 124,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 188 062,00 грн (арк. справи 38).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою № 015/2210 від 26.10.2015 року на податкове повідомлення - рішення № 0000174000/4310/10/28-03-46 від 26 жовтня 2015 року, скарга, рішенням про результати розгляду скарги № 24416/6/99-99-10-01-04-25 від 27.11.2015 року залишена без розгляду.

Позивач звернувся до суду за захистом порушено права, а отже спірним питанням даної справи є висновки контролюючого органу про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суму ПДВ за квітень 2015 року по податковим накладним, отриманим від контрагентів: ДП «Донецька залізниця» та ТОВ «Модифікатор», які останні не задекларували та не відобразили в своїй податковій звітності з ПДВ, та як наслідок правомірність формування позивачем податкового кредиту за вказаний період.

Колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином з аналізу наведених норм податкового кодексу вбачається, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які доводять реальність здійснення господарської операції та підтверджують факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з його контрагентами.

Як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції були досліджені первинні документи, які позивач надав суду як доказ здійснення господарських операцій зі своїми контрагентами: ДП «Донецька залізниця» та ТОВ «Модифікатор», та наявність підстав для формування за квітень 2015 року податкового кредиту по факту отримання первинних документів (у тому числі податкових накладних) по веденню господарської діяльності зі своїми контрагентами, а саме: договори, укладені між позивачем та ДП «Донецька залізниця» (від жовтня 2010 року, січня 2015 року, лютого 2015 року та березня 2015), актами здачі - прийняття робіт за вказаними договорами та платіжними дорученнями, а також на виконання договору, укладеному між позивачем та ТОВ «Модифікатор» від грудня 2012 року, факт надання послуг за яким підтверджується наданими ТОВ «Модифікатор" видатковими накладними № 1/04 від 01 квітня 2015 року на суму 408 190, 80 грн., № 2/04 від 16 квітня 2015 року на суму 1 593 849, 60 грн., товарно - транспортними накладними № 1/04 від 01 квітня 2015 року, № 2/04 від 16 квітня 2015 року та специфікаціями (арк. справи 63-72, 88-113, 135-155).

Що стосується доводів апелянта, що у зв'язку з тим, що «контрагенти позивача не надали до податкового органу декларації з ПДВ за квітень 2015 року, та відповідно не задекларували свої зобов'язання - такі накладні не є податковим документом та не дають права позивачу на податковий кредит, оскільки статус податкового документа податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов'язаннях контрагента» суд зазначає наступне.

Податковим законодавством не передбачена норма, яка позбавляє платника податків на додану вартість права на формування та включення сум до податкового кредиту у випадках, коли постачальники (контрагенти) такого платника податків не декларують та/або не сплачують податок на додану вартість за тими ж операціями, а платник податку в свою чергу виконує усі передбачені податковим законодавством умови щодо отримання бюджетного відшкодування та має необхідне документальне підтвердження розміру сформованого податкового кредиту. Вказана позиція також була викладена в Постанові ВСУ від 31 січня 2011 року № № 21-47а10.

1.Колегія суддів зазначає, що вказана вище позиція суду також підтверджується рішеннями Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) Суд вказав, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом з пенею. Європейський Суд з прав людини визначив, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії.

До того ж суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин висновки рішення ЄСПЛ по справі «Бізнес Суппорт Сентре проти Болгарії», за яким у пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (абз.12 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що єдиною підставою для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних або податкових накладних, які не надані постачальником, є заява зі скаргою на такого постачальника.

При цьому у даному випадку податкові накладні зареєстровані належним чином у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцями, тобто контрагентами позивача, у яких останній придбав продукцію, на підтвердження чого позивачем надано суду апеляційної витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 1 (арк. справи 216-217), а тому платник податків не повинен звертатись зі скаргою на свого контрагента.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача належним чином оформлених, та зареєстрованих податкових накладних дає право останньому на формування податкового кредиту та включення сум до податкового кредиту за квітень 2015 року, не зважаючи на те, що його контрагент не декларує та/або не сплачує податок на додану вартість за тими ж операціями, оскільки платник податку в свою чергу виконує усі передбачені податковим законодавством умови щодо отримання бюджетного відшкодування та має необхідне документальне підтвердження розміру сформованого податкового кредиту та не несе відповідальність за свого контрагента в частині ведення ним звітності.

Як під час перевірки контролюючим органом, так і під час розгляду даної справи судом першої, апеляційної інстанції не встановлено жодних дефектів у правовому статусі позивача в рамках здійснення ним господарської діяльності.

До того ж, на думку колегії суддів, питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника податків та не залежить від розрахунків третіх осіб, або його контрагентів. З урахуванням викладеного судом першої інстанції постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року у справі № 805/5048/15-а, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року у справі № 805/5048/15-а, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 23 листопада 2016 року.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

Казначеєв Е.Г.