Ухвала суду № 62917854, 24.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2016 рокусправа № 808/1679/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі №808/1679/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

27 травня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому з урахуванням уточнень (від 08.07.2016 №20662, а.с. 83) просить визнати протиправними дії відповідача щодо повернення звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період за грудень 2015 року; зобовязати відповідача прийняти звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за грудень 2015 року призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період; включити виплачені згідно звітів суми до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період; здійснити виплату компенсації витрат на виплату середнього заробітку працівникам призваним на військову службу під час мобілізації на особливий період за грудень 2015 року в розмірі 10 771 грн. 36 коп. на користь позивача.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у відшкодуванні коштів витрачених на сплату середнього заробітку мобілізованих осіб за період грудень 2015 року у розмірі 10 771 грн. 36 коп., із посиланням на роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 23.02.2016 №154/13/84-16 Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» бюджетну програму на виплату компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не встановлено. Позивач посилаючись на норми Закону України від 20.05.2014 №1275 -VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційний питань під час проведення мобілізації», Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №105 вважає, що за громадянами України які починаючи з 18.03.2014 були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №03, зберігається середній заробіток на підприємстві, установі, організації в яких вони працювали на час призову, суми виплати якого компенсуються із бюджету відповідно до Порядку №105, тому просить суд зобов'язати відповідача здійснити відшкодування виплачених коштів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району щодо повернення поданого ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період за грудень 2015 року та зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району прийняти звіт ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період за грудень 2015 року та включити зазначені у звіті суми до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову змінити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що управління є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного або місцевого бюджету і вправі здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік. Однак, у 2016 році управлінню не наданні повноваження щодо здійснення виплати компенсації підприємствам, оскільки у Державному бюджеті України на 2016 рік відсутня така стаття витрат, як компенсація такого середнього заробітку. Так, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, прийняття управлінням Звіту і включення його даних до зведеного звіту за формою додатку №2 до Порядку 105 було б прийняттям юридичних зобов'язань з порушенням ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до приписів ст.. 195 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в межах доводів апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» та громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено трудові договори на невизначений термін. Зазначене підтверджується наказами про прийняття на роботу №86к від 29.03.2013, №247к від 27.08.2013, №352к від 08.12.2014.

Протягом 2015 року позивач отримав повідомлення про призов найманих працівників військовозобов'язаних запасу ОСОБА_1 з 28.01.2015, ОСОБА_2 з 14.05.2015, ОСОБА_3 з 29.01.2015 на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 №15/2015.

Вказане підтверджується листами Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату №С3/225 від 05.02.2015, №1126/17 від 19.05.2015.

Вказаними Листами позивачу повідомлено, що за працівниками призваними на службу зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі в яких вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

13 січня 2016 року позивачем відповідно до «Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом» затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №105 було подано для погодження до Хортицького районного військового комісаріату Звіт про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом за грудень 2015 року (далі Звіт про фактичні витрати) щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

13 січня 2016 року позивачем отримано відмову у погодженні вказаного звіту від представника Хортицького районного військового комісаріату, а саме від військового комісару. Цього ж дня Звіт про фактичні витрати повернуто без пояснення причин представнику ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» без погодження.

14 січня 2016 року позивачем направлено поштою Лист №5 на адресу Хортицького районного військового комісаріату для погодження Звіту про фактичні витрати щодо зазначених вище осіб.

15 січня 2016 року подано до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району Звіт про фактичні витрати щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яким нараховано та виплачено середню заробітну плату в загальному розмірі 10 771 грн. 36 коп.

Листом №10-12/0651 від 25.01.2016 відповідачем повернуто на доопрацювання Звіт про фактичні витрати. Також, вказаним листом відповідач звернув увагу, що відповідно до Порядку №105, звіт про фактичні витрати має бути обов'язково погоджений з районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу.

04 лютого 2016 року до позивача надійшов лист Хортицького районного військового комісаріату про відмову у погодженні звітів. Причиною відмови слугувало надання Звіту про фактичні витрати до військового комісаріату в одному екземплярі. Позивач зазначає, що на думку Хортицького районного військового комісаріату, Звіт про фактичні витрати повинен подаватися у двох екземплярах, проте позивач вважає, що жодним чинним нормативно-правовим актом не встановлено даної вимоги. Більш того, за всі попередні місяці 2015 року, Звіт про фактичні витрати, подавався до військового комісаріату для погодження саме в одному екземплярі.

11 лютого 2016 року позивачем повторно було направлено поштою лист вих.№27 до Хортицького районного військового комісаріату для погодження Звіту про фактичні витрати щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

15 березня 2016 року позивачем отримано погодження комісаром Хортицького районного військового комісаріату Звіту про фактичні витрати.

23 березня 2016 року повторно подано до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району Звіт про фактичні витрати щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яким нараховано та виплачено середню заробітну плату в загальному розмірі 10 771 грн. 36 коп.

Листом відповідача від 29.03.2016 №10-12/2595 повідомлено позивача про повернення Звіту про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з посиланням на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» бюджетну програму на виплату компенсації підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування та форми власності та ФОП у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період не встановлено, тому здійснити компенсацію за 2015 рік не має можливості.

Правомірність та обґрунтованість відмови відповідача в здійсненні відшкодування сплаченого позивачем середнього заробітку мобілізованим працівникам позивача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ст. 119 КЗпП України, яка передбачала право роботодавця на компенсацію середнього заробітку за рахунок коштів Державного бюджету України, яка діяла до 01.01.2016 року, отже позивач має право на відповідну компенсацію фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом за грудень 2015 року. Також суд зазначив, що Порядок № 105 залишається чинним до цього часу, що не дає підстав місцевим органам соціального захисту відмовляти підприємствам у прийомі цієї звітності за 2014-2015 роки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Частиною 1 ст. 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Частиною 2 ст. 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Як встановлено ч.ч.3, 4, 5 ст. 119 Кодексу законів про працю України, (в редакції станом на грудень 2015) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію ч.3 ст. 119 КЗпП України поширено на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію».

Саття 119 КЗпП України в редакції з 01.01.2016 року передбачає, що вказаним категоріям мобілізованих працівників здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів роботодавця.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №105), яким визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Пунктом 2 Порядку № 105 визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад (далі - органи соціального захисту населення).

Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком з Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Аналіз наведених положень закону дає підстави вважати, що за громадянами України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня року №303 «Про часткову мобілізацію», згідно із Законом України від 20 травня 2014 року №1275-VII, зберігається середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, суми виплати якого у період, зокрема, 2015 року, компенсується із бюджету відповідно до Порядку №105 в межах наявних ресурсів на зазначені цілі.

Як вже зазначалось позивач на виконання вимог Закону надав до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району Звіт про фактичні витрати щодо осіб про нарахування та виплату у грудні 2015 року середньої заробітної плати в загальному розмірі 10 771 грн. 36 коп..

Проте, відповідач відмовив у компенсації нарахованої та сплаченої середньої заробітної плати за грудень 2015 року з огляду на те, що відповідні видатки на таку компенсацію не закладені.

Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови в здійснення компенсації, та зазначає що ст. 119 КЗпП України, яка передбачала право роботодавця на компенсацію середнього заробітку за рахунок коштів Державного бюджету України, діяла до 01.01.2016 року, неконституційною визнана не була, а отже відповідач зобов'язаний здійснити компенсацію фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом за грудень 2015 року, більш того, Порядок № 105 залишається чинним до цього часу, що не дає підстав місцевим органам соціального захисту відмовляти підприємствам у прийомі цієї звітності за 2014-2015 роки.

Щодо посилань апелянта на відсутність бюджетних асигнувань для таких виплат, колегія суддів зазначає наступне.

Європейський Суд у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

При цьому, суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Таким чином, враховуючи, що за підприємствами, установами та організаціями, працівники яких призвані на військову службу, закріплене право на відшкодування виплаченого середнього заробітку таким працівникам за рахунок коштів державного бюджету, зокрема за грудень 2015 року, - відсутність відповідних бюджетних асигнувань не позбавляє наявного у позивача права на відшкодування понесених витрат.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про достатність підстав для часткового задоволення позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії, також суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її зміни або скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі №808/1679/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному протягом двадцяти днів у відповідності до ст. 212 КАС України.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко