Постанова № 62917740, 15.11.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р. Справа № 924/433/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Агропродсервіс інвест" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.07.16 р. у справі № 924/433/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністью "Агрохімічна компанія "Вітагро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс Інвест", смт. Козлів Тернопільської обл.

до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці"

про стягнення 464 967 грн 98 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.07.16 року у справі № 924/433/16 (суддя - Кочергіна В.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс Інвест", смт. Козлів, Тернопільська область на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" 76072грн. 96коп. (сімдесят шість тисяч сімдесят дві гривні 96коп.) пені, 261207грн. 21коп. (двісті шістдесят одна тисяча двісті сім гривень 21коп.) штрафу, 53913грн. 69коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 69коп.) 36% річних, 73774грн. 12коп. (сімдесят три тисячі сімсот сімдесят чотири гривні 12коп.) курсової різниці. Солідарний боржник Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 ТОВ "Агропродсервіс інвест" подало апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав порушенням норм матеріального права та процесуального права. Вказує, що застосування штрафу і пені одночасно суперечить вимогам Конституції України та створює умови коли боржник двічі притягується до юридичної відповідальності одного виду. Зазначає, що стягнення пені в іноземній валюті чинним законодавством не передбачено. Також відзначає, що під час формування цін обґрунтованим є врахування втрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової ціни. Порядок розрахунку та ціна поставленого товару має здійснюватись виключно у гривні, а тому вважає безпідставним нарахування курсової різниці. Звертає увагу суду, що встановлена у п. 6.1 розділу "Строк дії договору та інші умови" договору поруки №36-03/15ЛВ від 06.03.2015р. вказівка на подію часу (припинення зобов'язань за основним договором) є терміном, а не строком. Законодавством по відношенню до договорів поруки передбачено саме поняття "строк", тому вважає, що договір поруки припинив свою дію. З огляду на вказане просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 12.07.16 року у справі № 924/433/16 скасувати.

В судовому засіданні 18.10.2016 р. представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив. Зокрема посилається на невиконання відповідачем 1 договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару згідно договору поставки №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р., укладеного між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс Інвест" (покупець). Зазначає, що судом першої інстанції правомірно стягнені грошові кошти в тому числі штрафні санкції з Відповідачів по справі. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач 2 письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку представника в судове засідання не забезпечив.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 12.07.16 року у справі № 924/433/16 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс Інвест" (покупець) укладено договір поставки №36-03/15ЛВ.

Згідно п. 1.1 договору в строки, визначені договором, постачальник зобовязується передати у власність покупця засоби захисту рослин, інокулянт, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невідємними частинами договору (п. 1.2 договору).

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору, ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність Покупцю. Покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

Сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" на дату формування видаткової накладної (п.п.2.3.1, 2.3.2 договору).

Відповідно до п.2.3.3 сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості Товару, визначаються шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (неоплаченої частини). При цьому, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини) менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що покупець здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця.

Відповідно до п.3.1.3 договору постачальник зобов'язаний передати товар покупцеві із дотриманням термінів поставки, вказаних у додатках, та в місцях, визначених в графі "ОСОБА_2 поставки" цих же додатків. Якщо інше не буде визначено в додатку, базис поставки товару - ЕХW (Інкотермс-2010) - склад постачальника (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7).

Покупець зобов'язався, відповідно до п. 3.2.2 договору, оплатити вартість товару в термін(и), вказані у додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому, умови п. 2.3 та п. 2.8 цього договору. При перерахуванні коштів обов'язково необхідно вказувати в платіжному документі номер і дату укладення договору. У випадку відсутності у платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником.

Згідно з п.3.2.6 договору виконання обов'язку покупця з оплатити товару може забезпечуватись договорами застави, договорами поруки, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 5.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами.

У п. 7.2.1 договору сторони обумовили відповідальність покупця за затримку з оплатою постачальнику поставленого товару, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Крім того, згідно п. 7.2.3 договору, за порушення грошового зобовязання покупець зобовязується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

Сторонами підписано додатки до договору, якими погоджено назву товару, кількість, ціну, загальну вартість товару, терміни поставки та календарний графік платежів, зокрема:

- згідно додатку №1 від 26.03.2015р. позивач зобовязався поставити товар загальною вартістю 322326грн. (еквівалент - 12378,11 Євро), строк оплати: 96697грн. 80коп. (еквівалент - 3713,43 Євро) до 07.04.2015р., 225628грн. 20коп. (еквівалент - 8664,68 Євро) до 01.10.2015р.;

- згідно додатку №2 від 08.04.2015р. - товар вартістю 112177грн. 80коп. (еквівалент - 4755,31 доларів США), строк оплати: 22435грн. 56коп. (еквівалент - 951,06 доларів США) до 21.09.2015р., 22435грн. 56коп. (еквівалент - 951,06 доларів США) до 21.10.2015р., 67306грн. 68коп. (еквівалент - 2853,19 доларів США) до 21.11.2015р.;

- згідно додатку №3 від 14.04.2015р. - товар вартістю 98000грн. 58коп. (еквівалент - 4298,27 доларів США), строк оплати: 29400грн. 17коп. (еквівалент - 1289,48 доларів США) до 01.09.2015р., 29400грн. 17коп. (еквівалент - 1289,48 доларів США) до 01.10.2015р., 39200грн. 24коп. (еквівалент - 1719,31 доларів США) до 01.11.2015р.;

- згідно додатку №4 від 15.04.2015р. - товар вартістю 74565грн. (еквівалент - 3000,60 доларів США), строк оплати: 14913грн. (еквівалент - 600,12 доларів США) до 16.04.2015р., 59652грн. (еквівалент - 2400,48 доларів США) до 30.04.2015р.;

- згідно додатку №5 від 16.04.2015р. - товар вартістю 21895грн. 92коп. (еквівалент - 1011,36 доларів США), строк оплати: 6568грн. 78коп. (еквівалент - 303,41 доларів США) до 01.09.2015р., 6568грн. 78коп. (еквівалент - 303,41 доларів США) до 01.10.2015р., 8758грн. 36коп. (еквівалент - 404,54 доларів США) до 01.11.2015р.;

- згідно додатку №6 від 02.06.2015р. - товар вартістю 298852грн. 80коп. (еквівалент - 12993,60 доларів США), строк оплати: 89655грн. 84коп. (еквівалент - 3898,08 доларів США) до 15.06.2015р., 209196грн. 96коп. (еквівалент - 9095,52 доларів США) до 01.11.2015р.;

- згідно додатку №7 від 12.06.2015р. - товар вартістю 92340грн. (еквівалент - 4104 доларів США), строк оплати: 27702грн. (еквівалент - 1231,20 доларів США) до 30.06.2015р., 64638грн. (еквівалент - 2872,80 доларів США) до 01.11.2015р.;

- згідно додатку №8 від 25.07.2015р. - товар вартістю 24670грн. 80коп. (еквівалент - 1015,26 доларів США), строк оплати: 7401грн. 24коп. (еквівалент - 304,58 доларів США) до 01.08.2015р., 17269грн. 56коп. (еквівалент - 710,68 доларів США) до 01.11.2015р.

У додатках до договору сторони встановили грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті та курс продажу іноземної валюти, встановлений ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль" на дату їх формування, а саме:

- згідно додатку №1 від 26.03.2015р. грошовий еквівалент ціни товару становить 12378,11 Євро, курс продажу іноземної валюти станом на 26.03.2015р. 26,04грн./Євро;

- згідно додатку №2 від 08.04.2015р. грошовий еквівалент ціни товару становить 4755,31 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 08.04.2015р. 23,59 грн./долар США;

- згідно додатку №3 від 14.04.2015р. грошовий еквівалент ціни товару становить еквівалент 429,27 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 14.04.2015р. 22,8 грн./долар США;

- згідно додатку №4 від 15.04.2015р. грошовий еквівалент ціни товару становить еквівалент 3000,60 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 15.04.2015р. 24,85 грн./долар США;

- згідно додатку №5 від 16.04.2015р. грошовий еквівалент ціни товару становить еквівалент 1011,36 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 16.04.2015р. 21,65 грн./долар США;

- згідно додатку №6 від 02.06.2015р. грошовий еквівалент ціни товару становить еквівалент 12993,60 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 02.06.2015р. 23 грн./долар США;

- згідно додатку №7 від 12.06.2015р. грошовий еквівалент ціни товару становить еквівалент 4104 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 12.06.2015р. 22,5 грн./долар США;

- згідно додатку №8 від 25.07.2015р. грошовий еквівалент ціни товару становить еквівалент 1015,26 доларів США, курс продажу іноземної валюти станом на 25.07.2015р. 24,3 грн./долар США.

Договір поставки №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р., додатки до договору №1-№8 підписані представниками та скріплені відтисками печаток сторін.

06.03.2015р., в забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс Інвест" взятих на себе зобовязань за договором поставки, товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО", м. Волочиськ (кредитор) укладено з виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (поручитель) договір поруки №36-03/15ЛВ.

За умовами зазначеного договору (п. 1.1) поручитель зобовязується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобовязань Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс Інвест", що виникли з договору поставки №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р., який був укладений між кредитором та боржником.

Згідно п. 2.1 договору поруки, порукою забезпечуються наступні зобовязання боржника: здійснити оплату за поставлені засоби захисту рослин та/або мікродобрива тощо в обсязі та на умовах договору поставки №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р.; відшкодувати збитки, 36% річних та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобовязання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобовязань за основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 основного договору.

У разі порушення зобовязання боржником, кредитор має право, на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобовязання (або певну його частину) або предявити до поручителя позов (п. 4.1.2 договору поруки).

Відповідно до п. 6.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов'язань за основним договором.

Договір поруки №36-03/15ЛВ від 06.03.2015р. підписаний представниками та скріплений відтисками печаток сторін.

Позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 1044828грн. 90коп., про що свідчать видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: №298 від 03.04.2015р. на суму 322326грн. через ОСОБА_3 за довіреністю №135 від 31.03.2015р.; №432 від 14.04.2015р. на суму 112177грн. 80коп. через ОСОБА_4 за довіреністю №160 від 14.04.2015р.; №433 від 14.04.2015р. на суму 98000грн. 58коп.; №477 від 17.04.2015р. на суму 21895грн. 92коп. через ОСОБА_4 за довіреністю №168 від 16.04.2015р.; №688 від 20.04.2015р. на суму 74565грн. через ОСОБА_4 за довіреністю №194 від 24.04.2015р.; №1359 від 02.06.2015р. на суму 275503грн. 20коп. через ОСОБА_4 за довіреністю №239 від 02.06.2015р.; №1729 від 12.06.2015р. на суму 92340грн. через ОСОБА_4 за довіреністю №252 від 12.06.2015р.; №1807 від 18.06.2015р. на суму 23349грн. 60коп.; №2171 від 25.07.2015р. на суму 24670грн. 80коп. через ОСОБА_4 за довіреністю №314 від 24.07.2015р.

Відповідач розрахувався за поставлений товар, однак з порушенням строків оплати, що підтверджується банківськими виписками: за 20.04.2015р. на суму 14913грн., за 24.04.2015р. на суму 59652грн., за 18.08.2015р. на суму 70000грн., за 02.09.2015р. на суму 92160грн. 77коп., за 25.09.2015р. на суму 20000грн., за 19.11.2015р. на суму 290000грн., за 30.11.2015р. на суму 499000грн.

Згідно довідки Волочиського відділення ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль" №85-В36/61/105 від 30.05.2016р. станом на 20.04.2015р. курс продажу долара становив 24.000, курс продажу Євро - 27.000; станом на 24.04.2015р. курс продажу долара становив 24.500, курс продажу Євро - 26.000; станом на 18.08.2015р. курс продажу долара становив 23.500, курс продажу Євро - 26.500; станом на 02.09.2015р. курс продажу долара становив 23.500, курс продажу Євро - 26.800; станом на 25.09.2015р. курс продажу долара становив 23.100, курс продажу Євро - 26.000; станом на 19.11.2015р. курс продажу долара становив 25.000, курс продажу Євро - 27.100; станом на 30.11.2015р. курс продажу долара становив 25.600, курс продажу Євро - 27.900; станом на 16.05.2016р. курс продажу долара становив 25.600, курс продажу Євро - 29.500.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" №129 від 13.06.2016р. заборгованість відповідача 1 перед позивачем складає 464967грн. 98коп., з них: 76072грн. 96коп. пені, 261207грн. 21коп. штрафу, 53913грн. 69коп. 36% річних, 73774грн. 12коп. курсової різниці.

Враховуючи невчасне виконання зобов'язань по договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс Інвест" та Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" 464967грн. 98коп., з яких: 76072грн. 96коп. пені, нарахованої за періоди з 07.04.2015р. по 29.11.2015р., 261207грн. 21коп. штрафу (відповідно до п.7.2.1 договору), 53913грн. 69коп. - 36% річних, нарахованих за періоди з 07.04.2015р. по 29.11.2015р., 73774грн. 12коп. курсової різниці (2315,39 доларів США та 491,53 Євро по курсу ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" станом на 16.05.2016р.).

Місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р. характеризуються ознаками договору купівлі-продажу та договору поставки.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки відповідачу 1 товару, обумовленого у договорі №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р. та у додатках до нього.

У пунктах 2.3.1, 2.3.2 договору №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р. сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" на дату формування видаткової накладної (п.п.2.3.1, 2.3.2 договору).

Відповідно до п.2.3.3 сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості Товару, визначаються шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (неоплаченої частини). При цьому, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини) менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

В додатках №1-№8 до договору сторони визначили строки оплати та вартість отриманого товару з прив'язкою до курсу долара США та Євро відносно гривні на день фактичної оплати.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено місцевим судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач 1 своїх зобов'язань за договором №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р. належним чином не виконав, порушивши умови щодо строків оплати товару та визначення вартості товару з урахуванням зміни курсової різниці на день фактичної оплати.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

На підставі договору поруки від 06.03.2015р. ВСК "Шпичинці" взяв на себе зобовязання відповідати перед кредитором за виконання всіх зобовязань ТОВ "Агропродсервіс Інвест", що виникли з договору поставки №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р., а саме здійснити оплату за поставлені засоби захисту рослин та/або мікродобрива тощо в обсязі та на умовах договору поставки №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р.; відшкодувати збитки, 36% річних та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р. (п.1.1, п.2.1 договору поруки). Договором поставки №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р. сторони передбачили, що дія договору припиняється належним виконанням всіх умов договору сторонами, а договором поруки №36-03/15ЛВ від 06.03.2015р. передбачили такий строк - договір діє до моменту припинення зобов'язань за основним договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки договір поставки №36-03/15ЛВ від 05.03.2015р. діє до належного виконання сторонами всіх умов договору, а відповідачем 1 не відшкодовано позивачу 36% річних, курсову різницю та не сплачено штраф та пеню, строк договору поставки не закінчився, як і договору поруки, який є похідним від основного договору і пов'язується зі строком дії основного договору, а тому суд приходить до висновку, що позивачем правомірно визначено двох відповідачів у справі та заявлено вимогу про солідарне стягнення заборгованості.

Посилання апелянта на припинення правовідносин поруки судом до уваги не приймається, оскільки строком дії договору за умовами ч. 1 ст. 631 ЦК України є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Оскільки строк дії основного договору не закінчився, відповідно діючим є договір поруки.

В частині позовних вимог про стягнення 73774 грн. 12 коп. курсової різниці колегія суддів враховує, що відповідно до ст.6, ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Верховний Суд України в постановах № 3-62гс11 від 04.07.2011 р. та № 3-141гс11 від 26.12.2011 р. дійшов висновку, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобовязань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобовязання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобовязання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

У п.п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору поставки, сторонами погоджено, що вартість товару визначається з урахуванням курсу продажу іноземною валюти на день фактичної оплати. Докази визнання вказаного договору недійсним в матеріалах справи відсутні.

Відтак, безпідставними є твердження апелянта про необгрунтоване нарахування позивачем курсової різниці.

Зважаючи на строки оплати поставленого товару, визначені у додатках до договору, дати та суми фактичної оплати, курс продажу іноземної валюти, встановлений ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль" на день фактичної оплати відповідачем товару, перевіривши розрахунок позивача щодо курсової різниці вартості товару (2315,39 доларів США та 491,53 Євро по курсу ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" станом на день звернення позивача з позовом до суду - 16.05.2016р.), суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 73774 грн. 12 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог про стягнення з відповідача 76072 грн. 96 коп. пені, нарахованої за періоди з 07.04.2015р. по 29.11.2015р. та 261207 грн. 21 коп. штрафу, нарахованих відповідно до п.7.2.1 договору колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею) (ст.546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2.1 договору сторони визначили відповідальність покупця за затримку з оплатою постачальнику поставленого товару у вигляді штрафу в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. У договорі між сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №3-121гс11 та у справі №3-24гс12, а також у п. 2.1 та п.2.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду України в постанові № 6-2003цс15 від 21.10.2015 р., судом до уваги не приймається, позаяк остання свідчить про неможливість одночасного застосування пені та штрафу в цивільно-правовій відповідальності. Натомість в господарських відносинах між сторонами за умовами договору встановлена господарсько-правова відповідальність, стосовно якої висловлена правова позиція ВСУ у вищевказаних постановах.

Колегія суддів погоджується з розрахунком заявлених до стягнення сум пені та штрафних санкцій та вважає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 53913 грн. 69 коп. 36% річних, нарахованих за період з 07.04.2015р. по 29.11.2015р., судом враховується наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.7.2.3 договору сторони встановили 36% річних від простроченої суми, що узгоджується із приписами ст.625, ст.627 Цивільного кодексу України.

Посилання апелянта на неправомірне нарахування процентів річних, оскільки в даному випадку стягнення курсової різниці не є наслідком порушення основного грошового зобов'язання, а є сплатою додаткових коштів з інших підстав, судом до уваги не приймається.

З даного приводу колегією суддів відзначається, що заявлена позивачем до стягнення курсова різниця є частиною ціни товару, тобто основного грошового зобов'язання, яке мало бути належно виконане відповідачем. Відтак, порушення даного грошового зобов'язання тягне за собою застосування правових наслідків, зокрема, нарахування процентів річних.

Безпідставним також є твердження апелянта про неможливість такого нарахування з огляду на вираження ціни в іноземній валюті. Судом зазначається, що ціна лише має вираження в іноземній валюті, а розрахунки здійснюється виключно в національній валюті. Таким чином, нарахування процентів річних не суперечить положенням ст. 625 ЦК України.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок 36% річних в розмірі 53913грн. 69коп., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його задоволення, з огляду на те що він є арифметично вірним.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 12.07.16 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Агропродсервіс інвест" від 22.09.2016р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.07.16 року у справі № 924/433/16 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.