Постанова № 62917677, 21.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.11.2016 р. справа №908/658/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю; ОСОБА_5 за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна рішення господарського суду Запорізької областівід29.08.2016 р.у справі№ 908/658/16 (головуючий судя: ОСОБА_6, судді: Гончаренко С.А., Смірнов О.Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. КиївдоКонцерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжяпро стягнення 94 428 713 грн. 61 коп. В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення на його користь з Концерну "Міські теплові мережі" (далі Концерн "Міські теплові мережі", відповідач) за договором купівлі-продажу природного газу № 2492/14-КП-13 від 28.01.2014 р. боргу в сумі 48 865 488 грн. 53 коп., пені в сумі 14 265 914 грн. 79 коп., 3 % річних в сумі 1 894 264 грн. 10 коп., інфляційних втрат в сумі 29 403 046 грн. 19 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 48 865 488 грн. 53 коп., пеню в сумі 3 234 950 грн. 12 коп., 3 % річних в сумі 483 400 грн. 94 коп., інфляційні втрати в сумі 3 696 035 грн. 84 коп., а також судовий збір в сумі 206 700 грн. 00 коп.

В частині задоволення позову рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 11 030 964 грн. 67 коп., 3 % річних в сумі 1 410 грн. 863 грн. 16 коп., інфляційних втрат в сумі 25 707 010 грн. 35 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Апелянт вважає, що місцевим господарським судом не враховано часткову оплату відповідачем заборгованості до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником", яка не підпадає під дію цієї постанови, відтак, дана частина грошових коштів має зараховуватись відповідно до п. 6.3. договору, на підставі якого заявлено позов у даній справі.

Позивач стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом Запорізької області не обґрунтовано яким чином та згідно з якими даними було здійснено перерахунок пені, 3 % річних, інфляційних втрат та не враховано умови зазначеного договору.

Представники позивача в судових засіданнях підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, з урахуванням письмових пояснень щодо суми основного боргу.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 28.01.2014 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, підписано договір купівлі-продажу природного газу № 2492/14-КП-13 (далі - договір), за приписами п. 1.1. якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

За правилами п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. газ обсягом до 24 516,000 тис. куб. м.

Згідно з п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п. 5.2. договору до сплати за 1000 куб. м газу належить 3462,26 грн., крім того ПДВ 20 % - 692,45 грн., всього з ПДВ 4 154,71 грн.

За змістом п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

В подальшому додатковими угодами: - № 1 від 30.04.2014 р.; - № 2 від 26.05.2014 р.; - № 3 від 13.06.2014 р.; - № 4 від 30.09.2014 р.; - № 5 від 24.11.2014 р. сторонами змінювалися умови п. 5.2. договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як свідчать матеріали справи, позивач у січні-грудні 2014 року поставив відповідачу газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: - б/н від 31.01.2014 р. на суму 17 320 661 грн. 95 коп.; - б/н від 28.02.2014 р. на суму 15 768 291 грн. 20 коп.; - б/н від 31.03.2014 р. на суму 9 478 543 грн. 33 коп.; - б/н від 30.04.2014 р. на суму 2 976 668 грн. 38 коп.; - б/н від 31.05.2014 р. на суму 287 078 грн. 47 коп.; - б/н від 30.06.2014 р. на суму 233 942 грн. 88 коп.; - б/н від 31.07.2014 р. на суму 236 848 грн. 66 коп.; - б/н від 31.10.2014 р. на суму 2 364 995 грн. 24 коп.; - б/н від 30.11.2014 р. на суму 13 766 735 грн. 20 коп.; - б/н від 31.12.2014 р. на суму 27 223 890 грн. 89 коп., всього на загальну суму 89 657 656 грн. 20 коп., які підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем природного газу в сумі 40 792 167 грн. 67 коп., залишок боргу з боку відповідача перед позивачем склав 48 865 488 грн. 53 коп.

Після порушення господарським судом Запорізької області провадження у справі відповідачем сплачено 3 622 972 грн. 50 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи засвідчені копії меморіальних ордерів.

З даних меморіальних ордерів вбачається, що відповідачем у графі призначення платежу вказано договір № 1515/15-КП-13 від 31.12.2014 р.

Відповідачем також надано листи із зверненням до позивача з проханням змінити призначення платежу у даних меморіальних ордерах, оскільки вірним слід вважати "Розподіл коштів за теплову енергію на виконання Постанови НКРЕКП від 29.04.16 № 771 дог. № 2492/14-КП-13 від 28.01.2014 р."

Позивачем належними та допустимими доказами не спростовано факту зміни призначення платежу за вказаними меморіальними ордерами та зарахування сплачених відповідачем грошових коштів в сумі 3 622 972 грн. 50 коп. в рахунок погашення заборгованості за іншим договором, ніж за тим, на підставі якого заявлено позов у даній справі.

Згідно з п. 11 ч. 1 ч. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин у частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 3 622 972 грн. 50 коп. провадження у справі підлягає припиненню у звязку з врегулюванням спору у цій частині.

Отже, позивачем та матеріалами справи доведено, що відповідач взяті на себе договірні зобовязання виконав з порушенням умов договору щодо оплати поставленого позивачем відповідачу природного газу за договором, а тому, позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 45 242 516 грн. 03 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" від 17.12.2013 р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач розрахував 3% річних за період з 15.02.2014 р. по 21.10.2015 р. розмір яких склав 1 894 264 грн. 10 коп., та інфляційні втрати за період з лютого 2014 року по вересень 2015 року в сумі 29 403 046 грн. 19 коп.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в розрахунку позовних вимог позивачем при зарахуванні коштів, отриманих згідно розподілу, порушено порядок їх зарахування, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З урахуванням зазначеного, перевіривши розрахунок позивача, судова колегія дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 1 894 264 грн. 10 коп. та інфляційні втрати в сумі 27 450 975 грн. 62 коп., а у стягненні інфляційних втрат в сумі 1 952 070 грн. 57 коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Відповідно до п. 7.2. договору позивачем нарахована пеня за період з 15.02.2014 р. по 14.07.2015 р., розмір якої склав 14 265 914 грн. 79 коп.

Судовою колегією встановлено, що розмір обґрунтовано заявленої до стягнення пені складає 8 474 098 грн. 63 коп., тобто, у стягненні пені в сумі 5 791 816 грн. 16 коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки (пені) на 99,9 % та надання відстрочки виконання рішення від 29.08.2016 р. строком до 31.12.2016 р.

Зазначені клопотання відповідача обґрунтовано тим, що підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі, не є дотаційним підприємством та не фінансується з державного чи місцевого бюджетів, єдиним доходом відповідача є надходження від споживачів теплової енергії.

Також відповідач посилається на специфіку законодавчого регулювання сфери комунальних послуг та, зокрема, сфери теплопостачання (затверджені для споживачів тарифи на теплову енергію значно менші, ніж витрати на її виробництво; постійна заборгованість держави перед теплопостачальними підприємствами з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та її фактичною вартістю, несвоєчасне виділення та перерахування субвенцій з державного бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій, визначення державою першочерговості поточних платежів за природний газ, доведення до виконання Порядку, встановленого постановою КМУ № 217 від 18.06.2014 р., нормативів перерахувань), факт відсутності джерел для покриття штрафних та фінансових санкцій в тарифі на теплову енергію, нестачу обігових коштів для виплати заробітної плати, податків, зборів та інших обовязкових платежів, збитки підприємства відповідача.

Судова колегія враховує наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту п. 2.1. Статуту відповідача основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

За умовами п. 2.1. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Враховуючи приписи чинного законодавства, обєктивні обставини складної ситуації у державі та її економічного становища, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів, інші обставини справи судова колегія дійшла висновку про можливість зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, до 4 237 049 грн. 32 коп.

Згідно з ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд може відстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилено клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду строком до 31.12.2016 р. за недоведеністю відповідачем виключності обставин, що ускладнять виконання оскаржуваного рішення.

Крім того, відповідачем під час розгляду даної справи господарським судом Запорізької області заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи для вирішення питання щодо розрахунку основного боргу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат, яке місцевим господарським судом обґрунтовано залишено без задоволення.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у даній справі підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про: - припинення провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 3 622 972 грн. 50 коп.; - часткове задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача на користь позивача боргу в сумі 45 242 516 грн. 03 коп., 3 % річних в сумі 1 894 264 грн. 10 коп., інфляційних втрат в сумі 27 450 975 грн. 62 коп., пені в сумі 4 237 049 грн. 32 коп. та розподілу судових витрат за позовом.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають розподілу згідно обґрунтовано заявленим вимогам ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, п. 11 ч. 1 ст. 80, п. 3 ст. 83, ст.ст. 101, 103, 104, 105, 121 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 року у справі № 908/658/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 року у справі № 908/658/16 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі № 908/658/16 у частині стягнення боргу в сумі 3 622 972 грн. 50 коп.

Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) борг в сумі 45 242 516 грн. 03 коп., пеню в сумі 4 237 049 грн. 32 коп., 3 % річних в сумі 1 894 264 грн. 10 коп., інфляційні втрати в сумі 27 450 975 грн. 62 коп., судові витрати за позовом в сумі 189 749 грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) судові витрати за апеляційною скаргою в сумі 208 713 грн. 90 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийК.І. Бойченко

Судді:І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.