Рішення № 62917608, 15.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р. Справа № 911/3349/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави

до ОСОБА_1 районної державної адміністрації, м.Вишгород

Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство», с.Пірново

про визнання недійсними розпоряджень та державних актів

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: не зявився

Від відповідача1: ОСОБА_2, ОСОБА_3

Від відповілача2: ОСОБА_4

Від прокуратури: ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави (далі позивач) до ОСОБА_1 районної державної адміністрації (далі відповідач 1) та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (далі відповідач 2) про визнання недійсними розпоряджень та державних актів.

Провадження у справі №911/3349/16 порушено відповідно до ухвали суду від 13.10.2016 року та призначено справу до розгляду на 25.10.2016 року.

25.10.2016 року до господарського суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач 2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 25.10.2016 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 15.11.2016 року.

10.11.2016 року прокуратурою було подано заяву про уточнення позовних вимог від 09.11.2016 року № 21703 вих-16.

В судовому засіданні 15.11.2016 року прокуратура позовні вимоги підтримала, відповідач1 проти позову заперечував, відповідач2 по суті позовні вимоги не заперечував, посилався лишена відсутність в його діях будь-яких порушень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Київської області, ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство») є користувачем земельних ділянок для ведення лісового господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району загальною площею 1446,5 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 24.09.1998 року серії II-КВ № 003309 та матеріалів лісовпорядкування (планшети, таксаційні описи, тощо).

ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 14.10.2009 року № 7-25/5936 надано дозвіл ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на проведення інвентаризації земельної ділянки на території Лебедівської сільської ради за межами населеного пункту.

У подальшому, Розпорядженням ОСОБА_1 райдержадміністрації від 07.09.2010 року № 2173 створено комісію з проведення інвентаризації зазначених земель лісогосподарського призначення. Пунктом другим вказаного Розпорядження комісії доручено опрацювати та погодити площі земель державної власності, які можуть бути надані під заліснення в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. За результатами необхідно було внести державній адміністрації, сільській, селищній, міській радам пропозиції щодо передачі таких земель під заліснення та забезпечити оперативне виготовлення державним лісогосподарським підприємствам Держкомлісгоспу необхідної документації із землеустрою.

Крім цього, комісії доручено визначити площі земель державної власності, на яких відбулося природне самозаліснення та внести пропозиції державній адміністрації щодо передачі їх у постійне користування лісогосподарським підприємствам, що належать до сфери управління Держкомлісгоспу.

Розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 25.05.2012року № НОМЕР_1 «Вищедубечанське лісове господарство» надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту) для встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру.

На підставі зазначеного Розпорядження ПП «Експертиза-Центр» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок.

Згідно з пояснюючою запискою до технічної документації, вказана вище інвентаризація проводилась у звязку з вилученням лісових земель загальною площею 115,7818 га.

Розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 03.07.2012 року № 1385 затверджено вищезазначену технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, наданих в постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на території Лебедівської сільської ради.

У подальшому, за результатами інвентаризації, на підставі Розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 23.08.2012 року № 1759 та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» 10.10.2012 року видано нові Державні акти на право постійного користування земельними ділянками на загальну площу лісів 1287,2770 га, у тому числі: серія ЯЯ № 140196 на площу 2,3247 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0901, серія ЯЯ № 140199 на площу 1,0919 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0904, серія ЯЯ № 140200 на площу 3,9801 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0903, серія ЯЯ № 140202 на площу 18,5056 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0905, серія ЯЯ № 140213 на площу 0,9330 га з кадастровим номером 3221884000:34:032:0901, серія ЯЯ № 140217 на площу 1,2522 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0902, які управлінням Держкомзему у ОСОБА_1 районі у встановленому законом порядку зареєстровані.

Прокуратура в позові стверджує, що зазначені Розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації прийнято та Державні акти на право постійного користування земельними ділянками видано з порушенням вимог закону, внаслідок чого вони є незаконними і повинні бути визнані недійсними.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтями 116, 123 Земельного кодексу України передбачено, що набуття прав на землю державної та комунальної власності юридичною особою здійснюється виключно за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Так само, відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Водночас, вивченням вищевказаних технічних документацій встановлено, що при фактичному збереженні загальної площі лісових земель, що залишилась після вилучення, конфігурація, межі та площа окремих земель лісогосподарського призначення значно змінилися, проте такі зміни не повязані з раніше прийнятими рішеннями органів державної влади про вилучення земель з постійного користування державного підприємства та держлісфонду. Тобто, в одних випадках, землі, які ніколи не відносились до земель лісогосподарського призначення включено до цієї категорії земель, а в інших - землі лісогосподарського призначення, які ніколи не вилучались з державного лісового фонду, виключено з цієї категорії земель.

Зазначені вище висновки підтверджуються графічними матеріалами, наявними в технічній документації, на яких позначені контури лісових ділянок згідно Державного акту 1998 року та тих, що інвентаризуються.

З урахуванням вилучених земель, розташування, конфігурація, межі та площі земельних ділянок, на які видано Державні акти: серія ЯЯ № 140196 на площу 2,3247 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0901, серія ЯЯ № 140199 на площу 1,0919 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0904, серія ЯЯ № 140200 на площу 3,9801 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0903, серія ЯЯ № 140202 на площу 18,5056 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0905, серія ЯЯ № 140213 на площу 0,9330 га з кадастровим номером 3221884000:34:032:0901, серія ЯЯ № 140217 на площу 1,2522 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0902 не відповідають межам земельних ділянок ДП «Вищедубечанське лісове господарство» відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003309 від 24.09.1998 року.

В заяві про уточнення позовних вимог прокуратура зазначила, що додатковим вивченням документації із землеустрою встановлено, що у позовній заяві помилково зазначено про невідповідність конфігурації земельної ділянки площею 18,5056 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0905, на яку видано ДП «Вищедубечанське лісове господарство» Державний акт серія ЯЯ № 140202, межам земельної ділянки, право користування якою посвідчувалося Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003309 від 24.09.1998 року.

Поряд з цим, крім виданих на підставі спірних Розпоряджень райдержадміністрації Державних актів на право постійного користування земельними ділянками: серія ЯЯ № 140196 на площу 2,3247 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0901, серія ЯЯ № 140199 на площу 1,0919 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0904, серія ЯЯ № 140200 на площу 3,9801 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0903, серія ЯЯ № 140213 на площу 0,9330 га з кадастровим номером 3221884000:34:032:0901, серія ЯЯ № 140217 на площу 1,2522 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0902, розташування, конфігурація, межі та площі земельних ділянок, на які видано Державні акти серія ЯЯ № 140210 на площу 7,1098 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:09021 та серія ЯЯ № 140209 на площу 4,8421 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0903 не відповідають межам земельних ділянок ДП «Вищедубечанське лісове господарство» відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003309 від 24.09.1998 року.

Таким чином, за наданими раніше доказами та наведеними підставами у справі вказані Державні акти на право постійного користування земельними ділянками видані на підставі розпоряджень від 03.07.2012 року № 1385 та від 23.08.2012 року № 1759 з порушенням вимог земельного законодавства та мають бути визнані недійсними судом.

В позові зазначається, що в результаті інвентаризації земель ДП «Вищедубечанське лісове господарство» набуло право постійного користування на земельні ділянки, рішення про надання яких жоден орган державної влади у встановленому ст. ст. 116, 123 Земельного кодексу України порядку не приймав. Крім того, без передбаченої ст. 149 Земельного кодексу України процедури вилучення земель та прийняття органом виконавчої влади відповідного рішення вказане державне підприємство позбавлено права користування на частину лісових земель.

Зазначені обставини призвели до незаконної зміни цільового призначення земель, що не перебували у користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», та безпідставного виведення частини земель державної власності з категорії лісогосподарського призначення, які відповідно до ст. 164 Земельного кодексу України, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» перебувають під особливою охороною від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб.

ОСОБА_1 районна державна адміністрація Київської області надала заперечення, в яких вважає оскаржувані Розпорядження голови адміністрації від 03.07.2012 року № 1385 та від 23.08.2012 року № 1759 правомірним та прийнятими у відповідності до вимог чинного у відповідний період законодавства.

Відповідач1 зазначає, що відповідно до ст.57 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень), земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим держаним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства.

У звязку з чим, Розпорядженням голови адміністрації від 23.08.2012 року № 1759 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Державному підприємству «Вищедубечанське лісове господарство» на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Розпорядження голови адміністрації від 03.07.2016 року № 1385 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області прийнято з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року № 513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель», а саме пункт 8 зазначеної постанови визначає, що підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Таким чином, відповідач1 підтверджує факт того, що земельні ділянки надавались відповідачу2 на підставі технічної документації. При цьому, посилання відповідача1 на правомірність призначення і проведення інвентаризації, не обґрунтовує правомірності та дотримання визначеної законодавством процедури надання земельних ділянок у користування, що повязано зі зміною цільового призначення.

Відповідач2 у своїх поясненнях зазначи, що ДП «Вищедубечанське ЛГ» проводило у 2010 році інвентаризацію земельних ділянок на території Лебедівської сільської ради, для чого розпорядженням ОСОБА_1 райдержадміністрації від 07.09.2010 № 2173 було створено комісію з проведення інвентаризації зазначених земель лісогосподарського призначення. Пунктом другим указаного розпорядження комісії доручено опрацювати та погодити площі земель державної власності, які можуть бути надані під заліснення в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно, необхідно було внести державній адміністрації, сільській, селищній, міській радам пропозиції щодо передачі таких земель під заліснення та забезпечити оперативне виготовлення державним лісогосподарським підприємствам Держкомлісгоспу необхідної документації із землеустрою.

Крім цього, комісії було доручено визначити площі земель державної власності, на яких відбулося природне самозаліснення та внести пропозиції державній адміністрації щодо передачі їх у постійне користування лісогосподарським підприємствам, що належать до сфери управління.

Розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 25 05 2012 № НОМЕР_1 «Вищедубечанське лісове господарство» було надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту) для встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру.

На підставі зазначеного Розпорядження ПП «Експертиза-Центр» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок.

Розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 03.07.2012 №1385 затверджено вищезазначену технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, наданих в постійне користування ДП «Вищедубечанське ЛГ» на території Лебедівської сільської ради та вказано Управлінню Держкомзему у ОСОБА_1 районі Київської області внести зміни до державного земельного кадастру та видано ДП «Вищедубечанське ЛГ» нові державні на акти на право постійного користування, які були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку.

У звязку з чим, відповідач2 зазначає про виконання ним Розпоряджень ОСОБА_1 районної державної адміністрації і про відсутність в його діях ознак порушень.

Суд не погоджується з викладеним у відзиві відповідача1 обставинами, оскільки як визначено ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції на момент винесення спірних Розпоряджень), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч.1 ст. 20).

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч. 2 ст. 20).

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства (ч. 4 ст. 20).

Стаття 21 Земельного кодексу України (в редакції на момент винесення спірних Розпоряджень) передбачає, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Також, ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент винесення спірних Розпоряджень) було передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

В той же час, надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Таким чином, в порушення наведених норм законодавства, за спірними Розпорядженнями відповідача1 частина земель вибула з лісогосподарських земель, частина земель набула статусу лісогосподарських, тобто відбулась зміна цільового призначення земель без розроблення проектів землеустрою, як того вимагає чинне законодавство.

Зміна цільового призначення земель та надання земельних ділянок у користування, що повязано зі зміною цільового призначення та зміною меж земельних ділянок, має відбуватись на підставі проектів землеустрою, а не на підставі технічної документації.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 122, ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, та передають на їх території земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а)сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в)будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

З огляду на викладене, прийняття ОСОБА_1 районною державною адміністрацією оскаржуваних Розпоряджень від 03.07.2012 року № 1385 та від 23.08.2012 року № 1759 та видача ДП «Вищедубечанське лісове господарство» Державних актів на право постійного користування земельними ділянками, суперечить ст. ст. 20, 122, 123, 149 Земельного кодексу України, що огляду на ст. 21 Земельного кодексу України також передбачає наявність підстав для визнання недійсними відповідних Розпоряджень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, Розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 03.07.2012 року № 1385 та від 23.08.2012 року № 1759 підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 21, 152 Земельного кодексу України.

Таким чином, отримані ДП «Вищедубечанське лісове господарство» Державні акти на право постійного користування земельними ділянками видано на підставі незаконних Розпоряджень ОСОБА_1 райдержадміністрації, тобто безпідставно. За таких обставин спірні Державні акти також підлягають визнанню недійсними.

За статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В свою чергу, статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Незаконне надання в користування та безпідставне позбавлення речового права на спірні земельні ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Зазначене відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом предявлення цього позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, визначених законодавчими актами України.

Позовна заява, як захід прокурорського реагування, направлена на захист інтересів держави, оскільки протиправне отримання відповідачем2 земельних ділянок у постійне користування та безпідставне позбавлення його права користування на частину земель суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) та ст. 5 Земельного кодексу України, що призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з даною категорією позовів, прокуратурою подано позов в інтересах держави, як позивачем.

Пунктом 6 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь субєкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

За наслідками розгляду спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання недійсними Розпоряджень ОСОБА_1 районної державної адміністрації та виданих на їх підставі Державних актів на право постійного користування земельними ділянками, що дозволить усунути допущені порушення вимог чинного законодавства та повернути правовідносини до стану, що існував до виявлених порушень. Тобто право користування належними Державному підприємству «Вищедубечанське лісове господарство» земельними ділянками залишається на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003309 від 24.09.1998 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокуратурою доведені та обґрунтовані, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню відповідачами в повному обсязі в рівних частках, що виходячи з суми сплаченого судового збору 11024 грн., складає по 5512 грн. Також, під час уточнення позовних вимог, позовні вимоги були доповнені ще однією вимогою немайнового характеру, з якої сплату судового збору було відстрочено до винесення рішення. У звязку з чим, та враховуючи задоволення позову, доплата судового збору 1378 грн. покладаєжться на відповідачів в рівних частках по 689 грн. до Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному осязі.

2. Визнати недійсним Розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 03.07.2012 року № 1385 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області» в частині земельних ділянок площею 2,3247 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0901, площею 1,0919 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0904, площею 3,9801 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0903, площею 0,9330 га з кадастровим номером 3221884000:34:032:0901, площею 1,2522 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0902, площею 7,1098 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:09021 та площею 4,8421 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0903.

3. Визнати недійсним Розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 23.08.2012 року № 1759 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області» в частині земельних ділянок площею 2,3247 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0901, площею 1,0919 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0904, площею 3,9801 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0903, площею 0,9330 га з кадастровим номером 3221884000:34:032:0901, площею 1,2522 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0902, площею 7,1098 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:09021 та площею 4,8421 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0903.

4. Визнати недійсними Державні акти на право постійного користування земельними ділянками, видані Державному підприємству «Вищедубечанське лісове господарство», серія ЯЯ № 140196 на площу 2,3247 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0901, серія ЯЯ № 140199 на площу 1,0919 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0904, серія ЯЯ № 140200 на площу 3,9801 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0903, серія ЯЯ № 140213 на площу 0,9330 га з кадастровим номером 3221884000:34:032:0901, серія ЯЯ № 140217 на площу 1,2522 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0902, серія ЯЯ № 140210 на площу 7,1098 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:09021 та серія ЯЯ № 140209 на площу 4,8421 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0903».

5. Стягнути з ОСОБА_1 районної державної адміністрації (07300, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченко,1, код 23569369) на користь Києво-Святошинської місцевої прокуратури (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 67) 5512 грн. витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (07342, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Пірново, вул Київська, 1, код 09992094) на користь Києво-Святошинської місцевої прокуратури (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 67) 5512 грн. витрат по сплаті судового збору.

7. Стягнути з ОСОБА_1 районної державної адміністрації (07300, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченко,1, код 23569369) в доход Державного бюджету України 689 грн. судового збору.

8. Стягнути з Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (07342, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Пірново, вул Київська, 1, код 09992094) в доход Державного бюджету України 689 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 24.11.2016 р.